Ян Вертонген

Народився 24 квітня 1987 року в місті Сінт-Нілаас. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів ВК Тільроде і «Жерміналь-Беєрсхот». 2003 року був запрошений до академії амстердамського «Аякса».

Вертонген (стоїть крайній праворуч) з капітанською пов'язкою «Аякса»

На початку сезону 2006/07 дебютував за основну команду «Аякса» у матчах національного чемпіонату та єврокубках. Другу половину сезону провів в оренді у скромнішому «Валвейку», де отримав перший досвід регулярних виступів на дорослому рівні.

Повернувшись влітку 2007 року з оренди до «Аякса», 20-річний захисник став гравцем основного складу амстердамської команди, кольори якої захищав протягом наступних п'яти сезонів. За цей час двічі ставав чемпіоном Нідерландів, виборював титул володаря Кубка країни. В сезоні 2011/12, своєму останньому в «Аяксі», був капітаном команди, забив 10 голів у 42 матчах в різних змаганнях та був названий Футболістом сезону в Нідерландах.

Успішний сезон в «Аяксі» привернув до бельгійця увагу провідних англійських клубів, і 12 липня 2012 року про придбання Вертогена за 12 мільйонів євро оголосив лондонський «Тоттенгем Готспур». В Англії новачок відразу став гравцем основного складу команди. Здебільшого використовувався у центрі захисту, де грав у парі з аргентинцем Федеріко Фасіо.

27 лютого 2014 року у матчі 1/16 Ліги Європи УЄФА проти дніпропетровського «Дніпра» після контакту з Романом Зозулею впав, натякаючи на грубе порушення з боку українця. Як показав повтор, Роман лише відступив після поштовху бельгійця, однак арбітр матчу, француз Антоні Готьє, показав Зозулі червону картку[1][2].

У грудні 2016 року уклав новий контракт з лондонським клубом, розрахований до 2019 року. Наприкінці сезону 2016/17 провів свій двухсотий матч за лондонців в усіх турнірах.

Під час матчу з «Ліверпулем» завдав пошкодження ока Роберто Фірміно[3], яке, утім, виявилося не дуже серйозним[4].

З 2020 виступає у складі португальської «Бенфіки»

2002 року дебютував у складі юнацької збірної Бельгії, взяв участь у 6 іграх на юнацькому рівні, відзначившись одним забитим голом.

Протягом 2006–2009 років залучався до складу молодіжної збірної Бельгії. На молодіжному рівні зіграв у 23 офіційних матчах.

2007 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бельгії. Відразу після дебюту 20-річний захисник став стабільним гравцем основного складу національної команди.

На чемпіонаті світу 2014 був основним захисником в усіх матчах турніру і допоміг «червоним дияволам» впевнено подолати груповий етап, пропустивши по його ходу лише один гол у трьох матчах. При цьому в останній грі у групі був капітаном і став автором єдиного гола у зустрічі, принісши мінімальну перемогу над збірною Південної Кореї. Після перемоги з рахунком 2:1 над збірною США на стадії 1/8 фіналу захист бельгійців пропустив лише один гол у чвертьфіналі проти Аргентини, якого, утім, південноамериканцям вистачило аби пройти до півфіналів.

За два роки, на Євро-2016 знову був основним захисником бельгійців, які за його участю пройшли груповий етап, а в матчі 1/8 фіналу здолали угорців з рахунком 4:0. Проте травмувався перед чвертьфінальною грою проти збірної Уельсу і був змушений її пропустити. Оскільки цю ж гру через перебір жовтих карток пропускав й інший основний захисник команди Томас Вермален, захист бельгійців мав напіврезервний склад і вони, пропустивши три голи, програли 1:3 і завершили боротьбу за титул континентальних чемпіонів.

2017 року, провівши 97-й офіційний матч за національну команду, перевершив рекорд кількості матчів за збірну Бельгії, встановлений Яном Кулемансом у 1990 році. 2 червня 2018 року, вийшовши на поле у товариській грі проти Португалії, став першим бельгійцем, що подолав рубіж у 100 матчів за свою національну команду.

У складі збірної був основним захисником і на чемпіонаті світу 2018 року.