Іван Мазепа в мистецтві

Іван Мазепа. Гравюра 1715 р.

У Полтаві із 2003 р. проходить всеукраїнський фестиваль «Мазепа-фест». На ньому митці представляють свої літературні, музичні твори, відбуваються зустрічі із діячами культури.[1]

Постановка вистав з образом Мазепи на театральних сценах світу почалася ще на початку XIX ст. В Америці, в країнах Європи (особливо в Німеччині, Франції та Англії) і лише в другій половині XIX століття досягла Росії. Під час цих постановок, з легкої руки Г. Пейна, Л. Кюмевьера і Г. М. Мільнера, гетьман Мазепа трансформувався в татарського князя, а потім став асоціюватися з оголеним вершником, який мчить на коні диким степом.

Серед основних сценічних жанрів, які представляли образ Мазепи, були драми, трагедії, пантоміми, опери, а також гіподрами та кінні жарти:

• «Велика ідея» — театралізована вистава в Карнегі-Холі, постановка комітету Ліги української молоді Північної Америки, (Нью-Йорк, 1949);
• «Мазепа» — драма німецького письменника Р.Готтшала (1855);
• «Гетьман Іван Мазепа: три картини з життя Великого гетьмана» — театралізоване подання до Карнегі Холі, постановка комітету Ліги української молоді Північної Америки, (Нью-Йорк, 1959);
• «Розіп'ятий Мазепа» — п'єса Івана Огієнка (Канада);
• «Іван Мазепа» — драма Л. Старицької—Черняхівської була заборонена в Україні і ні разу не ставилася, до здобуття незалежності;
• «Мазепа» — драма О. Шатковського (1898);
• «Маруся Кочубей і Мазепа» — п'єса О. Десятникова — Васильєва (1901);
• «Мазепа і Палій» — п'єса О. Леднева (1904);
• «Мазепа — гетьман малоросійський» — п'єса Б. Бродозлова (1909);
• «Мазепа» — п'єса Л. Манька (1911);
• «Мазепа» — п'єса К. Карпатського (1912);
• «Мазепа» — п'єса О. Сагайдачного (1918);
• «Мазепа» — п'єса П. Кононенко (1919);
• «Мазепа» — театральна постановка за мотивами творів Б. Лепкого. Була поставлена в окупованому німцями Львові під час другої світової війни;
• «Мазепа» — театральна постановка театру імені М. Заньковецької (Львів, 1992).
• «Мазепа або повстання в Україні» — спектакль пантоміма французького письменника Арно П'єра-Селестана (1857)

Образ гетьмана Мазепи отримав велике поширення не тільки в зарубіжній літературі, а й у творах українських письменників:[2][3]

• «Альцід російський» (лат. Alcides rossiyski, 1695)[4] — панегірик Пилипа Орлика написаний переважно польською мовою (деякі фрази латиною)[5] на честь військових перемог гетьмана Мазепи[6][7][8] (1695)
• «Спомини Азема» (фр. Memoires d'Azema) — роман Анрі Констант д'Орвіє (альтеранативне написання імені Анрі Констант д'Орвіль). Уривки роману були перекладеній українським вченим, юристом, дипломатом Сергієм Шелухіним у його книжці виданій у 1936 році «Україна — назва нашої землі з найдавніших часів».[9] Уривки з роману українською також з'являлися у періодиці у 1924 році у перекладі І Борщака.[10] (1764)
• «Мазепа» (англ. Mazeppa) — поема лорда Байрона. Поема розповідає про юного Мазепу, пажа польського короля Яна II Казимира, якого оголеним прив'язують до спини коня та відпускають у степ, в покарання за зв'язок з дружиною польського шляхтича. На написання поеми Байрона надихнула праця великого французького письменника доби Просвітництва Вольтера «Історія Карла ХІІ». (1819)
• «Мазепа» (фр. Mazeppa) — поема Віктора Гюґо (1829)
• «Мазепа, ватажок українських козаків» (фр. Mazeppa, chef des Cosaques de l'Ukraine)[11] — роман-трилогія, невідомого автора. Вийшов у Парижі у 1830 році. Сюжет роману охоплює життєвий та творчий шлях гетьмана Івана Мазепи.[12] (1830)
• «Полтава» — поема О. Пушкіна. У своїй поемі Олександр Пушкін малює образ гетьмана Мазепи як зрадника і запроданця царя Петра І. У той же час, на думку деяких сучасних українських істориків, Пушкін вказав у поемі, що справжньою метою гетьмана було здобуття Україною незалежності. (1829)
• «Мазепа» - історичний роман Фаддея Булгаріна у 2-х частинах (1833—1834).
• «Мазепа» — поема німецького автора Г. Штебіна (1844);
• «Король степу» — німецького автора А. Мая(1849);
• «Мазепа» — німецького автора Т. Лейсі (1850);
• «Мазепа чи дикі коні Україна» — поема невідомого німецького автора;
• «Мазепа чи вороги» або «Мазепа, або Супротивники» — німецького автора К. Костіна (1855);
• «Битва під Полтавою» — німецького автора К. Штарка (1855);
• «Мазепа» — німецького автора А. Мютцельбурга (1860);
• «Мазепа» — німецького автора А. Зондермана (1860);

Богомір Корсов в ролі Мазепи, Великий театр (Москва), 1884

• «Мазепа» — польського автора Ю. Словацького (1834);
• «Пан гетьман Мазепа. Історичний роман» — польського автора Ф. Равіта-Гавронського;
• «Балада про Мазепу» (нім. Ballade vom Mazeppa)  — вірш Бертольта Брехта вперше надрукований у німецькій газеті «Berliner Börsen-Courier» 8 липня 1923 року. (1923)[13]
• «Гетьман Мазепа чи боротьба за корону» — польського автора Б. Курхана;
• «Мазепа та його посол» — шведського автора В. фон Гайденштама;
• «Іван Мазепа» — чеського автора І. Фріча;
• «Мазепа в Молдові» — молдавського автора Ґ. Асакі;
• «Молодість Мазепи» — українського автора М. Старицького;
• «Мазепа» — поема українського автора В. Сосюри;
• «Мотря^{[недоступне посилання з травня 2019]}», «Не вбивай^{[недоступне посилання з травня 2019]}», «Батурин^{[недоступне посилання з травня 2019]}», «Полтава^{[недоступне посилання з травня 2019]}», «З-під Полтави до Бендер^{[недоступне посилання з травня 2019]}» — пенталогія «МАЗЕПА»^{[недоступне посилання з травня 2019]} українського автора Б. Лепкого про гетьмана Івана Степановича Мазепу;
• «Руїна»  — історичний роман Михайла Старицького, в якому зроблена серйозна спроба об'єктивного відтворення суспільної діяльності Івана Мазепи  — майбутнього гетьмана, одного з визначних діячів України;
• «Мазепа, гетьман український» — поема українського автора Степана Руданського;
• «Гетьман Мазепа: повернення до Батурина» — твір Богдана Сушинського (2001);
• «Гетьман Іван Мазепа»  — драма на 5 дій Олелька Островського;
• «Мазепа-гетьман»  — роман Григорія Колісника (Київ, 1988—1989);
• «Мазепа» - історичний роман Миколи Сементовського;
• «Мазепа»  — історична дума Кіндрата Рилєєва;
• «Цар і гетьман» - історичний роман про Мазепу Данила Мордовця;
• «Руїна (або життя і трагедія Івана Мазепи)» — історичний роман у віршах Леоніда Горлача.
• «Трагедія гетьмана Мазепи» — роман—есе В. Чемериса
• «Голод і любов (Викрадення Європи)» — драматизована поема про Івана Мазепу Ігоря Павлюка // Бунт (Книга), 2006. — С.155-196.
• Заповіт Мазепи, князя Священної Римської iмперії, відкрилося в Одесі праправнукові Бонапарта (Завещание Мазепы, князя Священной Римской империи, открывшееся в Одессе праправнуку Бонапарта) — пригодницький роман Рафаеля Гругмана;

Відомі музичні твори на тему про Мазепу:

Козачка біля тіла Мазепи, прив'язаного до коня

Мазепа в оточенні добрих справ. Гравюра І. Мигури

Портрет Мазепи в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври

• «Мазепа» — симфонічна поема Ференца Ліста (за Гюго, 1851) і його ж фортепіанний етюд з циклу «Етюди вищої майстерності» («Трансцендентні»);
• «Мазепа» — опера Петра Чайковського (по Пушкіну, 1883);

Вперше була поставлена 3 (15) лютого 1884 р. в Великому театрі в Москві і одночасно в Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі 19 лютого 1884 р. У 1885 р. опера була поставлена поставлена в Тифлісі. У 1903 р. відновлена в Маріїнському театрі. На радянській сцені вперше поставлено 6 жовтня 1922 р., Оперний театр Зіміна. 14 травня 1934 р. поставлена в Большому театрі, в 1934 р. в Ленінградському театрі опери та балету, в 1949 р. у філії Великого театру, в 1950 р. в Ленінградському театрі опери та балету ім. Кірова. Поставлено в інших містах СРСР: Києві (1933), Куйбишеві (1939), Саранську (1946), Єревані, Свердловську, Алма-Аті (все в 1949) тощо. За кордоном в Ліверпулі (1888), Варшаві (1912), Вісбадені (1931), Нью-Йорку (1933), Відні (1933), Празі (1934), Софії (1937). Флоренції (1954) тощо; останнім часом — в Берні, Карлсруе, Ліоні, Мілані, Нью-Йорку, Единбурзі.

• Майкл Вільям Балф — кантата «Мазепа» (1862);
• «Мазепа» — увертюра Ж. Матіаса (1876);
• «Мазепа» — етюд — галоп А. кидала (1878);
• «Мазепа» — кантата О. Титова;
• «Мазепа» — незавершений вокальний квартет Рахманінова (1890);
• «Мазепа» — опера Марі де Гранваль (1892);

Протягом 30-х років XIX — початку XX століття гетьману Мазепі присвятили музичні твори найкращі композитори Європи та Росії:

• Фабіо Кампана — Болонья (1850);
• Пурна Ш. — Париж (1872);
• Мінхеймер А. — Варшава (1875);
• Педрель Ф. — Мадрид (1881);
• Мейр — ЛАЦ — Лондон (1885);
• Коген — Лінар — Бухарест (1890);
• Фітінгофа — Шель — Санкт — Петербург (1859);

Про гетьмана Мазепу зняті три художніх фільми:

• «Мазепа (фільм, 1909)» — німий художній короткометражний фільм Василя Гончарова за мотивами поеми О. Пушкіна «Полтава» (1909);
• «Мазепа (фільм, 1914)» — фільм Петра Чардиніна знятий за поемою Юліуша Словацького. Актори: Арсеній Бібіков (Король Ян Казимир), Іван Мозжухін (Мазепа, дворянин з свити короля), Едуард Пухальський (воєвода), Надія Нельський (Амелія), Н. Нікольський (Збігнєв) (1914);
• «Молитва про гетьмана Мазепу» — український повнометражний художній фільм.

Про гетьмана Мазепу зняті три науково-популярні фільми:

• «Гетьман Іван Мазепа» — режисер О. Скрипник, наукові консультанти В. Чуб, Г. Ярова (1992);

Образ Мазепи у фільмі О. Скрипника був вперше поданий не як образ зрадника і запроданця, створеного протягом століть російської і радянської пропагандою, а як образ державного діяча в складних умовах існування Україна. У той же час автори фільму пішли і від надмірного «освячення» Івана Мазепи. Автори показали значущість постаті гетьмана, складність і суперечливість його дій.

• «Анафема (1993)» — режисер Л. Анічкін, оператор А. Солопай, сценарій В. Шевченка, в ролі Івана Мазепи — Богдан Ступка (1993);

У фільмі «Анафема» автори використовували невідомі і не доступні раніше джерела про гетьмана Мазепу. У результаті автори заявили про не можливості далі вважати гетьмана Мазепу зрадником і зробили висновок у фільмі, що той, хто вважає Івана Мазепу зрадником, сам є ворогом ідеї незалежності України.

• «Іван Мазепа (2007)» — режисер фільму, викладач кафедри кіно і телебачення Київського театрального інституту, член Національної спілки кінематографістів України В. Вітер. Фільм складається з 5 частин по 15 хвилин кожна. У фільмі використані українські, шведські, польські та російські джерела. Презентація фільму відбулася 10 листопада 2007 року на всеукраїнському каналі телебачення 5 канал (2007).
• Мазепа (фільм, 1993) — Мазепа як символ.

Мазепа, поема Байрона

Збереглася значна кількість картин із зображенням гетьмана Мазепи, які зберігаються в музеях різних країн, у тому числі і в Українi. Особливістю цих картин є те, що особа Івана Мазепи на картинах не збігається. На думку дослідника портретів гетьмана Мазепи Лариси Шендрік найвірогіднішим є зображення гетьмана на картині, що зберігається в Гріпсгольме (Швеція):

• «Портрет гетьмана Івана Мазепи» — невідомий художник, картина зберігається в замку Гріпсгольм, (Швеція);
• «Старий Мазепа розповідає свою історію Карлу ХІІ» — художники А. Деверо, Ю. Коссак;
• «Муки Мазепи» — художник Л. Булянже;
• «Паж Мазепа». Теодор Жеріко. (1820)
• «Мазепа на вмираючому коні». Ежен Делакруа. (1824, Гельсінкі)
• «Мазепа серед вовків». Орас Верне. (1826). Копія Д. Ф. Херрінг (1833, галерея Тейт);
• «Покарання Мазепи» — художник Булянже;
• «Козаки знаходять Мазепу» — художник Є. Харпентер;
• «Гетьман Іван Мазепа» — офорт Норблена де ла Горда (XVIII ст.).
• Серія літографій Натаніеля Кюр'є (Nathaniel Currier) (1813—1888).
• «Гетьман Іван Мазепа» — художник Іван Нікітін, зберігається в Чернігівському історичному музеї. У Росії ця картина відома з назвою «Портрет напольного гетьмана»;
• «Портрет гетьмана Івана Мазепи» — художник невідомий, зберігається в Сумському обласному краєзнавчому музеї;
• «Портрет гетьмана Івана Мазепи» — художник С. І. Васильківський (1901), зберігається в Національному музеї мистецтв України;
• «Портрет гетьмана Івана Мазепи» — художник В. М. Масютин (Берлін, 1933);
• «Мазепа» — художник Йоганн Шюнберг, XIX століття (Відень);
• «Карл XII, Мазепа і Понятовський після Полтавської битви» — художник Й-Г. Пенцель (1793);
• «Мазепа, прив'язаний до коня» — художник невідомий (XIX ст.), Зберігається в колекції Павліковського;
• «Виїзд гетьмана Івана Мазепи з Батурина» — художник Н. Сомко, зберігається в Національному художньому музеї України;
• «Портрет гетьмана Івана Мазепи» — художник Ф. Гуменюк, зберігається в Національному історико — культурному заповіднику «Гетьманська столиця»;
• «Мазепа і Карл XII» — художник Ф. Гуменюк
• «Гетьман Іван Мазепа» — художник С. Луцик — зберігається у Львівській науковій бібліотеці Національної академії наук України;
• «Портрет Івана Мазепи» — художник невідомий, зберігається в Музеї Івана Франка (Львів);
• «Портрет Івана Мазепи в латах з Андріївською стрічкою» — художник невідомий (XVII ст.), зберігається в Дніпропетровському художньому музеї;
• «Портрет Яна Мазепи» — художник М. Бернігерот;
• «Помста Мазепи» — художник А. Баугін;
• «Смерть Мазепи в Бендерах» — художник П. Чирко;
• «Мотря і Мазепа» — художник М. Буряк;
• «Портрет Івана Мазепи» — художник невідомий, розміщений в літописі Самійла Величка;
• «Мазепіана» — серія графічних картин, присвячена гетьману України Івану Мазепі, заслуженого художника України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Якутовича С. Г. (2004);
• «Портрет Івана Мазепи» — О. П. Курилас (1909);
• «Мазепа» — художник Олександр Орловський, зберігається в Полтавському художньому музеї імені Миколи Ярошенка.

Легенди про молоді роки Івана Мазепи мали такий вплив на культуру й мистецтво XIX ст., що тематика легенд про Мазепу використовувалась навіть в політичній карикатурі.

Так, гумористичному журналі «Fun» за 29 жовтня 1864 р. (№ 65) було надруковано карикатуру на Авраама Лінкольна у вигляді «Модернового Мазепи» на коні. Це було пов'язано з тим, що в дискусії про Громадянську війну в США він висловив співчуття Конфедерації за що був засуджений своїми соратниками. Але — згодом став президентом США.

1872 року — відомий американський карикатурист Томас Наст (Thomas Nast) у журналі «Harper's Weekly» за 1 червня 1872 p. (№ 428) надрукував свою карикатуру «Модерний Мазепа» на Гораса Ґрілі — спільного кандидата в президенти від Ліберально-республіканської та Демократичної партій на президентських виборах. Він був зображений на коні, який мчить до Білого Дому.

Це було пов'язано з редакційною статтею в «New York Tribune», написаною Х. Грилі в 1862 р. Тоді в театрі на Бродвеї ставилась вистава «Мазепа» (за Байроном) й актриса Ада Менкен (Adah Isaacs Menken) з'явилась в образі юного Мазепи напівголою. Про це Грилі писав: «Ми не можемо повірити, що актриса має постати перед нашими громадянами в такому образі Мазепи, щоб не викликати обурення й спротив порядних людей, показуючи своє тіло в голому вигляді.» Після громадських протестів п'єсу було заборонено, а театр майже закрито.

Ікона із зображенням Петра І, Катерини Олексіївни та Івана Мазепи

• Ікона із зображенням Петра І, Катерини Олексіївни та Івана Мазепи.
• Портрет Івана Мазепи в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. За відомостями Шендрик Л. К. — це один з перших портретів гетьмана. До нашого часу дійшла лише автокопія цього портрета. У 1884 році, за вказівкою церковного керівництва, стіна де був зображений портрет, була заштукатурена. Про те, що це Мазепа, свідчить напис «Іван Степанович Мазепа. Гетьман».

• Гетьман Іван Мазепа. Погляд крізь століття. / / Каталог історико-мистецької виставки 21 червня — 24 серпня 2003 року у Львові. — К.: Емма. — 2003.
• Ковалевська О. Іван Мазепа у Запитання та відповідях. — Київ: «Темпора». — 2008.
• Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейськіх джерелах 1687—1709. — Мюнхен, 1988.
• Салтан О. М. Харківський портрет гетьмана Івана Мазепи / О. М. Салтан //Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. — К.: Видавництво «Гілея», 2017. Спеціальний випуск ПАМ'ЯТІ ВОЛОДИМИРА КРИВОШЕЇ . — С. 60-65. — Режим доступу до статті: http://gileya.org/index.php?ng=library&cont=long&id=145. – 30.06.17.
• Таїрова-Яковлєва, Тетяна Геннадіївна. Мазепа. М: Молода гвардія, 2006;
• Шендрик Л. К., Янович О. В. Мазепа. Дослідження портретів гетьмана. — Полтава: Верстка. — 2004.