Ігнашевич Сергій Миколайович

Футболом почав займатися у 1988 році в команді під назвою „Клуб «Торпедо»“ (туди відправляли юнаків, що не проходили до ДЮСШ московського «Торпедо»). Умови для тренувань були жахливі і Сергій поступово почав втрачати інтерес до тренувань, відновити який зміг лише тренер Віктор Шустіков. Трохи згодом Микола Савичев забрав талановитого хлопця до ДЮСШ.
Однак потрапити до дубля московських автозаводців не вдалося і на початку 1997 року Ігнашевич опинився у молодіжці «Спартака», звідки один із заможних вболівальників «народного клубу» запросив його до команди «Патріот», яку повністю фінансував. Тренером тієї команди був Юрій Севідов, з подачі якого Ігнашевич опинився у «Спартак-Орєхово». Саме тут він зміг відчути усі особливості справжнього футболу: перельоти, конкуренція, інтриги.
Відігравши 17 поєдинків у Орєхово-Зуєво, Сергій вирушив на перегляд до самарських «Крил Рад», де виступали тоді такі відомі на той час гравці як Юрій Сак, Зураб Попхадзе та інші. Гра молодого захисника припала до душі Олександру Тарханову і самарці підписали з ним контракт. Ігнашевич поступово набирався досвіду і другий сезон у «Крилах Рад» розпочав уже як основний гравець. Не дивно, що його запросили до молодіжної збірної Росії, адже Сергій демонстрував не за роками зрілу гру.
Окрім виклику до молодіжної команди Ігнашевич отримав пропозиції від московських «Торпедо» та «Локомотива» і за порадою Олександра Бородюка обрав саме залізничників, так як вони були більш стабільними та мали міцнішу репутацію на той час. Не зважаючи на травму, що завадила повноцінно провести збори, Сергій розпочав сезон як основний захисник команди. А у 2002 футболісти «Локомотива» зробили справжній подвиг, вигравши золоті медалі чемпіонату Росії.
Вважаючи, що залізничники досягли піку розвитку клуба, Ігнашевич відгукнувся на пропозицію Євгена Гінера перейти до ЦСКА. У армійській команді Сергій одразу ж став своїм і отримав право виводити команду на поле з капітанською пов'язкою. У 2005 році футболісти ЦСКА золотими літерами вписали свої імена в літопис російського футболу, вигравши Кубок УЄФА, чого не вдавалося раніше жодному російському клубу. За перемогу у цьому турнірі Ігнашевич був удостоєний почесного звання «Заслужений майстер спорту Росії».
Сергій Ігнашевич зарекомендував себе як один з найсильніших та найнадійніших захисників чемпіонату Росії та неодноразово отримував запрошення від таких іноземних та російських клубів як «Евертон»[2], «Зеніт»[3] та «Спартак»[4], проте завжди відповідав відмовою, пов'язуючи свою кар'єру з ЦСКА.

Влітку 2018 року, після виступу на чемпіонаті світу в Росії, завершив кар'єру гравця.

У складі національної збірної Росії дебютував 21 серпня 2002 року у матчі зі збірною Швеції. А вперше відзначився вже у шостому поєдинку у червоно-білій формі — у матчі проти збірної Швейцарії 7 червня 2003 року (2:2). До того ж, відправив у ворота швейцарців одразу два м'ячі у одному матчі, врятувавши збірну Росії від поразки.
Невдача спіткала Ігнашевича у 2004 році, коли через травму коліна він не потрапив до заявки збірної на Євро 2004[5]. Однак чотири роки потому був основним захисником збірної, зробивши значний внесок у успіхи команди та разом з партнерами завоював бронзові нагороди першості Європи. У складі збірної також був учасником чемпіонату Європи 2012 року в Україні та Польщі, чемпіонату світу 2014 року в Бразилії, чемпіонату Європи 2016 року у Франції та чемпіонату світу 2018 року у Росії.