Авратин (Житомирський район)

Село розташоване за 10 км південно-східніше Любара та 34 км від найближчої залізничної станції Печанівка; лежить на річці Каранька[1].

У 1885 році в селі мешкала 591 особа, налічувалося 80 дворових господарств[2]. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1333 осіб (665 чоловічої статі та 668 — жіночої), з яких 1294 — православної віри[3].

У 1900 році кількість мешканців становила 868 осіб, поміж них 29 католиків та 15 іудеїв; дворів — 146[4], 1906 року кількість дворів становила 160, а мешканців — 917[5].

Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 1 097 осіб, кількість дворів — 203[6].

Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 1 067 осіб, з них 503 чоловіків та 564 жінок; за національністю — українці. Кількість домогосподарств — 239, з них, несільського типу — 3[7].

Станом на 1972 рік кількість населення становила 734 осіб, дворів — 196[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 517 осіб, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 407 осіб[8].

Час заснування — невідомий[7], перші згадки — з 1585 року[1]. В 1585 році село згадується в акті, як належне до Чуднова, наданого у власність княгині Зузанні Острозькій, дружині волинського воєводи Януша, її свекром, київським воєводою Костянтином Острозьким. 1601 року згадується в переліку винищених татарами сіл. У 1628 році платив подимне з села, в кількости 4 димів, руський воєвода Станіслав Любомирський. Потім входило до складу Острозької ординації, після поділу котрої село, разом з Любарем, у 1753 році отримав князь Мартин Любомирський, від нього власність набув підскарбій Понінський, котрий, після вироку, продав село Протові Потоцькому[4]. 13 квітня 1866 року увійшло до складу Мотовилівської волості Житомирського повіту[9].

Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Мотовилівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, існували православна церква, гостиний двір, водяний і 3 вітряних млини[2].

В кінці 19 століття — Авратин, за документами — пол. Hawratin, Hawratinka, село Мотовилівської волості Житомирського повіту, над притокою Случі, за 80 верст від Житомира. Православна парафія — в Кириївці, за 3 версти, католицька парафія та поштова станція розміщені в Любарі, за 7 верст. В селі були водяний млин та три вітряки. Філіальну церкву збудовано з в'яза, у 1718 році, при церкві рахувалося 37 десятин землі, з 1882 року діяла школа. Належало трьом власникам, однією частиною володіла Марія Осташевська, другою — Березовські[4].

У 1906 році — село Мотовилівської волості (4-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 92 версти, до волосного центру, с. Мотовилівка, 8 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в Любарі[5].

В березні 1921 року, в складі волості, увійшло до новоствореного Полонського повіту Волинської губернії[9]. 1 листопада 1921 року, під час Листопадового рейду, біля Авратина стався бій між Подільською групою (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки та 7-м кавалерійським полком (командир — Ілля Дубинський) 1-ї бригади 2-ї кавалерійської дивізії московських військ, що переслідував групу[10].

У 1923 році село увійшло до складу новоствореної Авратинської сільської ради, котра, 7 березня 1923 року, включена до складу Любарського району Житомирської округи; адміністративний центр ради. 17 червня 1925 року раду, в складі Любарського району, включено до Бердичівської округи[9]. Відстань до районного центру, міст. Любар — 5 верст, до окружного центру, міста Бердичів — 60 верст, до найближчої залізничної станції (Печанівка) — 23 версти[7].

За даними Авратинської сільради, під час Голодомору 1932—1933 років у селі загинуло 37 людей, встановлено імена лише 16 осіб[11].

У роки Другої світової війни воювали 207 селян, 72 з них загинули, 29 — нагороджені орденами та медалями. На їх честь у 1954 році споруджено три пам'ятники.

В радянські часи в селі розміщувалися рослинницький і тваринницький цехи та механізований загін колгоспу, центральна садиба якого була в Кириївці. В селі були восьмирічна школа, клуб, бібліотека, медпункт, відділення зв'язку та магазин[1]

30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, село включене до Дзержинського району, звідки повернуте 8 грудня 1966 року, після відновлення Любарського району Житомирської області[9].

18 березня 2010 року, відповідно до рішення Житомирської обласної ради, село втратило статус центру Авратинської сільської ради — його було перенесено до с. Кириївка[12]. 10 березня 2017 року увійшло до складу новоствореної Любарської селищної територіальної громади Любарського району Житомирської області[13]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[14].

• Березовський Антон Йосипович (1847—1916) — діяч польського національно-визвольного руху, терорист. 25 травня (6 червня) 1867 року в Парижі зробив невдалий замах на російського імператора Олександра II.

• Погода в селі Авратин