Асиметрична війна

Терміном «асиметрична війна» можна описати конфлікт, у якому ресурси двох сторін суттєво розрізняються, тож під час боротьби суперники намагаються використовувати характерні недоліки один одного. Такі війни часто включають стратегії і тактики нетрадиційних війн: «слабкий» комбатант намагається використовувати таку стратегію, яка компенсувала б різницю і в кількісному, і в якісному відношенні [1]. Такі стратегії не обов'язково є мілітаризованими [2].

Термін також часто використовується для описання того, що називають «партизанською війною», «повстанням», «тероризмом», «каральними акціями» та «контр терористичними операціями». Насильницький конфлікт між офіційними військовими та неофіційним, слабо екіпірованим, але гнучким супротивником.

Відомості термін набув в 1975 році зі статті Ендрю Макка «Чому великі нації програють малі війни» в журналі «World politics», в якій слово «асиметричний» просто пояснювалась значна різниця в силі між різними сторонами конфлікту. «Сила» в цьому сенсі є широко вживаним значенням матеріальної сили, такої як велика армія, новітня зброя, розвинута економіка та ін.. Аналіз Макка був в основному проігнорований на той час, але наприкінці холодної війни знову викликав інтерес серед вчених. До кінця 1990 нове дослідження, основане на аналітичних роботах Макка почало розвиватись, та після 2004 року військові США знову почали серйозно розглядати проблеми, пов'язані з асиметричними війнами.

Обговорення цієї теми було ускладнене прагненням академічних та військових кіл вживати цей термін в різних значеннях, та також тим, що його тісно пов'язують з «партизанською війною», «повстаннями», «тероризмом», «каральними акціями» та «контр терористичними операціями», військові автори мають схильність до використання терміну «асиметричний» по відношенню до нечесного походження стратегій, які використовують слабі противники, або навіть особистих властивостей противника (наприклад, «від асиметричного противника слід очікувати…»), ніж до співвідношення сил.

Академічні автори намагаються приділити більше уваги поясненню загадки перемоги слабої сторони у війні: якщо «сила», в умовному розумінні, призводить до перемоги у війні, тоді як можна пояснити перемогу «слабої» сторони над «сильною»? Основні пояснення містять в собі

(1) оперативну взаємодію; (2) готовність слабої сторони до більших страждань, або готовність заплатити більшу ціну; (3) зовнішня підтримка слабих сторін; (4) небажання ескалації насильства з боку сильної сторони; (5) внутрішня динаміка групи та (6) завищені військові цілі сильної сторони.

Асиметричні конфлікти містять в собі як міждержавні, так і громадянські війни, та за останні два століття вигравались переважно сильними сторонами. Однак, з 1950 року, слабі сторони виграли більшість усіх асиметричних конфліктів. Успіх такого типу війн значно збільшився завдяки еволюції сучасної зброї. Нескінченна гонка еволюції зброї зробила індустріалізовані/більш розвинуті країни надзвичайно успішними в порівнянні з менш розвинутими націями. Це надало таким розвинутим країнам величезні переваги в асиметричних війнах.

Асиметричну війну також розглядають як частину війн шостого покоління, в яких:

1) Відсутня чітко виділена лінія фронту

2) Наземні армійські частини виконують переважно «пасивні» функції – охоронні та блокуючі

3) Активні дії на території ворога, починаючи з нищення ключових військових об'єктів та закінчуючи усуненням політичних та військових лідерів покладається на авіацію.

Асиметрію як стратегічну концепцію влучно описує визначення Інституту стратегічних досліджень, США (Steven Metz, Douglas Jonson, 2001)[3]: «Асиметрія у військовій сфері та сфері національної безпеки — це вміння діяти, організовувати свою діяльність та мислити відмінним від опонентів чином з метою максимізації власних переваг та використання вразливих місць опонента, захоплення ініціативи чи забезпечення простору для маневрування».

Тактичний успіх в асиметричних війнах залежить щонайменше від таких припущень:^{[джерело?]}

• Одна сторона має технологічну перевагу, яка перевищує кількісну перевагу ворога; наприклад, використання англійцями довгого лука принесло їм перемогу у битві при Кресі.

• Технологічне відставання зазвичай нівелюється уразливішою інфраструктурою, напад на яку може спричинити страшні спустошення. Руйнування багато чисельних електроліній, доріг або систем постачання води в сильно забруднених районах може мати спустошливий вплив на економіку та мораль, в той час як слабша сторона може взагалі не мати такої інфраструктури.

• Головним завданням слабшої сторони (зазвичай повстанців) є не повна перемога над сильнішим противником, а за допомогою тактики наскоків-відходів тримати противника в постійній напрузі, знекровити його та заставити полишити окуповану територію.

• Тренування та тактика, так як і технологія, можуть надати рішучості та дозволити меншій силі перемогти значно більшу. Наприклад, протягом декількох століть грецькі гопліти (важка піхота) використовували фалангу, яка робила їх значно сильнішими за ворогів. Битва при Фермопілах, де також використовувалось добре знання місцевості, відомий приклад цього.

• Якщо слабша сторона знаходиться в позиції самооборони, тобто, знаходиться під атакою або окупацією, вона може використовувати нетрадиційні тактики, такі як наскок-відхід вибір битв, де сильніша сторона буде в слабій позиції, як ефективний спосіб проведення непокоючих дій без порушення законів війни. Можливо, класичні історичні приклади такої доктрини можуть бути знайдені в війні за незалежність США, рухах Другої світової війни, таких як французький спротив, УПА, партизани тощо. Проти демократичних націй агресорів ця стратегія може бути використана для впливу на терпимість електорату до конфлікту (як це було з війною у В'єтнамі) провокуючи протести, та, як наслідок, дебати серед виборних законодавців.

• В асиметричній війні дуже важливу роль набувають диверсійні групи, які нищать склади боєприпасів противника, перерізають шляхи постачання припасів: мости, залізниці тощо, руйнують інфраструктуру противника: засоби виробництва, електростанції, електромережі, газо- та нафтопроводи

• Якщо слабша сторона є агресором та вживає тактики, заборонені законами війни, її успіх залежить від відмови сильнішої сторони від використання подібних тактик. Наприклад, положення міжнародного права про військові дії на суші забороняють використання парламентерського прапора, або чітко позначеного медичного транспорту як прикриття атаки або засідки, але в асиметричній війні використання заборонених тактик для отримання переваги залежить від дотримання сильнішої сторони відповідного закону. Так само, положення про ведення бойових дій забороняють ворогуючим сторонам використовувати громадянські поселення, населення або об'єкти як військові бази, але коли слаба сторона використовує таку тактику, це залежить від умов, що сильна сторона буде дотримуватись положень про ведення бойових дій, які порушує інша сторона, і не буде атакувати цивільну ціль, або, якщо вона це зробить, ефект пропаганди переважить матеріальні втрати.

• Ізраїльсько-Палестинський конфлікт є одним зі свіжих прикладів асиметричної війни. Мансдорф та Кедар описують як Ісламістські угрупування використовують асиметричне положення для досягнення тактичної переваги над Ізраїлем. Вони посилаються на «психологічні» механізми, що використовуються такими силами як Хезбола та Хамас в прагненні використати своїх співгромадян а також громадян противника за для досягнення тактичних цілей, зокрема, використовуючи ЗМІ для впливу на хід війни.

• Партизанська війна
• Превентивна війна

• Гончаренко Олександр. Асиметричні стратегії в зовнішній політиці і політиці національної безпеки // Центр "НОМОС". — Вип. 2005 р.