Боратин (Золочівський район)

Село розташоване у Бродівському районі, південніше райцентру, посеред лісу на річкою Іква, яка має тут своє джерело.

У «Шематизмі» 1832 року знаходимо наступну інформацію, стосовно Боратина. Вже на той час в селі існувала дерев'яна церква Чесного Хреста (мабуть це попередниця нинішньої). Власником села був Юзеф Ковнацький. Парохом села від 1780 року був о. Стефан Гаванський. Чисельність греко-католицької парафії складала 710 осіб. При церкві існувала парафіяльна школа[9].

У «Географічному словнику Королівства Польського та інших слов'янських теренів», виданому у 1881 році у Варшаві, подається інформація, що «Боратин — село Бродівського повіту, яке розташоване на південь від Бродів на відстані 13 км; великі наділи орної землі займають територію у 67, луки та сади — 10, пасовища — 36, ліси — 1502; малі наділи орної землі — 1255, луки та сади — 540, пасовиська — 89; ліси — 13 австрійських моргів. Чисельність населення — 1210 осіб, з них: 55 римо-католиків, 1130 (греко-католиків та 25 юдеїв. Римо-католицька громада села належить до відповідної парафії у Поникві, греко-католицька парафія Чесного Хреста знаходиться у селі. В тому селі діє кредитна каса з фондом обігових коштів в сумі 240 злотих австрійських. Власником села графиня Ольга Борковська».

У 1910 році власницею села залишалася Ольга Борковська-Бохенська, а парохом села був о. Леонард Куницький. Також тут існувала однокласна парафіяльна школа з руською (українською) мовою викладання[10].

У 1918—1939 роках село належало до Бродівського повіту Тернопільського воєводства.

Станом на 1989 рік у селі мешкало 574 особи — 251 чоловік і 323 жінки.[12].

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало лише 513 осіб[13]:

Голова сільської ради — Дзьоба Петро Миронович, 1957 року народження, вперше обраний у 2006 році. Інтереси громади представляють 20 депутатів сільської ради[14][15][16]:

На виборах у селі Боратин працює окрема виборча дільниця, розташована в приміщенні школи. Результати виборів:

• Вибори Президента України 2004 (перший тур): зареєстровано 404 виборці, явка 87,38%, з них за Віктора Ющенка — 93,20%, за Віктора Януковича — 2,83%, за Олександра Мороза — 1,13%[17].
• Вибори Президента України 2004 (другий тур): зареєстровано 404 виборці, явка 86,63%, з них за Віктора Ющенка — 97,14%, за Віктора Януковича — 2,00%[17].
• Вибори Президента України 2004 (третій тур): зареєстровано 404 виборці, явка 94,06%, з них за Віктора Ющенка — 98,42%, за Віктора Януковича — 1,05%[17].
• Парламентські вибори 2006: зареєстровано 408 виборців, явка 81,86%, найбільше голосів віддано за Блок Юлії Тимошенко — 41,32%, за Блок Наша Україна — 41,02%, за Всеукраїнське об'єднання «Свобода» — 3,29%[18].
• Парламентські вибори 2007: зареєстровано 407 виборців, явка 86,00%, найбільше голосів віддано за Блок Юлії Тимошенко — 59,14%, за блок Наша Україна — Народна самооборона — 26,00%, за Всеукраїнське об'єднання «Свобода» — 6,29%[19].
• Вибори Президента України 2010 (перший тур): зареєстровано 380 виборців, явка 81,84%, найбільше голосів віддано за Юлію Тимошенко — 45,66%, за Віктора Ющенка — 18,33%, за Арсенія Яценюка — 13,50%[20].
• Вибори Президента України 2010 (другий тур): зареєстровано 380 виборців, явка 90,00%, з них за Юлію Тимошенко — 86,84%, за Віктора Януковича — 11,70%[21].
• Парламентські вибори 2012: зареєстровано 353 виборці, явка 68,27%, найбільше голосів віддано за Всеукраїнське об'єднання «Свобода» — 41,08%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 33,20% та УДАР — 11,62%.[22] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримала Ірина Сех (Всеукраїнське об'єднання «Свобода») — 79,35%, за Михайла Коб'ялковського (Партія регіонів) — 6,88%, за Івана Щепанкевича (УДАР) — 5,26%[23].
• Вибори Президента України 2014: зареєстровано 336 виборців, явка 75,89%, з них за Петра Порошенка — 67,84%, за Юлію Тимошенко — 18,43%, за Олега Ляшка — 6,67%[24].
• Парламентські вибори в Україні 2014: зареєстровано 336 виборців, явка 69,64%, найбільше голосів віддано за «Народний фронт» — 39,32%, за Блок Петра Порошенка — 21,79% та Радикальну партію — 10,26%.[25] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Михайло Бондар (Народний фронт) — 35,90%, за Андрія Андрущенка (Радикальна Партія Олега Ляшка) проголосували 23,50%, за Ірину Сех (Всеукраїнське об’єднання «Свобода») — 14,96%[26].

У селі діє Боратинська загальноосвітня школа І—ІІ ступенів (директор — Ігор Євгенович Швалюк)[27], а для найменших мешканців села працює Боратинський дошкільний навчальний заклад (завідувачка — Марія Федорівна Верхівська)[28]. Обидва навчальних заклади входять до складу Боратинського НВК[29].

В селі є власна футбольна команда ФСК «Боратин»[30], яка виступає у вищій лізі чемпіонату Бродівського району з футболу[31], для проведення домашніх матчів використовує місцевий стадіон «Бора».[32]

• Микола Кузнецов — російський радянський диверсант-розвідник[38], загинув в Боратині під час боєзіткнення з чотою (підрозділом УПА) «Гуцулка» сотні «Чорногори» з куреня «Шугая».

• 
  Боратинські пагорби
• 
  Дзвіниця
• 
  Символічна могила-курган «Борцям за волю України»

• Тимчишин Я., Савка М., Тимошенко П. Подорожі по Львівщині. Краєзнавчо-туристичний нарис. — Львів : Каменяр, 1967. — 384 с.
• Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог–справочник / Тронько П. Т. — Киев : Наукова думка, 1987. — 735 с. (рос.)
• Шематизмъ Всего Клира греко-католицкой митрополичой архіепархіи Львовской на рокъ 1910. — Львовъ-Жовква : Накладомъ Архіепархіяльного Клира. Печатня оо. Василіянъ, 1910. — 500 с. (рос.), (русин.)
• Воєнна округа УПА «Буг». Документи і матеріали 1943-1952: книга 2 / упорядникП. Сохань; П. Й. Потічний (співголова), Г. Папакін (співголова), Г. Боряк, В. В'ятрович, В. Лозицький, Ю. Шаповал. — Київ — Торонто : Літопис УПА, 2009. — Т. 13. — 1230 с. — ISBN 978-966-2105-13-1.
• Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1832. — Leopoli: impressum in typographia Petri Piller, 1832. — 410 s. (лат.), (пол.)
• Boratyn 1.) wś, pow brodzki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 308. (пол.)

• Романюк М. Сотня УПА «Свободи» // Український визвольний рух. — Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2003. — Збірник 1. — С. 97—124.
• Як радянська влада штучно об’єднувала релігійні громади