Географія Того
Того — західноафриканська країна, що знаходиться на узбережжі Гвінейської затоки між Ганою на сході і Беніном на заході . Загальна площа країни 56 785 км² (126-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 54 385 км², а на поверхню внутрішніх вод — 2 400 км²[1]. Площа країни вдвічі більша за площу Київської області України.
Географія Того | |
---|---|
Географічне положення Того | |
Географічне положення | |
Континент | Африка |
Регіон | Західна Африка |
Координати | 8°00′ пн. ш. 1°10′ сх. д. |
Територія | |
Площа | 56 785 км² (126-те) |
• суходіл | 95,8 % |
• води | 4,2 % |
Морське узбережжя | 56 км |
Державний кордон | 1880 км |
Рельєф | |
Тип | рівнинний |
Найвища точка | гора Агу (986 м) |
Найнижча точка | Атлантичний океан (0 м) |
Клімат | |
Тип |
субекваторіальний, екваторіальний |
Внутрішні води | |
Найдовша річка | Моно (467 км) |
Найбільше озеро | лагуна Того (46 км²) |
Інше | |
Природні ресурси | фосфати, вапняки, мармур, родючі ґрунти |
Стихійні лиха | суховії, посухи |
Екологічні проблеми | знеліснення, забруднення вод, забруднення повітря |
Назва
Офіційна назва — Тоголезька Республіка, Того (фр. Republique Togolaise)[2]. Назва країни успадкована від назви колонії Тоголенд, яка була утворена від назви селища Тоґо (тепер Тоґовіль) на березі озера Того з додаванням німецького слова «ланд» на означення землі, країни. Назва селища з мови еве перекладається як Берег озера, де «то» — вода, а «го» — берег[3]. Колишня, у 1885–1914 роках, німецька колонія Тоґоланд (нім. Togoland). Пізніше, у 1916–1960 роках, французька колонія Французький Тоголенд (фр. Togoland français).
Географічне положення
Того — західноафриканська країна, що межує з трьома іншими країнами: на сході — з Беніном (спільний кордон — 651 км), на півночі — з Буркіна-Фасо (131 км), на сході — з Ганою (1098 км). Загальна довжина державного кордону — 1880 км[1]. Того на півдні омивається водами Бенінської затоки, частина Гвінейської, Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 56 км.
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 30 морських миль[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1][6].
Крайні пункти
Геологія
Сейсмічність
Рельєф
Середні висоти — 236 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора Агу (986 м).
- Рельєф Того
- Гіпсометрична карта Того
- Супутниковий знімок поверхні країни
- Карта країни (англ.)
- Гора Агу
- Пагорби Кпаліме
Клімат
Південь Того лежить у екваторіальному кліматичному поясі, північ — у субекваторіальному[9]. Цілий рік панують екваторіальні повітряні маси[10]. На узбережжі цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами[10]. На півночі влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження достатнє, але влітку може відмічатись посушливий сезон[10].
- Сонячна радіація (англ.)
Того є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].
Внутрішні води
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 14,7 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 70 км² зрошуваних земель[1].
- Гідрографічна мережа Того
- Річка Моно поблизу гирла
- Лагуна Того
Річки
Річки країни належать басейну Гвінейської затоки Атлантичного океану.
Озера
Болота
Ґрунти
Рослинність
Земельні ресурси Того (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 67,4 %,
- орні землі — 45,2 %,
- багаторічні насадження — 3,8 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 18,4 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 4,9 %;
- інше — 27,7 %[1].
- Рослинність узбережжя
- Ліса центральної частини
- Північна савана
- Північна савана
Тваринний світ
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Ефіопської області: південна частина, узбережжя Гвінейської затоки — до Західноафриканської, північна частина — до Східноафриканської підобласті[10].
Охорона природи
Того є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН з боротьби з спустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років,
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[12],
- Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу[1].
Стихійні лиха та екологічні проблеми
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: сухі пилові вітри харматани дмуть з Сахари взимку, що спричиняють зниження вологості повітря і значне зниження видимості; періодичні посухи[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- знеліснення через підсічне землеробство і масові рубки деревини на паливо;
- загрозливе забруднення вод є значною проблемою для охорони здоров'я та рибного господарства;
- забруднення повітря у великих в містах.
Фізико-географічне районування
У фізико-географічному відношенні територію Того можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Див. також
Примітки
- Togo, Geography. Factbook.
- Котляков В. М., 2006.
- Поспелов Е. М., 2005.
- Атлас світу, 2005.
- Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 12 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- Африка // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ФГАМ, 1964.
- Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
Література
Українською
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Того // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
Англійською
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
Російською
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Того // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К-Я. — 671 с.
- (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
- (рос.) Того // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Посилання
- Вікісховище : Атлас Того.
- Карти Того : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Togo : [англ.] : [арх. 19 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 12 November. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Того : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Того.