Географія Туркменістану

Офіційна назва — Туркменістан (туркм. Türkmenistan)[2]. Назва країни походить від етноніма туркмени та перського слова «стан» — країна, земля, як назва території, що заселена туркменами[3]. Етнонім туркмени означає людей тюркського походження. Уперше слово тюрк згадується під 177 роком до н. е. китайцями щодо народів, які жили на південь від Алтаю. Запис терміну «тюрк» або «турук», як екзонім зафіксований у давньотюркській рунічній писемності (орхоно-єнісейска писемність) у добу Тюркського каганату в Центральній Азії, близько VIII століття. Самі туркмени відомі з X століття, як народ, що розселився від річки Талас до берегів Каспійського моря[3]. У давньоруських літописах під 1096 роком згадуються «торкмени»[3].

Карта Туркменістану від ООН (англ.)

Порівняння розмірів території Туркменістану та США

Туркменістан — центральноазійська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на півночі — з Казахстаном (спільний кордон — 413 км) і Узбекистаном (1793 км), на південному сході — з Афганістаном (804 км), на півдні — з Іраном (1148 км). Загальна довжина державного кордону — 4158 км[1]. Країна не має безпосереднього виходу до вод Світового океану, на заході омивається водами внутрішнього Каспійського моря і має вихід до Азовського моря через систему Волги й Дону[4][5]. Довжина узбережжя внутрішнього Каспійського моря — 1768 км[1].

Середні висоти — 23(0 м; найнижча точка — западина Акчаная (-81 м) і уріз води озера Сарикамиш, яке може пересихати (-110 м); найвища точка — гора Айрибаба, або пік Великого Туркменбаші (3139 м). Туркменістан розташований в межах Туранської низовини, яка більшою частиною (близько 350 тис. км²) зайнята пустелею Каракуми. У рельєфі переважають горбисті рівнини, що займають 90 % площі, а 10 % — узвишшя і середньовисотні гори. На крайньому півдні знаходяться гори Копетдаг — півн. частина Туркмено-Хорасанської гірської системи (найвища точка — гора Різе, 2942 м). У горах розвинені карстові печери протяжністю до 10 км (Копкатан). У Копетдазі знаходиться печера Коу-Ата з термальним озером. На заході тягнеться Красноводське плато висотою до 308 м, на північному заході — південна околиця плато Устюрт. На сході Туркменістану, на кордоні з Узбекистаном, розташований гірський хребет Кугитангтау в якому розташована найвища вершина країни — гора Айрибаба.

Північна територія Туркменістану лежить у помірному кліматичному поясі континентального типу, південна — у субтропічному[8]. На півночі превалюють помірні повітряні маси цілий рік, західний масоперенос[9]. Значні сезонні амплітуди температури повітря. Розподіл атмосферних опадів зменшується з півночі на південь можливе випадіння снігу. На півдні влітку переважають тропічні повітряні маси зі спекотною посушливою погодою, взимку — помірні, що приносять прохолоду[9].

Характерні жарке і сухе літо, м'яка і малосніжна, іноді холодна зима, коротка волога весна, суха осінь. Середня температура січня — від -5 °С на північному сході до 4 °С у районі Атреку; абсолютний мінімум — 32 °С в Ташаузькій області, -29 °С у передгірній зоні Копетдагу і -10,3 °С на півдні узбережжя Каспійського моря. Середня температура липня — 28 °С на північному сході і 32 °С на півдні; абсолютний максимум — 49,9 °С (станція Репетек). Опадів — 80 мм на рік у низов'ях Амудар'ї, до 150 мм у Каракумах, 200—300 мм у передгір'ях і полонинах, до 400 мм і більше у горах (максимум у весняно-зимовий період). Сніговий покрив мінливий, зазвичай тримається кілька днів (у північних районах і горах). Вітри постійні, переважають північно-східні, північні, північно-західні; у передгір'ях Копетдагу влітку дме сухий жаркий вітер гармсиль. При зміні сезонів — пилові бурі. Вегетаційний період 200—270 діб.

Туркменістан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 24,77 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 19,95 тис. км² зрошуваних земель[1].

Земельні ресурси Туркменістану (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 72 %,
  • орні землі — 4,1 %,
  • багаторічні насадження — 0,1 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 67,8 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 8,8 %;
• інше — 19,2 %[1].

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Ірано-Турецької провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області[9].

Туркменістан є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН з боротьби з спустелюванням (UNCCD),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщеннюнебезпечних відходів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару[1].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: посухи[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• забруднення ґрунтів і підземних водоносних горизонтів сільськогосподарськими хімікатами;
• засолення ґрунтів внаслідок примітивної іригації;
• забруднення вод Каспійського моря;
• забор води на потреби вирощування бавовнику з Амудар'ї призвів до пересихання Аральського моря і найбільшої екологічної катастрофи Середньої Азії: колапс риболовлі, донна сіль разом з накопиченими пестицидами розноситься вітрами на великі відстані, спричинюючі проблеми зі здров'ям у населення;
• спустелювання.

У фізико-географічному відношенні територію Туркменістану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

• Центральна Азія

• Вікісховище : Атлас Туркменістану.
• Карти Туркменістану : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Turkmenistan : [англ.] : [арх. 28 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 November. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Туркменістан : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Туркменістану.