Гінзбург Олександр Маркович

Народився 4 липня 1876 року у місті Слов'янськ Ізюмського повіту Харківської губернії (тепер — районний центр Донецької області) в родині заможного лікаря, почесного громадянина Слов'янська та статського радника Марка Гінзбурга. У 1877 році родина переїхала до Харкова, де оселилася в будинку по вулиці Сумський, 11 — на розі з провулком Грабовського.

У 1894 році з похвальною грамотою закінчив третю харківську чоловічу гімназію, у 1898 — математичний факультет Харківського університету. Подорожував Європою, відвідав 13 країн[1], де знайомився з шедеврами світової архітектури; вивчав математику в Берлінському університеті (1899). У 1903 році закінчив інженерний факультет Харківського технологічного інституту, отримав диплом інженера-механіка і право на ведення будівельних робіт. Вчителями О. Гінзбурга в інституті були такі талановиті архітектори як М. Ловцов, С. Загоскін, Ю. Цауне, О. Молокін О. Бекетов[2] та інші.

У 1903 році у Харкові створив власне проектне бюро «Залізобетон», яке виконувало приватні замовлення з проектування різних будівель. У 1903—1905 рр. на провулку Грабовського 4, по сусідству з будинком батьків О. М. Гінзбург будує власний прибутковий будинок. Проект будинку був виконаний спільно з архітектором старої школи  І. І. Загоскіним. Брав участь у громадському житті міста, був членом архітектурно-будівельного відділу Харківського технічного товариства, утвореного у 1904 році. Писав статті з архітектурно-інженерних питань, брав участь в архітектурних конкурсах.

У 1912 році зодчому довелося піддати частковій реконструкції власний будинок. 27-го квітня 1911-го року газета «Южный край» писала про пожежу та вибух у будівлі на вулиці Сумській, 11. Допомагав йому у реконструкції інженер Плахотько.

Після революції 1917 року втратив всю власність і, щоб уникнути репресій, виїхав до Ростова-на-Дону[3]. Викладав до 1922 року, потім відновлював Донбас.

У 1923—1924 рр. Гінзбург працював головним інженером будівництва Губернського продовольчого комітету та Донвугілля в Артемівську (Бахмуті).

До Харкова повернувся у 1924 р., активно займався промисловою архітектурою, брав участь у реконструкції Фабрики імені Тінякова та інших підприємств легкої промисловості.

З 1933 по 1938 роки викладав в Промисловій академії, з 1933 — в Індустріальному інституті Наркомвугілля.

З початком війни в армію Гінзбурга не взяли — через сильну короткозорість[3]. Тим не менш, знаходячись у 1941 році, під загрозою захоплення міста німцями, допомагав військовим, даючи важливі дані щодо підземних тунелів у центрі міста.

У 1941—1944 рр. знаходився в евакуації у Грузії, переніс бідність й голод, працюючи викладачем у Тбілісі. Читав лекції в ХІБІ (ХИСИ) у 1943—1944 рр. та в Індустріальному інституті Наркомвугілля.

Повернувшись до Харкова у 1944 р., Гінзбург був шокований, дізнавшись про звіряче знищення нацистами харківських євреїв в ході Холокосту. Продовжив викладати, займатися науковою діяльністю, а також створенням міської єврейської общини. Домігся приміщення для громади на вулиці Сумській, 8 (будівля знесена, колишня філармонія), напроти кінотеатру «Перший Комсомольський»[3]. Був обраний головою общини, та невдовзі її закрили.

У 1945 р. Гінзбурга позбавили усіх посад і заборонили викладати. Його діяльність була визнана шкідливим проявом сіонізму[3].

Чотири роки він бідував, доки не захворів[3]. Помер у 1949 році в Харкові, де і похований.

Працював у стилях модерн та конструктивізм. Вперше в Харкові проектував багатоповерхові прибуткові будинки із застосуванням залізобетонних конструкцій.

Автор проектів більш ніж 120 будівель, з яких двадцять увійшли до Списку пам'яток архітектури Харкова.

Проектував також будівлі у Харківській губернії (будинок Волинського в селі Карасівка — 1913; виноробний завод у Коломаці — 1906), Катеринославі (театр-клуб Громадського зібрання — 1909—1912; прибутковий будинок Гальперіна — 1914), Луганську (клуб і театр — 1913), Москві (прибутковий будинок Левіна — 1912), Сумах (театр «Тіволі» — 1909), Масандрі (дача Пестерева — 1912), Кисловодську (готель Вострякова — 1913).

Друкувався в «Південно-російській сільськогосподарській газеті», «Записках Харківського відділення Російського технічного товариства», «Зодчому», «Архітектурно-художньому тижневику». Написав книги: «Залізобетон» (1907) і «Про професійну організацію і етику архітекторів» (1915).

У 1916 році спільно із землеміром Н. Жаврідом зробив топографічний план Харкова з прилеглими передмістями, селищами і покажчиком. План був виданий накладом в 1000 екземплярів і поширений за підпискою[3].

У 1929 році запатентував свій винахід — сітчасті конструкції для великих прольотів[3].

У 1931 році отримав звання професора. Опублікував дві книги з геометрії просторових структур.

З початку 1930-х років конструктивізм, передвісником і основоположником якого вважають Гінзбурга[3], був заборонений, тому Олександр Маркович відійшов від архітектурного проектування та будівництва. Але продовжив наукову роботу, займався не лише проблемами містобудування, мистецтвознавства, а й стереоскопічним кіно, теорією симетрії, кристалографії, оптикою і колористикою[4].

Викладав у інжененерно-будівельному та інших вузах, консультував проектувальників — в 1930-тих Гінзбург став одним з найкращих в країні фахівців з акустики: він проектував акустичні системи в Палаці піонерів і Будинку Червоної армії, в будівлі довоєнного Оперного театру[3].

Будівлі в Харкові, зведені за проектами Гінзбурга

№ п/п	Охоронний №	Адреса	Початкове використання	Співавтори	Дата будівництв	Сучасне використання	Зображення
1	86	вул. Сумська, 26	Прибутковий будинок Ліорніце (модерн)	-	1910	Житловий будинок, магазини, банки
2	88	вул. Сумська, 82а	Прибутковий будинок Бергера з крамницями (модерн)	-	1908	Житловий будинок
3	89	вул. Сумська, 80	Прибутковий будинок Ландо-Безверхова (модерн)	-	1914[5]	Житловий будинок
4	94	вул. Сумська, 108	Прибутковий будинок Павлова з крамницями (модерн)	-	1912	Житловий будинок
5	110	вул. Пушкінська, 19	Прибутковий будинок Селіванова (модерн)	-	1907	Житловий будинок
6	191	вул. Каразіна, 5	Особняк	Авторство Гінзбурга — ймовірне[1]	Початок ХХ століття	Не використовується
7	122	вул. Чернишевська, 59	Особняк	-	Початок ХХ століття	Харківська обласна організація Спілки письменників
8	241	вул. Куликівська, 6	Будинок табачного фабриканта Бураса	Авторство Гінзбурга — ймовірне[1]	1909	Будинок культури профтехосвіти
9	243	вул. Куликівська, 12	Навчальна споруда Єврейського благодійного товариства	-	1909—1912	Один із корпусів Фармацевтичного університету
10	246	вул. Громадянська, 25	Фабрична будівля	Автор невідомий. Реконструкція Гінзбурга	Кінець ХІХ століття, реконструкція — 1910	Обласне виробниче об'єднання «Фармація»
11	263	пров. Каплунівський, 4	Житловий будинок	-	1913	Житловий будинок
12	264	пров. Грабовського, 4 так званий «Будинок золотої рибки» (фасад будівлі прикрашений фігурами тритонів, залізобетонні кронштейни, що підтримують широкий карниз будинку, зроблені у формі золотих рибок)	Приватне проектувальне бюро Гінзбурга, магазин живої риби — на першому поверсі (модерн)	Іліодор Загоскін	1905	Житловий будинок, магазини
13	326	вул. Нетіченська, 16	Житловий будинок	-	1910	Музична школа № 5
14	327	пров. Плетнівський, 7	Житловий будинок Цетліна (модерн з елементами неокласицизму)	-	1916	24-та Міська дитяча клінічна лікарня (стаціонарне відділення)
15	345	вул. Гольдбергівська, 106	Житловий будинок	-	Початок ХХ століття	Адміністративна будівля
16	384	вул. Коцарська, 23	Флігель житловий	-	1908	Житловий будинок та флігель
17	410	вул. Сумська, 65	Прибутковий будинок	-	1913	Житловий будинок
18	413	вул. Сумська, 45	Житловий будинок	-	1907	Житловий будинок, магазини
19	427	вул. Римарська, 23	Прибутковий будинок Єндовицького, пізніше — Феймана (модерн з елементами неокласицизму)	Автор невідомий, реконструкція — Гінзбурга	1887, реконструкція — 1913	Житловий будинок і установа «Горремстрой»
20	629	вул. Чоботарська, 45	Прибутковий будинок	-	1908	Житловий будинок
21	-	вул. Сумська, 6	Прибутковий будинок з крамницями	Гінзбург реконструював його в стилі модерн	Кінець ХІХ століття, реконструкція — 1910	Житловий будинок
22	-	вул. Сумська, 51	Прибутковий будинок	-	Початок ХХ століття	Житловий будинок, книжковий магазин «Books»
23	-	вул. Сумська, 88[6]	Житловий будинок	деякі дослідники автором цього будинку вважають архітектора Моісея Диканського[5]	Початок ХХ століття	Житловий будинок, «Укрсиббанк», кафе
24	-	вул. Сумська, 102	Прибутковий будинок	-	Початок ХХ століття	-
25	-	пров. Мовчанівський, 7	Житловий будинок	-	1910	-
26	-	вул. Чайковського, 15	Житловий будинок	-	Початок ХХ століття	-
27	-	вул. Чайковського, 21	Житловий будинок	-	1912	-
28	-	вул. Куликівська, 8	Житловий будинок	-	1910	-
29	-	пл. Фейєрбаха,8	Житловий будинок	-	1914	Не зберігся
30	-	вул. Чигирина, 4	Житловий будинок	-	1911	-
31	-	вул. Велика Панасівська, 67	Іванівський пивоварний завод Ігнатіщева	-	1905	-
32	-	вул. Свободи, 35	Особняк	Авторство Гінзбурга — ймовірне[1]	Початок ХХ століття	-
33	-	-	Літній театр в саду Комерційного клубу	-	1912	-
34	-	провул. Кравцова, 15	Синагога	-	1912	Добудована. З 1957 року — Планетарій
35	-	майдан Першого Травня, 2	Дерев'яні трибуни іподрому для кінних перегонів	Здислав Харманський	1906—1907	Не збереглися

• Железобетон. Харьков, 1906;
• Застройка городов // Зодчий. 1915. № 39–40;
• О профессиональной организации и этике зодчих. Харьков, 1916;
• Побудова візерунків. Харків, 1927;
• Велике Запоріжжя. Харків, 1930;
• Симметрия на плоскости. Харьков, 1934;
• Симметрия на шаре. Харьков, 1935.

• Пам'ятки архітектури Харкова

1. Борисова Е. А., Каждан Т. П. Русская архитектура конца XIX — начала ХХ века. — М.:Наука, 1971. — 239 с.
2. Лейбфрейд А. Ю., Полякова Ю. Ю. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе. — Х.:Фолио, 1998. — 335 с.
3. Ревский С. Б. Зодчие, инженеры, художники, участвовавшие в формировании Екатеринослава (конец XVIII — начало ХХ вв.) / Методическая разработка. — Дп.:ДИСИ, 1981. — 98 с.
4. Ясиевич В. Е. От модерна к конструктивизму. Творчество архитектора А. М. Гинзбурга (1876—1949) // Строительство и архитектура. — 1976. — № 9.
5. Гінзбург Олександр Маркович//Давидич Т. Ф. Выдающиеся архитекторы Харькова XVIII — середины XX вв.// На сайті про Харків: kharkov.ua (рос.)Воловик Л. Александр Маркович Гинзбург. К 130- летию со дня рождения // Дайджест Е. — 2006. — №8.
6. Дьяченко Н. Т. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-е, испр. и доп. — Х. : Прапор, 1977. — 272 с. — 50 000 прим.
7. Гінзбург Олександр Маркович // Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII-початку XX століть: Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-1.6-6.
8. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х. : Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.
9. Тимофієнко В. І. Ґінзбурґ Олександр Маркович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.