Давньоскандинавська міфологія у попкультурі

Збирачам старожитностей 19-го століття, таким як Джордж Уебб Десен, вдалося популяризувати міфологію Скандинавії в Німеччині та Англії; в обох випадках норманська міфологія була визнана останньою збереженої формою німецького язичництва. Німеччина і Англія були християнізовані набагато раніше, ніж скандинавські країни, і велика частина їх власних традицій була втрачена.

У Британії Вільям Морріс переклав та опублікував давню пам'ятку Ісландії «Сага про Вьольсунгів», що є найбільш відомим його перекладом, в основу якого покладено скандинавські легендарні сюжети; також Морріс перекладав інші ісландські саги на англійську мову. У Німеччині Ріхард Вагнер запозичив персонажів і теми зі скандинавської міфології для написання чотирьох опер, які є складовою Der Ring des Nibelungen (Перстень Нібелунга). Він також використовував середньовічні німецькі джерела й імена скандинавських богів.[1]

• Стефан Еглі із новели Skulduggery Pleasant бере псевдонім Valkyrie Cain, що базується на характерних персонажах саг — валькіріях.
• Викторіанський пригодницький письменник Х. Райдер Хаггард написав про епічні пригоди в стилі скандинавських саг про Еріка Яскравого (1890).
• Різні скандинавські боги згадані в книзі «Балада про білого коня» (1911) Г. К. Честертона. Одін і Тор зображені там як негативні персонажі. Балада називає католицизм справжньою релігією, а скандинавську релігію — язичницькою.
• В романі "The Incomplete Enchanter " (1941) L. Sprague de Camp і Fletcher Pratt головний герой з'являється в Асгарді, де він приєднується до Асів, у битві Рагнарок.
• «Зламаний меч» (1954), написаний Полом Андерсоном, натхненний скандинавськими сагами, до якого входять численні норвезькі боги, ельфи і тролі. Пізніше, в The Sorrow of Odin the Goth, Андерсон показує, що Одін спочатку був американським мандрівником у часі 20-го століття, який відвідав кілька поколінь, які стали вважати його богом, пізніше впливаючи на інші грманські народи.
• «День гігантів» (1959) Лестера дель Рей розповідає історію Рагнарока, який в найближчому майбутньому з'являється в науковій фантастиці, а колишній інженер озброює норвезьких богів сучасною зброєю.
• На фентезійні роботи Дж. Р. Р. Толкіна «Гоббіт», «Володар перснів» (1955) та «Сильмарілліон» (1977) сильно повпливали міфи північних європейців. Оскільки ця робота стала популярною, елементи її фантастичного світу неухильно входили в популярні уявлення про жанр фентезі. У багатьох фантастичних романах сьогодні можна знайти таких міфічних істот, як ельфи, карлики і тролі.
• Дитячий письменник Алан Гарнер запозичив багато скандинавських концепцій, таких як розповідь про намисто Фрейї Брісінгамен і Фімбульвінтер (Fimbulwinter), яка віщує кінець світу, Рагнарок в своїй класичній історії «Weirdstone of Brisingamen» (1960).
• Роман Діани Вінн Джонс «Вісім днів Люка» (1975) — це алегорія норвезьких богів. Локі, Тор, Одін, Фрейр і Фрейя — персонажі історії. Також згадуються кілька інших персонажів з норвезької міфології, такі як Зігфрід, Брунгільда, Бальдр і Сігюн.
• The Book of the Dun Cow (1978) Уолтера Вангеріна-молодшого поєднує в собі скандинавські легенди з біблійними темами. Дуглас Адамс посилався на норвезького бога Тора у своїй книзі «Життя, Всесвіт і все» (1982).
• Трилогія Девіда Дрейка «Північний світ» (1990) розповідає історії зі скандинавської міфології в науковій фантастиці.
• Трилогія Відар Яна Фрідмана («Молот і ріг», 1985, «Шукачі і меч», 1985, «Фортеця і вогонь», 1988) показують північних богів як в Асгарді, так і в сучасному світі.
• Романи Bloodtide (1999) і Bloodsong (2000) Мелвіна Берджеса вільно засновані на легенді про вьольсунгів. Він також написав коротку історію про язичницькі жертвопринесення в збірці оповідань 2008 року «Сторіччя історій»
• Одін, Локі і кілька інших норвезьких міфологічних персонажів є головними героями в романі Ніла Геймана «Американські боги» (2001). Гейман надихнувся скандинавською міфологією та створив ще одну свою книгу «Скандинавська міфологія» яка повністю переказує нордичний епос.
• Тролі (2004) від Ненсі Фармер сильно залежать від скандинавської міфології. Також його продовження «Земля срібних яблук» (2007) засновано на скандинавській міфології.
• Казка Тралла (2006) Джудіт Ліндберг сильно залежить від скандинавської міфології і її частково розповідає Торбьорг, давньосканинавська жриця з саг про Вінланда.
• Runemarks Джоанни Харіс (2007) заснована на скандинавських легендах і створює світ після Рагнарека, в якому боги були розсіяні, а їх сили зменшилися.
• Дебютний роман Грега ван Екхота «Norse Code», виданий в травні 2009 року, переказує історію Рагнарека в Лос-Анджелесі.
• Розповіді з Трилогії Tales from the Wyrd Museum Робіна Джарвіса в значній мірі використовують норвезьку міфологію як основу для оповідань.
• Witches of East End Меліси де ла Круз — про безсмертних відьом, які насправді є скандинавськими богами, у тому числі богиня Фрейя, Локі і Бальдр.
• Змова Рагнарока від Ерека Стеббіна (2012) — це сучасний трилер, сфокусований на сюжеті про терористів, які готують глобальну війну між західними та ісламськими народами. Вона містить посилання на норвезькі руни, старший Футарк і норвезьку міфологію, включно з подіями Рагнарека.
• Рік Ріордан створив Magnus Chase and the Gods of Asgard (2015), трилогію, засновану на норвезькій міфології.

• Норвезька міфологія вплинула на творчість Ріхарда Вагнера та його написання чотирьох опер, що містяться в «Der Ring des Nibelungen» («Кільце Нібелунгів»).
• Wardruna — це норвезький музичний проєкт з метою вивчення та пробудження глибокої норвезької мудрості і духовності завдяки музиці, натхненної рунами Футарка.
• Матс Вендт заснував свою неоромантичну 16-годинну симфонічну сюїту Eddan на хронологічній реконструкції скандинавських міфів Віктора Рідберга.
• Норвезька міфологія — це популярна тема в хеві-метал. Manowar має безліч релізів, які посилаються на норвезьку міфологію. Крім концептуального альбому «Gods of War» 2006 року, є пісні «Gates of Valhalla» і «Secret of Steel» (Into Glory Ride, 1983), «Thor» («Powerhead») і «Sign of the Hammer» (1985), The Crown and the Ring (Kings of Metal, 1987) і Swords in the Wind (Warriors of the World 2002)
• Шведська симфонік-метал група Therion засновувала багато своїх текстів на скандинавській міфології, включно зі всім концептуальним альбомом 2001 року Secret of the Runes.
• Вікінг-метал фокусується на епосі вікінгів і скандинавській міфології як натхненні для лірики, наприклад, Bathory, Falkenbach і інші. Більш широке визначення вікінг-металу може також включати в себе скандинавську тематику гурту або скандинавський фольклор (Turisas, Ensiferum, Finntroll, Týr), окремими відгалуженнями є Doom metal (Doomsword) і Death metal (Amon Amarth).
• Норвезький симфонічний гурт Leaves 'Eyes випустила концептуальний альбом Vinland Saga (2006), заснованої на норвезькій міфології в цілому.
• Німецька хеві-метал команда Rebellion записала три скандинавських альбоми під назвою The History of the Vikings trilogy.
• У німецькому язичницькому фольклорному гурті «Faun» альбом «Acoustic – Buch der Balladen» містить елементи норвезької міфології. До альбому Eden вміщено пісню під назвою Iduna (Ідунн) на честь богині-хранительки яблук юності, завдяки яким аси лишались вічно молодими.
• Інші групи і пісні включно з Led Zeppelin — Immigrant Song, Jethro Tull — Cold Wind для Valhalla, Uriah Heep — Rainbow Demon (посилання на Bifröst і Heimdallr), кілька пісень Blind Guardian, Ginnungagap посилаються на германо-скандинавський фольклор.
• Другий студійний альбом канадської виконавиці Мелісси Ауф дер Маура «Out of Our Minds», зосереджений на скандинавських міфах.
• Російські гурти також часто використовують у своїх піснях скандинавську міфологію — Тролль Гнёт Ель, Nordverg , Ulfdallir та інші.

• У ТВ-шоу Game of Thrones є скандинавський вплив.
• Деякі з норвезьких богів займають чільне місце в данському міні-серіалі, Jul i Valhal, і багато норвезьких міфів згадуються також. Локі, зокрема, є головним героєм.
• Міні-серіал Темне королівство: Король драконів, також відомий як Niebelungen, заснований на Пісні про Нібелунгів.
• У серіалі «Зоряна брама SG-1» згадується Асгард — потужний, але доброзичливий чужорідний вид, широко зображуваний як кілька сірих інопланетян, які, згідно з серії, є оригінальним джерелом норвезьких богів, що зображують їх, аби допомогти людству, Тор, член Вищої ради Асгарда, регулярно повертається на шоу. Їх космічні кораблі, як видно знизу, мають форму молота Тора. У «Stargate Atlantis» з'ясовується, що є підгрупа Асгарду, звана Ванами.
• У п'ятому сезоні серіалу Геркулес: Легендарні подорожі, епізоди Norse by Norsevest і Десь над мостом Райдуги зображують Геркулеса, що подорожує в Асгард, і входить в серйозний конфлікт між скандинавськими богами вікінгів.
• Одін і Валькірії з'являються кілька разів в телевізійному серіалі Ксена: Принцеса-воїн в шостому сезоні, яка є відривом від Геркулес: Легендарні подорожі
• У мультсеріалі Металокаліпсис, Сквісґаар Сквіґельф і Токі Вортуз як здається, показують деяку обізнаність в скандинавській міфології.
• У серіалі «Надприродне» сюжет посилався на скандинавських Ванів в епізоді про богів та скандинавських жителів. У 5 епізоді «Молот богів» зустрічаються члени кількох божественних пантеонів (в тому числі індусів, вуду і т. Д.), Щоб розібратися з питанням про іудео-християнський апокаліпсис. Люцифер вбиває всіх богів (крім Калі), включно і норвезьких богів Одіна, Бальдра і Локі. Молот Тора Мйольнір пізніше з'являється в епізоді «Сезон 8» як об'єкт на аукціоні, куплений норвезьким богом. Тор був основним героєм епізоду 10 Битви Богів.
• Новозеландський телесеріал «Всемогутній Джонсонс» зосереджений на сім'ї, яка є реінкарнацією норвезьких богів.
• Вікінги — це канадський серіал, заснований на образі легендарного Рагнара Лодброка. Персонажі шоу мають своє бачення Одіна і / або моляться кільком германським божествам, таким як Тор, Фрея, Фрейр і Локі.
• У True Blood є вампір на ім'я Ерік Норманн, який був колись князем вікінгів.
• Телевізійна серія «Відьми Іст-Енду», заснована на книзі з такою ж назвою, присвячена відьмам з Асгарду.
• У телевізійному серіалі American Gods представлені скандинавські міфологічні фігури, які є адаптацією нових американських богів Ніла Геймана. У першому сезоні Одін є найвідомішим.

• Герої стрічки «Вікінги» (1958) є активними прихильниками Одіна. Деякі персонажі поділяють паралелі з норвезькими богами, такими як Кірк Дуглас «Ейнар», який втратив око, або «Ерік» Тоні Кертіс, що втратив руку.
• Ерік Вікінг за участю Тіма Роббінса базується на міфах.
• Джим Керрі зіграв людину, життя якого змінилася після того, як він натикається на маску, що володіє здатністю норвезького бога Локі в фільмі Маска.
• У фільмі Син маски зображений пустотливий Локі як антагоніст, якого неодноразово лає всемогутній Один.
• У 2011 році вийшла стрічка Тор, режисера Кеннета Брана, де в головній ролі — Кріс Гемсворт. Фільм знято на основі коміксів Marvel Universe: Тоr і фокусується на цьому персонажі і інших жителях Асгарду на основі норвезьких богів, де Локі, брат Тора і є його ворогом. У фільмі використовується Іггдрасіль (зображений як сузір'я в просторі, яке пов'язує Дев'ять Царств разом, що нагадує дерево) і Міст Біфрьост (шляхи, за допомогою яких асгардіанці подорожують на інші планети) в якості сюжетних ліній. Також з'являються інші персонажі, засновані на образах Геймдаля, Фріг і Одіна. Тор також з'являється в фільмі 2012 року «Месники», а Локі також повертається в якості лиходія в сіквелі «Тор:Темний світ» в 2013 році.
• Фільм Інгмара Бергмана «Весна Богородиці» (1960) — роздуми про збереження старої релігії в середньовічній християнській Швеції.
• Анімовані фільми DreamWorks «Як приборкати дракона» (2010) і «Як приборкати дракона 2» (2014 року) показують життя вікінгів та посилаються на богів Одіна і Тора.