Зенітні ракетні війська України

Зенітні ракетні війська́ (ЗРВ) — рід військ у складі Повітряних сил, сухопутних військ і ВМС, призначений для забезпечення у взаємодії з іншими родами військ протиповітряної оборони важливих адміністративно-політичних центрів, промислово-економічних районів, угруповань збройних сил та інших важливих об'єктів. На озброєнні мають різні типи зенітних ракетних (зенітних артилерійських) комплексів з високими можливостями ураження сучасних засобів повітряного нападу в широкому діапазоні висот та швидкостей їх польоту в різних умовах метеообстановки та часу доби.

Зенітні ракетні війська
Беретний знак військ, 2016 р.
Країна  Україна
Вид  Повітряні сили
Тип зенітні ракетні війська
Знаки розрізнення
Емблема зенітних ракетних військ (2007)
Нарукавний знак
Медіафайли на Вікісховищі

Станом на 2016 рік, зенітні війська зі складу Повітряних сил мали 60 дивізіонів ЗРК: 35 дивізіонів С-300П, 9 дивізіонів С-125, 3 дивізіони С-300В, та 15 дивізіонів ЗРК «Бук».[1]

Завдання

Для України захист військово-політичних центрів, об'єктів промисловості та енергозабезпечення є одним з пріоритетних завдань забезпечення обороноздатності країни. Щонайменше близько 40 важливих об'єктів держави потребують постійного прикриття силами та засобами протиповітряної оборони. Серед них:[2]

  • п'ять атомних електростанцій: Запорізька АЕС, м. Енергодар Запорізької області; Південноукраїнська АЕС, смт. Костянтинівка Миколаївської області; Рівненська АЕС, м. Вараш Рівненської області; Хмельницька АЕС, смт. Нетішин Хмельницької області; Чорнобильська АЕС, м. Прип'ять Київської області.
  • Греблі Дніпровського каскаду, яких шість: Київська, м. Вишгород Київської області; Канівська, м. Канів Черкаської області; Кременчуцька, м. Кременчук Полтавської області; Середньодніпровська, м. Кам'янське Дніпропетровської області; Дніпровська, м. Запоріжжя; Каховська, м. Нова Каховка Херсонської області.
  • Греблі Дністровського каскаду (Дністровська-1, Дністровська-2)
  • Підприємства та об'єкти хімічної промисловості (сховища, трубопроводи), та міста, де такі об'єкти розташовані. В Україні їх більше десятка. Руйнування або техногенні аварії на підприємствах хімічної промисловості України можуть призвести до забруднення значних площ, у які потраплять близько 7 млн чоловік, а безповоротні втрати становитимуть близько 1 млн чоловік.
  • Населені пункти, що мають особливе адміністративне значення та значну кількість населення, яке в них мешкає. Це, зокрема, такі міста, як Дніпро, Запоріжжя, Київ, Кривий Ріг, Львів, Маріуполь, Миколаїв, Одеса, Харків тощо.

Історія

Найбільш помітно процес скорочення арсеналів ЗРВ почав відбуватися з 1997 р. Тоді до складу ЗРВ входило 160 дивізіонів у складі різних ЗРС та ЗРК. А саме: 26 дивізіонів С-200, 43 дивізіони С-300П, 19 дивізіонів С-75, 12 дивізіонів С-125, 6 дивізіонів С-300В, 27 дивізіонів «Круг», 23 дивізіони «Бук-М1», 4 дивізіони ЗРК «Куб». Скорочення чисельності сил та засобів ЗРВ в основному відбувалося за рахунок виведення з бойового складу окремих зразків ЗРК (С-75, С-125, Круг, Куб), а також за рахунок приведення зенітних ракетних полків С-300П до трьох дивізіонного складу.

У 2006 р. в результаті подальшої оптимізації організаційно-штатної структури бойовий склад Зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України включав 58 дивізіонів. А саме: 4 дивізіони С-200, 35 дивізіони С-300П, 3 дивізіони С-300В, 16 дивізіонів «Бук-М1». У 2007 р. один дивізіон «Бук-М1» було продано до Грузії.

У 2010 р. до ЗРВ входило вже 57 зенітних ракетних дивізіонів у складі 16 військових частин, а саме: 4 зенітні ракетні бригади та 12 зенітних ракетних полків. Всього в Зенітних ракетних військах на озброєнні тоді перебувало понад 4000 зразків озброєнь та техніки, з них майже 1000 — основні зразки ЗРК, АСУ, РЛС. До систем управління відносилось понад 15 комплектів автоматизованих систем управління п'яти різних типів. Радіолокаційне спостереження забезпечують понад 30 комплектів радіолокаційних станцій (РЛС) десяти різних типів — виробництва як Радянського Союзу, так і України (РЛС 35Д6, 19Ж6, 80К6).

До різних ЗРК зберігалось понад 5000 зенітних керованих ракет.

В рамках Державної програми розвитку Збройних сил України на період 2006—2011 рр., а також в рамках заходів з покращення боєздатності військ ЗРВ на період до 2015 р планувалося продовжити ресурс та здійснити модернізацію зенітного ракетного озброєння з урахуванням можливостей української промисловості. А саме: до чотирьох С-300П, двох «Бук-М1», одного С-200 за один рік. Також планувалося:

  • повернення до бойового складу Повітряних Сил ЗС України та проведення модернізації 9-х дивізіонів ЗРК С-125, а також провести ремонт за технічним станом 3-ох ЗРК С-300П з баз зберігання і включити ці дивізіони до бойового складу;
  • здійснити заходи з покращенням тактико-технічних характеристик певних зразків ЗРК та РЛС. Зокрема, провести модернізацію/підвищення автономності застосування ЗРС С-300П шляхом спряження з РЛС 35Д6М (закупівля 16-ти РЛС та спряження 11-ти з ЗРК С-300П та 5-ти з КПС), модернізація РЛС 5Н84МА (6-ти комплектів) для ЗРК С-200В, 1Л13МА (10 комплектів) для КП зрп «Бук-М1»;
  • розробити складові вітчизняного виробництва для зенітних керованих ракет до ЗРК С-300В1, С-300П, Бук-М1, С-200В. А саме — твердопаливні маршеві двигуни, бортову апаратуру наведення. Це мало продовжити ресурсні показники зенітних керованих ракет за рахунок виготовлення та заміни окремих вузлів. Особливо гострим було питання заміни палива у твердопаливних ЗКР на аналоги вітчизняного виробництва;
  • розробити та налагодити випуску клістронів та підсилювачів високої частоти вітчизняного виробництва. Це мало забезпечити заміну значної кількості несправних приладів НВЧ, у першу чергу, для ЗРК С-300П, що дозволить відновити боєздатність 70 % несправних ЗРК;
  • модернізувати існуючу автоматизовану систему управління (АСУ) як у Повітряних силах, так і у Зенітних ракетних військах — з огляду або на моральну застарілість, або на складність ремонту існуючих систем.

Розвиток перспективної системи АСУ ЗРВ був пов'язаний зі створенням автоматизованих командних пунктів, де мали встановлювалися АСУ української розробки (підприємство «Аеротехніка», м. Київ) під назвою «Ореанда-ЗРВ» (як складова АСУ авіацією та протиповітряною обороною «Ореанда ПС» Повітряних Сил у цілому). Переозброєння на АСУ «Ореанда ЗРВ», як планувалося, надасть можливість автоматизувати рівень взаємодії рішень «Повітряне командування» — зрбр (зрп), що вкрай важливо для сучасного швидкоплинного бою з протидії засобам повітряного нападу. Це, зокрема, мало у 2 рази збільшити кількість повітряних цілей/об'єктів, що супроводжуються автоматизовано, та у 2 рази зменшити необхідний час для автоматизованої видачі цілевказівки (з 10 до 5 секунд). Для вирішення завдань управління процесом автоматизації на тактичному рівні для потреб ЗРВ після завершення усіх етапів робіт планувалось закупити понад двадцять комплектів «Ореанда ЗРВ» для озброєння КП зрбр, зрп, груп зрдн.

У підсумку ці кроки мали збільшити на 25 % кількість вогневих підрозділів.

Заплановані заходи з покращення боєздатності військ ЗРВ були неодноразово оприлюдненні і донесені до громадськості у заявах відповідних посадових осіб Міноборони та Генерального штабу ЗС України. Проте у 2011 р. ці тези знову були повторені, що фактично, свідчило про невиконання ключових положень програми.

Проектом Державної програми реформування Збройних Сил України на 2011—2015 роки було передбачено заходи із закупівлі нових (модернізованих) зразків ОВТ для потреб Повітряних Сил. На 2011 рік заплановано провести модернізацію близько 10 зразків ОВТ радіотехнічних військ, капітальний ремонт ЗРК типу С-300 та С-200, виконати роботи з продовження ресурсу зенітних керованих ракет до ЗРК типу С-200, С-300, «Бук-М1».

Проте цього не сталося. Як стверджувалось, з причин обмеженого фінансування Державна Програма розвитку ЗС України та Програми розвитку Повітряних Сил на 2006—2011 рр. була зірвана. Роботи зі створення автоматизованих систем управління — як «Ореанда ПС», так і «Ореанда ЗРВ» — жодним чином не просунулись до рівня, щоб хоч якось вплинути на покращення боєздатності Повітряних сил. Було зірвано виготовлення серійного зразка, проведення державних випробувань та прийняття на озброєння «Ореанда ЗРВ». Бойова підготовка у ЗРВ ПС ЗСУ також зазнала суттєвих змін у бік спрощення.

Російсько-українська війна

Станом на 2016 рік, зенітні війська зі складу Повітряних сил мали 60 дивізіонів ЗРК: 35 дивізіонів С-300П, 9 дивізіонів С-125, 3 дивізіони С-300В, та 15 дивізіонів ЗРК «Бук».[1]

4 листопада 2017 року на тимчасовому пусковому майданчику поблизу населеного пункту Олександрівка Херсонської області успішно завершилися контрольні льотні випробування зенітних керованих ракет середньої дальності. Загалом було здійснено 23 постріли зенітними ракетними комплексами «Бук-М1» та «С-300» по 11 безпілотних літальних апаратах типу ВР-3 «Рейс» та визначених повітряних точкових координатах. Окрім того, підрозділи Сухопутних військ провели понад 20 пусків із зенітно-ракетних комплексів «Оса».[3]

У жовтні 2018 року на державному випробувальному полігоні «Ягорлик» у Херсонській області проводяться контрольні льотні випробування зенітних керованих ракет ЗРК С-300В1 та С-125М1.[4]

2 листопада 2018 року на державному полігоні «Ягорлик» у Херсонській області відбулися бойові стрільби зенітних ракетних комплексів малої та середньої дальності. Відбулись визначальні відомчі випробування ЗРК С-125-2Д1, також було продовжено державні випробування модернізованого ЗРК Оса-АКМ, бойові стрільби ЗРК Бук-М1 та спеціальні стрільби зенітних ракетних систем С-300В1.[5]

Наприкінці листопада 2018 року в рамках введеного воєнного стану проводяться заходи щодо нарощення протиповітряної оборони України, крім того проведуть стрільби ЗРК по морським надводним цілям. У грудні планується провести стрільби зенітного ракетного комплексу С-125-2Д1 по морським надводним цілям. Тобто цей комплекс може виконувати задачі як із захисту повітряного простору держави так і оборони з моря.

Крім того у січні 2019 року передбачається проведення випробування ЗРК «Куб». Цей комплекс також планується повернути на озброєння.[6]

Структура

Повітряні Сили ЗСУ

ППО сухопутних військ

ППО військово-морських сил
  • 7-й окремий зенітний ракетний дивізіон (С-125-2Д1) в/ч А0350, м. Очаків Миколаївська область[10]

Розформовані

Повітряні сили ЗСУ
  • 12-та зенітна ракетна бригада[11] (С-200/С-75/С-125) А0000 (в/ч 65318), м. Євпаторія АР Крим
  • 25-та зенітна ракетна бригада (9К81 С300В1) А1181 (в/ч 68506), м. Стрий Львівської області[12]
  • 137-ма зенітна ракетна бригада (9К81 С300В1) А3024 (в/ч 55579), м. Умань Черкаської області
  • 174-та зенітна ракетна бригада (75Р6 С-300ПС) А3009 (в/ч 48589), м. Севастополь (втрачена при окупації АРК)
  • 50-й зенітний ракетний полк (75Р6 С-300ПС) А4489, м. Феодосія АР Крим (втрачений при окупації АРК)
  • 55-й зенітний ракетний полк (9К37 Бук-М1) А4519, м. Євпаторія АР Крим (втрачений при окупації АРК)
  • 100-й зенітний ракетний полк (С-200/С-75/С-125) А0000 (в/ч 26709), м. Запоріжжя[12]
  • 108-й зенітний ракетний полк (9К37 Бук-М1) А4527 (в/ч 36836), м. Золотоноша Черкаської області
  • 212-й зенітний ракетний полк (С-200/С-125) А4491 (в/ч 96443), м. Маріуполь Донецької області[12]
  • 254-й зенітний ракетний полк (28кППО) (2К12 Куб) А0000 (в/ч 14951), м. Мукачеве Закарпатської області[13]
  • 270-й зенітний ракетний полк (С-75) А0000 (в/ч 12242), м. Стрий Львівської області
  • 276-й зенітний ракетний полк (С-200/С-75/С-125) А0000 (в/ч 44703), м. Світловодськ Кіровоградської області
  • 302-й зенітний ракетний полк (С-300ПТ) A1215, м. Харків Харківської області
  • 392-й зенітний ракетний полк (С-200/С-75) в/ч 83216, м. Умань Черкаської області
  • 438-й зенітний ракетний полк (С-75) в/ч 40876, м. Ковель Волинської області
  • 508-й зенітний ракетний полк (С-75) в/ч 83561, м. Донецьк Донецької області
  • 4606-та база зберігання озброєння і техніки А2090 (в/ч 21568) м. Житомир
  • зенітна технічна ракетна база А2360 (в/ч 45151), м. Умань Черкаської області

ППО сухопутних військ
  • 59-й зенітний ракетний полк (51 МД) А3866, м. Володимир-Волинський Волинської області ЗРК «ОСА»
  • 253 зенітний ракетний полк (128 МД) ЗРК «ОСА»;
  • 257-й зенітний ракетний полк (24 МД) ЗРК «ТОР»
  • 300-й зенітний ракетний полк (38 АК) м. Хмельницький ЗРК «ОСА»
  • 937-й зенітний ракетний полк (30 ТД) ЗРК «ОСА»
  • 1069-й зенітний ракетний полк (17 ТД) А2843, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області ЗРК «КУБ»
  • 1161-й зенітний ракетний полк (28 МД) ЗРК «ОСА»
  • 1175-й зенітний ракетний полк (25 МД) ЗРК «КУБ»
  • 1215 зенітний ракетний полк (254 МД) ЗРК «КУБ»;

Розташування
Пункти постійної дислокації:  зенітно ракетних військ  ППО сухопутних військ

Оснащення
Зняті з озброєння

Навчальні заклади
  • Центр підготовки підрозділів протиповітряної оборони Сухопутних військ А4125, с. Мала Любаша Рівненська область

Командувачі

Примітки
  1. Зенітно-ракетний канібалізм: як держава підтримує свій "повітряний щит" | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 8 липня 2021.
  2. Сергій Згурець (11 вересня 2018). ПОВІТРЯНА ТРИВОГА: Зенітні ракетні війська. Як розтріскувався захисний щит.. https://defence-ua.com/. Defense Express. Процитовано 11 вересня 2018.
  3. На Херсонщині завершилися контрольні льотні випробування зенітних ракет. http://www.mil.gov.ua/. Міністерство оборони України. 4 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017.
  4. На Херсонщині стріляють ЗРК С-300В1 та С-125М1. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 25 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
  5. Десятки пусків зенітних ракет, дослідні випробування та грошові сертифікати.... https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 8 листопада 2018. Процитовано 28 листопада 2018.
  6. Зенітники готуються стріляти й по морських цілях. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 28 листопада 2018. Процитовано 28 листопада 2018.
  7. В Захисників неба подвійне свято!. http://www.mil.gov.ua/. Міністерство оборони України. 1 травня 2018. Процитовано 2 травня 2018.
  8. Україна відновлює ракети до ЗРК С-300В1. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 16 липня 2018. Процитовано 16 липня 2018.
  9. Україна планує розгорнути полк нових ЗРК у 2018 році. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 21 лютого 2018. Процитовано 21 лютого 2018.
  10. У морській піхоті ВМС України створять на http://uprom.info/
  11. Указ Президента України № 1376/99 від 23 жовтня 1999 року «Про присвоєння почесного найменування "Євпаторійська" 12 зенітній ракетній Домбровській ордена Олександра Невського бригаді 76 дивізії 60 корпусу протиповітряної оборони Військ Протиповітряної оборони України». http://zakon3.rada.gov.ua/. Верховна Рада України. 23 жовтня 1999. Процитовано 17 грудня 2017.
  12. Розформовані військові частини. http://www.ukrmilitary.com. Ukrainian Military Pages. Процитовано 7 липня 2017.
  13. Указ Президента України від 23 жовтня 1999 року «Про присвоєння почесного найменування "Закарпатський" 254 зенітному ракетному ордена Червоного Прапора полку 28 корпусу протиповітряної оборони Військ Протиповітряної оборони України. http://zakon3.rada.gov.ua/. Верховна Рада України. 23 жовтня 1999. Процитовано 17 грудня 2017.
  14. Велика війна: Україна повертає на озброєння радянські зенітні комплекси. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 7 травня 2018. Процитовано 7 травня 2018.
  15. Україна планує модернізувати комплекси ПРО. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 12 квітня 2018. Процитовано 7 травня 2018.
  16. Армия Украины возвращает из «запасников» в боевой строй сразу шесть типов ракетных комплексов – Эксперт. http://opk.com.ua/. Оборонно-промисловий кур'єр. 7 травня 2018. Процитовано 7 травня 2018.
  17. Міноборони продовжило ресурс 1443 зенітним керованим ракетам і відновило два ЗРК С-125М. https://uprom.info/. Національний промисловий портал. 17 січня 2020. Процитовано 17 січня 2020.
  18. В зоні проведення АТО помічений ЗРК “Тор”, які раніше знаходились на консервації. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 31 серпня 2017. Процитовано 7 травня 2018.
  19. В цілодобовому режимі бойове чергування несуть майже 2500 представників зенітних ракетних військ по всій Україні – генерал-майор Дмитро Карпенко. http://www.mil.gov.ua. Міністерство оборони України. 5 липня 2017. Процитовано 5 липня 2017.

Матеріали

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.