Казанківський район

До складу району входили — Казанківська селищна рада та 17 сільських, 71 населених пункти. Протяжність району з півночі на південь — 110 км, зі сходу на захід 35 км.

Казанківський район межував з Кіровоградською, Дніпропетровською та Херсонською областями, Новобузьким та Березнегуватським районами Миколаївської області.

По території району проходила автомобільна траса Н11 Дніпро — Миколаїв, залізнична магістраль Херсон — Харків, аміакопровід, газопровід.

На території району проживало 22,2 тис. чоловік. Міське населення — 7,7 тис. чол. Сільське — 14,5 тис. чол. Центр району смт Казанка, лежав на берегах річки Висунь за 130 км від обласного центру м. Миколаїв. Відстань від залізничної станції Казанка — 9 км.

На території району було споруджено чотири пам'ятні знаки на честь звільнювачів, учасників Березнегувато-Снігурівської операції.

Кіровоградська область (Устинівський район)	Кіровоградська область (Долинський район)	Дніпропетровська область (Криворізький район)
Новобузький район		Дніпропетровська область (Широківський район)
	Березнегуватський район	Херсонська область ( Високопільський район)

Річки: Балка Глибока.

Перші жителі нинішньої Володимирівки з'явилися в період інтенсивного заселення Північного Причорномор'я. Засновано село Володимирівка в серпні 1810 року переселенцями з Володимирівської губернії — звідси і назва села. За свідченнями архівних документів в 1816 році за селом було закріплено 7654 десятини землі.

В цей же час, відставний гвардії полковник Сафонов отримав 12606 десятин землі і в 1820 році переселив з Курської, Орловської, Сибірської губерній кріпосних селян, які стали першими жителями села Сафонове, названого прізвищем власника землі. Згодом до цієї назви приєдналась назва релігійного свята «Трійця», звідси і назва села Троїцько-Сафонове.

Село Дмитро — Білівка засновано в другій половині 18 століття і до 1850 року мало назву «Степанівка».

На початку 19 століття засновані села Олександрівка (до 1926 року мало назву Долгорукове), Миколо-Гулак(заселено переселенцями з Черкащини), Новофедорівка.

В 40-і роки 19 ст. Засновані села Каширівка, Миколаївка, Михайлівка.

Село Великоолександрівка виникло в зв'язку з будівництвом залізничної магістралі в 1873—1875 роках.

Село Новолазарівка засновано в 1885 році селянами — переселенцями з Тираспольського повіту.

В цей же час виникає село Скобелеве і заселяється відставними солдатами, яких поселили на казенних землях. Названо село на честь генерала М. Д. Скобелева, який відзначився в російсько-турецькій війні 1877—1878 років.

Наймолодшими селами району є Весела Балка, заснована в 1922 році переселенцями з Черкащини та село Червона Знам'янка, засноване в 1923 році теж переселенцями з Черкащини.

З 1 січня 1829 року за царським указом Казанку переведено на становище військового поселення. Майже 30 років тут панував жорстокий аракчеєвський режим. В селі стояв один з ескадронів Бузької уланської дивізії. Подальше будівництво і заселення Казанки проходило за схемою воїнських підрозділів — сотнями. Чоловіки відбували військову повинність протягом 25 років, їхні діти зараховувались у кантоністські школи. Вся влада в селі належала військовому командуванню. Життя селян регламентувалося військовими статутами. За найменшу провину їх жорстоко карали.

Після ліквідації в 1857 році військовий поселень Казанка стала державним селом. Переважна більшість державних селян користувалася мізерними наділами, урожаї з яких не забезпечували їм навіть прохарчування. У 1860 році до Казанки дійшли чутки, нібито в Криму з'явився цар і всім роздає волю. Тисячі людей, кинувши все, подалися в Таврію. Але вже по дорозі до Кривого Рога їх зупинили. Всіх повернули назад і жорстоко покарали.

Багато прибулих селян, а також місцевих жителів йшли на будівництво залізниці Харків—Миколаїв, яка проходила поблизу села. В 1867 році була споруджена залізнична станція Казанка. З відкриттям руху поїздів (1873 року) економічне життя Казанки ще більше пожвавилося. Щорічно зі станції відправлялося до Миколаєва близько 2 млн пудів зерна. Швидко розвивалося борошномельне виробництво. В селі було 58 вітряних і один паровий млин. Кожного року відбувалось по три ярмарки, торгувало понад 50 крамниць. В 1884 році тут проживало 6144 чоловіка.

Школу у селі відкрито через піввіку після його заснування, в 1849 році. Навчалися в ній переважно діти заможних селян, і то в дуже обмеженій кількості. Так, 1861 року її відвідувало всього 30 учнів, 1862 року — 36, 1863 — 54, причому серед них не було жодної дівчинки. На початку XX нц. тільки кожний десятий житель міг читати і писати. Незважаючи на швидке збільшення населення, мережа навчальних закладів розширювалася дуже повільно. 1904 року в Казанці проживало 10 400 чоловік, а в двох церковнопарафіяльних школах, земському училищі і двокласному училищі Міністерства освіти навчався 431 чоловік, тобто 30 % всіх дітей шкільного віку. В 1894 році єлисаветградські повітові збори ухвалили відкрити в Казанці бібліотеку, виділивши для цього 75 крб.. Однак цей задум так і не був здійснений. Зате в селі діяло дві православні церкви і один молитовний будинок.

Протягом цілого століття в Казанці не було навіть медичного пункту. Прийомний покій відкрився тут лише 1904року. Приміщення на чотири ліжка орендувалось у місцевого куркуля. Але вже через рік цей прийомний покій припинив своє існування. В губернській газеті «Юг» зазначалося, що Єлисаветградська повітова управа відмовилася відновити контракт по найму приміщення для казанківської приймальної палати, тому що його хазяїн став вимагати за оренду надбавки — 100 карбованців.

Перший вогник блакитного палива спалахнув в оселях мешканців с. Володимирівка у 1987 році, в мешканців смт Казанка — у 1989 році. Там розпочалася газифікація району. Сьогодні функціонує 3 автоматичних газорозподільних станції (АГРС), газифіковано 3170 індивідуальних помешкань в шести населених пунктах району: смт Казанці, с. Миколо-Гулак, Новоданилівка, с. Володимирівка, с. Олександрівка. Управління експлуатації газового господарства обслуговує сьогодні 48 км газопроводів високого тиску, 4.0 км — середнього тиску, 110,0 км низького тиску.

Газифіковано заклади освіти, культури, охорони здоров'я, бюджетні установи. На черзі — газифікація кінотеатру, дитячої музичної школи, будинку художньої творчості учнів, Олександрівської ЗОШ, населених пунктів Новофедорівської, Дмитрівської, Веселобалківської сільських рад.

Основним джерелом водозабезпечення степового краю є підземні води, які експлуатуються свердловинами, шахтними колодязями. У 1996 році було введено в експлуатацію 185 км Казанківського групового водоводу, який забезпечує питною водою 18 населених пунктів району. Побудовано 310 км розвідних мереж водопроводу, які знаходяться у комунальній власності територіальних громад.

Головним транспортним вузлом, в якому перетинаються транспортні комунікації, є смт Казанка. Існуюче розташування і густота автодорожньої мережі задовольняють потреби населення.

Район перетинає дві залізничні магістралі довжиною в межах району 40 км. Основне навантаження несе магістральний автошлях Кривий Ріг—Миколаїв довжиною 33 км. Довжина доріг по району 948 км, з них ґрунтових — 710,3 км. Основні роботи по обслуговуванню робіт несе філія «Казанківський райавтодор» ДП «Миколаївський облавтодор».

З введенням в експлуатацію у 2001 році Троїцько-Сафонівської дільничної лікарні, відновленням будівництва Казанківської ЗОШ № 1 відходять у минуле довгобуди. Люди, які присвятили своє життя наймирнішій професії на землі, вдихнули їм життя. Набирає потужності будівельна організація району — Казанківська МПМК, яка може виконувати значні обсяги будівельних робіт.

Нові школи, лікарні, газифіковані будинки — cаме такі села Дмитро-Білівської, Михайлівської, Новофедорівської, Червонознам'янської, Троїцько-Сафонівської сільських рад неодноразово ставали переможцями районного огляду-конкурсу на найкращий благоустрій населеного пункту.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[3]

Етнічний склад населення району на 2001 рік був представлений наступним чином:

• українці — 83,1 %;
• росіяни — 13,4 %;
• молдовани — 1,7 %;
• інші національності — 1,8 %[4].

За переписом 2001 року розподіл мешканців району за рідною мовою був наступним[5]:

• українська — 81,22 %
• російська — 17,26 %
• молдовська — 0,87 %
• білоруська — 0,25 %
• вірменська — 0,21 %
• гагаузька — 0,02 %

Населення району станом на січень 2015 року налічувало 19 886 осіб, з них міського — 7 219 (власне Казанка), сільського — 12 667 осіб[6].

До послуг населення булицентральна районна лікарня та відділення:

— Дитяче, терапевтичне, хірургічне, гінекологічне, стоматологічна поліклініка, пологове, центральна поліклініка, 20 фельдшерських-акушерських пунктів, 3 дільничні лікарні, амбулаторія в с. Миколаївка.

Діти навчалися в 20 школах: ЗОШ 1-3 ступенів — 16. 1-2 ступенів — 4, аграрному ліцею, гуманітарна гімназія.

Жителі району відвідували 23 бібліотеки з загальним книжковим фондом 297340 екземплярів, 23 клуби, історичний музей, музейні кімнати в с. Троїцько-Сафонове, Новоданилівка, аграрному ліцеї.

Казанківський район — сільськогосподарський, в аграрному секторі працювали: ТОВ — 17, ПП — 11, СГВК- 8, СФГ — 234, інші форми господарювання — 4

Площа сільськогосподарських угідь становила 119853 га.

Автомобільні шляхи загальнодержавного і місцевого значення протяжністю

Автомобільний зв'язок з містами: Миколаїв, Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Луганськ, Харків, Донецьк, Запоріжжя, Одеса, Кишинів, Первомайськ, Вознесенськ.

Залізничний зв'язок з містами — Миколаїв, Херсон, Харків, Полтава, Київ, Сімферополь, Севастополь, Львів, з населеними пунктами району: Великоолександрівка, Новоданилівка, селище Казанка.

У Казанківському районі на обліку перебуває 12 пам'ятки архітектури, 48 — історії та 3 — монументального мистецтва.

Природні копалини, що розташовані на території району — великі поклади червоного граніту, який добувають, переробляють в селі Новоданилівка.

Основні породи дерев — акація біла, дуб звичайний, в'яз дрібнолистковий, сосна кримська, гледичія, каштан, платан;

Чагарники — клен татарський, порічки золотисті, бузина, ірга, скумпія, жимолость, обліпиха, верба.

Плодова порода дерев — горіх волоський, груша лісова, черешня, вишня, абрикоса, яблуня.

Тваринний світ — зайці, дикі кабани, вовки, лисиці, козулі, їжаки, кроти, польові миші, ондатри, хом'яки.

Птахи — голуби, качки, дикі гуси, нирки, лисухи, куропатви, фазани, лебеді, яструби, шуліки, чорногузи, лелеки, мартини, горобці, шпаки, ластівки, сороки, горлиці, зозулі, дятли, жайворонки, сови, синиці.

Основні сільськогосподарські культури, що вирощуються на території району:

Зернові — озима пшениця, озимий ячмінь, жито, ярий ячмінь, кукурудза, технічні — цукровий буряк, соняшник, соя, овочево-баштанні культури — капуста, помідори, огірки, картопля, морква, кавуни, дині, гарбузи, цибуля, часник, квасоля, горох.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Казанівського району було створено 28 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 56,04 % (проголосували 9 513 із 16 976 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 37,62 % (3 579 виборців); Юлія Тимошенко — 14,31 % (1 361 виборців), Сергій Тігіпко — 12,50 % (1 189 виборців), Петро Симоненко — 7,75 % (737 виборців), Олег Ляшко — 7,34 % (698 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 3,21 %.[7]

• Моя Казанківщина
• Юрій Гребенніков, Віктор Гребенников. Археологічна розвідка в Казанківському районі Миколаївської області^{[недоступне посилання з липня 2019]}

}