Командування спеціальних операцій Повітряних сил США

У жовтні 1983 23-тя повітряна армія взяла активну участь у рятуванні американських громадян з острову Гренада під час конфлікту з владою цієї країни. Протягом семи днів, дислокуючись в аеропорту Пойнт Салінас, екіпажі модифікованих літаків MC-130, AC-130 здійснювали всебічну підтримку, забезпечення, обслуговування тощо американським військам. EC-130 зі складу 193-ого крила спеціальних операцій Національної гвардії, зіграли значну роль у веденні психологічної операції в процесі конфлікту. Пілот MC-130E Combat Talon I 8-ї ескадрильї спецоперацій підполковник Джеймс Гобсон здобув трофей Маккея (англ. MacKay Trophy) — нагороду ПС США льотчику «за найяскравішій політ року» — за його дії у десантуванні операторів ССО в аеропорту Пойнт Салінас.

У травні 1986 року, у відповідності до акту Голдвотера-Ніколса Міністерство оборони провадило реорганізацію збройних сил та утворило Командування спеціальних операцій. У відповідності до законопроекту та змін у законодавстві США у квітні 1987 Командування сил спеціальних операцій вступило у свої повноваження, з дислокацією на авіаційній базі Мак-Ділл у Флориді. Чотири місяці по тому, 23-тя армія передислокувалася на авіабазу Гарлбарт Філд у Флориді.

У серпні 1989 року генерал Дуейн H. Кессіді, командувач Транспортного командування, вивів зі свого підпорядкування 23-ю повітряну армію в усіх питаннях, що стосувалися спеціальних операцій. Таким чином, 23-тя армія опинилися у подвійному оперативному підпорядкуванні, з питань узгодження функціювання, як авіаційного формування, вона підкорялася структурі ПС, з іншого боку, стала повноцінною діючою складовою USSOCOM.

З кінця грудня 1989 до початку січня 1990, частка 23-ї армії брала участь у проведенні операції «Справедлива справа» на території Панами. Для участі у військових діях залучалися літаки вогневої підтримки AC-130 Spectre, психологічних операцій EC-130 Volant Solo, літаки-заправники HC-130P/N Combat Shadow, спеціальні MC-130E Combat Talon, а також гелікоптери MH-53J Pave Low та MH-60G Pave Hawk. Тактичні групи бойових контролерів, парашутистів-рятівників зіграли важливу роль у всебічному забезпеченні бойових підрозділів ССО та регулярних військ у ході успішно проведеної операції.

22 травня 1990, генерал Ларрі Велч, начальник штабу ПС, перетворив 23-ю армію на Командування ССО ПС США, до складу якого увійшло три авіаційних крила — 1-е, 39-е та 353-е крила спецоперацій, а також окрема 1720-а тактична авігрупа ССО, Школа ССО Повітряних сил та Навчальний центр спеціальних операцій. У Резерві командування залишилися 919-а авіагрупа ССО з базуванням на авіабазі Дюк-Філд, у Флориді, та 193-я авіагрупа ССО Національної Гвардії, що мала свою базу в міжнародному аеропорту Гаррісбергу у Пенсільванії. У 1990-х роках 1720-а група перейменована на 720-у у березні 1992, у жовтні того ж року, авіабаза Гарлбарт Філд передана з підпорядкування Транспортного командування ПС до Командування ССО ПС, 834-те авіакрило переформоване на 1-е авіаційне крило спеціальних операцій, але вже через рік воно стало 16-м крилом.

За станом на 2014 рік, у прямому підпорядкуванні AFSOC знаходяться 16-е крило спецоперацій, 352-га, 353-тя групи спецоперацій, 720-та тактична авіагрупа ССО, Школа ССО Повітряних сил та 18-та випробувальна ескадрилья.

З початку серпня 1990 року до кінці лютого 1991 року, Командування брало активну участь в операціях «Щит пустелі» і «Буря в пустелі», захисті Саудівської Аравії та звільнення Кувейту. Особовий склад формувань спеціальних операцій ВПС діяв по всьому театру ведення військових дій, виконуючи завдання з забезпечення бойового управління та проведення рятувальних місій. Сили спеціальних операцій залучалися до спрямованих дій, бойових пошуково-рятувальних операцій, інфільтрації, ексфільтрації, оборони авіаційних баз, повітряного патрулювання, спеціальної розвідки, безпосередньої авіаційної підтримки, психологічних операцій, і дозаправлення вертольотів у повітрі. Екіпажі гелікоптерів MH-53J Pave Low наводили штурмові вертольоти на радарні комплекси іракців перед початком вторгнення, практично «засліплюючи» систему ППО Іраку до початку військових дій, і також здійснили рятування екіпажу збитого літаку з глибокого тилу супротивника.

MC-130E Combat Talon діяли у взаємодії з HC-130P/N Combat Shadow, беручи участь у бомбардуванні важливих об'єктів та розповсюдженні листівок над військами супротивника. Літаками AC-130 Spectre здійснювалося вогневе прикриття з повітря груп ССО та спостереження над об'єктами, що грали ключову роль в операції. У війні найбільших втрат зазнав бойовий підрозділ літаків вогневої підтримки, коли був збитий AC-130 Spectre з позивним «Спіріт 03»; загинуло 14 членів екіпажу.

У грудні 1992, особовий склад спецоперацій ВПС взяв участь у миротворчої операції в Сомалі — «Відродження надії». Наприкінці 1994 р. формування Командування залучалися до операції «Підтримка демократії» в Гаїті, а в 1995 р. — в операції «Обдумана сила» — операції НАТО в Боснії та Герцеговині.

З початком війни в Афганістані Командування ССО Повітряних сил одним з перших взяло участь у підготовки до операції «Нескорена свобода» — Афганістан. Вже наприкінці вересня 2001, перші бойові підрозділи ССО були зосереджені у сусідніх країн, де розпочали підготовку до вторгнення. Під час довготривалої війни, авіаційні формування, бойові підрозділи наземної дії взяли найактивнішу участь у безлічі спеціальних операцій по всьому Афганістану проти Талібану та прибічників «Аль-Каїди».

Пізніше частка Командування була задіяна на складовій операції «Нескорена свобода» на Філіппінах, де оператори ССО проявили себе у боях з ісламістськими повстанцями та терористами.

З березня 2002 AFSOC знову розгортає свої компоненти у південно-західній Азії на підтримку проведення чергової операції проти Саддама Хусейна — операції «Свобода Іраку». До травня 2003 активні бойові дії регулярних військ були практично закінчені. Однак, для професіоналів спецоперацій була ще величезна кількість дій пов'язаних з нетрадіційною боротьбою та антипартизанським рухом на території Іраку.