Месут Езіл

Месут народився в Гельзенкірхені в сім'ї турецьких емігрантів. Попри суворе мусульманське виховання, футболом він захоплювався з самого дитинства. Будучи дитиною цілими днями зникав на вулиці, ганяючи м'яч разом зі своїми друзями серед брудних нетрів німецького містечка. «Щодня після уроків я біг на галявину у нас на районі, — розповідає Езіл в своїх інтерв'ю. — Ми називали це місце „мавпячою кліткою“, тому що територія була обгороджена високим металевим парканом, через який на нас дивилися перехожі. Ми з хлопцями там вчилися хитрощам нашого кумира Зідана». Захоплення сина не залишилися непоміченими для його батька. Мустафа Езіл, якого батьки привезли до Німеччини в дворічному віці, вирішив серйозно зайнятися спортивною кар'єрою Месута. Батько розгледів в хлопчику майбутню зірку і вирішив, що йому треба грати не на подвір'ї, а в одній із спортшкіл. Мустафа відвідував кожне тренування сина і уважно стежив за його прогресом, змушував працювати старанніше, а якщо бачив, що тренер не здатний забезпечити сина необхідними знаннями, то тут же змінював спортшколу. Сором'язливий Месут не зумів суперечити батьку і беззаперечно слухав його, і, як показав час, зовсім не даремно. Кар'єра хлопця нестримно пішла в гору, і тепер уже батько відвідує його прес-конференції, уважно слухаючи діалоги свого нащадка з журналістами.

Свою кар'єру Езіл почав у молодіжних клубах Гельзенкірхена. П'ять років грав за команду «Рот-Вайсс» (Ессен).

Почав свою професійну кар'єру в клубі зі свого рідного міста Гельзенкірхена — «Шальке 04». У ньому виступав на позиції півзахисника під номером 17. Вперше у складі «Шальке 04» вийшов у матчах Кубка ліги проти «Баєра» та «Баварії», а яких замінив основного плеймейкера команди Лінкольна[2].

31 січня 2008 року підписав контракт із «Вердером», як повідомлялось, сума трансферу становила 4,3 млн €. Дебютував за «Вердер» 10 лютого того ж року в грі проти мюнхенської «Баварії», вийшовши на заміну на 60-й хвилині матчу. 1 березня Месут вперше за «музикантів» вийшов з перших хвилин в матчі проти команди з Дортмунда. Гра завершилась 2:0 в користь «музикантів». 26 квітня Езіл забив перший гол за свою нову команду в матчі проти «Карлсруе». В чемпіонаті «Вердер» досягнув другої позиції, що надало команді Месута можливість брати участь в наступному розіграші Ліги чемпіонів. Футболіст швидко адаптувався у новому колективі і зі статистикою 5+1 розглядався футбольними експертами як один із потенційних лідерів команди.

Щодо наступного сезону в складі «музикантів», то він видався хорошим як і для Месута, так і для бременської команди в цілому. Незважаючи на провальний сезон з точки зору гри у Бундеслізі (команда зайняла лише 10 місце), команда Езіла вийшла до фіналу останнього розіграшу Кубка УЄФА, де поступилась команді з України —- донецькому «Шахтарю». Також Езіл виграв свій перший у кар'єрі трофей – він підняв над головою Кубок Німеччини, виграний у напруженій фінальній грі проти «Баєра».

У складі «музикантів» сезону 2009/2010 Месут Езіл став найкращим асистентом Бундесліги (17 гольових передач). У листопаді 2009 отримав нагороду «Гравець місяця».

Месут Езіл у матчі Реал Мадрид — Мілан, Ліга чемпіонів УЄФА 2010-11.

Завдяки своєму виступу на чемпіонаті світу 2010, Езіл вписав своє ім'я в список найкращих молодих талантів Європи. Саме після ігор мундіалю німцем зацікавився новий тренер «Реала» Жозе Моуріньо. Пізніше Езіл зазначав: «Розмова із Моуріньо стала ключовою…». 17 серпня 2010 року «Вердер» оголосив, що домовленість з «Реалом» відбулася. Ціна трансферу дорівнювала € 15 млн.

Дебютував у стані «вершкових» Месут 22 серпня, у товариському поєдинку із «Еркулесом», в якому «Реал» отримав перемогу із рахунком 3:1. Свій перший м'яч забив у матчі із «Депортіво» (перемога «Реала» 6:1). В першому сезоні став найкращим асистентом «Реала» (25 гольових передач), найкращим асистентом Ліги чемпіонів УЄФА 2010/2011 (6 гольових передач) та другим асистентом Ла Ліги (17 гольових передач); увійшов до символічної збірної Ліги чемпіонів УЄФА 2010/2011 та Ла Ліги.

2 вересня 2013 року за півгодини до закриття трансферного вікна стало відомо, що Езіл підписав 5-річний контракт із лондонським «Арсеналом». Сума угоди склала 42,5 мільйони фунтів стерлінгів.[3]. Таким чином він став найдорожчим гравцем в історії «Арсенала» та найдорожчим німецьким гравцем[4].

Відразу після переходу до «Арсеналу» став ключовою фігурою у півзахисті лондонської команди.

У складі молодіжної збірної Німеччини вирушив на молодіжний ЧЄ-2009, де німці посіли перше місце. У фіналі забив гол із «стандарту» у ворота збірної Англії та віддав дві результативні передачі. Матч закінчився із рахунком 4:0.

На чемпіонаті світу 2010 в ПАР Езіл вивів свою збірну в стадію плей-офф, забивши гол в ворота Гани[6]. Увійшов у символічну збірну чемпіонату світу та був номінований на звання найкращого гравця чемпіонату. Віддав 3 гольові передачі та забив 1 гол.

2 вересня 2011 року, у відбірковому етапі Євро-2012, Езіл забив свій перший хет-трик, у ворота збірної Австрії. У фінальній частині Євро-2012 був основним гравцем, взяв участь в усіх матчах збірної з перших хвилин. Забив гол у ворота Італії у півфінальній грі, який, щоправда, не допоміг його команді подолати цей етап — німці програли з рахунком 1:2.

Езіл з Кубком світу 2014 року.

Під час відбору на чемпіонат світу 2014 Езіл був головним бомбардиром німецької збірної з вісьмома забитими голами.

У фінальній частині світової першості 2014 виходив на поле у стартовому складі «бундестім» у всіх матчах турніру, на якому німці здобули свій четвертий титул найсильнішої футбольної збірної світу. Через травму Марко Ройса більшість матчів мундіалю Езіл провів на його позиції лівого вінгера, замість звичного місця «під нападником». У грі 1/8 фіналу проти збірної Алжиру, основний час якої завершився нульовою нічиєю, став автором другого голу німецької команди у додатковий час, який виявився вирішальним, оскільки перший пропущений м'яч африканці згодом відквітали.

За результатами світової першості Езіл був визнаний лідером турніру за кількістю успішних передач у нападі (171), а також посів другі місця за кількістю потенційно гольових передач (17) та відборів в атаці (6)[7].

На своїй другій континентальній першості у 2016 році знову був ключовим півзахисником німецької збірної, провівши на полі усі її ігри на турнірі від першої до останньої хвилини. У першій грі групового етапу проти України відзначився гольовою передачею на Бастіана Швайнштайгера, який встановив остаточний рахунок зустрічі (2:0) у додані до основного часу хвилини. Був визнаний Гравцем матчу за результатами третьої гри групового етапу проти Північної Ірландії, в якій мав 99-відсоткову точність передач та створив шість потенційно гольових моментів.

Єдиний гол на турнірі забив у ворота збірної Італії у чвертьфіналі, відкривши рахунок зустрічі. Згодом італійці рахунок зрівняли і доля виходу у півфінал вирішувалася у серії післяматчевих пенальті. Свій удар у цій серії Езіл не реалізував, влучивши у стійку воріт, проте саме його команда врешті-решт виявилася вправнішою і пройшла далі. Утім вже у наступному, півфінальному, матчі проти господарів турніру французів німецька збірна програла 0:2 та припинила боротьбу на турнірі.

4 червня 2018 року був включений до заявки національної команди для участі у своїй третій світовій першості — чемпіонаті світу в Росії. Після провальної гри команди у Росії був поряд з іншими гравцями і тренером був підданий гострій критиці у німецьких ЗМІ за пасивність. У відповідь звинуватив Німецький футбольний союз і персонально його президента Райгарда Гринделя (Reinhard Grindel) разом з помічниками у «расизмі»:

«У очах Гринделя та його помічників я німець, коли ми виграєм, але я іммігрант, коли ми програєм»[8]. Оригінальний текст (нім.) In den Augen von Grindel und seinen Helfern bin ich Deutscher, wenn wir gewinnen, und ein Immigrant, wenn wir verlieren»

Станом на 4 червня 2018 року

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього за
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
2006–07	«Шальке 04»	БЛ	19	0	КН	1	0	КУЄФА	1	0	КЛ	2	0	23	0
2007-січ. 2008		БЛ	11	0	КН	1	1	ЛЧ	4	0	-	-	-	16	1
Усього за «Шальке 04»			30	0		2	1		5	0		2	0	39	1
січ.-черв. 2008	«Вердер»	БЛ	12	1	КН	-	-	КУЄФА	2	0	-	-	-	14	1
2008–09		БЛ	28	3	КН	5	2	ЛЧ+КУЄФА	6+8	0	-	-	-	47	5
2009–10		БЛ	31	9	КН	5	0	ЛЄ	10	1	СН	0	0	46	10
серп. 2010		БЛ	-	-	КН	1	0	ЛЧ	-	-	-	-	-	1	0
Усього за «Вердер»			71	13		11	2		26	1		0	0	108	16
серп. 2010–11	«Реал Мадрид»	ПД	36	6	КІ	6	3	ЛЧ	11	1	-	-	-	53	10
2011–12		ПД	35	4	КІ	5	0	ЛЧ	10	2	СІ	2	1	52	7
2012–13		ПД	32	9	КІ	8	0	ЛЧ	10	1	СІ	2	0	52	10
серп.-вер. 2013		ПД	2	0	КІ	-	-	ЛЧ	-	-	-	-	-	2	0
Усього за «Реал Мадрид»			105	19		19	3		31	4		4	1	159	27
вер. 2013–14	«Арсенал»	ПЛ	26	5	КА+КЛ	5+1	1+0	ЛЧ	8	1	-	-	-	40	7
2014–15		ПЛ	22	4	КА+КЛ	5+0	1	ЛЧ	5	0	СА	0	0	32	5
2015–16		ПЛ	35	6	КА+КЛ	1+0	0	ЛЧ	8	2	СА	1	0	45	8
2016–17		ПЛ	33	8	КА+КЛ	3+0	0	ЛЧ	8	4	-	-	-	44	12
2017–18		ПЛ	26	4	КА+КЛ	0+2	0	ЛЄ	7	1	СА	0	0	35	5
Усього за «Арсенал»			142	27		17	2		36	8		1	0	196	36
Усього за кар'єру			348	59		49	8		98	13		7	1	502	80

Станом на 4 червня 2018 року