Поліноми Ґеґенбауера
Поліноми Ґеґенбауера або ультрасфери́чні поліноми — поліноми, ортогональні на відрізку [−1,1] з вагою і є узагальненням поліномів Лежандра і Чебишева. Їх можна явно записати у вигляді суми
Ортогональні поліноми | |
Ґеґенбауера | |
Відкриті | Леопольд Ґеґенбауер |
Формула | |
Диференціальне рівняння | |
Визначені на | |
Вага | |
Норма | |
Примітки |
де — гамма-функція, позначає цілу частину числа , а — символ Похгаммера.
Щоб вагова функція була дійснозначною та інтегровною часто накладають обмеження , хоча більшість формальних співвідношень залишаються справедливими для довільного .
Згідно наведено вище означення і часто у випадку функцію перевизначають окремо (див. розділ «Зв'язок з іншими функціями»).
Поліноми Ґеґенбауера є частковим випадком поліномів Якобі. Вперше введені у 1875 році в докторській дисертації австрійського математика Леопольда Ґеґенбауера[1] (1849—1903) та були пізніше названі на його честь. Варто відзначити, що після захисту дисертації протягом наступних трьох років Л. Ґеґенбауер працював професором математики у Чернівецькому універститеті, на той час — Університеті Франца-Йосифа (нім. Franz-Josephs-Universität).
Значення в деяких точках
Мають місце такі співвідношення:
- при
- ,
- при
- при
Властивості
- Функція є поліномом степеня відносно та і визначена для довільних .
- Як і всі ортогональні поліноми функція , , має тільки прості нулі, які всі лежать на відрізку . Нулі розташовані симетрично відносно початку координат. Нулі поліномів та чергуються.
Позначимо через нулі многочлена розташовані у порядку спадання:
Нулі розташовані симетрично . Для нулів на інтеравалі [0,1] введемо позначення
Тоді мають місце оцінки:[3]
- Поліном містить члени лише тієї ж парності, що й саме число :
Зв'язок з іншими функціями
- Поліноми Лежандра є частковим випадком поліномів Ґеґенбауера при :
У загальному випадку поліноми Ґеґенбауера півцілого верхнього індексу можна виразити через поліноми Лежандра:
де — символ Кронекера, або через похідну від полінома Лежандра:
- Приєднана функція Лежандра першого роду також може бути виражена через поліноми Ґеґенбауера:
- Поліноми Чебишева першого роду є частковим випадком поліномів Ґеґенбауера при :
Це співвідношення беруть за означення полінома Ґеґенбауера індекса , тобто .
- Поліноми Чебишева другого роду є частковим випадком поліномів Ґеґенбауера при
У загальному випадку поліноми Ґеґенбауера цілого верхнього індексу можна виразити через поліноми Чебишева:
де — символ Кронекера, або за допомогою операції диференціювання:
- Поліноми Ерміта також можуть бути виражені як граничний випадок поліномів :
- Поліноми Ґеґенбауера можна виразити через скінченний гіпергеометричний ряд:[4]
Це співвідношення дозволяє розширити означення функції на випадок довільного дійсного (комплесного) значення індексу . Так означена функція називається функцією Ґеґенбауера і у випадку натурального збігається з поліномом Ґеґенбауера.
- Поліноми Ґеґенбауера є частковим випадком поліномів Якобі при :
де — символ Похгаммера.
Твірна функція та формула Родріга
Твірна функція поліномів Ґеґенбауера [5]:
Вони можуть бути виражені за допомогою формули Родріга
Рекурентні співвідношення
Для поліномів Ґеґенбауера виконується рекурентне співвідношення по індексу , яке можна застосовувати для знаходження поліномів при :
Рекурентне співвідношення по індексу :
Інші формули:
Диференціальні властивості
Похідна полінома Ґеґенбауера виражається через поліном зі зміщеним індексом
або у загальному випадку
Похідна від добутку на вагову функцію
Похідна полінома Ґеґенбауера по параметру також може бути обчислена через поліноми за наступною формулою:[6]
Диференціальне рівняння
Поліноми Ґеґенбауера є частковим розв'язком диференціального рівняння, яке називають рівнянням Ґеґенбауера [7]
Загальний розв'язок вказаного рівняння зображується у вигляді
де — приєднана функція Лежандра другого роду, — довільні сталі.
Ортогональність
Зауваження. Всі співвідношення цього розділу справедливі за умови , .
Для заданого поліноми Ґеґенбауера ортогональні на відрізку [−1,1] с вагою , тобто (при )[8],
причому виконується умова нормування [8]
Як наслідок, функції
утворюють ортонормований базис у просторі . Довільна функція може бути розвинена в узагальнений ряд Фур'є по набору функцій :
Також розвинення можна будувати безпосередньо по многочленах Ґеґенбауера у ваговому просторі Лебега :[9]
за формулами:
Представлення через суми та ряди
Поліноми Ґеґенбауера можна записати у вигляді суми по степенях або за відповідними формулами:
де — числа Стірлінга першого роду.
Розвиненням в ряд Тейлора в околі довільної точки буде скінчення сума:
Інтегральне представлення
Поліноми Ґеґенбауера допускають інтегральне представлення:
через інтеграл по дійсній змінній:
через контурний інтеграл:
де — довільний контур в комплексній області, що містить одиничний круг.
Ряд інших інтегральних тотожностей:
Асимптотична поведінка
Наведені формули характеризують поведінку поліномів Ґеґенбауера в околі різних значень параметра та змінної :[6]
Поліноми Ґеґенбауера від косинуса полярного кута
Поліном Ґеґенбауера від косинуса полярного кута може бути представлений у вигляді суми[11]
або через інтеграл від дійсного параметра:
Зауваження. Наведені вище формули справедливі для косинуса взагалі, без прив'язки до сферичної системи координат.
При повороті точки заданої в сферичній системі координатами на кут нутації новий кут визначається рівністю
Справедлива формула додавання:
або
після заміни .
Випадок комплексного аргументу
Симетрія відносно операції комплексного спряження:
Якщо , де і — дійсні змінні ( також дійсне), то дійсна та уявна частини поліномів Ґеґенбауера можуть бути записані в такому вигляді:
Застосування
Поліноми Ґеґенбауера природно виникають як узагальнення поліномів Лежандра у теорії потенціалу та гармонічному аналізі. А саме, ньютонівський потенціал в допускає такий розклад:
Зокрема, при ця формула дає розклад гравітаційного потенціалу по поліномах Лежандра.
Подібні розвинення мають місце для інтегрального ядра у формулі Пуассона для кулі (див. Stein & Weiss, 1971).
Поліноми Ґеґенбауера виникають при знаходженні власних функцій кутової частини -вимірного оператора Лапласа і, відповідно, входять до виразу для багатовимірних сферичних (ультрасферичних) гармонік:
де — кутові координати в -вимірній сферичній системі координат,
Також вони з'являються у імпульсному зображенні хвильової функції атома водню:
де — одиниці , — радіус Бора атома водню, — сферичні гармоніки.
Також поліноми Ґеґенбауера через відповідні ультрасферичні гармоніки пов'язані з представленнями спеціальної ортогональної групи [12].
Література
- Суетин П. К. Классические ортогональные многочлены. — М. : Физматлит, 2007. — 480 с. — ISBN 978-5-9221-0406-7.
- Виленкин Н. Я. Специальные функции и теория представления групп. — 2-е изд., исправ. — М. : Наука, 1991. — 576 с. — ISBN 5-02-014541-6.
- Бейтмен Г., Эрдейи А. Высшие трансцендентные функции. — М. : Наука, 1974. — Т. 2. — 296 с.
- Milton Abramowitz & Irene A. Stegun, Handbook of Mathematical Functions, (1964) Dover Publications, New York. ISBN 0-486-61272-4. Див. Chapter 22
- Stein, Elias; Weiss, Guido, Introduction to Fourier Analysis on Euclidean Spaces, (1971) Princeton, N.J.: Princeton University Press. ISBN 978-0-691-08078-9.
Примітки
- J.J. O'Connor and E.F. Robertson. Leopold Bernhard Gegenbauer (HTML). School of Mathematics and Statistics, University of St. Andrews, Scotland. Архів оригіналу за 24 листопада 2012. Процитовано 06.09.2012.
- Виленкин, 1991, с. 439.
- Бейтмен, 1974, с. 203.
- Gegenbauer Function, functions.wolfram.com}}
- Виленкин, 1991, с. 468.
- Gegenbauer Function
- Виленкин, 1991, с. 438.
- Виленкин, 1991, с. 441.
- Бейтмен, 1974, с. 209-212.
- Бейтмен, 1974, с. 206.
- Бейтмен, 1974, с. 177.
- Виленкин, 1991, с. 415.
Посилання
- Gegenbauer Function, functions.wolfram.com
- Eric W. Weisstein, Gegenbauer Polynomial, MathWorld — mathworld.wolfram.com