Регламент (Європейський Союз)

Регла́мент — це нормативно-правовий акт Європейського Союзу[1], який підлягає негайному виконанню як закон в усіх державах-учасницях одночасно.[2][3] Регламенти відрізняються від директив, як мінімум за принципами їх транспонування у національне законодавство держав. Регламенти приймаються шляхом різних законодавчих процедур, залежно від сфери їх застосування.

Правові основи

Правові основи прийняття регламентів передбачені у Статті 288 Договорів Європейського Союзу.

Стаття 288

Для здійснення повноважень Союзу, його інституції мають приймати регламенти, директиви, рішення, рекомендації.

Регламент має бути призначений для загального застосування. Він має бути повністю обов'язковим та прямо застосовуватися в усіх Державах-Учасницях.

Рада ЄС може делегувати свої повноваження щодо прийняття законодавства Комісії та, залежно від сфери та обраної законодавчої процедури, обидві інституції можуть приймати закони.[2] Існують Регламенти Ради та Регламенти Комісії. Стаття 288 не розділяє законодавчі акти та адміністративні акти, як це зазвичай вирішується на національному рівні.[3]

Правовий вплив

Регламенти у певному сенсі схожі з Актами Парламенту, а саме, що їхні норми є законами та те, що їх не треба вводити в кожну національну правову систему окремо. Регламенти визнаються одними із найсильніших форм закону у ЄС, однак вони потребують багато зусиль для їх формулювання та прийняття.

Коли Регламент набирає чинності, він має пріоритет перед національними законодавствами при вирішенні питань однієї сфери, а всі наступні національні закони мають прийматися з урахуванням положень Регламентів. Держави-члени мусять відмовитися від заходів, які ставлять під сумнів пряме застосування регламенту.

Примітки

Nanda, Ved P. (1996). У Folsom, Ralph Haughwout; Lake, Ralph B. European Union law after Maastricht: a practical guide for lawyers outside the common market. The Hague: Kluwer. с. 5. «The Union has two primary types of legislative acts, directives and regulations»
Christine Fretten; Vaughne Miller (21 липня 2005). The European Union: a guide to terminology procedures and sources (pdf). UK House Of Commons Library, International Affairs and Defence Section. с. 8. Standard Note: SN/IA/3689. Архів оригіналу за 12 червня 2010. Процитовано 3 вересня 2009. «Both the Council of Ministers and the Commission are empowered under the EC Treaty to make laws.»
Steiner, Josephine; Woods, Lorna; Twigg-Flesner, Christian (2006). EU Law (вид. 9th). Oxford: Oxford University Press. с. 56–60. ISBN 978-0-19-927959-3.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Nanda, Ved P. (1996). У Folsom, Ralph Haughwout; Lake, Ralph B. European Union law after Maastricht: a practical guide for lawyers outside the common market. The Hague: Kluwer. с. 5. «The Union has two primary types of legislative acts, directives and regulations»

[CommonsLib-2] Christine Fretten; Vaughne Miller (21 липня 2005). The European Union: a guide to terminology procedures and sources (pdf). UK House Of Commons Library, International Affairs and Defence Section. с. 8. Standard Note: SN/IA/3689. Архів оригіналу за 12 червня 2010. Процитовано 3 вересня 2009. «Both the Council of Ministers and the Commission are empowered under the EC Treaty to make laws.»

[Steiner-p56-3] Steiner, Josephine; Woods, Lorna; Twigg-Flesner, Christian (2006). EU Law (вид. 9th). Oxford: Oxford University Press. с. 56–60. ISBN 978-0-19-927959-3.