Саміт НАТО у Страсбурзі і Кельні

Піший міст «Двох берегів» на Рейні, місце спільного фото голів делегацій та символ об'єднаної Європи

Саміт приймали президент Франції Ніколя Саркозі і канцлер ФРН Ангела Меркель. Формальною зустріччю керував генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер[1].

Голови делегацій покидають платформу після спільного фото, 4 квітня 2009 року

У 21-му саміті НАТО брало участь 28 державних делегацій, включаючи делегації двох нових держав-членів:

• 18:00 — початок саміту, церемонія зустрічі делегацій.
• 20:15—23:30 — робоча вечеря у Баден-Бадені, Німеччина.

• 09:15 — перехід «Моста Двох берегів» державними делегаціями, спільне фото голів делегацій.
• 10:00 — засідання Північноатлантичної ради у Пале-де-конгрес-де-Страсбур (фр. Palais des congrès de Strasbourg) у Страсбурзі.
• 15:20 — прес-конференція генерального секретаря НАТО Яапа де Хооп Схеффера про підсумки саміту.

4 квітня 2009 року Північноатлантична рада прийняла Декларацію саміту в Страсбурзі і Кельні[15], яка підтверджувала головні постанови, зроблені під час його роботи:

• члени НАТО привітали нових членів: Албанію і Хорватію[16][17];
• Альянс висловив задоволення з приводу рішення французької влади брати активну участь у військових структурах організації.

• задекларовано, що безпека Альянсу пов'язана з безпекою і стабільністю в Афганістані, повторно підтверджено, що місія ISAF є пріоритетом у подальших діях НАТО;
• оголошено про продовження місії KFOR у Косово, оцінено початок місії ЄС в Косово — EULEX;
• задекларовано продовження підготовчої місії НАТО в Іраку (NTM-I);
• вирішено розпочати операцію «Allied Protector», мета якого проведення морських операцій біля узбережжя Сомалійського півострова для подолання піратства[18];
• оголошено про продовження підтримки Африканського Союзу у її місії побудови миру на континенті та створенні Африканських Сил Реагування (англ. African Standby Force);
• оголошено про продовження операції «Активні зусилля» на Середземному морі.

• підтверджено готовність запрошення Македонії до членства в Альянсі після закінчення суперечки про назву держави з Грецією;
• члени НАТО схвалили зусилля та прогрес Боснії та Герцеговини і Чорногорії, здійснені з метою інтеграції з Альянсом у рамках Інтенсивного діалогу та ІППН, і також зусилля Сербії в рамках ІППН;
• Альянс закликав Боснію та Герцеговину і Сербію до співпраці у МТКЮ;
• заохочено Україну і Грузію до продовження реформ, пов'язаних з прагненнями обох держав до вступу в НАТО; Альянс схвалив цей процес;
• повторно підтверджено підтримку НАТО у територіальній цілісності та суверенності Грузії у її міжнародно визнаних кордонах; члени НАТО закликали до забезпечення цілковитого доступу спостерігачам ООН, ЄС і ОБСЄ на територію Грузії, включно з територіями Абхазії та Південної Осетії;
• наголошено на значущості Середземноморського діалогу, підтверджено, що покій і стабільність у середземноморському регіоні є необхідним фактором для євроатлантичної безпеки. Закликано до повернення конституційної влади в Мавританії, як умови відновлення певної участі цієї країни в Середземноморському діалозі;
• оцінено значний прогрес співпраці з державами Перської затоки, здійснений у рамках Стамбульської ініціативи співпраці;
• висловлено занепокоєння щодо регіональних конфліктів на Південному Кавказі та у Молдові; Альянс висловив підтримку територіальної цілісності та суверенності Вірменії, Азербайджану, Грузії та Молдови.

• члени НАТО визнали партнерство з Росією як стратегічний елемент у розвитку безпеки євроатлантичного регіону;
• закликали Росію до виведення солдатів з Південної Осетії й Абхазії, зокрема до виконання заяв, що мали місце у серпні та вересні 2008 року в рамках перемир'я, встановленого за посередництва ЄС; висловили занепокоєння щодо визнання Росією незалежності цих двох регіонів та порекомендували анулювати це рішення;
• наголосили про існування спільних інтересів з Росією і схвалили рішення щодо відновлення співпраці (припиненої під час російсько-грузинської війни) в межах Ради НАТО-Росія.

• прийнято рішення надалі докладати зусиль у вирішенні питань безпеки енергетичної галузі, проводити за сприянням Альянсу консультації з енергетичної безпеки. Питання стабільного та надійного постачання енергетичних ресурсів, диверсифікація їх шляхів, постачальників та енергетичних джерел, та об'єднання енергосистем, залишається критично важливим;
• зобов'язано держав-членів до зміцнення комунікацій та інформаційних систем НАТО від атак з кіберпростору, за допомогою утвореного Об'єднаного центру передових технологій з кібероборони НАТО (англ. NATO Cyber Defence Management Authority).
• підтверджено постанови щодо протиракетної оборони Альянсу, прийняті на саміті в Бухаресті. Розповсюдження балістичних ракет є ростучою загрозою для військ, територій та населення Альянсу.

На саміті держави НАТО прийняли Декларацію саміту щодо Афганістану[20], у якій:

• підтверджено 4 головні принципи присутності НАТО в Афганістані, узгоджені на Бухарестському саміті: довгострокової участі, афганського лідерства, широкомасштабного комплексного і регіонального підходу;
• створено тренувальну місію НАТО в Афганістані — NTM-A (англ. NATO Training Mission - Afghanistan). Ця місія надаватиме подальшу підтримку створенню спроможних і самодостатніх Національних сил безпеки Афганістану. Вона займатиметься наставництвом на високому рівні в Афганській національній армії (ANA) та розширить допомогу в створенні Афганської національної поліції (ANP)[21][22];
• вирішено збільшити війська ISAF в Афганістані з метою забезпечення проведення президентських виборів у серпні 2009 року[23];
• вирішено збільшити витрати ресурсів у Фонд допомоги Національної армії Афганістану;
• задекларовано подальшу підтримку і співпрацю з афганським урядом у його зусиллях покращити військовий та цивільний стан життя в країні;
• задекларовано схвалення НАТО співпраці між Афганістаном і Пакистаном, а також дедалі ширші відносини між НАТО та Пакистаном.

У Страсбурзі глави 28 держав прийняли «Декларацію безпеки Альянсу»[25][26], у якій підтверджено основні цінності, принципи і цілі Альянсу, а також:

• стаття 5 Вашингтонського договору та колективна оборона, заснована на цілісності союзницької безпеки, є, і надалі залишатиметься, стрижнем Альянсу[24];
• розширення НАТО є свідченням історичного успіху у наближенні до нового бачення Європи цілісної та вільної; задекларовано, що «двері НАТО залишаються відкритими для усіх європейських демократій, які поділяють цінності Альянсу і які бажають та є спроможними взяти на себе зобов'язання та відповідальність членства та включення яких зміцнюватиме спільну безпеку та стабільність»[24];
• безпека Альянсу все більш пов'язана з безпекою в інших регіонах;
• члени НАТО будуть покращувати свою здатність протистояти безпековим викликам, які загрожують території, цілісності та мешканцям Альянсу. Союзники повинні поділяти ризики та відповідальності відповідним чином: всі повинні зробити свої спроможності більш гнучкими та здатними до розміщення, аби це надало нам змогу реагувати швидко і ефективно, де б це не було потрібним з появою нових криз; також повинні здійснити реформи структур НАТО з метою створення більш ефективної як з точки зору побудови, так і використання коштів організації;
• посилення співробітництва з іншими міжнародними організаціями, зокрема ООН, ЄС, ОБСЄ та Африканським союзом для більш ефективного поєднання військових та цивільних можливостей для реагування на безпекові виклики;
• НАТО визнає важливість побудови сильнішої та більш міцної європейської оборони та вітає зусилля Європейського Союзу у посиленні своїх можливостей та спроможностей з метою подолання спільних безпекових викликів. Союзники, які не є державами-членами ЄС, роблять значний внесок у ті зусилля, найширше залучення до яких є важливим, відповідно до домовленостей. Альянс готовий забезпечувати дієве стратегічне партнерство у межах діалогу НАТО-ЄС;
• члени Альянсу готові розвивати відносини з іншими партнерами як і по-сусідству, так і за його межами, задля об'єднаної безпеки; визнано також, що партнери НАТО відіграють провідну роль у спроможності організації втілювати в життя спільноти зі спільними цінностями та відповідальністю; члени НАТО цінують ту підтримку, яку багато з партнерів надають операціям та місіям Альянсу;
• сильне, об'єднане партнерство між НАТО і Росією, що базується на повазі до усіх принципів Основоположного Акту НАТО-Росія від 1997 року та Римської Декларації від 2002 року, якнайкраще слугує на користь безпеці на євроатлантичному просторі[24];
• члени НАТО налаштовані на оновлення Альянсу з метою якнайкращого реагування на загрози сьогодення та в очікуванні ризиків майбутнього; члени організації ставлять завдання Генеральному секретарю зібрати та очолити широке коло кваліфікованих експертів, які шляхом тісних консультацій з усіма Союзниками закладуть підґрунтя для розробки Генеральним секретарем нової Стратегічної концепції та направлення пропозицій щодо її імплементації на затвердження під час нашого наступного саміту; також Генеральний секретар залучатиме до цього процесу Раду у постійному складі[24].

Андерс Фог Расмуссен, новий Генеральний секретар НАТО, обраний під час саміту в Страсбурзі

На саміті у Страсбурзі і Кельні 28 глав держав і урядів країн НАТО одностайно погодились призначити прем'єр-міністра Данії Андерса Фог Расмуссена наступним Генеральним секретарем НАТО.

Пан Фог Расмуссен офіційно заступив на посаду 1 серпня 2009 року, коли термін перебування на посаді Генерального секретаря Яапа де Хооп Схеффера добіг кінця після п'яти з половиною років його перебування у керма Альянсу[27].

Заходи безпеки у Страсбурзі