Лісабонський саміт НАТО 2010

Мадлен Олбрайт, керівник експертної групи

На саміті Північноатлантичного альянсу у 2009 році глави держав і урядів доручили Генеральному секретарю НАТО провести роботу з розробки нової Стратегічної концепції. Попередня стратегічна концепція Альянсу була прийнята ще на Вашингтонському саміті у 1999 році, тобто до сумнозвісних подій 11 вересня 2001 року. Для виконання цього доручення Андерс Фог Расмуссен призначив групу експертів, що складалась з 12 членів на чолі з колишньою державною секретаркою США Мадлен Олбрайт, завданням якої було підготувати рекомендації щодо змісту документа. Група почала роботу 5 вересня 2009 року[11].

Процес підготовки стратегічної концепції НАТО складався з трьох етапів. На першому етапі вміст документа обговорювався на спеціально організованих семінарах. У наступному, консультаційному етапі, експерти проводили консультації з представниками держав-членів Північноатлантичного альянсу. Група експертів також провела періодичні зустрічі з Генеральним секретарем НАТО, а в грудні 2009 року доповіла про результати проведеної роботи на засіданні міністрів закордонних справ НАТО в Брюсселі. Насамкінець, 17 травня 2010 року група експертів представила свій аналіз і рекомендації на розгляд Генерального секретаря НАТО. Спираючись на них, Андерс Фог Расмуссен розробив свою власну доповідь про основні засади нової концепції, яку передав для консультації державам-членам Північноатлантичного альянсу. Восени 2010 року, коли було підготовлено попередній проєкт концепції, який він обговорив з постійними представниками держав-членів НАТО. Після цього розроблений документ був представлений на саміті в Лісабоні та 19 листопада 2010 року прийнятий членами Альянсу. Повна назв прийнятого документа: «Активна участь, сучасна оборона. Концепція стратегічної оборони та безпеки членів Організації Північноатлантичного договору, прийнята главами держав та урядів у Лісабоні»[11].

Нова стратегічна концепція основною метою Північноатлантичного альянсу визначала гарантування свободи та безпеки всіх своїх членів шляхом використання політичних та військових засобів. НАТО подається як найважливіше джерело стабільності в непередбачуваному світі, і описується як «унікальне товариство цінностей, пов'язаних з принципами свободи особистості, демократії, прав людини і верховенства закону». Організація визнала головну роль та відповідальність Ради Безпеки ООН за дотриманням міжнародного миру і безпеки. Також відзначено важливу роль трансатлантичних зв'язків між державами-членами Альянсу[12][13].

Трьома головними завданнями НАТО були визначені[12][13]:

• колективна оборона — зобов'язання надання допомоги членам Альянсу у разі нападу, відповідно до статті 5 Вашингтонського договору, підкреслення ролі стримування і захисту від загрози агресії;
• антикризове управління — використання відповідних політичних і військових інструментів для надання допомоги у боротьбі з новими кризами та гасіння наявних конфліктів, які можуть вплинути на безпеку Північноатлантичного альянсу і для підтримки зусиль по зміцненню стабільності в після конфліктних ситуаціях;
• кооперативні безпека — заходи щодо зміцнення міжнародної безпеки, в тому числі: партнерство з відповідними країнами та іншими міжнародними організаціями, внесення вкладу у контроль над озброєнням, нерозповсюдження зброї і роззброєння, зберігаючи принцип відкритих дверей в НАТО для всіх європейських демократій, які відповідають стандартам Північноатлантичного альянсу.

Стратегічна концепція знову визначила загрози безпеки для Альянсу, до яких зарахувала: загрозу збройного нападу, зокрема розповсюдження балістичних снарядів; розповсюдження ядерної зброї та іншої зброї масового ураження, а також засобів її доставки до цілі; тероризм; відсутність стабільності або конфлікт поза рубежами НАТО; кібератаки; нестабільність транспортних коридорів, на яких базується міжнародна торгівля й енергетична безпека (зокрема залежність від закордонних постачальників енергоресурсів); технологічні загрози (зокрема розвиток лазерної зброї, електронна боротьба, а також технології, що стримують доступ в космічний простір); обмеження в галузі довкілля і запасів (зокрема загрози здоров'ю людей, зміни клімату, брак води і ростучі енергетичні потреби).

Стратегічна концепція 2010 року вперше визначила політику партнерства — безпека у співпраці (співробітництві) — як одну із трьох ключових сфер, разом із колективною обороною та управління кризами, у діяльності, розвитку та трансформації Альянсу. Однак, Україна — країна-партнер, що вже була на той час ключовим контриб'ютором безпеки (оскільки бере участь у більшості операцій НАТО), — відмовилася від консультацій щодо напрацювання критеріїв трансатлантичного консенсусу як пріоритету нової Стратегічної концепції[14].

Глави держав і урядів під час проведення саміту

Лідери країн-членів НАТО у Лісабоні

В області оборони і стримування підтверджено відповідальність Альянсу за захист та оборону своїх членів відповідно до статті 5 Вашингтонського договору. Було підкреслено, що жодна з країн, що не є членом Північноатлантичного альянсу, не вважається ним ворогом. Стримування визначається як оптимальне поєднання ядерних і звичайних можливостей НАТО, а найбільшою гарантією безпеки визнано ядерні сили Альянсу. Країни-члени в цілях забезпечення оборони та стримування зобов'язано вжити конкретних заходів, зокрема[12][13]:

• дотримання оптимальної комбінації звичайних та ядерних сил;
• збереженні здатності одночасно проводити великі об'єднані операції та кілька дрібніших операцій колективної оборони та реагування на кризу;
• проведення спільних навчань, тренувань та обмін інформацією;
• забезпечення можливо ширшої участі союзників в колективному плануванні оборонних заходів;
• розвивати як ключовий елемент колективної оборони здатність захисту власного населення і територій від балістичних ракет при цьому висловлена готовність співпрацювати з Росією та іншими країнами-партнерами в області протиракетної оборони;
• розвиток здатності НАТО захищатись від загрози використання зброї масового знищення;
• розвиток здатності до попередження, виявлення і захисту від кібератак і можливості відтворення даних після них;
• зміцнення потенціалу в області виявлення і захисту від міжнародного тероризму;
• розвиток потенціалу та здатності зробити свій внесок у забезпечення енергетичної безпеки, в тому числі щодо захисту критичної інфраструктури енергетики, шляхів і транзитних комунікацій;
• підтримання необхідного рівня витрат на оборону.

В концепції антикризового управління НАТО як основи для його дій прийнято припущення, що кризи і конфлікти за межами Альянсу можуть генерувати пряму загрозу безпеці населенню та території Північноатлантичного альянсу. З цієї причини вирішено у ситуаціях, коли виникає така можливість та необхідність, запобігати кризовим ситуаціям, опановувати їх, стабілізувати постконфліктні ситуації і підтримувати процеси відновлення[12][13].

З метою ефективного управління кризовими ситуаціями задекларовано застосування всеосяжного політичного, цивільного і військового підходу. Проголошено активну співпрацю з іншими міжнародними організаціями. Відзначивши, що найкращим способом керування конфліктами є їх профілактика, вирішено також продовжувати моніторинг та аналіз міжнародної обстановки в цьому контексті і проводити активні кроки для запобігання розвитку невеликих кризових ситуацій в більш широкомасштабні конфлікти. У разі неефективності таких заходів, задекларовано свою готовність та здатність керувати довготривалими конфліктами завдяки своїм унікальним можливостям в цій сфері, зокрема можливості розгортати і утримувати військові сили у конфліктному регіоні. Водночас заявлено про готовність і здатність брати участь у стабілізації та відновленню миру після припинення конфлікту, у тісній співпраці та консультаціях, у міру сил, з іншими відповідними міжнародними суб'єктами[12][13].

З метою забезпечення ефективності антикризового управління, НАТО зобов'язалося здійснити наступні кроки[12][13]:

• зміцнити розвідувальне співробітництво в рамках Північноатлантичного альянсу для того, щоб краще прогнозувати можливість виникнення конфліктів і запобігати їх появі;
• продовжити розвиток доктрини і військового потенціалу в області операцій за межами Альянсу;
• створювати відповідні, нехай скромні, цивільні можливості для врегулювання криз, з метою ефективнішої взаємодії з цивільними партнерами;
• зміцнювати комплексне цивільно-військове планування;
• здійснювати навчання і розвиток потенціалу місцевих сил у кризових зонах для забезпечення того, щоб місцеві органи влади мали можливість підтримувати безпеку самостійно, без міжнародної підтримки;
• призначати та готувати цивільних фахівців з країн-членів НАТО для їх швидкого розгортання в окремих місіях, здатних взаємодіяти з військовослужбовцями та цивільними партнерами і організаціями;
• розширювати та інтенсифікувати політичні консультації між членами Альянсу, а також з іншими партнерами, як на регулярній і постійній основі, так і за бажанням; для того, щоб знаходити відповідні рішення на усіх етапах кризи.

З точки зору міжнародної безпеки підкреслено важливість контролю над озброєннями, роззброєння та нерозповсюдження зброї. З цією метою НАТО заявила про свою готовність побудувати світ без ядерної зброї відповідно до мет Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Позначено в той же час такі свої поточні зусилля у цьому напрямку, як зменшення кількості ядерної зброї, розміщеної в Європі і важливості ядерної зброї в стратегії НАТО. Висловлюючи готовність до подальшого скорочення, НАТО одночасно висловив необхідність прагнути отримати згоду Росії щодо збільшення прозорості її ядерних озброєнь на європейському континенті і їх переміщення подалі від території держав-членів Альянсу. В області звичайних озброєнь НАТО висловила готовність вжити заходів для того, щоб посилити свій контроль над ними в Європі на основі взаємності, прозорості та згоди держав-господарів[12][13].

Члени НАТО наголосили на важливості діалогу і співпраці з партнерами. Повторено принцип «відкритих дверей» для всіх європейських демократій, які відповідають трьом умовам: розділяють цінності Альянсу; готові і здатні взяти на себе відповідальність і зобов'язання, пов'язані з членством; гарантують, що їх включення може сприяти спільній безпеці та стабільності. Було підкреслено, що розширення числа учасників цього Пакту допомагає підвищити безпеку його членів[12][13].

У стратегічній концепції підкреслено важливість і задекларовано поглиблення співпраці з ООН, у тому числі шляхом зміцнення зв'язку між штаб-квартирами обох організацій, більш регулярного діалогу і зміцнення співробітництва в області антикризового реагування. З точки зору відносин з Європейським Союзом, НАТО визнало важливість європейської оборони, сильної і з великими можливостями. Документ передбачає, що співпраця між цими обома організаціями відіграє взаємнодоповнювальну та зміцнювальну роль у сприянні міжнародному миру і безпеці[12][13].

Співпрацю з Російською Федерацією визнано стратегічною та такою, що робить свій внесок у створення спільної зони миру, стабільності і безпеки. НАТО підкреслило, що Альянс не становить загрози для Росії. В двосторонніх відносинах НАТО зобов'язалося зміцнювати політичні консультації та співробітництво в галузях, що становлять взаємний інтерес, включаючи протиракетну оборону, боротьбу з тероризмом, незаконним обігом наркотиків і піратства та заохочення міжнародної безпеки, і використовувати весь потенціал співпраці Росія-НАТО для діалогу та спільних дій[12][13].

НАТО підкреслило важливість і висловило готовність розвивати співпрацю з закордонними партнерами в межах Ради євроатлантичного партнерства, Східного партнерства, комісії НАТО — Україна, комісії НАТО — Грузія, Середземноморського діалогу, Стамбульської ініціативи співпраці та задекларовано спрямування до полегшення євроатлантичної інтеграції Західних Балкан[12][13][15].

Зрештою, члени Альянсу взяли на себе зобов'язання вживати заходи, щоби використовувати свої фінансові, військові та людські ресурси найбільш ефективним і дієвим способом[12][13].

Члени НАТО оприлюднили пакет реформ, що включав реформи структури командування Північноатлантичного альянсу та його установ, реформи управління і реформи скорочення кількості місць розташування організації. Реформа засновувала зменшення числа структур військового командування з 11 до 7 та відомств з 14 до 3, а також відповідне зменшення їх персоналу щонайменше на третину (мінімально 5 тисяч посад). Рішення про точну дислокацію командування мало бути прийняте на основі рекомендацій Генерального секретаря Північноатлантичного альянсу до червня 2011 року. НАТО також прийняло рішення скоротити число своїх агентств. Детальний план в цьому питанні повинен був бути складений також до червня 2011 року. Реформу структур було розроблено для підвищення ефективності та дієвості Альянсу і зменшення вартості його функціонування[15][19][20].

Держави-члени Північноатлантичного альянсу вирішили розвивати потенціал протиракетної оборони, яка захищає все їх власне населення та всі збройні сили і території в Європі проти загроз, викликаних поширенням балістичних ракет. Постановили включити частину американської системи ПРО (англ. United States European Phased Adaptive Approach) у плануванні системи протиракетної оборони НАТО. В цілях реалізації цих планів в Північноатлантичній раді до березня 2011 року проводились консультації, а потім до червня 2011 року проходило опрацювання проекту. НАТО також висловило свою готовність співпрацювати з Росією по системах ПРО на основі взаємності, прозорості та двосторонньої довіри[15][21].

Для того щоб охопити всі органи та установи Північноатлантичного альянсу централізованим захистом від кіберзлочинності, члени Альянсу зобов'язалися досягти повної оперативної готовності за допомогою (англ. NATO Computer Incident Response Capability, NCIRC) до кінця 2012 року[15].

Лісабонський саміт НАТО привітав 143 тисячі військовослужбовців, які на момент саміту брали участь в поточних миротворчих місіях, а також ветеранів таких місій. Також висловлено повагу жертвам бойових дій та пораненим під час миротворчих операцій. На додаток до питань, пов'язаних з місією ISAF в Афганістані, яку визнано пріоритетною у поточній діяльності Північноатлантичного альянсу, НАТО повторно підтвердило свої зобов'язання стосовно забезпечення стабільності та безпеки у Балканському регіоні. Зазначено важливу роль KFOR у підтримці стабільності та миру у багатоетнічному Косово, у зв'язку з цим зауважено про дедалі більшу відповідальність місцевих збройних сил і поліції Косово, а також оголошено про подальше скорочення присутності своїх військ у цьому регіоні[15].

Підкреслено вклад Північноатлантичного альянсу у справу миру і безпеки у світі у рамках поточних місій: операції «Активні зусилля» у Середземному морі, операції «Океанський щит» біля берегів Східної Африки, місії НАТО з підготовки місцевих збройних сил та поліції в Іраку і матеріально-технічного забезпечення місії Африканського Союзу у Сомалі[15].

Президент Грузії Михайло Саакашвілі з президентом США Бараком Обамою

У сфері взаємин із міжнародною спільнотою глави держав і урядів країн-членів НАТО підкреслили значення і задекларували розвиток співпраці з Організацією Об'єднаних Націй, Європейським Союзом та Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)[15].

Посилаючись на принцип «відкритих дверей», Північноатлантичний альянс підтвердив угоду про запрошення колишньої Югославської Республіки Македонії в члени НАТО після чим скорішого врегулювання конфлікту з Грецією щодо офіційної назви країни. Альянс привітав прогрес, досягнутий Чорногорією на шляху до євроатлантичної інтеграції та її активну участь в рамках Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). Висловлено підтримку прагнень Боснії і Герцеговини до членства у Північноатлантичному альянсі. Підтверджено прийняте у квітні 2010 року рішення щодо прийняття Боснії і Герцеговини в ПДЧ після здійснення умови, що вся нерухомість сектора безпеки й оборони, необхідна у майбутньому для забезпечення безпеки країни, знаходитиметься у державній власності. Високо оцінено організацію загальних виборів у Боснії і Герцеговині у 2010 році, а також прогрес цієї країни на дорозі реформ, запропоновано свою підтримку в цьому процесі[15].

НАТО з задоволенням сприйняло розширення співпраці з Сербією. Повторно висловлено свою відкритість щодо подальших євроатлантичних прагнень країни, в тому числі партнерства з Альянсом. Одночасно Сербію наполегливо запрошено продовжувати співпрацювати з Міжнародним кримінальним трибуналом по колишній Югославії. Крім того, НАТО настійно закликало Сербію і Косово проводити спільні переговори під егідою Європейського Союзу.[15]

Північноатлантичний альянс також заявив про свою готовність розвивати партнерські відносини з Грузією, у тому числі продовження політичного діалогу та практичного співробітництва у рамках Комісії НАТО-Грузія та Щорічної національної програми. НАТО підтвердило рішення Бухарестського саміту 2008 року щодо гарантій євроатлантичних перспектив Грузії і закликало владу для реалізації відповідних реформ виборчого законодавства, судової системи та оборонного сектора економіки. З задоволенням сприйнято відкриття у Грузії Бюро по зв'язках НАТО і високо оцінено внесок країни у місіях НАТО, зокрема, у місії ISAF. Північноатлантичний альянс ще раз висловив свою підтримку територіальної цілісності Грузії у межах її міжнародно визнаних кордонів. Закликав Росію відкликати своє міжнародне визнання незалежності Абхазії і Південної Осетії, а також виконувати свої зобов'язання стосовно Грузії, прийняті в рамках переговорів з ЄС, що проходили 12 серпня і 8 вересня 2008 року (виведення російських військ до довоєнної лінії протистояння)[15][20].

Північноатлантичний альянс визнав стабільну і демократичну Україну важливим фактором євроатлантичної безпеки. Оголошено про свою готовність співпрацювати в рамках комісії НАТО-Україна та допомогти у просуванні внутрішніх реформ. Поважаючи право України визначати свою власну політику безпеки, зокрема вибір «позаблокового» статусу, НАТО ще раз підтвердило принцип «відкритих дверей» щодо можливого вступу України до Альянсу[15][20].

Альянс також висловив підтримку територіальної цілісності, незалежності та суверенітету Вірменії, Азербайджану та Молдови, а також готовність брати участь у мирному врегулюванні конфліктів, які зачіпають їхні кордони[15][20].