Світова цифрова бібліотека

У 2003 році США відновило свою постійну делегацію в ЮНЕСКО. Др. Джеймс Біллінгтон, Директор бібліотеки Конгресу США, був призначений спеціальним уповноваженим послом Національної Комісії США в ЮНЕСКО і був запрошений до промови на своїй інавгураційній конференції, яка відбулася в червні 2005 року. У своїй промові, під назвою "Бачення Цифрової Світової Бібліотеки", він описав бачення, в якому багаті колекції, "які зберігають інституції, бібліотеки та музеї мають бути безкоштовно повернуті світові в новій формі з більш універсальним доступом, ніж ті форми, які їм передували."

Google став першим партнером проекту у 2005 році і зробив внесок у розмірі $3 мільйони на підтримку розвитку Світової цифрової бібліотеки.[7]

У 2006 році на щорічній конференції Національної Комісії, Др. Джон Ван Оденарен, радник Світової цифрової бібліотеки в Бібліотеці Конгресу, окреслив плани проекту по впровадженню бачення Др. Біллінгтона. Перш за все була віра в те, що Світова цифрова бібліотека залучить партнерів до планування чотирьох основних напрямків проекту: технічна архітектура, відбір, управління, та фінансування. Це було досягнуте в грудні 2006 року, коли 45 директорів національних, технічних бібліотек та представники культури і освіти з ЮНЕСКО зустрілися в Парижі для того, щоб обговорити питання розвитку Світової цифрової бібліотеки. Учасники створили робочі групи для вирішення особливих завдань кожної з чотирьох напрямків проекту.

Робочі групи зустрілися в першій половині 2007 року, де також були присутні професіонали в галузі цифрових бібліотек – включаючи, але не обмежуючи інформатику, бібліотекознавство та інформацію, розвиток веб технологій, та фандрайзинг. Робочі групи представили результати своїх досягнень більшій робочій групі Світової цифрової бібліотеки у липні 2007 року. Результати процесу планування були представлені на тридцять четвертій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 2007 року в Парижі, Франція.

На початку вересня 2008 року, Організація Американських Держав (ОАД) погодилась приєднатись до Бібліотеки Конгресу у розвитку Світової цифрової бібліотеки. Генеральний секретар Хосе Мігель Інсульса підписав "Спонсорську угоду" з Директором Бібліотеки Конгресу Др. Джеймсом Біллінгтоном на церемонії в штаб-квартирі ОАД.

Відкриття Світової цифрової бібліотеки відбулося 21 квітня 2009 року в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі, Франція.[9][10]

Перші об'єкти, які були представлені в бібліотеці на час відкриття:

• Повість про Гендзі, вважається найпершою написаною японською новелою 11 ст.[11];
• перша згадка Ацтеків Нового світу про Ісуса Немовля;[6]
• давні арабські тексти, які були використані у формуванні алгебри;[6]
• Китайська кістка для ворожіння;[8]
• копія Енциклопедії Юнле династії Мінг, одна з найбільших паперових енциклопедій в історії людства та в китайській літературі;[12]
• друковане видання Хуанді нейцзін ("Внутрішня класика жовтого імператора"), датоване 1115-1234 роками;[13]
• африканські малюнки поранених антилоп створені 8 тис. років тому;[14]
• карта Мартіна Вальдземюллера, перша карта, в якій згадується назва Америка;[14][15]
• Кодекс Гігас (або "Біблія Диявола");[11]
• Про дикунів або Подорож Самюеля Шамплена родом із Бруаже, яку він здійснив у 1603 році...;[11]
• звукозапис 101 літнього колишнього американського раба;[11]
• набір плакатів Першої Світової війни;[11]
• посібник Канадського уряду 1899 для скандинавських емігрантів;[11]
• Християнська Доктрина, іспанською та тагальською мовами, перша книга видана іспанською та тагальською мовами;[15]
• переклад Біблії алеутською мовою святого Інокентія Аляскинського;[15]
• ісламські рукописи з Малі;[15]
• Хякуманту Дарані (VIII ст., Японія) ("Один мільйон пагод і молитви дхарані");[8]
• рідкісні фотографії, що походять з Імператорського Китаю, Османської Імперії та Царської Росії;[8]
• перший звукозапис Марсельєзи;[8]
• перший фільм від братів Люм'єрів;[8]
• фотолітографічна репродукція Конституції Індії;[16] каліграфія Прем Бехарі Нарейн Райзда;[16]
• Кодекс Уешоцінко, 1531 року;[17]
• Нюрнгберзька Хроніка.[18]

Партнерами WDL є бібліотеки, архіви або інші установи, які зберігають колекції, що являють собою культурне надбання, і яке вони надають WDL. До партнерів також належать інститути, фонди та приватні компанії, які вносять різноманітний вклад в розвиток проекту, шляхом надання технологій, організації або фінансової підтримки зустрічей робочих груп.[19]

• Europeana
• Інтернет-архів
• Проект Гутенберг
• Цифрова бібліотека Німеччини
• Електронна бібліотека
• Інституційний репозитарій

• The World Digital Library
• Пам’ятки, що стосуються України