Серхіо Бускетс

Вихованець каталонського футболу, навчався у декількох футбольних школах провінції, у 2005 році перейшов до футбольної академії «Барселони». 1997 року дебютував у складі команди «Барселона Б», у складі якої виступав у нижчих лігах іспанської першості.

Навесні 2008 року головний тренер другої команди «Барселони» Жузеп Гвардіола змінив Франка Райкарда на тренерському містку головної команди і Бускетс став одним з гравців, яких тренер узяв із собою. 13 вересня 2008 року гравець дебютував у складі головної команди «Барселони» у матчах Прімери (гра проти клубу «Расінг» (Сантадер), нічия 1:1). У жовтні того ж року дебютував у матчах Ліги чемпіонів УЄФА, протягом тріумфального для «Барселони» розіграшу цього європейського турніру в сезоні 2008—09 Бускетс відіграв у 8 матчах та відзначився двома голами.

У грудні 2008 року молодий футболіст погодився на подовженя контракту з барселонським клубом на чотири роки. Контракт передчачає, що протягом терміну його дії трансфер гравця може бути викуплений за 60 мільйонів фунтів стерлінгів[1].

У сезоні 2009—10 Бускетс закріпив свої позиції в основі «Барселони», отримавши більше включень до стартового складу ніж його основний конкурент на позиції опорного півзахисника, досвідченіший івуарієць Яя Туре. Цього ж сезону гравець удруге поспіль став чемпіоном країни у складі «Барселони».

Станом на кінець сезону 2017/18, свого десятого сезону в головній команді «Барселони», мав в активі 311 матчів у Ла-Лізі та 8 перемог у національній футбольній першості, а також три титули переможця Ліги чемпіонів УЄФА: 2009, 2011 та 2015 років.

У жовтні 2008 року дебютував у складі молодіжної збірної Іспанії, а за півроку, 1 квітня 2009 уперше вийшов на поле й у складі національної збірної країни. Дебют у головній команді країни прийшовся на матч відбіркового турніру до чемпіонату світу 2010 проти збірної Туреччини (перемога 2:1).

Гравець добре зарекомендував себе протягом решти відбіркових матчів та під час товариських зустрічей і був включений до складу збірної Іспанії для участі у фінальній частині чемпіонату світу 2010. Безпосередньо під час фінального турніру у Південно-Африканській Республіці, за результатами якого іспанці уперше в історії стали чемпіонами світу, використовувався як основний опорний півзахисник збірної. Відіграв у всіх семи матчах іспанців на турнірі.

Також не пропустив жодної гри й на чемпіонаті Європи 2012, на якому іспанці удруге поспіль стали найсильнішою збірною Сторого Світу.

За два роки, на чемпіонаті світу 2014 року повністю відіграв дві стартові гри «червоної фурії» на груповому етапі, обидві з яких були чинними чемпіонами світу програні, після чого вони втратили шанси на захист титулу.

Повністю провів на полі усі чотири гри на чемпіонаті Європи 2016 року, де іспанці не змогли захистити й континентальний титул, вибувши з боротьби на стадії 1/8 фіналу.

9 жовтня 2017 року відіграв усі 90 хвилин матчу відбору на ЧС-2018 проти збірної Ізраїлю, яка стала для нього 100-ою у формі національної команди.

У травні 2018 року був включений до заявки національної команди для участі у своїй третій світовій першості — тогорічному чемпіонаті світу в Росії.