Список переможців і фіналістів Суперкубка УЄФА

Суперкубок УЄФА є щорічним футбольним турніром, заснованим у 1972 році[1]. У розіграші Суперкубка УЄФА беруть участь переможці Ліги чемпіонів УЄФА і Ліги Європи УЄФА. Діючий переможець турніру — англійський «Челсі», який 11 серпня 2021 року у Белфасті на стадіоні «Віндзор Парк» обіграв з рахунком по пенальті 6:5 (1:1 в основний та додатковий час) іспанський «Вільярреал».

Трофей

Матчі за Суперкубок

Двоматчеві змагання

Рік Команда-господар Рахунок Команда-гість Арена
1972[2] Рейнджерс (КК) 1 — 3 Аякс (ЛЧ) Айброкс,
Глазго
Аякс 3 — 2 Рейнджерс Де Мер,
Амстердам
Аякс переміг 6-3 за сумою двох матчів[2]
1973 Мілан (КК) 1 — 0 Аякс (ЛЧ) Сан-Сіро,
Мілан
Аякс 6 — 0 Мілан Олімпійський стадіон,
Амстердам
Аякс переміг 6-1 за сумою двох матчів
1974 Не відбувся
Баварія (ЛЧ) проти Магдебурга (КК)
Не відбувся через політичні обставини
1975 Баварія (ЛЧ) 0 — 1 Динамо Київ (КК) Олімпіаштадіон,
Мюнхен
Динамо Київ 2 — 0 Баварія Республіканський стадіон,
Київ
Динамо Київ виграло 3-0 за сумою двох матчів
1976 Баварія (ЛЧ) 2 — 1 Андерлехт (КК) Олімпіаштадіон,
Мюнхен
Андерлехт 4 — 1 Баварія Парк Астрид,
Брюссель
Андерлехт переміг 4-3 за сумою двох матчів
1977 Гамбург (КК) 1 — 1 Ліверпуль (ЛЧ) Волькспаркштадіон,
Гамбург
Ліверпуль 6 — 0 Гамбург Енфілд,
Ліверпуль
Ліверпуль переміг 7-1 за сумою двох матчів
1978 Андерлехт (КК) 3 — 1 Ліверпуль (ЛЧ) Парк Астрид,
Брюссель
Ліверпуль 2 — 1 Андерлехт Енфілд,
Ліверпуль
Андерлехт переміг 4-3 за сумою двох матчів
1979 Ноттінгем Форест (ЛЧ) 1 — 0 Барселона (КК) Сіті Ґраунд,
Ноттінгем
Барселона 1 — 1 Ноттінгем Форест Камп Ноу,
Барселона
Ноттінгем Форест переміг 2-1 за сумою двох матчів
1980 Ноттінгем Форест (ЛЧ) 2 — 1 Валенсія (КК) Сіті Ґраунд,
Ноттінгем
Валенсія 1 — 0 Ноттінгем Форест Луїс Казанова Стадіум,
Валенсія
За сумою двох матчів: 2-2
Валенсія перемогла завдяки голу на виїзді
1981 Не відбувся
Ліверпуль (ЛЧ) проти Динамо Тбілісі (КК)
Не відбувся, оскільки Ліверпуль не знайшов часу для зустрічі з Динамо Тбілісі
1982 Барселона (КК) 1 — 0 Астон Вілла (ЛЧ) Камп Ноу,
Барселона
Астон Вілла 3 — 0 дч Барселона Вілла Парк,
Бірмінгем
Астон Вілла перемогла 3-1 за сумою двох матчів
1983 Гамбург (ЛЧ) 0 — 0 Абердин (КК) Волькспаркштадіон,
Гамбург
Абердин 2 — 0 Гамбург Піттодрі Стадіум,
Абердин
Абердин переміг 2-0 за сумою двох матчів
1984 Ювентус (КК) 2 — 0 Ліверпуль (ЛЧ) Стадіо Комунале,
Турин
1986 Стяуа Бухарест (ЛЧ) 1 — 0 Динамо Київ (КК) Стадіон Луї II,
Монако
Проводився один матч на нейтральному стадіоні через політичні причини
1987 Аякс (КК) 0 — 1 Порту (ЛЧ) Де Мер,
Амстердам
Порту 1 — 0 Аякс Анташ,
Порту
Порту переміг 2-0 за сумою двох матчів
1988 Мехелен (КК) 3 — 0 ПСВ (ЛЧ) Актер де Каземе,
Мехелен
ПСВ 1 — 0 Мехелен Філіпс Стадіон,
Ейндговен
Мехелен переміг 3-1 за сумою двох матчів
1989 Барселона (КК) 1 — 1 Мілан (ЛЧ) Камп Ноу,
Барселона
Мілан 1 — 0 Барселона Сан-Сіро,
Мілан
Мілан переміг 2-1 за сумою двох матчів
1990 Сампдорія (КК) 1 — 1 Мілан (ЛЧ) Стадіо Луіджи Феррарі,
Генуя
Мілан 2 — 0 Сампдорія Сан-Сіро,
Мілан
Мілан переміг 3-1 за сумою двох матчів
1991 Манчестер Юнайтед (КК) 1 — 0 Црвена Звезда (ЛЧ) Олд Траффорд,
Манчестер
Проводився лише один матч, оскільки політична ситуація у Белграді була напруженою.
1992 Вердер Бремен (КК) 1 — 1 Барселона (ЛЧ) Весерштадіон,
Бремен
Барселона 2 — 1 Вердер Бремен Камп Ноу,
Барселона
Барселона перемогла 3-2 за сумою двох матчів
1993 Парма (КК) 0 — 1 Мілан (ЛЧ) Еніо Тардіні,
Парма
Мілан 0 — 2 дч Парма Сан-Сіро,
Мілан
Парма перемогла 2-1 за сумою двох матчів
Зауваження: Переможець Ліги чемпіонів Олімпік (Марсель) було дискваліфіковано за хабарництво
1994 Арсенал (КК) 0 — 0 Мілан (ЛЧ) Хайбері,
Лондон
Мілан 2 — 0 Арсенал Сан-Сіро,
Мілан
Мілан переміг 2-0 за сумою двох матчів
1995 Реал Сарагоса (КК) 1 — 1 Аякс (ЛЧ) Ромареда,
Сарагоса
Аякс 4 — 0 Реал Сарагоса Олімпійський стадіон,
Амстердам
Аякс переміг 5-1 за сумою двох матчів
1996 Парі Сен-Жермен (КК) 1 — 6 Ювентус (ЛЧ) Парк де Пренс,
Париж
Ювентус 3 — 1 Парі Сен-Жермен Стадіо ля Фаворіта,
Палермо
Ювентус виграв 9-2 за сумою двох матчів
1997 Барселона (КК) 2 — 0 Боруссія Дортмунд (ЛЧ) Камп Ноу,
Барселона
Боруссія Дортмунд 1 — 1 Барселона Вестфаленштадіон,
Дортмунд
Барселона перемогла 3-1 за сумою двох матчів

Одноматчеві змагання

Рік Переможець Ліги чемпіонів УЄФА Рахунок Переможець Ліги Європи УЄФА Арена Суддя
1998 Реал Мадрид 0 — 1 Челсі «Луї II», Монако,  Монако Марк Батта
1999 Манчестер Юнайтед 0 — 1 Лаціо Ришар Вуйцик
2000 Реал Мадрид 1 — 2 (дч) Галатасарай Гюнтер Бенко
2001 Баварія 2 — 3 Ліверпуль Віктор Мелу Перейра
2002 Реал Мадрид 3 — 1 Феєнорд Г'ю Даллас
2003 Мілан 1 — 0 Порту Грехем Бербер
2004 Порту 1 — 2 Валенсія Тер'є Гауге
2005 Ліверпуль 3 — 1 (дч) ЦСКА Рене Теммінк
2006 Барселона 0 — 3 Севілья Стефано Фаріно
2007 Мілан 3 — 1 Севілья Конрад Плауц
2008 Манчестер Юнайтед 1 — 2 Зеніт Клаус Бо Ларсен
2009 Барселона 1 — 0 (дч) Шахтар Франк Де Блекере
2010 Інтернаціонале 0 — 2 Атлетіко Массімо Бузакка
2011 Барселона 2 — 0 Порту Бйорн Кейперс
2012 Челсі 1 — 4 Атлетіко Дамир Скомина
2013 Баварія 2 — 2 (5 — 4 пен.) Челсі «Еден Арена», Прага,  Чехія Йонас Ерікссон
2014 Реал Мадрид 2 — 0 Севілья «Кардіфф Сіті Стедіум», Кардіфф, Уельс Марк Клаттенбург
2015 Барселона 5 — 4 (дч) Севілья «Динамо Арена імені Бориса Пайчадзе», Тбілісі,  Грузія Віллі Коллам
2016 Реал Мадрид 3 — 2 (дч) Севілья «Леркендал», Тронгейм, Норвегія Милорад Мажич
2017 Реал Мадрид 2 — 1 Манчестер Юнайтед «Філіпп II Македонський», Скоп'є,  Македонія Джанлука Роккі
2018 Реал Мадрид 2 — 4 (дч) Атлетіко «А. Ле Кок Арена», Таллінн,  Естонія Шимон Марциняк
2019 Ліверпуль 2 — 2 (5 — 4 пен.) Челсі «Водафон Парк», Стамбул,  Туреччина Стефані Фраппар
2020 Баварія 2 — 1 (дч) Севілья «Пушкаш Арена», Будапешт,  Угорщина Ентоні Тейлор
2021 Челсі 1 —1 (6 — 5 пен.) Вільярреал «Віндзор Парк», Белфаст, , Північна Ірландія Сергій Карасьов

дч — доля поєдинку вирішувалася у додатковий час.

Найбільше перемог

Команда Перемог Других місць
1 Барселона54
2 Мілан52
3 Реал Мадрид43
4 Ліверпуль42
5 Аякс3[2]1
6 Атлетіко30
7 Баварія23
Челсі23
9 Валенсія20
Ювентус20
Андерлехт20
12 Севілья14
13 Манчестер Юнайтед13
14 Порту12
15 Динамо Київ11
Ноттінгем Форест11
17 Астон Вілла10
Абердин10
Стяуа Бухарест10
Мехелен10
Парма10
Лаціо10
Галатасарай10
Зеніт10
25 Гамбург02
26 Рейнджерс01[2]
ПСВ01
Сампдорія01
Црвена Звезда01
Вердер Бремен01
Арсенал01
Реал Сарагоса01
Парі Сен-Жермен01
Боруссія Дортмунд01
Феєнорд01
ЦСКА Москва01
Шахтар Донецьк01
Вільярреал01

Переможці за країною

Країна Переможців Фіналістів Клуби-переможці
Іспанія 1514 Барселона (5), Реал Мадрид (4), Атлетіко (3), Валенсія (2), Севілья (1)
Англія 910 Ліверпуль (4), Челсі (2), Ноттінгем Форест (1), Астон Вілла (1), Манчестер Юнайтед (1)
Італія 94 Мілан (5), Ювентус (2), Парма (1), Лаціо (1)
Нідерланди 3[2]3 Аякс (2[2])
Бельгія 30 Андерлехт (2), Мехелен (1)
Німеччина 27 Баварія (2)
Португалія 13 Порту (1)
Україна 12 Динамо (1)
Росія 11 Зеніт (1)
Румунія 10 Стяуа Бухарест (1)
Туреччина 10 Галатасарай (1)
Шотландія 11[2] Абердин (1)
Франція 01
Сербія 01

Переможці за кубком

Кубок Чемпіонів Фіналістів
1 Кубок європейських чемпіонів або Ліга чемпіонів26[2]20
2 Кубок володарів кубків1212[2]
3 Кубок УЄФА або Ліга Європи814

Див. також

Примітки

  1. Суперкубок УЄФА - Історія. УЄФА. 24 березня 2011. Архів оригіналу за 14 липня 2013. Процитовано 24 березня 2011. (англ.)
  2. УЄФА санкціонувала Суперкубок лише 1973 року. 1972 року це був неофіційний матч на честь сторіччя «Рейнджерса» (див. Історія Суперкубка УЄФА на uefa.com).

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.