Токар Володимир Олександрович

Народився 4 червня 1941 року у Києві. У 1964 році закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту.

Трудову діяльність розпочав у 1964 році в Київському інституті «ДІПРОМІСТО» на посаді архітектора. Після військової служби (1965-1966 рр.) працював у науково- дослідних та проектних інститутах м. Києва: «КиївНДПІ містобудування» (1967–1977 рр.), «УкрНДІпроект» вугільної промисловості СРСР (1977-1979 рр.), в головному управлінні «Київпроект» (1979-1980 рр.). З 1981 року до 2018 року працював в Українському державному інституті проектування міст «ДІПРОМІСТО» (з 2010 року — Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю. М. Білоконя)[1]. У 90-ті роки брав безпосередню участь у зміні будівельних норм та правил з їх коригуванням у відповідності до нової законодавчої бази України[2]. У 1998-2003 роках працював над розробленням та впровадженням в містобудівну практику «Правил забудови та використання земельних ділянок», член авторського колективу з розроблення проекту «Містобудівного Кодексу України». З 2002 року очолював архітектурно-планувальну майстерню ДП «ДІПРОМІСТО», а з 2003 року був начальником архітектурно-планувального управління інституту.

Помер у 2018 році[3]. Похований на Байковому кладовищі.

Під керівництвом Володимира Олександровича як головного архітектора проекту та за його безпосередньої участі розроблено значну кількість проектів містобудівної документації, серед яких:

• Схеми планування 10 областей України — Івано-Франківської, Чернівецької, Закарпатської, Одеської[4], Кіровоградської, Вінницької, Харківської, Херсонської, Тернопільської, Хмельницької;

серед яких:

• Генеральні плани 12 обласних центрів України — Івано-Франківська, Вінниці[5], Сімферополя, Сум, Херсона, Донецька[6], Харкова[7], Ужгорода, Хмельницького, Полтави, Тернополя, Кропивницького;
• Організація зимових гірськолижних курортів «Буковель», «Паляниця», «Яремче», «Татарів»;
• Генеральні плани курортів «Сатанів» Хмельницької області, «Кароліно-Бугаз-Санжійка» та «Затока» Одеської області;
• Проекти груп адміністративних районів в зоні впливу міст Вінниця та Полтава;
• Генеральні плани, проекти детального планування у населених пунктах:
  • Дніпродзержинськ (нині Кам'янське) (Дніпропетровська область),
  • Рені, Білгород-Дністровський (Одеська область)
  • Берегове, Мукачеве (Закарпатська область)
  • Могилів-Подільський, Козятин (Вінницька область)
  • Керч, Джанкой (Автономна Республіка Крим)
  • Чугуїв (Харківська область)
  • Коломия, Снятин (Івано-Франківська область);
  • Гола Пристань (Херсонська область).

Брав участь у розробленні Схеми планування територій узбережжя Чорного та Азовського морів та спільних проектів містобудівного розвитку транскордонних регіонів Україна — Словаччина, Україна — Угорщина.

1. Історія інституту «Діпромісто»
2. Наказ Держбуду України "Про утворення робочих груп із перегляду регуляторних актів" (2005 р.)
3. Сторінка пам'яті на офіційному вебсайті ДП "ДІПРОМІСТО"
4. Про планування території Одеського регіону. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
5. Про внесення змін до Генерального плану міста Вінниця
6. Про розгляд Генерального плану міста Донецьк. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
7. Про проектні рішення Генерального плану міста Харків