Транспорт Донецької області

Транспорт Донецької області — система транспортного обслуговування на теренах Донецькій області, яка включає основні види міжміського громадського, залізничного, водного та повітряного транспорту.

На території області розвинуті усі види транспорту. В районі центрального Донбасу найщільніша мережа залізниць у колишньому СРСР. Протяжність залізниць загального користування на 1985 рік — 1650 км.

Залізнична мережа Донецької області

Головні напрямки:

  • Донбас — Москва;
  • Донбас — Придніпров'я;
  • Донбас — Харків — Київ.


Автомобільний

Автошляхи Донецької області та відстані між містами області

Протяжність автомобільних шляхів — 8052 км, в тому числі з твердим покриттям — 7800 км.

Головні автомагістралі:

  • Харків — Слов'янськ — Бахмут — Ростов;
  • Слов'янськ — Донецьк — Маріуполь;
  • Бахмут — Горлівка — Донецьк;
  • Донецьк — Луганськ;
  • Донецьк — Дніпро;
  • Одеса — Маріуполь — Ростов.

Територією Донецької області пролягають загальноєвропейські автошляхи[1]:

  • автомагістраль E40;
  • автомагістраль E50;
  • автомагістраль E58.

Дороги місцевого значення в Україні позначаються чотиризначним цифровим індексом, в якому перші дві цифри — індекс області, а дві інші — номер дороги. Індекс Донецької області 05.

Див. також

Міський

Міський електротранспорт на 2007 рік представлений:

Раніше трамвайні системи функціонували в Макіївці (до 2006 року), Вуглегірську (до 1980 року); в Святогірську (до 1941 року), у Краматорську (до 2017 року).

Залізничний

У Донецькій області є залізничні шляхи, які належать державній компанії «Укрзалізниця» в особах філій: Донецька залізниця, на півночі слобідської частини Південна залізниця, в західній частині Придніпровській залізниці; на території яка окупована російсько-терористичним угрупуванням ДНР рух ускладнено, працівники поступово переводяться до філії Донецької залізниці в м. Лиман.

Найбільші залізничні вузли: Ясинувата, Лиман, Дебальцеве, Микитівка, Іловайськ, Волноваха.

Історія

Замість чумацьких шляхів та ногайських стежок, що споконвіку існували, з приходом царської влади на терени сучасної Донецької області з'явились ґрунтові поштові станції, а з XIX сторіччя й залізниці. Перші залізниці на Донеччині будувалися приватними власниками виключно для обслуговування вугільних копалень регіону. Першою з них пролягла південна гілка Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, яка була урочиста відкрита 23 грудня 1869 (за новим стилем 5 січня 1870) року за маршрутом Лозова Слов'янськ Костянтинівка Микитівка Ханжонкове Іловайськ Успенка Таганрог.

До 1922 року була побудована більшість з нині існуючих залізниць області:

Див. також

Водні шляхи

Основна водна артерія області — річка Сіверський Донець та її притоки. Також є «Канал Сіверський Донець — Донбас», річки Кальміус та Міус.

Найбільшим портом Азовського моря є Маріупольський морський торговельний порт, що розташований у місті Маріуполь.

Див. за темою

Повітряний

У 20-30 роки ХХ-го сторіччя запрацювали пасажирські аеродроми у Сталіному, Краматорську та Маріуполі. Згодом у Слов'янську.

Примітки

  1. Атлас «Автомобильные дороги» — Россия, страны СНГ, Прибалтика, 2006 г.(рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.