Чина злаколиста

Чина злаколиста[1][2], горошок злаколистий[2], горошок траволистий[2], чина Ніссоля[3] (Lathyrus nissolia L.) — рослина з роду чина, родини бобових.

?
Чина злаколиста (Lathyrus nissolia)

Чина злаколиста (Lathyrus nissolia)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Fabeae
Рід: Чина (Lathyrus)
Вид: Чина злаколиста
Біноміальна назва
Lathyrus nissolia
L., 1753
Синоніми
Orobus nissolia Döll
Посилання
Вікісховище: Lathyrus nissolia
Віківиди: Lathyrus nissolia
EOL: 703176
IPNI: 110169-3
ITIS: 507041
NCBI: 29752
The Plant List: ild-7769

Етимологія

Видова назва дана на честь французького ботаніка Гійома Ніссоля (фр. Guillaume Nissole) (1647–1735)[4].

Загальна біоморфологічна характеристика
Ботанічна ілюстрація чини злаколистої у книзі Яна Копса «Flora Batava», Volume 12 (1865)
Квітка чини злаколистої
Гербарний зразок чини злаколистої
Чина злаколиста в Тауберленді, Німеччина

Однорічна рослина 20-40 см заввишки. Стебла поодинокі, прямостоячі, гранисті, безкрилі, при основі розгалужені. Прилистки дрібні, шиловидні. Всі листочки скорочені, чергово розташовані листки представлені лише вузько-ланцетною або лінійною листочковидною розширеною віссю листа разом з черешком, так що листя здаються цілісними, зовні схожими на листя злаків. Квітконоси 1-2-квіткові. Чашечка воронковидно-дзвоникова. Зубці чашечки коротше трубки, нерівні: нижній найдовший, за довжиною дорівнює трубці чашечки, верхні — найкоротші. Квітки рожево-пурпурові, близько 1 см завдовжки. Прапор довше човника, майже рівної довжини з крилами, поступово звужений в короткий нігтик, відгин прапора голий, в основі з 2 горбиками. Крила оксамитові від дрібних сосочків. Човник з невеликим клювиком. Боби сидячі, лінійні, 3-4 см завдовжки, 3-3,5 мм завширшки, містить 8-10-насінин, стулки бобів поздовжньо-сітчасті. Насіння слабо борознисті.

Цвіте в травні-червні, плодоносить у липні-серпні. Запилюється комахами. Зоохор.

Число хромосом — 2n = 14.

Екологія

Росте на сухих луках, на лісових галявинах, по кам'янистих схилах, серед чагарників, на полях, на засмічених місцях. В горах піднімається до 2 000 м над рівнем моря.

Поширення

Природний ареал

Використання та господарське значення

Добра кормова рослина, охоче поїдається худобою.

Охорона у природі

2013 року увійшла до Червоного списку Херсонської області[5].

Див. також

Примітки
  1. Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка веб-ресурсу: Третяк Платон Романович
  2. Lathyrus nissolia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  4. Wilde planten in Nederland en België (укр. Дикі рослини Нідерландів і Бельгії) (нід.)
  5. Розпорядження голови [[Херсонська обласна державна адміністрація|обласної державної адміністрації]] 20.09.2013 № 612 «Про схвалення проектів Червоного списку Херсонської області та Положення про нього». Архів оригіналу за 18.04.2014. Процитовано 02.12.2014.

Література
  • Галушко А. И. 1980. Флора Северного Кавказа. Определитель. Т.2. Ростов н/Д: Изд-во Ростовского ун-та. С.167.
  • Вульф Е. В., Малеева О. Ф. 1969. Мировые ресурсы полезных растений. Пищевые, кормовые, технические, лекарственные и др. Справочник. Л.: Наука. С.232.
  • Гроссгейм А. А. Флора Кавказа. — Баку: Изд. Азерб. филиала Акад.наук СССР, 1952. — Т.5. — С. 405.
  • Флора СССР. Т.13. 1948 / Под ред. Б. К. Шишкина, Е. Г. Боброва. М.; Л.: Изд-во АН СССР. С.492-493.
  • Черепанов С. К. 1995. Сосудистые растения России и сопредельных государств. СПб.: Мир и семья. 990 с.
  • Флора европейской части СССР. Т.6. 1987 / Под ред. Ан. А. Федорова, Н. Н. Цвелева. Л.: Наука. С.151.
  • Соколов П. Д. Растительные ресурсы СССР (Цветковые растения, их химический состав, использование). Т. 4. Л.: Наука. 1987. — 328 с. (рос.)
  • Yakovlev G. P., Sytin A. K., & Yu. R. Roskov. Legumes of Northern Eurasia. — Royal Botanic gardens, Kew. 1996. ISBN 0-947643-97-4. (англ.)
  • Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). (швед.)
  • CIBA-GEIGY, Basel, Switzerland. 1974. The CIBA-GEIGY Weed Tables. (англ.)
  • Cooper, M. R. & A. W. Johnson. 1998. Poisonous plants and fungi in Britain: animal and human poisoning. (англ.)
  • Davis, P. H., ed. 1965–1988. Flora of Turkey and the east Aegean islands. (англ.)
  • Jahandiez, E. & R. Maire. 1931–1941. Catalogue des plantes du Maroc. (фр.)
  • Mouterde, P. 1966-. Nouvelle flore du Liban et de la Syrie. (фр.)
  • Pignatti, S. 1982. Flora d'Italia. (італ.)
  • Pottier-Alapetite, G. 1979–1981. Flore de la Tunisie: Angiospermes-Dicotyledones. (фр.)
  • Quézel, P. & S. Santa. 1962–1963. Nouvelle flore de l'Algerie. (фр.)
  • Rechinger, K. H., ed. 1963-. Flora iranica. (англ.)
  • Smythies, B. E. 1984–1986. Flora of Spain and the Balearic Islands: checklist of vascular plants. Englera 3:1-882. (англ.)
  • Townsend, C. C. & E. Guest. 1966-. Flora of Iraq. (англ.)
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1964–1980. Flora europaea. (англ.)
  • Zohary, M. & N. Feinbrun-Dothan. 1966-. Flora palaestina. (англ.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.