737 км (зупинний пункт)
Грани (Грани, також називають 737 км) — залізничний пасажирський зупинний пункт Харківської дирекції Південної залізниці на лінії Харків-Пасажирський — 737 км. Остання залізнична платформа напрямку Харків-Пасажирський — Бєлгород на території України. Наступна платформа Червоний Хутір розташована вже на території Росії. Відстань до кордону з Росією менше одного кілометра. Зупинний пункт розташований у селі Гранів Дергачівського району Харківської області.
Грани Харківська дирекція Південна залізниця станція | |
---|---|
Розташування | |
Адреса | Україна, Харківська область, Дергачівський район, с. Гранів |
Координати | 50°21′40″ пн. ш. 36°13′21″ сх. д. |
Структура | |
Лінія(ї) | Харків-Пасажирський — 737 км |
Платформ | 2 |
Тип платформ | бічні |
Колій | 2 |
Історія | |
Закрито | з 2014 (припинення приміського руху електропоїздів) |
Електрифіковано | 1959 |
Інша інформація | |
Власник | Південна залізниця |
Оператор | Укрзалізниця |
Код ЄМР (АСУЗТ) | 432310 |
Код Експрес-3 | 2204948 |
Тарифна зона | 6 |
Мапа | |
Дільниця Харків — Бєлгород | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Легенда
|
Пасажирське сполучення
На залізничній платформі до 2012 року зупинялися лише приміські потяги Харків-Пасажирський — Бєлгород та один потяг Бєлгород — Козача Лопань.
З 10 серпня 2012 року рух приміських електропоїздів сполученням Харків — Бєлгород (РФ) був скасований, у зв'язку з припиненням фінансування з боку російської сторони[1].
Із 13 лютого 2015 року між українським Харковом та російським Бєлгородом припинився рух єдиного регіонального електропоїзда підвищеної комфортності № 816/815 «Харків — Бєлгород — Харків» через припинення російською стороною в односторонньому порядку дії договору щодо спільної організації руху поїздів на прикордонних залізничних ділянках з Російською Федерацією та у зв'язку з низьким пасажиропотоком. Поїзд № 816/815 не мав додаткових зупинок, курсував лише від початкової до кінцевої станції. Ним впродовж 2014 року скористався в середньому 21 % пасажирів (від загальної кількості місць у поїзді)[2].
З 2014 року приміський рух по з.п. Грани призупинено.
Напрямок Харків — Бєлгород обслуговувався моторвагонним депо «Харків» (електропоїзди ЕР2, ЕР2Р, ЕР2Т) та Бєлгородським депо «Бєлгород-Курський» (електропоїзди ЕР2, ЕД4, ЕД4М).
Відстань до станції Харків-Пасажирський — 42 км[3].
Найближча станція, де діє приміський рух є станція Козача Лопань.
Примітки
- Скасування приміських електропоїздів Харків - Білгород.
- Укрзалізниця скасувала єдину електричку між Харковом і Бєлгородом.
- Україна. Атлас залізниць. — Київ : ДНВП «Картографія», 2008. — С. 25. — 4`000 прим. — ISBN 978-966-475-082-7.