M270 MLRS
M270 MLRS (англ. M270 Multiple Launch Rocket System) — американська реактивна система залпового вогню на гусеничній базі БМП «Бредлі» виробництва компанії Vought. РСЗВ M270 призначена для виконання в будь-який час доби та за різних погодних умов бойових завдань з ураження і знищення з закритих вогневих позицій на відстанях понад 30 км районів зосередження військ та бойової техніки, позицій ствольної та реактивної артилерії противника, районів розгортання його сил і засобів протиповітряної оборони, вантажних автомобілів, легкоброньованих бронетранспортерів, а також командних пунктів, вузлів зв'язку та інших площинних цілей[2].
M270 MLRS | |||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
M270 MLRS | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Тип | реактивна система залпового вогню | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Історія використання | |||||||||||||||||||||||||||||||||
На озброєнні | з 31 березня 1983 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Оператори | Див. Країни-експлуатанти | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Війни |
Війна в Перській затоці Війна в Іраку Війна в Афганістані Громадянська війна в Сирії | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Історія виробництва | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Розробник | Vought | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Виробник |
США, Lockheed Martin Diehl Defence Aérospatiale | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Вартість одиниці | $ 2,3 млн.[1] | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Виготовлення | 1980-2003 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Виготовлена кількість |
1 300 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Варіанти | M270A1, M270B1 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Характеристики | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 24,950 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Довжина | 6 850 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Ширина | 2 970 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Висота | 2 590 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Обслуга | 3 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
Калібр | 227 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Дальність вогню | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Ефективна |
M26: 32 км M26A1/A2: 45 км M30/31: 84 км GMLRS+: 120 км ATACMS: 165 - 300 км | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
Двигун |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Трансмісія |
General Electric HMPT-500 3 — вперед, 1 — назад | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Підвіска | індивідуальна торсіонна з гідравлічними амортизаторами | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Дорожній просвіт | база: M2 Bradley | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Швидкість | шосе: 64,3 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
M270 MLRS у Вікісховищі |
З 1983 року РСЗВ перебуває на озброєнні армії США. Загалом було вироблено близько 1300 одиниць M270, і понад 700 000 ракет різного типу. Згодом було засноване виробництво у Європі й поступово вони почали надходити на озброєння армій країн-членів НАТО. Остання партія РСЗВ була випущена в 2003 році, і поставлена на потребу єгипетської армії.
Розробка
На початку 1976 року управління ракетних військ армії США для оснащення з'єднань тактичної і оперативно-тактичної ланки (дивізія, корпус) реактивною артилерією ініціювало програму зі створення реактивної системи загальної підтримки GSRS (англ. General Support Rocket System). У березні 1976 року представники п'яти компаній: (Boeing, Emerson Electric, Martin Marietta, Northrop та Vought[Прим. 1] підписали контракт на оцінку концепції створення реактивної системи загальної підтримки GSRS[3].
У вересні 1977 року представники фірм Boeing Aerospace і Vought Corporation підписали контракт на суму $855 тис. на 29-місячний період ратифікації (затвердження) конкурсу з розробки GSRS. За умовами контракту кожна компанія поставила три дослідні зразки бойової машини і некеровані реактивні снаряди для порівняльних випробувань на ракетному полігоні «Вайт Сендс» (штат Нью-Мексико)[3].
На початку 1978 року Управління науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт в області ракетної зброї армії США змінило напрямки подальшого розвитку системи GSRS з можливістю виробництва як у США, так і в Європі. Програма була перейменована на Multiple Launch Rocket System або MLRS. У квітні 1980 році Ling Tempco Vought of Dallas, штат Техас[Прим. 2]), була обрана головним підрядником для координації розробки системи MLRS.
30 березня 1979 року конструктори Vought провели перші стрільби з реактивної установки, випередивши в такій спосіб конкурентів з Boeing[4]. Дослідні зразки бойових машин від компаній Boeing Aerospace і Vought Corporation доставили на Абердинський випробувальний полігон у штаті Меріленд для військових досліджень ходових якостей машин й їхньої надійності методом випробувань на знос, стійкість ракет і електроніки до вібраційних і ударних навантажень при русі. Програма випробувань передбачала пробіг у 700 миль на кожну машину по різних типах ґрунтів. Період випробувань тривав до травня 1980 року, коли повинен був визначитися переможець[4].
У травні 1982 року на випробування були представлені перші реактивні снаряди, зібрані в рамках дрібносерійного виробництва. А в серпні 1982 року до армії надійшли на військові випробування перші бойові машини. Після успішного проведення іспитів та випробувань у 1983 році нова реактивна система залпового вогню MLRS стала надходити на озброєння армії США. Через 2-3 роки вона стала надходити на озброєння сухопутних військ армій інших держав[3].
З 1989 року почалося спільне виробництво системи MLRS фахівцями США, Великої Британії, Німеччини, Франції та Італії.
Організаційно системи MLRS зводилися в батареї і дивізіони польової артилерії. В дивізії і корпусі сухопутних військ перебуває на озброєнні по 9 і 27 бойових машин відповідно[3].
Конструкція та характеристики
Загальна конструкція
До складу реактивної системи залпового вогню M270 MLRS входять:
- бойова машина М270 (самохідна пускова установка (ПУ);
- 227-мм некеровані реактивні снаряди (НКР) у транспортно-пускових контейнерах (ТПК) і апаратура управління вогнем;
- транспортно-заряджальна машина;
- система зв'язку і управління[3].
Пускова установка
Основними частинами бойової машини М270 є шасі і артилерійська частина. До артилерійської частини ПУ входять:
- нерухома основа, встановлена на корпусі шасі;
- поворотна платформа із закріпленою на ній частиною, що хитається, у броньованій коробчастій фермі якої розташовані два ТПК;
- механізми заряджання і наведення.
Артилерійська частина БМ М270 змонтована на модифікованому подовженому гусеничному шасі бойової машини піхоти БМП M2 «Бредлі») (вантажний транспортер М993). Завдяки використанню цього шасі бойова машина має можливість руху по пересіченій місцевості, порівнянної з аналогічною можливістю танка М1.
Необхідна жорсткість основи пускової установки під час розміщення на вогневій позиції забезпечується виключенням підресорювання ходової частини. У броньованій кабіні розміщується обслуга РСЗВ з трьох осіб: командир установки, навідник і механік-водій. Там же змонтована апаратура управління вогнем, що включає ЕОМ, засоби навігації й топографічної прив'язки, а також пульт управління. Вся необхідна інформація відображається на світловому табло пульта керування. Апаратура управління вогнем РСЗВ MLRS може сполучатися з автоматизованими системами управління вогнем польової артилерії. Створюваний у кабіні надлишковий тиск і фільтровентиляційна установка захищають обслугу від газів, що утворюються при стрільбі, і від уражаючих чинників внаслідок радіоактивного забруднення місцевості або застосування хімічної зброї.
Зовнішні зображення | |
---|---|
Схема електрообладнання M270 MLRS | |
Пускова установка MLRS модульного типу й не має постійних вмонтованих направляючих. У гнізді її броньованої коробчастої ферми (той, що хитається) розміщуються два одноразових накладних транспортно-пускових контейнери, кожний з шести склопластикових трубчастих направляючих, які монтуються в два ряди. Стандартні ТПК важать 2270 кг і споряджаються ракетами на заводі-виробнику і герметизуються, що забезпечує збереження НКР без обслуговування протягом десяти років[3]. Передстартова підготовка ракет до стрільби практично не потрібна. Перезарядження пускової установки здійснюється за допомогою двох автономних зарядних механізмів (з електромеханічними приводами), монтованих на ПУ в коробчастій фермі над гніздами для ТПК. Операція здійснюється одним-двома номерами обслуги з використанням виносного пульта. При нульовому куті висхідні механізми заряджання за допомогою лебідок піднімають ТПК із землі вгору до упора і вводять його в гніздо коробчастої ферми.
Пуск снарядів здійснюється прямо зі змінних контейнерів. Для заряджання, прицілювання та розвантаження одного ТПК з 12 снарядів потрібно п'ять хвилин[3].
Для забезпечення стрільби РСЗВ зазвичай одній пусковій установці додаються дві машини підвезення з причепами. Машиною підвезення служить 10-тонний автомобіль високої прохідності М985 компанії Oshkosh Corporation (колісна формула 8 × 8). У його кузові змонтований 2,5-т підйомно-поворотний кран, за допомогою якого здійснюється завантаження і розвантаження контейнерів. На машині та причепі перевозяться по чотири ТПК (шість ракет у кожному). Боєкомплект, що возить однієї ПУ, включаючи її 12 ракет, становить відповідно 108 НКР.
Шасі
Шасі БМ М270 оснащується восьмициліндровим дизельним двигуном Cummins VTA-903 з газотурбінним наддувом потужністю 500 к.с. Двигун розташований під кабіною, яка може відкидатися вперед, що забезпечує доступ до вузлів силової установки. Трансмісія «General Electric» гідромеханічна HMPT-500 трьохшвидкісна. Підвіска торсіонна пластинчата, незалежна з трьома амортизаторами на кожен борт.
Боєприпаси
РСЗВ M270 MLRS має на озброєнні наступні типи некерованих реактивних снарядів:
- М26 — з 644 елементами касетних боєприпасів M77 DPICM дальністю стрільби 32 км;
- М26А1 — з 518 посиленими елементами касетних боєприпасів M85 ERR[Прим. 3] дальністю стрільби 45 км;
- М26А2 — з елементами касетних боєприпасів типу M77 DPICM з дальністю стрільби 45 км[Прим. 4];
- GLSDB — керовані кластерні боєприпаси (модифікація авіаційних ракет типу «поверхня-поверхня»), що запускаються з наземних носіїв;
- М27 — навчально-тренувальний боєприпас для повного циклу тренування обслуги в заряджанні та навчальному пуску ракет;
- М28 — навчально-тренувальні ракети з трьома контейнерами-баластом;
- M28A1 — практичні ракети RRPR зі зниженим радіусом дії (до 9 км);
- XM29 — некеровані ракети з боєприпасами SADARM для дистанційного протитанкового мінування з дальністю стрільби 40 км;
- / M30 — керовані ракети GMLRS з 404 елементами касетних боєприпасів M85 ERR дальністю стрільби 60 км;
- / M31 — керовані уніфіковані ракети Guided Unitary MLRS з посиленими боєголовками для застосування в міських та гірських умовах бойових дій;
- M39 (MGM-140) — балістичні ракети малої дальності дії MGM-140 ATACMS — модернізований ракетний комплекс, що здійснює запуск ракет з транспортно-пускових контейнерів М39;
- XM135 — ракети з бінарною хімічною боєголовкою, заповненої VX;
- // SCATMIN — касетні боєприпаси, споряджені 28 протитанковими мінами AT2 дальністю стрільби до 38 км;
- PARS SAGE-227 °F — експериментальні керовані реактивні снаряди розробки компанії TUBITAK-SAGE для заміни M26.
Порівняльна таблиця боєприпасів до M270 MLRS
Тип | Вага | Макс.дальність ураження | Система керування | Боєголовка |
---|---|---|---|---|
M26 | 306 кг | 32 км | 644 касетних боєприпасів M77 DPICM | |
M26A1/A2 | 296 кг | понад 45 км | M26A1: 518 касетних боєприпасів M85 DPICM M26A2: 518 касетних боєприпасів M77 DPICM | |
M30/M31 | 84 км[5] | GPS/INS | M30: 404 касетних боєприпаси M85 DPICM M31: 90 кг вибухової речовини | |
AT2 SCATMIN | 254 кг | 39 км | AT2 | |
PARS SAGE-227 °F | 160-300 кг | 70 км | ||
MGM-168 ATAMCS Block IVA | 227 кг | 300 км |
Країни-експлуатанти
Поточні експлуатанти
- Сухопутні війська Єгипту: 48 од.
- Королівська армія Бахрейну: — 9 од. ATACMS на озброєнні.[6]
- Сухопутні війська Німеччини: 50+202 од., мають назву MARS II[7] (нім. Mittleres Artillerie Raketen System). Удосконалені версії до стандартів GMLRS.[8]
- Сухопутні війська Греції: 36 од. ATACMS.[6]
- Сухопутні війська Ізраїлю: 64 од., модифікації «Menatetz» מנתץ[9]
- Сухопутні війська Італії: 22 од., удосконалені MLRS.[7] Удосконалені до рівня GMLRS.[8]
- Сухопутні війська Південної Кореї: 58 од. (48 версії M270 та 10 M270A1 адаптованих до стандарту ATACMS.[6][10][11]
- Сухопутні війська Саудівської Аравії: 50 од. у Королівському артилерійському корпусі
- Сухопутні війська Туреччини: 12 од.
- Королівський полк артилерії 42 од., удосконалені версії M270B1 (рівень A1 + посилене бронювання).[12] GLMRS рівня.[12]
- Армія США: 840 + 151 (з них 220+ удосконалені до рівня M270A1).[12]GLMRS та ATACMS рівня.[12]
- Сухопутні війська Фінляндії: 22 од.[13]), мають назву 298 RsRakH 06. Удосконалені до стандартів GMLRS та ATACMS,[13]решта 12 одиниць колишніх данських M270A1 використовуються тільки для тренування водіїв.[14]
- Сухопутні війська Франції: 13 од.[15], мають назву LRU (фр. Lance-Roquette Unitaire).[15]Удосконалені версії до стандартів GMLRS.[8]
- Сухопутні війська Японії: 99 од. GMLRS та ATACMS варіанти.[6][16]
Колишні експлуатанти
- Королівська армія Данії: 12 од. продані Фінляндії.
- Королівська армія Нідерландів: зняті з озброєння у 2004 році, продані Фінляндії.
- Королівська армія Норвегії: 12 од., перебувають у резерві з 2005 року.[17]
- Корпус морської піхоти США: не використовуються, замінені на HIMARS.
Потенційні експлуатанти
- Сухопутні війська Литви: литовські ЗМІ оголосили про ймовірне придбання американських РСЗВ M270 MLRS[18]
- Сухопутні війська Хорватії: Хорватія оголосила про бажання придбати 16 одиниць M270 MLRS для армії; переговори тривають, системи мають замінити застарілі радянські РСЗВ «Град».
Див. також
- Дистанційне мінування
- 9К51М «Торнадо-Г»
- Бастіон-01
- РСЗВ «Верба»
- Т-34 Калліопа
- LRSVM Morava
Примітки
- Виноски
- Зараз Lockheed Martin Missiles and Fire Control.
- Зараз Lockheed Martin Missiles and Fire Control.
- Удосконалена посилена версія касетних боєприпасів типу M77 DPICM.
- Використовувалися як проміжний варіант до прийняття на озброєння M85 ERR.
- Джерела
- M270 MLRS Self-Propelled Loader/Launcher (SPLL)
- Реактивная система залпового огня MLRS
- Реактивная система залпового огня MLRS
- GSRS Prototypes Begin Mobility Testing. // Army Research and Development, September-October 1979, v. 20, no. 5, p. 6.
- (фр.) Fabrice Fayet, Détachement de Liaison, Observation et Coordination Архівовано 6 червня 2016 у Wayback Machine., p. 15, Joint Centre of concepts, doctrines and experiments, French army, 8 June 2015
-
- Сухопутні війська Катару: — 12 од.Atacms. Deagel.com. Процитовано 2 червня 2015.
- MLRS Improved. Krauss-Maffei Wegmann. Процитовано 2 червня 2015.
- Sagem's Sigma 30 navigation and pointing system chosen to modernize M270 Multiple Launch Rocket Systems for three European armies. Safran. Sagem. 18 січня 2012. Процитовано 2 червня 2015.
- Institute, Stockholm. Trade Registers. sipri. Stockholm International Peace Research Institute. Процитовано 13 серпня 2016.
- M270 MLRS Report between 1993 and 2014. Deagel.com. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.
- MLRS (Multiple Launch Rocket System), United States of America. army-technology.com. Процитовано 29 серпня 2016.
- MLRS® M270 Series Launchers. Lockheed Martin. Архів оригіналу за 19 липня 2015. Процитовано 2 червня 2015.
- Lockheed Martin Receives $45.3 Million Contract to Upgrade Finland's Precision Fires Capability. PR Newswire. Lockheed Martin. 18 травня 2011. Процитовано 2 червня 2015.
- M270 (MLRS). Armyvehicles.dk. 2014. Процитовано 2 червня 2015.
- La DGA commande 13 Lance-roquettes unitaires (LRU). Defense.gouv.fr. Direction générale de l'armement. 7 жовтня 2011. Процитовано 2 червня 2015.
- GMLRS. Lockheed Martin. Процитовано 2 червня 2015.
- NRK. Hærens storslegge i hvilestilling. NRK (норв.). Процитовано 10 лютого 2017.
- Lūžio metai: kariuomenė keisis neatpažįstamai. DELFI. Процитовано 11 грудня 2016.
Посилання
- M270 MLRS Self-Propelled Loader/Launcher
- M270 MLRS Self-Propelled Loader/Launcher (SPLL)
- Lockheed Martin (Vought) MLRS Rockets (M26/M30/M31)
- Реактивная система залпового огня MLRS(рос.)
- Реактивная система залпового огня MLRS(рос.)
- MLRS (Multiple Launch Rocket System) — реактивная система залпового огня(рос.)