M270 MLRS

До складу реактивної системи залпового вогню M270 MLRS входять:

• бойова машина М270 (самохідна пускова установка (ПУ);
• 227-мм некеровані реактивні снаряди (НКР) у транспортно-пускових контейнерах (ТПК) і апаратура управління вогнем;
• транспортно-заряджальна машина;
• система зв'язку і управління[3].

Основними частинами бойової машини М270 є шасі і артилерійська частина. До артилерійської частини ПУ входять:

• нерухома основа, встановлена на корпусі шасі;
• поворотна платформа із закріпленою на ній частиною, що хитається, у броньованій коробчастій фермі якої розташовані два ТПК;
• механізми заряджання і наведення.

Артилерійська частина БМ М270 змонтована на модифікованому подовженому гусеничному шасі бойової машини піхоти БМП M2 «Бредлі») (вантажний транспортер М993). Завдяки використанню цього шасі бойова машина має можливість руху по пересіченій місцевості, порівнянної з аналогічною можливістю танка М1.

Необхідна жорсткість основи пускової установки під час розміщення на вогневій позиції забезпечується виключенням підресорювання ходової частини. У броньованій кабіні розміщується обслуга РСЗВ з трьох осіб: командир установки, навідник і механік-водій. Там же змонтована апаратура управління вогнем, що включає ЕОМ, засоби навігації й топографічної прив'язки, а також пульт управління. Вся необхідна інформація відображається на світловому табло пульта керування. Апаратура управління вогнем РСЗВ MLRS може сполучатися з автоматизованими системами управління вогнем польової артилерії. Створюваний у кабіні надлишковий тиск і фільтровентиляційна установка захищають обслугу від газів, що утворюються при стрільбі, і від уражаючих чинників внаслідок радіоактивного забруднення місцевості або застосування хімічної зброї.

Зовнішні зображення
	Схема електрообладнання M270 MLRS

Пускова установка MLRS модульного типу й не має постійних вмонтованих направляючих. У гнізді її броньованої коробчастої ​​ферми (той, що хитається) розміщуються два одноразових накладних транспортно-пускових контейнери, кожний з шести склопластикових трубчастих направляючих, які монтуються в два ряди. Стандартні ТПК важать 2270 кг і споряджаються ракетами на заводі-виробнику і герметизуються, що забезпечує збереження НКР без обслуговування протягом десяти років[3]. Передстартова підготовка ракет до стрільби практично не потрібна. Перезарядження пускової установки здійснюється за допомогою двох автономних зарядних механізмів (з електромеханічними приводами), монтованих на ПУ в коробчастій фермі над гніздами для ТПК. Операція здійснюється одним-двома номерами обслуги з використанням виносного пульта. При нульовому куті висхідні механізми заряджання за допомогою лебідок піднімають ТПК із землі вгору до упора і вводять його в гніздо коробчастої ферми.

Пуск снарядів здійснюється прямо зі змінних контейнерів. Для заряджання, прицілювання та розвантаження одного ТПК з 12 снарядів потрібно п'ять хвилин[3].

Автомобіль високої прохідності М985 компанії Oshkosh Corporation — основна машина підвезення НКР для РСЗС

Для забезпечення стрільби РСЗВ зазвичай одній пусковій установці додаються дві машини підвезення з причепами. Машиною підвезення служить 10-тонний автомобіль високої прохідності М985 компанії Oshkosh Corporation (колісна формула 8 × 8). У його кузові змонтований 2,5-т підйомно-поворотний кран, за допомогою якого здійснюється завантаження і розвантаження контейнерів. На машині та причепі перевозяться по чотири ТПК (шість ракет у кожному). Боєкомплект, що возить однієї ПУ, включаючи її 12 ракет, становить відповідно 108 НКР.

Шасі БМ М270 оснащується восьмициліндровим дизельним двигуном Cummins VTA-903 з газотурбінним наддувом потужністю 500 к.с. Двигун розташований під кабіною, яка може відкидатися вперед, що забезпечує доступ до вузлів силової установки. Трансмісія «General Electric» гідромеханічна HMPT-500 трьохшвидкісна. Підвіска торсіонна пластинчата, незалежна з трьома амортизаторами на кожен борт.

РСЗВ M270 MLRS має на озброєнні наступні типи некерованих реактивних снарядів:

• М26 — з 644 елементами касетних боєприпасів M77 DPICM дальністю стрільби 32 км;
• М26А1 — з 518 посиленими елементами касетних боєприпасів M85 ERR[Прим. 3] дальністю стрільби 45 км;
• М26А2 — з елементами касетних боєприпасів типу M77 DPICM з дальністю стрільби 45 км[Прим. 4];
• GLSDB — керовані кластерні боєприпаси (модифікація авіаційних ракет типу «поверхня-поверхня»), що запускаються з наземних носіїв;
• М27 — навчально-тренувальний боєприпас для повного циклу тренування обслуги в заряджанні та навчальному пуску ракет;
• М28 — навчально-тренувальні ракети з трьома контейнерами-баластом;
• M28A1 — практичні ракети RRPR зі зниженим радіусом дії (до 9 км);
• XM29 — некеровані ракети з боєприпасами SADARM для дистанційного протитанкового мінування з дальністю стрільби 40 км;
• / M30 — керовані ракети GMLRS з 404 елементами касетних боєприпасів M85 ERR дальністю стрільби 60 км;
• / M31 — керовані уніфіковані ракети Guided Unitary MLRS з посиленими боєголовками для застосування в міських та гірських умовах бойових дій;
• M39 (MGM-140) — балістичні ракети малої дальності дії MGM-140 ATACMS — модернізований ракетний комплекс, що здійснює запуск ракет з транспортно-пускових контейнерів М39;
• XM135 — ракети з бінарною хімічною боєголовкою, заповненої VX;
• // SCATMIN  — касетні боєприпаси, споряджені 28 протитанковими мінами AT2 дальністю стрільби до 38 км;
• PARS SAGE-227 °F — експериментальні керовані реактивні снаряди розробки компанії TUBITAK-SAGE для заміни M26.

Стрільба з РСЗС M270 MLRS

• Сухопутні війська Єгипту: 48 од.
• Королівська армія Бахрейну: — 9 од. ATACMS на озброєнні.[6]
• Сухопутні війська Німеччини: 50+202 од., мають назву MARS II[7] (нім. Mittleres Artillerie Raketen System). Удосконалені версії до стандартів GMLRS.[8]
• Сухопутні війська Греції: 36 од. ATACMS.[6]
• Сухопутні війська Ізраїлю: 64 од., модифікації «Menatetz» מנתץ[9]
• Сухопутні війська Італії: 22 од., удосконалені MLRS.[7] Удосконалені до рівня GMLRS.[8]
• Сухопутні війська Південної Кореї: 58 од. (48 версії M270 та 10 M270A1 адаптованих до стандарту ATACMS.[6][10][11]
• Сухопутні війська Саудівської Аравії: 50 од. у Королівському артилерійському корпусі
• Сухопутні війська Туреччини: 12 од.
• Королівський полк артилерії 42 од., удосконалені версії M270B1 (рівень A1 + посилене бронювання).[12] GLMRS рівня.[12]
• Армія США: 840 + 151 (з них 220+ удосконалені до рівня M270A1).[12]GLMRS та ATACMS рівня.[12]
• Сухопутні війська Фінляндії: 22 од.[13]), мають назву 298 RsRakH 06. Удосконалені до стандартів GMLRS та ATACMS,[13]решта 12 одиниць колишніх данських M270A1 використовуються тільки для тренування водіїв.[14]
• Сухопутні війська Франції: 13 од.[15], мають назву LRU (фр. Lance-Roquette Unitaire).[15]Удосконалені версії до стандартів GMLRS.[8]
• Сухопутні війська Японії: 99 од. GMLRS та ATACMS варіанти.[6][16]

• Королівська армія Данії: 12 од. продані Фінляндії.
• Королівська армія Нідерландів: зняті з озброєння у 2004 році, продані Фінляндії.
• Королівська армія Норвегії: 12 од., перебувають у резерві з 2005 року.[17]
• Корпус морської піхоти США: не використовуються, замінені на HIMARS.

• Сухопутні війська Литви: литовські ЗМІ оголосили про ймовірне придбання американських РСЗВ M270 MLRS[18]
• Сухопутні війська Хорватії: Хорватія оголосила про бажання придбати 16 одиниць M270 MLRS для армії; переговори тривають, системи мають замінити застарілі радянські РСЗВ «Град».