Ž (латиниця)

Ž, ž — літера розширеного латинського альфабету, утворена буквою Z з додаванням гачека, що зазвичай позначає дзвінкий заясенний фрикативний [ʒ], який відповідає українській кириличній літері ж.

Ž ž
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ Ả Ɐ Ɑ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ḱ Ǩ Ƙ Ⱪ Ļ
Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń Ņ
Ň N̈ Ɲ Ƞ Ŋ Ò Ó
Ô Õ Ö Ø Ő Œ Ơ
Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ Ɽ ß
ſ Ś Ŝ Ṡ Ş Š Þ
Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ ẗ
Ù Ú Û Ü Ū Ŭ Ů
Ű Ų Ư Ŵ Ⱳ Ẋ Ý
Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ Ẑ Ẕ Ƶ
Ȥ Ⱬ Ź Ż Ƶ Ž        

Це 42-я літера чеського, 46-та літера словацького, 25-та літера словенського альфабету, 30-та літера хорватського, боснійського та те ж саме в латинських версіях сербського, чорногорського та македонського (як відповідник або транслітерація кириличної Ж). Це 27-а літера лужицького альфабету, і вона з'являється в білоруському латинському альфабеті.

Це 27-а літера лужицького альфабету, і вона з'являється в ХХ столітті в білоруському латинському альфабеті (замість Ż) та в історичному проєкті української латинки Їречека для позначення дзвінкого заясенного фрикативного [ʒ], тобто відповідає кириличній літері Ж (в «Абецадлі» Йосипа Лозинського використовується Ż).

Історія

Близько 1406 року «Ž» увійшла до чеського альфабету за посередництва Яна Гуса («Чеська орфографія»[1]). 1830 року Людевит Гай («Коротка основа хорвато-слов'янського правопису»[2]) на базі латиниці для хорватської мови створив нову абетку («гаєвиця»), в якій, зокрема була й літера «Ž». Пізніше хорватська гаєвиця разом з літерою «Ž» була запозичена іншими народами — Боснії та Герцеговини, Сербії, Словенії, Чорногорії. Літера «Ž» присутня також в абетці словацької мови.

1901 року Йонас Яблонскіс опублікував у «Граматиці литовської мови»[3] оновлений литовський альфабет, в який також було додано літеру «Ž».

У 1920-і роки було модифіковано білоруську «латинку». Зокрема замість запозиченої з польської «Ż» для шиплячої [Ж] було запроваджено літеру «Ž».

У другій половині XX століття літера «Ž» з'являється також у латиській абетці.

В естонській та фінській мовах літера «Ž» використовується в словах іноземного походження, зокрема для передачі звуку [ж] в словах, запозичених з мов, що використовують не латинську графіку (зокрема, кирилицю). Наприклад, назва українського міста Житомир передається як Žõtomõr.

З 1989 по 2007 року літера «Ž» була представлена в альфабеті ліввікського діалекту карельської мови[4]. Новий єдиний альфабет, запроваджений з 2007 року[5], для всіх діалектів карельської мови також містить літеру «Ž».

2007 року було також затверджено нову абетку вепської мови, що містить літеру «Ž».

У 1990-і роки в туркменській мові було запроваджено новий альфабет на базі латиниці з літерою «Ž».

Транслітерації

Літера також використовується для передачі латинською абеткою кириличної ж у системах наукової транслітерації та ISO 9, тобто вживається в латинізаціях української, білоруської, македонської, болгарської, сербської та башкирської мов.

Кодування
Графема HTML Юнікод TeX
Ž Ž U+017D \\check Z
ž ž U+017E \\check z

Див. також
  • Діакритичний знак
  • Č — відповідає українській кириличній літері ч.
  • Š — відповідає українській кириличній літері ш.

Примітки
  1. Iohannes Hus. De orthographia Bohemica
  2. Ljudevit Gaj. Kratka osnova hrvatsko-slavenskoga pravopisanja. 1830
  3. Jonas Jablonskis. Lietuviškos kalbos gramatika. 1901
  4. Karjalan kielen harjoituskogomus. III — IV louokku. Livvin murdehel. — Petroskoi, 2004.
  5. Редакцію єдиної абетки карельської мови затверджено постановою Уряду Республіки Карелія № 37-П від 16.03.2007
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.