Î (латиниця)

В Африкаанс î є акцентованим варіантом i. Приклад використання: «wîe», множина від «wig» (= клин).

Î використовується для позначення звука /iː/.

Π— 12-а літера курдського алфавіту та позначає /iː/.

Π— 12-а літера румунського алфавіту та позначає /ɨ/. У румунській мові цей звук також позначається літерою â.

Π— варіант I в італійській мові. Вона використовується у формах множини іменників чоловічого роду, що закінчуються на «-io», щоб уникнути омографів. Приклад: «principio» /printʃipjo/ (принцип) у множині «principî» /printʃipi/, в той час як «principe» /printʃipe/ (принц) у множині буде «principi» /printʃipi/. Проте використання Î в італійській вживається дедалі рідше; більшість італійців пишуть «principi» як множину як «principio», так і «principe».

Π— літера, що вживається в різних французьких словах, таких як naître (народитися), abîme (безодня), maître (майстер) тощо. На відміну від Â, Ê та Ô, циркумфлекс не змінює вимову î, також як і в û. Циркумфлекс у цьому випадку означає, що історично в даному слові після літери i була ще літера або навіть склад (наприклад, abîme (прірва) утворено від латинського abyssum, île (острів) від латинського insula).

У турецькій î використовується для позначення звука /iː/ в арабських запозиченнях, де він ввживається як ад'єктивний суфікс, який утворює прикметник з іменника.

• Літера ${\displaystyle \mathbf {\hat {\boldsymbol {\imath }}} }$ іноді використовується для позначення одиничного вектора.