Q (латиниця)

Q, q («ку») — 17-а літера латинського алфавіту. Присутня в низці графічних систем на його основі.

Q
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ Ả Ɐ Ɑ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ḱ Ǩ Ƙ Ⱪ Ļ
Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń Ņ
Ň N̈ Ɲ Ƞ Ŋ Ò Ó
Ô Õ Ö Ø Ő Œ Ơ
Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ Ɽ ß
ſ Ś Ŝ Ṡ Ş Š Þ
Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ ẗ
Ù Ú Û Ü Ū Ŭ Ů
Ű Ų Ư Ŵ Ⱳ Ẋ Ý
Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ Ẑ Ẕ Ƶ
Ȥ Ⱬ Ź Ż Ƶ Ž        

Історія
Єгипетський ієрогліф
wj		 Фінікійська
коф		 Грецька
коппа		 Етруська
Q

У фінікійському алфавіті існувала літера коф, що позначала фонему /q/, звичайну для семітських мов. Форма букви може походити від зображення голки з вушком, вузла, чи навіть мавпи зі звішеним донизу хвостом[1][2][3]. Деякі навіть припускали, що походження накреслення літери «коф» ще давніше: від єгипетського ієрогліфа з фонетичним значенням wj[4][5].

У грецькій абетці від «коф» походить літера Ϙ («коппа»), яка можливо призначалася для передачі лабіалізованого велярного проривного, наприклад, /kʷ/ чи /kʷʰ/[6]. Надалі внаслідок історичного розвитку фонетичної системи давньогрецьких діалектів ці звуки змінилися відповідно в /p/ і /pʰ/[7]. Тому різні накреслення букви «коппа» перетворили на дві окремі літери: Ϙ («коппа»), що в пізніші часи використовувалася для позначення числа 90;[8] і Φ, φ («фі»), яка первісно передавала придиховий звук /pʰ/, чия вимова надалі змінилася в /f/[9][10].

Етруски використовували літеру q у сполученні з v для передачі лабіалізованого велярного проривного /kʷ/; цю комбінацію запозичили від них і римляни разом з рештою алфавіту[3]. У найраніших латинських написах літери c, k і q використовувались всі разом для передачі двох фонем — /k/ і /ɡ/, чиє графічне позначення тоді не розрізнялось. Існували певні правила правопису: q писалось перед округлими літерами (наприклад, EQO — ego, «я»), k перед a, а c — у будь-яких сполученнях[11]. Пізніше c витіснило k і q майже з усіх позицій: q стало вживатися тільки разом з v для позначення сполучення /k/ з наступним /w/[12].

Вимова

Оскільки фонема /q/ відсутня в більшості мов Європи, q в абетках цих мов (романських і германських) дублює c і k, слугуючи для передавання [k]; разом з k вона заміняє c перед голосними переднього ряду /i/ і /e/, які змінюють вимову c із задньоязикового на фрикативний чи африкат. Вживається q переважно разом з наступною u (літерою, що розвинулася з ранішої v).

В англійській мові q (де вона називається cue, «к'ю», МФА: [kjuː])[13] у більшості випадків використовується в складі диграфа qu — переважно для передачі сполучення [k] і [w], але у французьких запозиченнях читається як [k] (наприклад, plaque — МФА: [plak]). Рідше q вживається самостійно, без наступного u: зазвичай у галліцизмах (cinq, coq), для передачі літери ق в арабських запозиченнях (burqa, niqab, faqir, Iraq), або в китайських словах, записаних піньїнем (qi, guqin, qigong). За частотою вживання в англійському письмі q стоїть на 25-му місці, вона трапляється лише в 0,1 % слів; більш рідкісною є тільки z. За частотою вживання на початку слів q — на 24-му місці.

У французькій, окситанській, каталонській і португальській писемностях диграф qu передає фонему /k/ чи сполучення /kw/.

В іспанській писемності диграф qu передає фонему /k/.

В італійському письмі qu позначає сполучення [kw], де [w] є напівголосним алофоном голосного /u/.

Літера q відсутня в боснійській, валлійській, естонській, ісландській, ірландській, корнській, латиській, литовській, польській, словенській, турецькій, хорватській і шотландській абетках, у сербській гаєвиці.

Писемності деяких мов використовують літери c (k) і q для позначення різних фонем. У цьому разі фонетичне значення q у різних мовах може значно різнитися.

Фонетичне значення літери Q
Символ МФАНазва звукаГрафічна система
[q]глухий язичковий проривнийМФА, аймара, кримськотатарська, гренландська, хопі, курдська (курманджі, єкгірту), казахська латиниця, луїсеньйо, лушуцид, кечуа, уйгурська, узбецька, абетка зазакі мови зазакі, міжмовна стандартна абетка Лепсіуса; замість [q] фонему /q/ іноді може представляти інший алофон [ɢ]: сомалійська, латиниця для кетської мови (як правило, з африкацією: як [qχ])
[qː]подвоєний глухий язичковий проривнийволоф
[qχ]африкований глухий язичковий проривнийлатиниця для кетської мови (алофон звука [q])
[qʰ]придиховий глухий язичковий проривнийкіче, нухалк
[ɢ]дзвінкий язичковий проривнийсомалійська (алофон звука [q]), латиниця для кетської мови (алофон звука [q] після [ŋ])
[k]глухий м'якопіднебінний проривнийдеякі європейські мови, часто тільки в складі диграфа qu, що часто вимовляється як [kw]. В інших випадках диграф читається як [k].
[kʷ]лабіалізований глухий м'якопіднебінний проривниймохеган-пекот
[kw]нео
[ɡ]дзвінкий м'якопіднебінний проривнийазербайджанська абетка
[c]глухий твердопіднебінний проривнийалбанська абетка
[ʔ]гортанна змичкамальтійська, меноміні, виро
[ŋɡ]преназалізований дзвінкий м'якопіднебінний проривнийфіджійська
[tɕʰ]придиховий глухий ясенно-твердопіднебінний африкатпіньїнь
[x]глухий м'якопіднебінний фрикативнийлатинська транслітерація класичної монгольської, мікмаку
[ɣ]дзвінкий м'якопіднебінний фрикативнийалфавіт мапудунґун для мови мапудунґун
[θ]глухий зубний фрикативнийлоглан
[ǃ]постальвеолярний ляскаючий приголоснийходза, коса, зулу
[ǃkʼ]абруптивний ляскаючийсесото
[kʼ]велярний абруптивний приголоснийкайова
[qʼ]язичковий абруптивний приголоснийтранслітерація абхазької абетки на основі ISO 9
/w/дзвінкий губно-м'якопіднебінний апроксимантписемність південних в'єтнамських діалектів (у складі диграфа qu)

Інше використовування
  • Велика літера Q використовується як знак гватемальського кетсаля (quetzal).
  • Велика літера Q колись вживалася як римська цифра зі значенням 500 000[14].
  • У фільмах і романах про Джеймса Бонда велика літера Q використовується для позначення одного з персонажів.
  • Велика літера Q використана в назві раси Q у науково-фантастичній франшизі «Зоряний шлях».

Способи кодування

У юнікоді велика Q_кодується як U+0051, мала q — U+0071.

Код ASCII для великої Q — 81, для малої q — 113; або у двійковій системі 01010001 та 01110001 відповідно.

Код EBCDIC для великої Q — 216, для малої q — 152.

NCR код HTML та XML — «Q» та «q» для великої та малої літер відповідно.

Примітки
  1. Travers Wood, Henry Craven Ord Lanchester, A Hebrew Grammar, 1913, p. 7. A. B. Davidson, Hebrew Primer and Grammar, 2000, p. 4. The meaning is doubtful. «Eye of a needle» has been suggested, and also «knot» Harvard Studies in Classical Philology vol. 45.
  2. Isaac Taylor, History of the Alphabet: Semitic Alphabets, Part 1, 2003: "The old explanation, which has again been revived by Halévy, is that it denotes an 'ape,' the character Q being taken to represent an ape with its tail hanging down. It may also be referred to a Talmudic root which would signify an 'aperture' of some kind, as the 'eye of a needle,' … Lenormant adopts the more usual explanation that the word means a 'knot'.
  3. Haley, Allan. The Letter Q. Fonts.com (амер.). Monotype Imaging Corporation. Процитовано 3 лютого 2017.
  4. Samuel, Stehman Haldeman (1851). Elements of Latin Pronunciation: For the Use of Students in Language, Law, Medicine, Zoology, Botany, and the Sciences Generally in which Latin Words are Used. J.B. Lippincott. с. 56.
  5. Hamilton, Gordon James (2006). The Origins of the West Semitic Alphabet in Egyptian Scripts. Catholic Biblical Association of America.
  6. Woodard, Roger G. (24 березня 2014). The Textualization of the Greek Alphabet. с. 303.
  7. Noyer, Rolf. Principal Sound Changes from PIE to Greek. University of Pennsylvania Department of Linguistics.
  8. Boeree, C. George. The Origin of the Alphabet. Shippensburg University. Процитовано 3 лютого 2017.
  9. Arvaniti, Amalia (1999). Standard Modern Greek. Journal of the International Phonetic Association 2 (29): 167–172. doi:10.1017/S0025100300006538. Архів оригіналу за 3 березня 2016.
  10. Miller, D. Gary (6 вересня 1994). Ancient Scripts and Phonological Knowledge (англ.). John Benjamins Publishing. с. 54–56. ISBN 9789027276711.
  11. Bispham, Edward (1 березня 2010). Edinburgh Companion to Ancient Greece and Rome (англ.). Edinburgh University Press. с. 482. ISBN 9780748627141.
  12. Sihler, Andrew L. (1995). New Comparative Grammar of Greek and Latin (вид. illustrated). New York: Oxford University Press. с. 21. ISBN 0-19-508345-8.
  13. «Q» Oxford English Dictionary, 2nd edition (1989); Merriam-Webster's Third New International Dictionary of the English Language, Unabridged (1993); "que, " op. cit.
  14. Gordon, Arthur E. (1983). Illustrated Introduction to Latin Epigraphy. University of California Press. с. 44. ISBN 9780520038981. Процитовано 3 October 2015.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.