Географія Азербайджану

Офіційна назва — Республіка Азербайджан, Азербайджан (Azarbaycan Respublikasi, Azarbaycan)[2]. Назва країни Азербайджан означає — земля вогнів, або країна вічного вогню, що може бути пов'язано із зороастрийськими храмами вогню в цьому регіоні. В античних грецьких і римських джерелах країна зветься Атропатеною[3]. Існує версія, що назва країни походить з класичної перс. آذربایجان‎ та виводиться від імені останнього ахеменідського сатрапа Мідії Атропата, який уперше в 320 році до нашої ери створив у північній частині Мідії незалежну державу. Топонім Атурпатакан утворений за допомогою середньоперського патронімічного суфікса -акан від власного імені Атурпат, що також означає захищений (святим) вогнем. Після завоювання Ірану Арабським халіфатом у VII столітті–VIII столітті, топонім Атурпатакан під впливом арабської мови трансформувався в Адарбайджан (араб. آذربایجان‎)[3].

Існує також теорія, що Азербайджан є отюрченою формою зарабізованої версії перського топоніма Âzarâbâdagân (Азар — вогонь; âbâdag — місце відправлення культу і суфікс множини), або країна вічного вогню, що може бути пов'язано із зороастрийськими храмами вогню в цьому регіоні.

Азербайджан — західноазійська країна, що межує з п'ятьма іншими країнами: на заході — з Вірменією (спільний кордон — 996 км) і Грузією (428 км), на півдні — з Іраном (689 км), на півночі — з Російською Федерацією (338 км), на південному заході (Нахичевань) — з Туреччиною (17 км). Загальна довжина державного кордону — 2468 км[1]. Країна не має виходу до вод Світового океану, на сході омивається водами внутрішнього Каспійського моря[4][5]. Довжина узбережжя внутрішнього Каспійського моря — 713 км[1].

Азербайджан — гірська країна, де високі хребти і плоскогір'я поєднуються з рівнинами і низовинами. Приблизно 60 % всієї території займають гори, а 40 % — низовини (головним чином Кура-Араксинська низовина). Середні висоти — 384 м; найнижча точка — рівень вод Каспійського моря (-28 м); найвища точка — гора Базардюзю-Дагі (4485 м).

У рельєфі виділяються 4 частини:

• гірська система Великий Кавказу (гора Базардюзю, 4466 м);
• гірська система Малий Кавказу, що включає в себе Нахічеванську гірську область (гора Гямиш, 3724 м; гора Капиджиг, 3904 м);
• Ленкоранська гірська система (гора Кьомюркьой, 2477 м);
• Кура-Араксинська низовина, розташована в центрі республіки, частина якої лежить нижче рівня океану (до −28 м).

Територія Азербайджану лежить у субтропічному кліматичному поясі[8]. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною[9]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу[9].

• На південному сході, поблизу узбережжя Каспійського моря — район вологих субтропіків.
• На Куро-Араксинській низовині — сухий субтропічний (січень +1 °C, липень +26 °C; опадів 200—400 мм на рік);
• На Ленкоранській низовині — вологий субтропічний, з опадами 1 400—1 700 мм;
• У передгірських і гірських районах — помірний, помірно холодний і холодний (пересічна температура січня від 0 °C до —10 °C; липня — від +20 °C до +10 °C і нижче, опадів — від 400 до 1 300 мм).

Азербайджан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 34,68 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 14,277 тис. км² зрошуваних земель[1].

Ґрунти Азербайджану різноманітні. В низовинах переважно сіроземи й лучні ґрунти, солончаки з напівпустельною та степовою рослинністю, вище, до 500 м, — каштанові; на схилах гір, до 2 000—2 200 м, — бурі гірськолісові з широколистяними лісами (бук, граб, дуб). Вище 2 000—2 200 м — гірськолучні ґрунти й субальпійські та альпійські луки, яйлаги — літні пасовища. На Ленкоранській низовині жовтоземні субтропічні ґрунти, які використовують для вирощування чаю, цитрусових та ін.

В Азербайджані налічується понад 400 видів дерев і чагарників. Особливо розвинута лісова рослинність на південних схилах Головного Кавказького хребта. На схилах Талишу район вологих субтропіків. У широколистяних лісах зустрічаються релікти третинного часу (залізне дерево, дуб каштанолистий, дзелква, шовкова акація та ін.).

Земельні ресурси Азербайджану (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 57,6 %,
  • орні землі — 22,8 %,
  • багаторічні насадження — 2,7 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 32,1 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 11,3 %;
• інше — 31,1 %[1].

У зоогеографічному відношенні територія країни лежить на межі Європейської лісової провінції Циркумбореальної підобласті і Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області[9].

Азербайджан є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

• Конвенції про транскордонне забруднення повітря (CLRTAP),
• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН з боротьби з спустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[11].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: посухи[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• екологічну катастрофу Апшеронського півострова, на якому розташовані такі великі міста, як Сумгаїт і Баку, внаслідок більш ніж сторічної інтенсивної експлуатації нафтових ресурсів, що призвела до забруднення вод Каспійського моря і водоносних горизонтів, ґрунтів, повітря;
• забруднення ґрунтів продуктами нафтопереробки, пестицидами (ДДТ) і дефоліантами, що використовувались при вирощуванні бавовника.

У фізико-географічному відношенні територію Азербайджану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

• Західна Азія
• Південний Кавказ

• Вікісховище : Атлас Азербайджану.
• Карти Азербайджану : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Azerbaijan : [англ.] : [арх. 31 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 February. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Азербайджан : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Азербайджану.