Географія Венесуели

Офіційна назва — Боліваріанська Республіка Венесуела, Венесуела (ісп. Republica Bolivariana de Venezuela, Venezuela)[2]. Назва країни походить від назви поселення на палях на берегах озера Маракайбо і означає «Маленька Венеція»[3]. Таку назву вигадав італійський мандрівник і картограф Амеріґо Веспуччі, який 1499 року відвідав ці місця у складі експедиції Алонсо де Охеди[3]. Пізніше ця назва поширилась до дельти Ориноко, а 1830 року цю назву успадкувала новостворена держава, що виокремилась зі складу Великої Колумбії[3].

Порівняння розмірів території Венесуели та США

Венесуела — південноамериканська країна, що межує з трьома іншими країнами: на півдні — з Бразилією (спільний кордон — 2137 км), на заході — з Колумбією (2341 км), на сході — з Гаяною (789 км). Загальна довжина державного кордону — 5267 км[1]. Венесуела на півночі омивається водами Карибського моря Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 2800 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль, необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів, простягається на 15 морських миль (27,8 км). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — до глибин 200 м[1][6].

Середні висоти — 45(0 м; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — гора Піко-Болівар (5007 м). На півночі країни простягається ланцюг Карибських Анд; на північному заході — відроги Анд (Сьєрра-де-Періха з висотами до 3750 м та Кордильєра-де-Мерида з найвищою точкою країни 5007 м. Центральна частина хребта Кордильєра-де-Мерида покрита вічними снігами і льодовиками, за що і називається Сьєрра-Невада, тобто Сніжною. На півн. схід хребет Кордильєра-Мерида знижується до 2000 м, роздвоюється і тягнеться на схід вздовж узбережжя Карибського моря, утворюючи т. зв. Карибські Анди. Сьєрра-де-Періха та Кордильєра-де-Мерида обрамляють глибоку западину і оз. Маракайбо; в центрі — рівнини Оріноко (т. зв. Льянос-Оріноко); на півд. схід — Ґвіанське плоскогір'я.

Більш частина територія Венесуели лежить у субекваторіальному кліматичному поясі, північно-західне узбережжя у тропічному[9]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[10]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[10]. Зволоження достатнє[10].

Венесуела є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 1233 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 10550 км² зрошуваних земель[1]. Клімат більшої частини рівнинної території з чергуванням дощового (з квітня по жовтень) і сухого, більш спекотного (з листопада по березень) сезонів.

Земельні ресурси Венесуели (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 24,5 %,
  • орні землі — 3,1 %,
  • багаторічні насадження — 0,8 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 20,6 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 52,1 %;
• інше — 23,4 %[1].

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Гвіано-Бразильської підобласті Неотропічної області, карибське узбережжя, гірські хребти й Льянос — до Північноандійської, а сельва Гвіанського нагір'я — до Амазонської провінції[10].

Венесуела є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

• Договору про Антарктику,
• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН з боротьби з спустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Конвенції з охорони морських живих ресурсів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років,
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[12].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: повіді, каменепади, зсуви ґрунту; періодичні посухи[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• забруднення вод затоки Валенсія;
• нафтові плями в затоці Марокайбо;
• деградацію земель;
• промислове забруднення вздовж карибського узбережжя;
• знеліснення і руйнацію екосистем вологих тропічних лісів внаслідок гірничих виробок.

У фізико-географічному відношенні територію Венесуели можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

• Південна Америка

• Вікісховище : Атлас Венесуели.
• Карти Венесуели : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Venezuela : [англ.] : [арх. 23 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 February. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Венесуелу : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Венесуели.