Географія Португалії
Португалія — південноєвропейська країна, що знаходиться на крайньому південному заході континенту, займає західну частину Піренейського півострова .svg.png.webp){kind=small}
. Загальна площа країни 92 090 км² (111-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 91 470 км², а на поверхню внутрішніх вод — 620 км²[1]. Площа країни втричі більша за площу Житомирської області України. Португалію перетинають три основні річки — Дору, Тежу і Гвадіана .
Географія Португалії  | |
|---|---|
 Географічне положення Португалії | |
| Географічне положення | |
| Континент | Європа |
| Регіон | Південна Європа |
| Координати | 39°30′ пн. ш. 8°00′ зх. д. |
| Територія | |
| Площа | 92 090 км² (111-те) |
| • суходіл | 99,5 % |
| • води | 0,5 % |
| Морське узбережжя | 1793 км |
| Державний кордон | 1224 км |
| Рельєф | |
| Тип | височинний |
| Найвища точка | гора Піку (2351 м) |
| Найнижча точка | Атлантичний океан (0 м) |
| Клімат | |
| Тип | субтропічний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Тежу (275 км) |
| Найбільше озеро | вдсх. Алкева (250 км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | риба, корок, залізні руди, руди кольорових металів, срібло, золото, уранові руди, будівельні матеріали, кам'яна сіль, родючі ґрунти, гідроенергія |
| Стихійні лиха | землетруси |
| Екологічні проблеми | ерозія ґрунтів, забруднення повітря, забруднення вод |
Назва
Офіційна назва — Португальська Республіка, Португалія (порт. Republica Portuguesa, Portugal)[2]. Назва країни походить від середньовічного романського топоніму Портукале (Portucale), що є видозміною давньоримської назви «порт Кале» (лат. Portus Cale), сучасні Порту і Віла-Нова-де-Ґайя[3][4]. Місто Порту стало центром Португальського князівства у IX столітті[4]. Походження назви Кале досі є предметом досліджень. Вона може бути пов'язана з кельтами-галлами (Gallaeci), які жили на північ від річки Дору ще в доримські часи[5]. Також може походити від давньогрецького слова «калліс» (дав.-гр. καλλἰς), що означає красивий[6]. Антична і сучасна поетична назва країни, Лузитанія (лат. Lusitania), походить від етноніму лузитанців (лат. Lusitani), імовірно, кельтського племені[7].
Географічне положення
Португалія — південноєвропейська країна, що межує лише з однією державою: на сході й півночі — з Іспанією (спільний кордон — 1224 км). Загальна довжина державного кордону — 1224 км[1]. Португалія на заході омивається водами Атлантичного океану[8]. Загальна довжина морського узбережжя 1793 км[1].
Порівняння розмірів території Португалія та США.svg.png.webp)
Морські кордони Португалії
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[9]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[9]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — до глибин 200 м[10][1].
Крайні пункти
Континентальна частина Португалії лежить між 42°06′ і 36°57′ паралелями північної широти, 9°30′ і 6°11′ меридіанами західної довготи.
Крайні пункти континентальної Португалії:
- крайня північна точка — біля селища Севіде (порт. Cevide) муніципалітету Мелгасу округу Віана-ду-Каштелу 42°06′11″ пн. ш. 08°11′54″ зх. д.;
- крайня південна точка — мис Святої Марії (порт. Cabo de Santa Maria), округ Фару 36°57′37″ пн. ш. 07°53′14″ зх. д.;
- крайня західна точка — мис Рока (порт. Cabo da Roca), Лісабонський регіон 38°46′52″ пн. ш. 09°30′02″ зх. д.;
- крайня східна точка — селище Парадела (порт. Paradela) муніципалітету Міранда-ду-Дору округу Браґанса 41°34′30″ пн. ш. 06°11′22″ зх. д..
Севіде
Мис Святої Марії.jpg.webp)
Мис Рока
Парадела
Час
Час у Португалії: UTC0 (-2 години різниці часу з Києвом)[11]. Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад. Територія країни лежить у двох годинних поясах: UTC0, UTC-1 (Азорські острови).
Геологія
Корисні копалини
Надра Португалії багаті на ряд корисних копалин: залізну руду, мідь, цинк, олово, вольфрам, срібло, золото, уранові руди, мармур, каолін, гіпс, кам'яну сіль[12].
Сейсмічність
Рельєф
Середні висоти — 372 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора Піку на острові Піку Азорського архіпелагу (2351 м). На півночі країни знаходиться плоскогір'я Месета. Переважають висоти 1000—1200 м над рівнем моря, найбільша — Торре (1991 м) у горах Серра-да-Ештрела). На заході гори круто обриваються до приморської рівнини. Південніше річки Тежу розташована Португальська низовина, на сході облямована плато з окремими кряжами висотою 600—1000 м. На крайньому півдні розташовані низькогір'я Серра-да-Алгарве (902 м), південні схили яких круто обриваються до прибережної низовини.
Рельєф Португалії
Рельєф Португалії
Рельєф Португалії
Супутниковий знімок поверхні країни
Рельєф провінцій Міню на заході і Трансмонтани на сході, на північ від річки Дору, гірський. Провінція Бейра, що тягнеться від річки Дору до верхів'я річки Тежу, за винятком прибережної рівнини, також зайнята горами. У її центральній частині знаходиться вища точка Португалії — гора Торре (1993 м). Родючі рівнини в низов'я річки Тежу (провінція Рібатежу). Прибережна зона на північ і південь від столиці країни Лісабона належить до провінції Ештремадура. На схід і південь від неї тягнеться провінція Алентежу, з м'яким горбистим рельєфом, а всю південну частину Португалії займають рівнини провінції Алгарве, за природними умовами схожі з середземноморською зоною Північної Африки.
Гора Піку
Гори Серра-да-Ештрела
Вершина гори Торре
Острови
Португалії належить ряд архіпелагів у Північній Атлантиці: Азори, Мадейра, Селваженш та ін.
.jpg.webp)
Ландшафти Азорів
Карта Азорських островів
Фуншал, архіпелаг Мадейра
Берленга-Гранде
Береги островів Селваженш
Клімат
Територія Португалії лежить у субтропічному кліматичному поясі, острів Мадейра — в тропічному[13]. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною[14]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу[14]. Над островом Мадейра, увесь рік панують тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[14].
Сонячна радіація (англ.)
Кліматична карта Португалії (за Кеппеном)
Кліматограма Порту
Кліматограма Лісабона
Кліматограма Фару
Клімат країни, відповідно до класифікації Кеппена ділиться на два підтипи: Csa і Csb. Суворіший клімат присутній на південь від Серра-да-Ештрела, який володіє високою температурою влітку і прохолодною взимку, а літо сухе і волога зима. Північ Серра-да-Ештрела, на північному сході, клімат середземноморський континентальний, більш вологий і нижчий середньої температури країни, особливо в гірських районах, а низовини в долині Дору мають рекордно високі температури, схожі на південь країни з середньою температурою +16,4 °C. На Північному Узбережжі (північний захід), клімат середземноморський з морським впливом, і тому дуже помірний влітку.
Португалія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[15].
Внутрішні води
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 68,7 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 5400 км² зрошуваних земель[1].
.jpg.webp)
Береги водосховища Алкева
Річки
Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Головні річки, з півночі на південь: Міньйо, Дору, Мондегу, Тежу, Саду, Гвадіана. Більшість великих річок країни беруть початок в Іспанії та впадають в Атлантичний океан, за винятком Мондегу, Вога, Саду і Зезере (притока Тежу), Тамега (притока Дору), що починаються Португалії. Долини річок Дору і Тежу у верхніх течіях вузькі і глибоко порізані каньйонами, нижче за течією розширюються і поблизу берега Атлантичного океану переходять у плоскі низовини. Переважна більшість річок непридатні для судноплавства, окрім Тежу, Дору і нижньої течії Гвадіани. Популярні круїзи річкою Дору до Іспанії.
- Річки Португалії
Міньйо.jpg.webp)
Дору (Дуеро) в Порту
Мондегу в Пенакова
Тежу (Тахо)
Гвадіана
За допомогою гребель, річки Португалії стали важливим для країни джерелом виробництва електроенергії.
Озера
Болота
Ґрунти
Рослинність
Земельні ресурси Португалії (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 39,7 %,
- орні землі — 11,9 %,
- багаторічні насадження — 7,8 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 20 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 37,8 %;
- інше — 22,5 %[1].
Тваринний світ
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Середземноморської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області[14].
Охорона природи
Португалія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про транскордонне забруднення повітря (CLRTAP),
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН з боротьби з спустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
- Конвенції з охорони морських живих ресурсів,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років,
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[16],
- Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу[1].
Урядом країни підписані, але не ратифіковані окремі протоколи міжнародні угоди щодо: транскордонного забруднення повітря (CLRTAP), Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD)[1].
Стихійні лиха та екологічні проблеми
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: землетруси на Азорських островах; помірний вулканізм на Азорських островах, вулкан Фаял (1045 м) востаннє вивергався 1958 року[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- ерозію ґрунтів;
- забруднення повітря промисловими підприємствами й транспортними засобами;
- забруднення вод особливо вздовж узбережжя.
Фізико-географічне районування
У фізико-географічному відношенні територію Португалії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Див. також
Примітки
- Portugal, Geography. Factbook.
- Котляков В. М., 2006.
- portugal : [англ.] // etymonline.com. — Online Etymology Dictionary, 2019. — 1 January. — Дата звернення: 23 квітня 2019 року.
- Поспелов Е. М., 2005.
- Manuel géographique et statistique de l'Espagne et du Portugal ... Buisson. 11 квітня 2018 — через Google Books.
- Fuentes, 2000.
- LABANAE AQUAE, LUSITA´NIA : [англ.] // perseus.tufts.edu. — Dictionary of Greek and Roman Geography (1854). — Дата звернення: 23 квітня 2019 року.
- Атлас світу, 2005.
- Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 13 February. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- Португалія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ФГАМ, 1964.
- Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
Література
Українською
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Португалія // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — Т. 2. : Європа. — 464 с. — ISBN 978-966-439-273-7.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
Англійською
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
Іспанською
- (ісп.) Alvaro Galmés de Fuentes. Los topónimos: sus blasones y trofeos (la toponimia mítica). — Madrid : Real Academia de la Historia, 2000. — 211 с.
Російською
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейн. — Л. : Гидрометеоиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Добрынин Б. Ф. Физическая география Западной Европы. — М. : Учпедгиз, 1948. — 415 с.
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Карри-Линдал К. Европа. — М. : Прогресс, 1981. — 334 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Португалия // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Посилання
Вікісховище : Атлас Португалії.- Карти Португалії : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Portugal : [англ.] : [арх. 23 квітня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 13 February. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Португалію : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Португалії.