Збройні сили Пакистану

Пакиста́нські збройні си́ли (урду پاک مسلح افواج) — військова організація Ісламської Республіки Пакистан, призначена для оборони Республіки, захисту свободи й незалежності Пакистану, одне з найважливіших знарядь політичної влади. Збройні сили Пакистану займають 7 місце у світі за чисельністю[4]. Пакистанські збройні сили було утворено після того, як країна здобула незалежність від Британської імперії 1947 року.

Збройні сили Пакистану
پاک مسلح افواج
Засновані 1947
Види збройних сил
Сухопутні війська (включаючи Національну гвардію)
Військово-морські сили (включаючи морську піхоту)
Військово-повітряні сили
Берегова охорона
Командування
Командувач Халід Шамім Вінн
Людські ресурси
Вік 17-23 років[1]
Населення у
призовному віці
45 829 360 ч., віком 16–49 (оц. 2010),
41 716 682 ж., віком 16–49 (оц. 2010)
Придатних для
військової служби
35 774 936 ч., віком 16–49 (оц. 2010),
34 572 451 ж., віком 16–49 (оц. 2010)
Щорічно досягають
призовного віку
2 144 574 ч. (оц. 2010),
2,000,479 ж. (оц. 2010)
Активні службовці 1 451 000[2] (46 місце)
Витрати
Відсоток у ВВП 3 % (2006)[3]

Збройні сили Пакистану у Вікісховищі

З моменту набуття незалежності збройні сили Пакистану брали участь у 4 війнах із сусідньою Індією та в прикордонному конфлікті з Афганістаном. Пакистанські дивізії та бригади були присутніми у деяких арабських країнах під час арабо-ізраїльських війн, а також брали участь у збройних діях на боці коаліції в першій війні у Перській затоці[5]. Нині тривають бої проти талібів на північному заході Пакистану. В цьому регіоні проводились крупні військові операції, такі як Взяття Вани і Наступ в Оракзаї.

Окрім конфліктів, збройні сили Пакистану беруть активну участь у місіях ООН та відіграли важливу роль у порятунку американських солдат із Могадишо 1993 року.

Президент Пакистану є верховним головнокомандувачем збройних сил Пакистану.

Організаційна структура

  • Сухопутні війська Пакистану
    • Пакистанський спецназ, чисельність близько 2.100 чоловік (3 батальйони).[6]
    • 2 бронетанкові дивізії.[7]
    • 19 механізованих/піхотних дивізій.[7]
    • 7 окремих бронетанкових бригад.[7]
    • 6 окремих механізованих/піхотних дивізій.[7]
    • 9 артилерійських бригад.[7]
    • 7 інженерних бригад.[7]

Військові з'єднання

  • Корпуси: корпус у сухопутних війська Пакистану складається з двох та більше дивізій. Ним командує генерал-лейтенант. Нині пакистанська армія налічує 9 корпусів.
  • Дивізії: кожна дивізія знаходиться під командуванням генерал-майора та має у своєму складі три бригади. Піхота, артилерія, сапери та підрозділи зв'язку йдуть у доповнення до логістики (постачання й обслуговування) з метою забезпечення незалежної діяльності. За винятком дивізій, що діють у горах, всі дивізії мають, принаймні, одну танкову частину, деякі з них навіть більше — залежно від роду їхньої діяльності. Піхотна дивізія — найбільша за чисельністю. До складу дивізії, як правило, входять три піхотні бригади. Разом у сухопутних військах Пакистану є 19 піхотних дивізій, дві бронетанкові та 1 артилерійська дивізія.
  • Бригади: бригада перебуває під командуванням бригадного генерала і складається з 3-х чи більше батальйонів різних родів військ. Окрема бригада складається з артилерійських, піхотних, механізованих підрозділів та підрозділів підтримки й забезпечення. Така бригада не може бути частиною дивізії та перебуває під безпосереднім командуванням корпусу.
  • Полки: кожним полком командує полковник і має у своєму складі приблизно від 600 до 900 солдат. Ця цифра змінюється залежно від роду діяльності полку. Полк складається з трьох або чотирьох батарей, кожною з яких командує майор і складається з окремих підрозділів (які у свою чергу поділяються на взводи та дружини).[8]

Роди військ

  • Бронетанковий корпус[9]
  • Артилерія[9]
  • Армійська ППО[9]
  • Інженерія[9]
  • Армійський авіакорпус[9]
  • Піхота[9]
    • Панджабський полк[9]
    • Белудзький полк[9]
    • Полк прикордонних сил[9]
    • Полк Вільного Кашміру[9]
    • Сіндський полк[9]
    • Північний легкопіхотний полк[9]

Пакистанський флот налічує близько 24000 чоловік персоналу і ще 5000 перебувають у резерві[10]. ВМС включають до свого складу невеликий відділ військово-морської авіації 2-тисячний загін воєнізованої берегової охорони, який захищає виняткову економічну зону Пакистану[10]. ВМС включають до свого складу також Групу спеціального призначення командос, а також підрозділ морської піхоти, які розміщуються в місті Карачі. Бійці спецназу та морські піхотинці разом налічують близько 2000 особового складу. Пакистанський флот, останнім часом, почав задіяти жінок на бойових позиціях та на адміністративних посадах, ставши одним з небагатьох флотів ісламських республік, які пішли на це.[11]


  • Військово-повітряні сили Пакистану

У ВПС служать 65 000 солдат та офіцерів (включаючи 3 000 пілотів). Є близько 925 бойових, транспортних та навчальних літаків[12].


  • Берегова охорона Пакистану

На чолі батальйонів берегової охорони стоять офіцери у званні підполковників, прикомандировані з армії. Батальйони дислокуються у таких містах:

  • 1-й батальйон, Утхал
  • 2-й батальйон, Корангі
  • 3-й батальйон, Гвадар
  • 4-й батальйон, Пасні

Законодавство про збройні сили

Відповідно до конституції Пакистану армія відповідає за проведення військових операцій. Глава 2, частина XII конституції таким чином визначає мету і призначення збройних сил:[13]

  • Під управлінням федерального уряду збройні сили мають захищати Пакистан від зовнішньої агресії чи загрози війни.
  • За необхідності, збройні сили Пакистану зобов'язані надати допомогу цивільній владі в межах правових норм.

Історія

1947–1958

Після розподілу Британської Індії Пакистан отримав шість танкових, вісім артилерійських і вісім піхотних полків, Індія ж отримала 12 танкових, 40 артилерійських і 21 піхотний полк.[14] Остерігаючись, що Індія захопить Кашмір — іррегулярні сили кашмірців: скаути й племінні групи виступили проти Магараджі Кашміру 1947 року. Це призвело до індо-пакистанської війни 1947 року. Регулярні частини збройних сил Пакистану почали брати участь у конфлікті пізніше, але були зупинені після того, як начальник штабу Армії, британський офіцер Френк Мессерві, відмовився підкорятись наказам пакистанського лідера Джинни.[14] Після припинення вогню до конфлікту втрутилась ООН. Пакистан зайняв північно-західну частину Кашміру, а Індія всі решту.

У травні 1954 року в Карачі між США і Пакистаном було підписано двосторонню угоду про військову допомогу[15].

У 1950-х роках після підписання зі Сполученими Штатами та Великою Британією двох угод про взаємну оборону збройні сили Пакистану отримали значні обсяги військової та економічної допомоги.

1954 року Пакистан вступив у блок під назвою Багдадський пакт, який згодом отримав назву Організація центрального договору. Також Пакистан вступив до Організації договору Південно-Східної Азії[16].

1958–1969

Вперше збройні сили захопили владу в Пакистані 1958 року, коли генерал Айюб Хан прийшов до влади в результаті безкровного перевороту. Напруженість у стосунках з Індією тривала й у 1960-х, коли почали відбуватись перестрілки на кордоні. 1965 року Пакистан розпочав Операцію Гібралтар, це була спроба захопити Кашмір, яка за підсумком вилилась у Індо-пакистанську війну 1965 року.[17] Після того, як збройні сили Пакистану проникли на територію сусідньої держави, Індія почала масштабний контрнаступ і в результаті тритижневих боїв втрутилась ООН. Між Індією та Пакистаном була підписана Ташкентська декларація, в результаті війни не відбулось жодних територіальних змін.

1969 року сталось повстання проти генерала Айюб Хана, в результаті останній залишив свій пост пост президента на користь генерала Яхья Хана.

1969–1977

За часів правління генерала Яхья Хана бенгальський народ Східного Пакистану протестував проти різних політичних та економічних умов, які були встановлені для них Західним Пакистаном. Зрештою у Східному Пакистані спалахнули масові громадянські заворушення. Хоча збройні сили намагались придушити повстання і припинити убивства кількох десятків тисяч громадян бенгальськими повстанцями[18], проте кількість інцидентів, пов'язаних із порушеннями прав людини, не зменшувалась. Індія надала допомогу борцям за незалежність Бангладеш і здійснила вторгнення до Східного Пакистану у грудні 1971 року.[19] Положення пакистанських військовиків у Східному Пакистані було вкрай важким, 16 грудня 1971 року близько 90 тисяч солдат і державних службовців Західного Пакистану здались у полон Індійській Армії. Серед них було близько 55 тисяч військовослужбовців та близько 35 тисяч державних і цивільних службовців. Східний Пакистан відколовся від Західного, і став незалежною державою під назвою Народна Республіка Бангладеш.

1977–1999

Каргіл

1977 року збройні сили Пакистану здійснили ще один державний переворот і до влади прийшов генерал Мухаммед Зія-уль-Хак. Зульфікар Алі Бхутто був визнаний винним в убивстві політика на ім'я Касурі. Зрештою Зульфікара повісили, а його дочку Беназір посадили до в'язниці. Зія-уль-Хак не дотримався своєї обіцянки щодо проведення демократичних виборів упродовж 90 днів, і керував країною як військовий диктатор до самої своєї смерті в авіакатастрофі 1988 року.

Збройні сили Пакистану також допомогли уряду Саудівської Аравії у відновленні контролю над Кааба за допомогою французьких командос. Також пакистанці допомогли саудитам відбити у повстанців мечеть, в ході боїв було вбито 250 терористів і 600 було поранено[20]. Пакистанці взяли участь у цій операції після того, як Саудівська Аравія провалила штурм власними силами, втративши 127 солдат[20].

В середині 1970-х років збройні сили Пакистану брали участь у боротьбі з повстанням в Белуджистані. Різні угрупування белуджів прагнули незалежності або принаймні більшої автономії в Пакистані. Проти сепаратистів було розпочато воєнні дії за наказом уряду Зульфікара Бхутто, але збройні сили зазнали чималих втрат. Коли Бхутто було усунуто, повстання було остаточно придушено і провінція повернулась до нормального життя[21].

1981 року США надали Пакистану військово-економічну допомогу в обсязі 3,2 млрд доларів[22].

1999 — теперішній час

Пакистанський солдат
Генерал Ашфак Парвез Кайані

У жовтні 1999 року збройні сили Пакистану, вже вчетверте у своїй історії, скинули демократично обраний уряд. Це потягнуло за собою додаткові економічні санкції відносно до Пакистану. В результаті безкровного перевороту до влади прийшов генерал Первез Мушарраф. Мушарраф пішов з посту президента в серпні 2008 року. 30 липня 2009 року Верховний суд Пакистану постановив, що запровадження генералом Мушаррафом режиму надзвичайного стану 2007 року, було неконституційним.[23]

Після 11 вересня 2001 року Пакистан приєднався до очолюваної США війни з терором і допоміг збройним силам Сполучених Штатів у боротьбі з «Талібаном» — негайно відрядивши 72 000 солдат на західний кордон Пакистану з метою взяти у полон чи ліквідувати бойовиків Талібану й Аль-Каїди, які втекли з Афганістану.

На північно-західному фронті Пакистан тримав гарнізон військ на військових базах і фортах в районах проживання племен. У травні 2004 року відбулись сутички між пакистанськими військами та Аль-Каїдою, до якої приєднались інші бойовики з числа місцевих жителів. Тим не менше, наступ Пакистану проти талібів у Вазиристані було погано скоординовано і збройні сили зазнали значних втрат, до того ж Пакистан не форсував події й надавав слабку фінансову підтримку наступу.

Війна з Талібаном залишалась позиційною до 2009 року. Тоді пакистанська армія перейшла у фазу активного наступу й він дав свої плоди. Таліби залишали один укріплений форт за іншим і зазнавали важких втрат. 30-тисячне угрупування збройних сил висунулось у трьох напрямках на Південний Вазиристан. Таліби виявились неспроможними протистояти пакистанцям і програли битву за цей регіон. Південний Вазиристан повернувся до конституційного поля країни[24]. У березні 2010 року почались важкі бої за іншу повсталу провінцію — Оракзай. Талібан втратив уже понад 2000 бойовиків і відступив з Оракзаї в бік останньої частини своєї самопроголошеної держави — Північного Вазиристану[25]. Нині збройні сили Пакистану намагаються вибити талібів з усієї території Пакистану.

У Белуджистані 2005 року відбулись невеликі сутички між сепаратистами і військами Пакистану. Белуджі та їхній вождь Наваб Акбар Бугті вимагали більшої автономії для Белуджистану, більшої компенсації за ресурси, які використовує Пакистан і критикували уряд за відсутність фінансування регіону. В результаті спецоперацій пакистанського спецназу практично всі лідери белуджів були знищені, нині конфлікт не має загострень, збройні сутички є вкрай рідкими.[21]

Воєнізовані формування

  • Національна гвардія Пакистану — 185.000[7]
  • Прикордонний корпус — 80 000[7]
  • Пакистанські рейнджери — 35 000[7]

Техніка та озброєння сухопутних військ

Стрілецька зброя

Пістолет ТТ
РПГ-7
Steyr SSG69
Пакистанський рейнджер з MP5
Зброя Примітки
Пістолети
Glock 17
Glock 26
HK P7
ТТ
Пістолет-кулемети й карабіни:
Heckler & Koch MP5Випускається Пакистаном за ліцензією.
FN P90
Автомати
Type 56Китайський автомат на базі АКМ.[26]
АК-101
АК-103
FN F2000
M4
Гвинтівки
Heckler & Koch G3
Гранати
M67 grenade
Снайперські гвинтівки
HK PSG1[26]
Barrett M82
SSG69[26]
IST Істіглал
Кулемети
FN MAG
FN Minimi
MG3Випускається Пакистаном за ліцензією.[27]
РПД
Гранатомети
Carl Gustaf M2
Mk 19 grenade launcher
РПГ-7Випускається Пакистаном за ліцензією.
РПГ-29
РПГ-2

Бронетехніка

Бронетехніка на озброєнні сухопутних військ Пакистану
Найменування Тип Країна-
виробник
Роки випуску На озброєнні з Кількість на озброєнні Станом на Примітки
Танки
«Аль-Халід» основний бойовий танк / 45[28] 2010 Al Khalid II — з часом стане основним бойовим танком Пакистану[29]
Т-80УД основний бойовий танк 320[28] 2010 Закуплені у період між 1997 і 2002 роками[30]
Тип 85-IIAP / Тип 85-III основний бойовий танк 275+[28] 2010
«Аль-Заррар» середній танк 400[12] 2010 Модернізація танків Тип 59
Тип 69-II середній танк / 400[28] 2010 Вироблявся Пакистаном за ліцензією[31]
Тип 63 легкий плаваючий танк 50[32]
Тип 59 середній танк 1100[28] 2010 Всі у резерві/на консервації[33]
Т-54/55 середній танк 51[28] 2010 1300 в резерві/на консервації[34]
M48A5 середній танк 270[28] 2010 Всі в резерві/на консервації[28]
Бойові машини піхоти та бронетранспортери
«Аль-Хамза» бойова машина піхоти немає даних
«Аль-Фахд» бойова машина піхоти немає даних
M113 бронетранспортер 1100[28] 2010
«Талха» / «Саад» бронетранспортер 2000[35] 2010
БТР-70[36] бронетранспортер 120[28] 2010
UR-416 бронетранспортер 46[28] 2010

Протитанкові ракетні комплекси

Артилерія

M109 (САУ)
M110 Howitzer
Назва Калібр Кількість у строю Примітки
Самохідна артилерія
M110 (САУ)203 мм60Гусеничні шасі[12]
M109 (САУ)155 мм200Гусеничні шасі[40]
M109А4155 мм350Гусеничні шасі[40]
M109A5155 мм115Гусеничні шасі[41][42]
48 одиниць техніки було поставлено в лютому 2010 року.[43]
NORINCO SH1155 мм~906х6 колісне шасі[44]
Реактивні системи залпового вогню
A-100300 мм52[12]
WS-1B400 мм6х6 колісне шасі[45]
KRL 122122 мм6х6 колісне шасі[46]
Буксована артилерія
M115203 мм28[12]
Panter Howitzer155 мм ?[47]
M198155 мм148[12]119 було поставлено Пакистану 1997 року.[48]
M114155 мм144[12]
Type 59I130 мм410[12]
Тип 54122 мм490[12]
Type 60122 мм200[12]
М101105 мм216[12]
Тип 5685 мм200[12]

Вертольоти

Мі-171
Bell UH-1 Iroquois
Марка вертольота Кількість у строю Примітки
AH-1F/S Cobra~16[49]Одна ескадрилья була закуплена Пакистаном 2010 року.[50]
AH-1S Cobra17[49]
AH-1F Cobra18[49][51]
Aérospatiale SA.330 Puma30[52]
Мі-17192[49]
Bell 20610-12[49][52]
Bell 40745[49]
Bell 41226[53]
Bell UH-1 Iroquois40[49]
Sud-Aviation Alouette III7[54]
Eurocopter Aérospatiale SA 315B Lama II15[55]

Протиповітряна оборона

Переносні зенітно-ракетні комплекси
Пересувні зенітно-ракетні комплекси
Автоматичні зенітні гармати
  • Ерлікон GDF-005
  • Зенітна гармата Bofors 40 мм

Техніка та озброєння військово-повітряних сил

Дані про техніку та озброєння ВПС Пакистану взято зі сторінки журналу Aviation Week & Space Technology.[56]

Тип Виробництво Призначення Кількість Примітки
Бойові літаки
Shenyang FT-5  КНР навчальний винищувач 25
Shenyang FT-6  КНР навчальний винищувач 8
Chengdu F-7P

Chengdu F-7PG

GAIC FT-7P

GAIC FT-7PG

 КНР

 КНР

 КНР

 КНР

винищувач

винищувач

навчальний винищувач

навчальний винищувач

104

57

15

6

Chengdu JF-17

Pakistan Aeronautical Complex JF-17

 КНР

 Пакистан

багатоцільовий винищувач

Багатоцільовий винищувач

6

2

Dassault-Breguet Mirage III-DP

Dassault-Breguet Mirage III-EP

Dassault-Breguet Mirage III-O

Dassault-Breguet Mirage III-OD

Dassault-Breguet Mirage III-RP

 Франція

 Франція

 Франція

 Франція

 Франція

навчальний винищувач

багатоцільовий винищувач

багатоцільовий винищувач

навчальний винищувач

розвідувальний літак

2

18

43

7

12

 

 

колишні австралійські літаки

колишні австралійські літаки

 

Lockheed F-16A

Lockheed F-16B

 США

 США

багатоцільовий винищувач

навчальний винищувач

22

13

Dassault-Breguet Mirage 5-PA

Dassault-Breguet Mirage 5-DPA

 Франція

 Франція

винищувач-бомбардувальник

навчально-бойовий

2

49

Nan Chang A-5  КНР штурмовик 40
Транспортні літаки
Airbus A310-300  Європейський Союз транспортний літак 1
Airtec-Aircraft Tech Ind. CN-235  Іспанія транспортний літак 2
Beech Baron 55  США загального призначення 1
Boeing 707-300B

Boeing 707-340C

 США

 США

транспортний літак

транспортний літак

1

1

Cessna 560  США VIP транспорт 1
Dassault-Breguet Falcon 20E  Франція VIP транспорт 3
Fokker F27-200  Нідерланди транспортний літак 1
Harbin Y-12  КНР транспортний літак 2
IPTN CN-235  Іспанія транспортний літак 4
Lockheed C-130B

Lockheed C-130E

 США

 США

транспортний літак

транспортний літак

5

1

Lockheed L-100-20  США транспортний літак 1
Piper PA-34  США VIP транспорт 2
Навчальні літаки
Cessna T-37B

Cessna T-37C

 США

 США

навчально-тренувальний

навчально-тренувальний

7

6

HAIG/PAC K-8  КНР  Пакистан навчально-бойовий 12
Pakistan Aeronautical Complex Mushshak  Пакистан навчально-тренувальний 20
Pakistan Aeronautical Complex Super Mushshak  Пакистан навчально-тренувальний 16
Вертольоти
Aerospatiale SA 316A

Aerospatiale SA 316B

 Франція

 Франція

багатоцільовий вертоліт

багатоцільовий вертоліт

6

14

Aerospatiale SA 330J  Франція транспортний вертоліт 25

Техніка та озброєння військово-морських сил

Тип Номер вимпелу Найменування У складі флоту Стан Примітки
Підводні човни[57]
підводний човен типу «Агоста» 70
S135
PNS/М «Хашмат» з 19 лютого 1979 года[58]
в строю
колишня «Astrant»
підводний човен типу «Агоста» 70
S136
PNS/М «Хурмат» з 18 лютого 1980 року[58]
в строю
колишня «Adventurous»
підводний човен типу «Агоста» 90Б
S137
PNS/М «Халід» з 6 вересня 1999 року[59]
в строю
підводний човен типу «Агоста» 90Б
S138
PNS/М «Саад» з 13 грудня 2003 року[59]
в строю
підводний човен типу «Агоста» 90Б
S139
PNS/М «Хамза» з 26 вересня 2008 року[59]
в строю
Фрегати (у ВМС Пакистану класифікуються як «ескадрені міноносці»)[60][61]
фрегати типу 21
D181
PNS «Тарік»
немає даних
в строю
колишній  Велика Британія HMS «Ambuscade» (F172)
фрегати типу 21
D182
PNS «Бабур»
немає даних
в строю
колишній  Велика Британія HMS «Amazon» (F169)
фрегати типу 21
D183
PNS «Хайбар» з 1994 року[60]
в строю
колишній  Велика Британія HMS «Arrow» (F173)
фрегати типу 21
D184
PNS «Бадр»
немає даних
в строю
колишній  Велика Британія HMS «Alacrity» (F174)
фрегати типу 21
D185
PNS «Тіппу Султан»
немає даних
в строю
колишній  Велика Британія HMS «Avenger» (F185)
фрегати типу 21
D186
PNS «Шах Джахан»
немає даних
в строю
колишній  Велика Британія HMS «Active» (F171)
Фрегати
Фрегати класу F-22P
F251
PNS «Зульфікар» з 30 липня 2009 року[62]
в строю
Фрегати класу F-22P
F252
PNS «Шамшир» з 23 січня 2010 року[63]
в строю
Фрегати класу F-22P
F253
PNS «Саїф»
немає даних
на ходових випробуваннях
Фрегати класу F-22P
F254
немає даних
немає даних
будується
Мисливці за мінами[64]
мисливець за мінами типу «Tripartite»
M166
PNS «Мунсіф» з 26 жовтня 1992 року[64]
в строю
колишній  Франція «Sagittaire» (M650)
мисливець за мінами типу «Tripartite»
M167
PNS «Мухафіз» з 18 вересня 1996 року[64]
в строю
мисливець за мінами «Tripartite»
M168
PNS «Муджахід» з 9 липня 1998 року[64]
в строю

Техніка та озброєння берегової охорони

Бойовий склад:[65]

Міжнародне співробітництво

Пакистанські збройні сили зробили найбільший за чисельністю військовослужбовців внесок до миротворчих місій ООН. Понад 10 000 пакистанських військовослужбовців були відряджені до гарячих точок у всьому світі[67].

Участь збройних сил Пакистану в миротворчих місіях ООН

В таблиці подано колишні та нинішні дислокації Пакистанських збройних сил з підтримки миру в місіях ООН.

Дата Місце дислокації Місія
З серпня 1960 до травня 1964КонгоПакистанські війська були частиною операцій ООН в Конго (ОНУК). Їхня місія полягала в забезпеченні прикриття виведення бельгійських колоніальних військ і допомога у здійсненні плавного переходу Конго на самоврядування.[68]
З жовтня 1962 до квітня 1963Західна Нова ГвінеяПонад 600 пакистанських військовослужбовців були частиною контингенту ООН, який було розгорнуто з метою забезпечення плавного виведення голландських колоніальних військ із Західної Нової Гвінеї, після якого уряд Індонезії взяв цей регіон під свій контроль.[68]
Березень 1991КувейтПісля війни у Перській затоці Пакистанський інженерний корпус здійснював відновлення інфраструктури на кувейтському острові Бубіян, який розташований на північ від столиці Кувейту.[68]
З березня 1992 до березня 1996Боснія та ГерцеговинаПакистан виділив два батальйони сухопутних військ для забезпечення безпеки й захисту різних агентств ООН, організацій та співробітників, що там працюють, а також надав гуманітарну допомогу й медичне обслуговування для місцевого населення.[68]
З квітня 1992 до березня 1995СомаліПакистан виділив понад 7200 військовослужбоців для гуманітарної місії ООН в Сомалі. Вони активно брали участь у підтримці миру, наданні гуманітарної допомоги населенню в регіоні, брали участь у сутичках з бойовиками. 39 пакистанських миротворців загинули в боях із сомалійськими повстанцями. Пакистанські миротворці також відіграли важливу роль у порятунку військовослужбовців США, коли ті потрапили в оточення бойовиків під час Битви в Могадишо.[68]
З травня 1996 до серпня 1997СловеніяПакистан відрядив 1000 військовослужбовців сухопутних військ у розпорядження Тимчасової адміністрації ООН у Східній Словенії. Вони забезпечували безпеку й не допускали подальших бойових дій між сербами та хорватами.[68]
2003 рікГаїтіСолдати збройних сил Пакистану брали участь у даній місії ООН.[68]
З січня 2001 до січня 2004Східний ТиморПакистан відрядив 2-тисячний контингент військ, до якого увійшов інженерний батальйон. Цей підрозділ допомагав уряду Східного Тимора розмінувати територію після громадянської війни.[68]
З червня 2003 до грудня 2004Сьєрра-Леоне1500 солдат збройних сил Пакистану брали участь в місії ООН.[68]
З січня 2005 до грудня 2006Бурунді2000 солдат збройних сил Пакистану брали участь в місії ООН.[68]
З травня 2006 дониніЛіберія1600 солдат збройних сил Пакистану беруть участь в місії ООН.[68]

Галерея

Примітки

  1. Military of Pakistan, CIA — The World Factbook
  2. The Military Balance 2010, p. 367, International Institute for Strategic Studies (London, 2010).
  3. Pakistan
  4. Book shines light on Pakistan military's '£10bn empire' | World news | The Guardian
  5. Gulf War Coalition Forces (most recent) by country (англійською). Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 17 травня 2012.
  6. Special Service Group (Army) (англійською). Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 17 травня 2012.
  7. Special Service Group (Army) (англійською). Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  8. " Subdivisions of the army". Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 17 травня 2012.
  9. Fighting & Supporting Arms
  10. :: Malaya — The National Newspaper ::. Архів оригіналу за 11 грудня 2008. Процитовано 18 травня 2012.
  11. http://www.thenews.com.pk/update_detail.asp?id=15213
  12. Pakistan Air Force Equipment. GlobalSecurity.org. Процитовано 17 травня 2012.
  13. Chapter 2. Armed Forces (англійською). Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 17 травня 2012.
  14. Talbot, Ian. Pakistan: A Modern History. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 17 травня 2012.
  15. Марек Хегмаєр. За союз — зброю. Двосторонні союзницькі угоди США 1950–1978. М., Воениздат, 1982. стор.48 (рос.)
  16. Nigel Kelly, The History and culture of Pakistan, pg. 143–144, ISBN 1-901458-67-9
  17. Yeager, Chuck. Yeager : An Autobiography. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 17 травня 2012.
  18. «Stateless Refugees and the Right to Return: the Bihari Refugees of South Asia, Part 1» (англійською). Архів оригіналу за 20 вересня 2009. Процитовано 17 травня 2012.
  19. Gen. Tikka Khan, 87; 'Butcher of Bengal' Led Pakistani Army (англійською). Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 17 травня 2012.
  20. Robin B. Wright (2001). Sacred rage: the wrath of militant Islam (англійською). Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 17 травня 2012.
  21. Unrest simmers in Pakistan province (англійською). Архів оригіналу за 23 січня 2009. Процитовано 17 травня 2012.
  22. Марек Хагмаєр. За союз — зброю. Двосторонні союзницькі угоди США 1950–1978. М., Воениздат, 1982. стор.9 (рос.)
  23. Musharraf Decree in ’07 Was Illegal, Court Rules (англійською). Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 18 травня 2012.
  24. Pakistan anti-Taliban offensive in S Waziristan 'over' (англійською). Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  25. Press Release (англійською). Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  26. Special Service Group (Army) (англійською). Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  27. Machine Gun MG3 (англійською). Архів оригіналу за 29 травня 2009. Процитовано 18 травня 2012.
  28. Military Balance 2010, стор. 368
  29. Pakistan Pushes Armor Upgrades (англійською). Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  30. Pakistan Army Equipment (англійською). Процитовано 18 травня 2012.
  31. NORINCO Type 69 MBT (англійською). Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  32. Select which supplier(s) and recipient(s) to include (англійською). Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 18 травня 2012.
  33. Christopher F Foss. Jane's Armour and Artillery 2005-2006.
  34. T-54 and T-55 MBT's (англійською). Архів оригіналу за 16 серпня 2009. Процитовано 18 травня 2012.
  35. Talha (англійською). Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  36. BTR-70 Armoured Personnel Carrier (англійською). Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  37. NORINCO Red Arrow 8 (англійською). Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  38. Foreign Military Sale: Pakistan - TOW-2A Anti-Armor Guided Missiles (англійською). Архів оригіналу за 18 лютого 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  39. MILAN ATGM (англійською). Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  40. 155-mm M109 SP howitzer (англійською). Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  41. Major U.S. Arms Sales and Grants to Pakistan Since 2001 (англійською). Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  42. Pakistan Expands M109 Fleet (англійською). Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  43. U.S. delivers 48 field artillery cannons to Pakistan Army (англійською). Архів оригіналу за 6 листопада 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  44. SH1 (англійською). Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  45. KRL 122 mm (30-round) MRLS (англійською). Архів оригіналу за 3 лютого 2011. Процитовано 18 травня 2012.
  46. WS-1B 320 mm Multiple Rocket Launcher (англійською). Архів оригіналу за 30 грудня 2008. Процитовано 18 травня 2012.
  47. 155mm Towed Howitzer (PANTER) (англійською). Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  48. M198 - 155 mm Howitzer (англійською). Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  49. Directory: world air forces (англійською). Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  50. Modern Cobra helicopters handed over to Pakistan by US (англійською). Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  51. U.S. delivers Eight Cobra Attack Helicopters to Pakistan Army (англійською). Архів оригіналу за 27 жовтня 2010. Процитовано 18 травня 2012.
  52. Army Aviation Aircraft (англійською). Процитовано 18 травня 2012.
  53. US hands over 30 military helicopters to Pakistan (англійською). Архів оригіналу за 24-07-2012. Процитовано 18 травня 2012.
  54. EUROCOPTER (AEROSPATIALE) ALOUETTE III (англійською). Архів оригіналу за 1 жовтня 2011. Процитовано 18 травня 2012.
  55. EUROCOPTER (AEROSPATIALE) SA 315B LAMA II (англійською). Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  56. Aviation Week & Space Technology, 2009 World Military Aircraft Inventory, Pakistan[недоступне посилання з квітня 2019]
  57. Submarine Force. Архів оригіналу за 5 травня 2011. Процитовано 18 травня 2012.
  58. Agosta 70. Архів оригіналу за 2 січня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  59. Agosta 90b. Архів оригіналу за 5 грудня 2008. Процитовано 18 травня 2012.
  60. Destroyers. Архів оригіналу за 29 січня 2009. Процитовано 18 травня 2012.
  61. Destroyers. Архів оригіналу за 4 липня 2006. Процитовано 18 травня 2012.
  62. Wendell Minnick (10 квітня 2008). Pakistan Gets New Chinese Frigate. DefenseNews. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  63. App (2010-1-24). Second F-22 P frigate arrives in Karachi. Daily Times. Архів оригіналу за 27-07-2012. Процитовано 18 травня 2012.
  64. Mine Hunters. Архів оригіналу за 9 квітня 2011. Процитовано 18 травня 2012.
  65. Barkat Class Patrol Craft [PRC Type P58A]
  66. :: Maritime Security Agency ::. Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 18 травня 2012.
  67. "Monthly Summary of Contributors to UN Peacekeeping Operations (PDF). Архів оригіналу за 27 березня 2009. Процитовано 18 травня 2012.
  68. The Pakistan Army In Service Of Peace (англійською). Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.