Знак дзвінкості

	Хіраґана • Катакана
	; ; ﾞ; ;
JIS X 0213	1-1-11
Unicode	U+309B; U+3099; U+FF9E

Знак дзвінкості (яп. 濁点, だくてん, дакутен, нігорі) або Діакритичний знак дзвінкості (яп. 濁音符, だくおんぷ, дакуонпу) — знак в японській мові, який використовується в японській складовій абетці кана для позначення дзвінких проривних приголосних.

Короткі відомості

Синоніми

Двоцятка (яп. てんてん, тен-тен);
Двійчатка (яп. ちょんちょん, тьон-тьон);
Дзвінець (яп. 濁り, にごり, ніґорі).

Опис

Знак дзвінкості перетворює глухі приголосні /k/, /s/, /t/ та /h/ на дзвінкі приголосні /g/, /z/, /d/ та /b/. Ці приголосні утворюють акустичні пари. Знак записується у правому верхньому куті знаку кани у вигляді двох паралельних цяток:

◌゛

Наприклад:

か	[ka]	+ ゛	=	が	[ga]
さ	[sa]	+ ゛	=	ざ	[d͡za]
た	[ta]	+ ゛	=	だ	[da]
は	[ha]	+ ゛	=	ば	[ba]

Знак дзвінкості зустрічається з 18 століття в приватному листуванні та японських наукових виданнях. Однак в японській орфографії він офіційно не використовувався до 1946 року, до прийняття урядової постанови про новітню орфографію японської кани. Протягом 18 — першої половини 20 століття знак не мав усталеного вигляду і зображався двома, трьома або чотирма цятками праворуч знаку кану. Подекуди дзвінкість позначали двома кульками.

Нижче наводиться таблиця основних знаків хіраґани і катакани, а також складених пом'якшених звуків, до яких доданий знак дзвінкості. Подаються відповідники МФА, латинське та кириличне прочитання знаків. Також навлдиться таблиця дзвінких звуків, які відсутні у японській мові, але використовуються для запису іноземних власних назв та термінів.

Дзвінкі
ば • バ [ba] ba • ба	だ • ダ [da] da • да	ざ • ザ [d͡za] za • дза	が • ガ [ga] ga • ґа
び • ビ [bi] bi • бі	ぢ • ヂ [d͡ʑi] ji • дзі	じ • ジ [d͡ʑi] ji • дзі	ぎ • ギ [gi] gi • ґі
ぶ • ブ [bɯ] bu • бу	づ • ヅ [zɯ] zu • дзу	ず • ズ [d͡zɯ] zu • дзу	ぐ • グ [gɯ] gu • ґу
べ • ベ [be] be • бе	で • デ [de] de • де	ぜ • ゼ [d͡ze] ze • дзе	げ • ゲ [ge] ge • ґе
ぼ • ボ [bo] bo • бо	ど • ド [do] do • до	ぞ • ゾ [d͡zo] zo • дзо	ご • ゴ [go] go • ґо

Пом'якшені дзвінкі
びゃ • ビャ [bʲa] bya • бя	ぢゃ • ヂャ [d͡ʑa] ja • дзя	じゃ • ジャ [d͡ʑa] ja • дзя	ぎゃ • ギャ [bʲo] gya • ґя
びゅ • ビュ [bʲɯ] byu • бю	ぢゅ • ヂュ [d͡ʑɯ] ju • дзю	じゅ • ジュ [d͡ʑɯ] ju • дзю	ぎゅ • ギュ [dʲɯ] gyu • ґю
びょ • ビョ [bʲo] byo • бьо	ぢょ • ヂョ [d͡ʑo] jo • дзьо	じょ • ジョ [d͡ʑo] jo • дзьо	ぎょ • ギョ [dʲo] gyo • ґьо

Запозичені дзвінкі
でゃ • デャ [dʲa] dya • дя		でゅ • デュ [dʲɯ] dyu • дю		でょ • デョ [dʲo] dyo • дьо
			ぎぇ • ギェ [gʲe] gye • ґє
ぐぁ • グァ [gɯa] gua • ґуа	ぐぃ • グィ [gɯi] gui • ґуі		ぐぇ • グェ [gɯe] gue • ґуі	ぐぉ • グォ [gɯo] guo • ґуо
			じぇ • ジェ [d͡ʑe] je • дзє (джє)
	ずぃ • ズィ [zʲ] zi • зі (зи)
どぁ • ドァ [da] da • да	どぃ • ドィ [di] da • ді	どぅ • ドゥ [dɯ] du • ду	どぇ • ドェ [de] de • де	どぉ • ドォ [do] do • до
	でぃ • ティ [di] di • ді (ди)	でぅ • テゥ [dɯ] du • ду
ぐゎ •　グヮ [gwa] gwa • ґва

Знак дзвінкості також додається до знаку катакани ウ, для відтворення звуку [v], який відстуній в японській мові. Він записується як ヴ. Цей звук використовується для запису слів іншомовного походження. Наприклад:

Василь　→ ヴァスィーリ
Вишгород　→ ヴィーシュホロド
Володимир → ヴォロディームィル

З другої половини 20 століття знак дзвінкості інколи додається до знаків, що позначають голосні звуки — あ [a], い [i], う [ɯ], え [e], お [o]. Така тенденція спостергіається в молодіжній літературі, насамперед коміксах манґа. На відміну від приголосних звуків, поєданання знаку дзвінкості з голосними позначає напруженість голосових зв'язок, а не новий дзвінкий звук.

Інші системи передачі

Шрифт Брайля:
－－
－●
－－
Абетка Морзе: ・・

Джерела та література

『NHK日本語発音アクセント辞典』, 東京: 日本放送出版協会, 1998. (яп.)

Словник NHK вимови і наголосу японської мови. — Токіо: Видавництво NHK, 1998.

『日本語の教育から研究へ』, 東京: くろしお出版, 2006. (яп.)

Від вивчення японської мови до науки. — Токіо: Куросіо, 1998.

山田孝雄著『五十音圖の歴史』, 東京: 宝文館出版,　1970. (яп.)

Ямада Йосіо. Історія Ґодзюону.— Токіо: Хобункан, 1998.

Поливанов Е.Г. Введение в языкознание для востоковедных вузов. — М. 1928. (рос.)
Поливанов Е.Г. Грамматика японского разговорного языка. — М. 1930. (рос.)
Hepburn J.C., A Japanese-English and English-Japanese Dictionary, Shanghai, American Presbyterian Mission Press, 1886. (англ.), (рос.)
Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник. — Київ, 1997.
Федоришин М. Украïнська транскрипція японськоï мови: методичний посібник з основ японського письма: фонетична транскрипція. Львів: Львівська політехніка, 1994.

Посилання

Ґодзюон
ん н	ﾞ	わ ва	ら ра	や я	ま ма	は ха	な на	た та	さ са	か ка	あ а
っ	ゝ	ゐ і	り рі		み мі	ひ хі	に ні	ち ті	し сі	き кі	い і
ヴ в			る ру	ゆ ю	む му	ふ фу	ぬ ну	つ цу	す су	く ку	う у
ヶ		ゑ е	れ ре		め ме	へ хе	ね не	て те	せ се	け ке	え е
ー		を о	ろ ро	よ йо	も мо	ほ хо	の но	と то	そ со	こ ко	お о
Іроха
い і	ろ ро	は ха	に ні	ほ хо	へ хе	と то	ち ті	り рі	ぬ ну	る ру	を о
わ ва	か ка	よ йо	た та	れ ре	そ со	つ цу	ね не	な на	ら ра	む му
う у	ゐ і	の но	お о	く ку	や я	ま ма	け ке	ふ фу	こ ко	え е	て те
あ а	さ са	き кі	ゆ ю	め ме	み мі	し сі	ゑ е	ひ хі	も мо	せ се	す су
Шаблон • Обговорення • Проєкт

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.