ふ

	Хіраґана
Походження	ふ
JIS X 0213	1-4-55
Unicode	3077
	Катакана
Походження	フ
JIS X 0213	1-5-55
Unicode	U+30D7
	Вимова • Мови • Клас
МФА	pɯ
Мови	ja
Звук	напів-дзвінкий
	Транслітерація
Кирилиця	ПУ
Латинка	PU

	Хіраґана
Походження	ふ
JIS X 0213	1-4-54
Unicode	3076
	Катакана
Походження	フ
JIS X 0213	1-5-54
Unicode	U+30D6
	Вимова • Мови • Клас
МФА	bɯ
Мови	ja
Звук	дзвінкий
	Транслітерація
Кирилиця	БУ
Латинка	BU

	Хіраґана
Походження	不
JIS X 0213	1-4-53
Unicode	3075
	Катакана
Походження	不
JIS X 0213	1-5-53
Unicode	U+30D5
	Вимова • Мови • Клас
МФА	ɸɯ
Мови	ja, ain
Звук	чистий
	Транслітерація
Кирилиця	ФУ
Латинка	FU, HU

ふ або フ (/hu/; МФА: [ɸu] • [ɸɯ]; укр. фу) — склад в японській мові, один зі знаків японської силабічної абетки кана. Становить 1 мору. Розміщується у комірці 3-го рядка 6-го стовпчика таблиці ґодзюон.

Має похідні:

дзвінкі　звуки — ぶ　або　ブ (/bu/; МФА: [bu] • [bɯ]; укр. бу);
напів-дзвінкі звуки — ぷ　або　プ (/pu/; МФА: [pu] • [pɯ]; укр. пу).

Короткі відомості

Опис

Фонема сучасної японської мови. Складається з одного приголосного звуку та одного неогубленого голосного заднього ряду високого піднесення /u/ (う). Приголосні бувають різними залежно від типу.

Глухий губно-губний щілинний:	/h/ →	ふ	[ɸɯ]	(основний звук)
Дзвінкий губно-губний проривний:	/b/ →	ぶ	[bɯ]	(похідний звук)
Глухий губно-губний проривний:	/p/ →	ブ	[pɯ]	(похідний звук)

До 9 століття знак ふ вимовлявся як [pɯ], а з 10 і по сьогодні — як [ɸɯ].

Крім цього у історичному використанні кани знак ふчитався як [ɸɯ] лише на початку слова; в решті випадків він вимовлявся як う— [ɯ]. Після あ цей знак читався як お — [о].

[ɸɯ]

Порядок

Місце у системах порядку запису кани:

Порядок ґодзюону: 28.
Порядок іроха: 32. Між け і こ.

Абетки

Хіраґана: ふ

Походить від скорописного написання ієрогліфа 不 (фу, не).

Катакана: フ

Походить від скорописного написання верхньої лівої ієрогліфа 不 (фу, не).

Манйоґана: 不 • 否 • 布 • 負 • 部 • 敷 • 経 • 歴

Інші системи передачі

Шрифт Брайля:
●●
－－
●●
Радіоабетка: ФУдзісан но ФУ (富士山のフ; «фу» гори Фудзі)
Абетка Морзе: －－・・

Джерела та література

『NHK日本語発音アクセント辞典』, 東京: 日本放送出版協会, 1998. (яп.)

Словник NHK вимови і наголосу японської мови. — Токіо: Видавництво NHK, 1998.

『日本語の教育から研究へ』, 東京: くろしお出版, 2006. (яп.)

Від вивчення японської мови до науки. — Токіо: Куросіо, 1998.

山田孝雄著『五十音圖の歴史』, 東京: 宝文館出版,　1970. (яп.)

Ямада Йосіо. Історія Ґодзюону.— Токіо: Хобункан, 1998.

Поливанов Е.Г. Введение в языкознание для востоковедных вузов. — М. 1928. (рос.)
Поливанов Е.Г. Грамматика японского разговорного языка. — М. 1930. (рос.)
Hepburn J.C., A Japanese-English and English-Japanese Dictionary, Shanghai, American Presbyterian Mission Press, 1886. (англ.), (рос.)
Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник. — Київ, 1997.
Федоришин М. Украïнська транскрипція японськоï мови: методичний посібник з основ японського письма: фонетична транскрипція. Львів: Львівська політехніка, 1994.

Посилання

Ґодзюон
ん н	ﾞ	わ ва	ら ра	や я	ま ма	は ха	な на	た та	さ са	か ка	あ а
っ	ゝ	ゐ і	り рі		み мі	ひ хі	に ні	ち ті	し сі	き кі	い і
ヴ в			る ру	ゆ ю	む му	ふ фу	ぬ ну	つ цу	す су	く ку	う у
ヶ		ゑ е	れ ре		め ме	へ хе	ね не	て те	せ се	け ке	え е
ー		を о	ろ ро	よ йо	も мо	ほ хо	の но	と то	そ со	こ ко	お о
Іроха
い і	ろ ро	は ха	に ні	ほ хо	へ хе	と то	ち ті	り рі	ぬ ну	る ру	を о
わ ва	か ка	よ йо	た та	れ ре	そ со	つ цу	ね не	な на	ら ра	む му
う у	ゐ і	の но	お о	く ку	や я	ま ма	け ке	ふ фу	こ ко	え е	て те
あ а	さ са	き кі	ゆ ю	め ме	み мі	し сі	ゑ е	ひ хі	も мо	せ се	す су
Шаблон • Обговорення • Проєкт

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

ふ