Лутига татарська

Лутига татарська[1][2], лутига стрепіхата[2] (Atriplex tatarica L.) — вид рослин з роду лутига (Atriplex) родини амарантових (Amaranthaceae).

Лутига татарська
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Щирицеві (Amaranthaceae)
Рід: Лутига (Atriplex)
Вид:
Лутига татарська (A. tatarica)
Біноміальна назва
Atriplex tatarica
Синоніми

Atriplex arazdajanica Kapeller

Atriplex campestris W.D.J.Koch & Ziz
Atriplex diffusa Ten.
Atriplex graeca Willd.
Atriplex incisa M.Bieb.
Atriplex lehmanniana Bunge
Atriplex multicolora Aellen
Atriplex olivieri Moq.
Atriplex pruinosa Sieber ex Boiss.
Atriplex rosea var. subintegra C.A.Mey.
Atriplex tornabenei Tineo
Atriplex tornabenei var. pedunculata Castrov.
Atriplex veneta Willd.
Chenopodium tataricum (L.) E.H.L.Krause
Obione graeca Moq.
Schizotheca tatarica (L.) Čelak.
Teutliopsis tatarica (L.) Čelak.

Загальна біоморфологічна характеристика
Polyommatus coridon на лутизі татарській
Коноплі дикі і лутига татарська

Ярий однорічник. Рослина 10-100 см заввишки, з прямим або лежачим стеблом, що при плодах часто червоніє. Листки сірувато-зелені, чергові, черешкові, трикутно-яйцеподібні або довгасто-яйцеподібні, рідше більш вузькі, виїмчасто-зубчасті або лопатеві, часто по краю волосисті, дуже коротко загострені. Квітки зібрані в безлисті кінцеві колосоподібні суцвіття, облистяні тільки в найнижчій частині. Пильникові квітки п'ятичленні, маточкові сидять по 3-20 в колотівках без оцвітини. Насіння 2,5-3 см в діаметрі, округле, блискуче, голе, коричневе. Цвіте і плодоносить в липні-вересні. Мінімальна температура проростання насіння 3-4 °C, оптимальна — 18-22 °C.

Число хромосом: 2n = 36.

Поширення

Природний ареал

Інтродукція

Екологія

Жаростійка рослина. Добре переносить засоленість ґрунту. Як рудерал росте на солончаках, узбіччях, сміттєвих місцях, в долинах річок. Найпишніше розростається на слабо осолонених ґрунтах, досягаючи людського зросту. Зростає групами і утворює зарості.

Господарське значення

Широко поширений бур'ян, особливо в степовій і пустельній зонах. Засмічує посіви бавовнику і люцерни, в городах, садах, виноградниках. Фітоалерген[3].

Захисні заходи: ретельна обробка ґрунту, знищення бур'яну на необроблених місцях.

Примітки
  1. Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка веб-ресурсу: Третяк Платон Романович
  2. Atriplex tatarica // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. Людмила І. Арабаджи. Попередня інвентаризація фітоалергенів міста Мелітополя // ISSN 2225-5486 (Print), ISSN 2226-9010 (Online). Біологічний вісник МДПУ. 2013. № 2

Див. також

Література
  • Ломоносова М. Н., Большаков Н. М., Красноборов И. М., Кашина Л. И., Турицина Н. Н., Гельтман Д. В., Шемберг М. П. Флора Сибири (в 14 томах). Том 5. Salicaceae — Amaranthaceae. Под ред. д-ра биол.наук, проф. Кроасноборова И. М., д-ра биол. наук Малышева Л. И. — Новосибирск, Наука. Сиб. отделение, 1992. — 312 с. ISBN 5-02-028894-2 (рос.)
  • Флора СССР, Т. 6. Ред. Комаров В. Л., Шишкин Б. К. Москва-Ленинград: АН СССР, 1936. 954 с. (рос.)
  • Никитин В. В. Сорные растения флоры СССР. Ленинград: Наука, 1983. 454 с.
  • Сорные растения СССР, т. 2. Ред. Келлер Б. А., Любименко В. Н., Мальцев А. И. и др. Л.: Изд-во АН СССР, 1934. 244 с.
  • Ульянова Т. Н. Сорные растения во флоре России и других стран СНГ. Санкт-Петербург: ВИР, 1998. 344 с.
  • Бур'яни України (визначник-довідник). Ред. Вісюліна О. Д. Київ: Наукова Думка, 1970. 508 с. С. 105–106.
  • Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). (швед.)
  • Cabrera, A. L., ed. 1965-1970. Flora de la provincia de Buenos Aires. (ісп.)
  • Chinese Academy of Sciences. 1959-. Flora reipublicae popularis sinicae. (ісп.)
  • Davis, P. H., ed. 1965-1988. Flora of Turkey and the east Aegean islands. (англ.)
  • Erhardt, W. et al. 2008. Der große Zander: Enzyklopädie der Pflanzennamen. (нім.)
  • Euro+Med Editorial Committee. Euro+Med Plantbase: the information resource for Euro-Mediterranean plant diversity (on-line resource). (англ.)
  • FNA Editorial Committee. 1993-. Flora of North America. (англ.)
  • Gleason, H. A. & A. Cronquist. 1963. Manual of vascular plants of northeastern United States and adjacent Canada. (англ.)
  • Grubov, V. I. 2001. Key to the vascular plants of Mongolia. (англ.)
  • Holm, L. et al. 1979. A geographical atlas of world weeds. (англ.)
  • Instituto de Botánica Darwinion. 2008. Flora del Conosur. Catálogo de las plantas vasculares. (ісп.)
  • Jalas, J. & J. Suominen. 1972-. Atlas florae europaeae. (ісп.)
  • Porcher, M. H. et al. Searchable World Wide Web Multilingual Multiscript Plant Name Database (MMPND) (on-line resource). (англ.)
  • Quézel, P. & S. Santa. 1962–1963. Nouvelle flore de l'Algerie. (фр.)
  • Rechinger, K. H., ed. 1963-. Flora iranica. (англ.)
  • Stewart, R. 1972. An annotated catalogue of the vascular plants of West Pakistan and Kashmir. (англ.)
  • Tai Hyun Chung. 1965. Illustrated encyclopedia of fauna & flora of Korea, vol. 5, Tracheophyta. (англ.)
  • Täckholm, V. 1974. Students' flora of Egypt, ed. 2. (англ.)
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1964–1980. Flora europaea. (англ.)
  • Wu Zheng-yi & P. H. Raven et al., eds. 1994-. Flora of China (English edition). (англ.)
  • Zohary, M. & N. Feinbrun-Dothan. 1966-. Flora palaestina. (англ.)
  • Zohary, M. 1950. The flora of Iraq and its phytogeographical subdivision. (англ.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.