Міжнародний аеропорт «Чернівці»

Історія розвитку авіації на Буковині тісно пов'язана з трагічними подіями в історії людства XX століття: Першою світовою війною, Румунською окупацією краю, а також військовим лихоліттям Другої світової війни.

Вперше буковинці познайомилися з літальними апаратами ще до Першої світової війни. Ця знаменна подія для жителів Чернівців відбулася 17 жовтня 1910 року, коли інженер-авіатор Я. Кашпар здійснив пробний політ, а 23 жовтня 1910 року, після другої спроби, він підняв свій літак типу «Блеріо» на висоту 30 метрів і здійснив горизонтальний політ над Чернівецьким летовищем. Після цього, першого в історії Чернівців польоту, буковинці із задоволенням спостерігали за польотом іншого авіатора. Ним став румунський інженер-авіатор Аурел Влайку. На показових польотах він демонстрував літак власної конструкції у присутності 30 тис. глядачів. Того ж року з повітря були зроблені фотознімки Чернівців, на основі яких пізніше були виготовлені листівки.

Початок Першої світової війни незабаром показав, що авіація досить швидко зайняла належне їй місце на полі бою. Практично з перших днів бойових дій літаки стали використовуватися для ведення розвідки, а згодом і для виконання бойових завдань. Так, з червня 1915 року Чернівці (перебували тоді в складі Австро-Угорщини) не раз піддавалися повітряним авіанальотам з боку Росії. На місто з літаків скидалися бомби та металеві «стріли» — зброя для ураження живої сили. Результатом були навіть жертви серед громадян міста.

Застосування авіації значно активізувалося з подальшим розгортанням бойових дій. Авіаційних ударів стали зазнавати навіть прикордонні з Росією буковинські села. Російські аероплани також бомбили залізничний вокзал і власне Чернівці. Однак, якщо росіяни завдавали бомбових ударів по Чернівцях, то австрійці бомбили російські міста Кам'янець-Подільський, Хотин та інші.

Особливо широко використовували авіацію австрійці та росіяни для проведення оперативної і тактичної розвідки, коректування артилерійського вогню під час контрбатарейної боротьби, здійснення штурмових нальотів напередодні Брусилівського прориву. Усього під час ведення бойових дій на Буковині, з боку австрійців було задіяно 2 авіаційні роти, на озброєнні яких були літаки німецького виробництва «Румплер — Таубе» і «Альбатрос».

З підписанням у листопаді 1917 року перемир'я між Австро-Угорщиною та Росією, активні бойові дії на території Буковини припинилися. Знову почали використовувати авіацію в бойових діях тільки при окупації Буковини військами королівської Румунії. Після окупації Буковини до Чернівців були переміщені десятий авіаескадрильї зі складу III повітряної групи «Галац», на озброєнні у якої були винищувачі Nieuport.

Припинення бойових дій в Східній Європі і перехід до мирного життя зумовили повну реорганізацію військово-повітряних сил Румунії. Співпраця з сусідніми країнами дозволило значно поліпшити стан румунської авіації.

У зв'язку з швидким розвитком цивільної авіації з вересня 1926 року починається обговорення питання про відведення земель громади «Рогізна» під аеродром. Він повинен обслуговувати внутрішні і міжнародні авіалінії, зокрема польсько-румунські. У 1927 році вигін біля села Рогізна перетворився на «аеропорт Чернівці» і саме на цій злітній смузі в серпні 1928 приземлився перший рейсовий пасажирський літак з Бухареста, а в 1930 тут вже змогли приземлитися літаки, що обслуговують лінії Данциг — Бухарест, згодом Данціг — Салоніки і авіалінію Прага — Москва.

Зростання значення Чернівців, як міжнародного аеропорту, змусило владу звернути увагу на вдосконалення повітряних воріт міста. 12 жовтня 1930 року відбулася урочиста закладка наріжного каменя нового Чернівецького аеропорту. Роботи з його впровадження тривали аж до 1936 року. Тоді ж відбулося урочисте відкриття Чернівецького аеропорту. Безумовно, що Чернівці не могли бути єдиним містом Буковини, де існував аеропорт, і питання про виділення земельних ділянок відбувалися і в інших містах. Було створено 9 авіаційних командувань: Чернівецьке, Сторожинецьке, Радауцьке, Сучавське, Хотинське та інші. Враховуючи небувалий підйом авіації, нею стали цікавитися і студенти Чернівецького університету.

У 1931 році при університеті почала діяти авіаційна школа, в якій спочатку навчалося 7 студентів, а 1935 року — 20. В школі навчали пілотів літаків та планеристів. В подальшому розвиток авіації краю безпосередньо пов‘язаний з історією заснування і розвитку чернівецького аеропорту.

Аеропорт у Чернівцях засновано у 1930-ті роки ХХ століття, коли Буковина була у складі королівської Румунії. 1930 року урядом Румунії було прийнято рішення про будівництво аеропорту у Чернівцях, яке здійснювалося при фінансовому сприянні міністерства промислової торгівлі, товариства «ARPA» румунської асоціації пропаганди авіації, префектури Чернівецького повіту та примарії Чернівців.

12 жовтня 1930 року в присутності примара міста Чернівці та чисельної громади міста відбулося урочисте закладення наріжного каменя в побудову Чернівецького аеропорту.

24 травня 1933 року король Румунії Кароль ІІ в присутності представників влади та великої кількості буковинців, урочисто відкрили аеропорт. Цей факт був відмічений газетами «GLASUL BUCOVINEI» № 4056 від 24 травня 1933 року та «CZERNOWITZER MORCENBLATT» № 4438 від 28 травня 1933 року.

1937 року газета «UNIVERSAL» писала, що аеропорт міста Чернівці є унікальною архітектурною спорудою свого часу і одним з найкращих аеропортів Східної Європи.

Регулярно експлуатувати аеропорт почали лише у 1937 році. Польоти виконувалися за маршрутом Варшава — Чернівці — Бухарест, Москва — Прага тощо. У подальшому збільшення кількості авіарейсів, їх регулярність та різноманітність напрямків авіаційного сполучення дало змогу започаткувати новий вид послуг — авіапошту.

28 червня 1940 року після того, як Північна Буковина була окупована СРСР, на території аеропорту почав базуватися 149-й винищувальний авіаполк, яким командував підполковник Волков Михайло Миколайович.

У перший день Німецько-радянської війни на аеродром Чернівці було зроблено три потужних авіаційних нальоти з боку німецько-румунських ВПС, в результаті чого 149-й ВАП поніс значні людські і технічні втрати. Попри це, льотчиками полку було знищено 8 ворожих літаків. Загиблі під час бомбардувань в Чернівецькому аеропорту та загиблі в повітряних боях льотчики 149-го винищувального авіаційного полку поховані на центральному кладовищі міста Чернівці біля вічного вогню.

В травні 1945 року розпочинається післявоєнний період становлення і розвитку аеропорту Чернівці, як самостійного підприємства. 25 грудня 1945 року на базі 87-го окремого гвардійського Сталінградського авіаційного полку, передислокованого з Чехословаччини, був створений 283-й авіазагін (командир — майор Ятченко Дмитро Сергійович) спеціального призначення цивільного повітряного флоту з базуванням в аеропорту Чернівці. В експлуатації були літаки «ПО-2», «С-2». Виконувались пасажирські, поштові перевезення, авіахімроботи та санітарні завдання. Так, у 1946 році літаками 238-го Чернівецького авіаційного загону перевезено 9,1 тисячі пасажирів, 21,2 тонни пошти, 215 тонн вантажів.

У 1950 році до 283-го Чернівецького авіаційного загону була приєднана окрема Проскурівська (Хмельницька) авіаційна ескадрилья та Тернопільська авіаційна ескадрилья. 283-й Чернівецький авіаційний загін спеціалізованого призначення перейменовують на 98-й авіаційний загін (командир Волков Василь Іванович). На експлуатації авіазагону знаходились літаки «ПО-2».

У 1952 році відбувається об'єднання 98-го авіаційного загону та аеропорту, які до того часу були окремими структурами. 1953 року командиром об'єднаного авіаційного загону був Бушнєв Василь Іванович, а з 1954 року — Гуменюк Олександр Євтихійович. В цьому ж році в аеропорт Чернівці поступили на експлуатацію літаки Як-12, гелікоптери Мі-1, а з 1956 року розпочалася експлуатація літаків Ан-2, в результаті чого через аеропорт було перевезено 11 тисяч пасажирів, 189 тонн пошти, 423 тонни вантажів.

У другій половині 1958 року командиром Чернівецького об'єднаного авіаційного загону призначають Нартова Андрія Григоровича. Нове десятиліття для Чернівецького авіазагону почалося з отримання нового типу літаків L-200 «Морава».

У 1961 році зі складу Чернівецького авіазагону виходить Тернопільська авіаескадрилья, а замість неї включається Івано-Франківська ескадрилья. У 1961 році відправки повітряним транспортом з аеропорту Чернівці складали: пасажирів — 30857 чол., пошти — 230,6 тонн, вантажу — 1152,9 тонн.

За трудові успіхи, досягнуті у 1961 році колективом Чернівецького авіазагону, йому на початку 1962 році було вручено перехідний червоний прапор Українського управління цивільної авіації. Авіазагін отримує диплом другого ступеня і його визнають першим в Україні.

Впродовж багатьох років Чернівецьке авіапідприємство займало перші місця у соціалістичному змаганні серед підрозділів Аерофлоту. 1964 року авіапідприємство першим в управлінні вибороло звання колективу комуністичної праці.

У 1970 році командиром об'єднаного підприємства призначається Пінчук Володимир Лукич. Під його керівництвом у вересні 1970 відбувається облаштування 12 стоянок для літаків з твердим покриттям. У 1971 споруджуються будівлі авіаційно-технічної бази і льотного загону, служби спецавтотранспорту тощо.

Для забезпечення надійної експлуатації літаків Ан-24, що виконували рейси з Києва в Чернівці, впродовж 1974—1975 років на ґрунтовому льотному полі аеродрому була побудована і задіяна злітно-посадкова смуга довжиною 1500 м, шириною 42 м з асфальтобетону, на щебені і піщаній основі. Перевезення пасажирів через аеропорт щорічно зростали, і в у 1978 році становили 320 тис. чоловік.

Розклад рейсів аеропорту Чернівці 1977—1978 рр.

Найбільший розвиток авіації Буковини припадає на 1980-ті роки, коли авіапідприємство очолював Стуков Петро Павлович. В цей час через аеропорт існував повітряний зв'язок з Києвом, Москвою, Мінськом, Ригою, Донецьком, Сімферополем, Дніпропетровськом, Харковом, Кишиневом та іншими містами.

З 1982 року пасажирські перевезення здійснюються на літаках Л-410 УВП. Чернівецький аеропорт стає базовим з експлуатації цих літаків в Україні. У 1986 році злітно-посадкова смуга аеропорту була подовжена на 700 м і доведена до 2216 м. Відповідно була реконструйована система посадки літаків. Це дало змогу приймати в місті Чернівці літаки Як-42, Ту-134.

Кількість пасажирів, що перевозились через аеропорт Чернівці, постійно зростала і у 1980-х роках становила 320 тисяч на рік. Кожного року літаки Чернівецького об'єднаного авіазагону здійснювали авіахімроботи на ланах господарств Буковини, санітарна авіація вилітала за викликами. Льотчики загону разом з літаками відряджалися на авіахімроботи до Чехословаччини.

Новим закордонним районом для сільськогосподарських робіт гелікоптерів МІ-2 Чернівецького авіазагону на той час стає Єгипет. В Росії на нафтових родовищах у Сургуті також працювали гелікоптери МІ-2 Чернівецького авіазагону.

Починаючи з перших років незалежності України почалася реорганізація Чернівецького об'єднаного авіазагону.

У 1994 році Чернівецький аеропорт виділився в самостійну юридичну особу.

У 1999 році розпорядженням Кабінету Міністрів України № 695-р одержав статус міжнародного.

З 2002 року аеропорт був переданий з державної власності (Міністерство транспорту України) у власність територіальних громад міста Чернівецької області (Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.01.2002 року № 3-р), підприємство очолив Палійчук Володимир Дмитрович.

У 2006 році Чернівецька обласна рада прийняла рішення про передачу нерухомого майна комунального підприємства "Міжнародний аеропорт «Чернівці»" на баланс міської ради (Розпорядження Чернівецької обласної ради № 110-7/6 від 16.10.2006 р.).

У березні 2007 року директором КП "Міжнародний аеропорт «Чернівці»" призначається Калинюк Володимир Іванович. В той час з Чернівецького аеропорту виконувалися міжнародні рейси в Румунію, Італію, Туреччину.

У квітні 2011 року в.о. директора КП "Міжнародний аеропорт «Чернівці»" було призначено Миронюка Віктора Івановича. Саме при його керівництві почався занепад підприємства та довгострокові невиплати заробітної плати працівникам летовища.

У 2011 році, за безпосередньої допомоги Чернівецької облдержадміністрації і Чернівецької міської ради, була завершена реконструкція злітно-посадкової смуги аеродрому, яка була розпочата ще в далекому 2007 році. Проведено комплекс заходів з придбання обладнання на облаштування світлосигнальної системи та сертифікацію аеродрому тощо.

Враховуючи вигідне розташування аеропорту міста Чернівці до кордонів Євросоюзу, значний попит на авіаційні перевезення, туристичні оператори України включають у свої програми відкриття нових авіарейсів з аеропорту Чернівців, а саме: Туреччина, Португалія, Італія, Єгипет тощо.

27 серпня 2015 року призначено Бориса Морського, фахівця в авіаційній галузі.[2] Саме за його керівництва в аеропорту розпочалася реконструкція злітно-посадкової смуги, розроблена програма розвитку підприємства, проект реконструкції аеропорту. Окрім того, відновлено регулярне сполучення зі столицею та налагоджено регулярне та чартерне сполучення з містами в інших країнах.

З червня 2016 року відновив свою роботу регулярний рейс Чернівці — Київ. До листопада 2016 року аеропорт обслужив 9 281 пасажира. Дохід від діяльності становив 1,9 млн грн[3].

За підсумками січня-серпня 2018 року пасажиропотік аеропорту перевершив весь пасажиропотік за 2017 рік[4][5].

9 вересня 2018 року було введено в експлуатацію світлосигнальне обладнання вогнів високої інтенсивності ССО ВВІ-1. Таким чином, на аеродромі Чернівці забезпечується точний захід на посадку за першою категорією посадки ICAO з обома курсами. Аеропорт став восьмим аеропортом в Україні, в якому забезпечується захід на посадку за категорією ІСАО[6]. Дана система Transcon чеського виробництва була закуплена ще у 2012 році, проте не була введена в експлуатацію через відсутність необхідного програмного забезпечення[7].

У зв'язку з пандемією коронавірусу пасажирські перевезення із та до аеропорту були призупинені. Після звільнення директора Бориса Морського, який керував підприємством із серпня 2015 року, відбулося декілька змін в керівному складі. В грудні секретар міської ради призначив на посаду власника туристичної фірми Ігоря Кірєєва[8]. Наприкінці січня стало відомо, що аеропорт очолила Наталія Олексюк, що спричинило хвилю обурення в соціальних мережах та серед авіаційній експертів. Після цього її було звільнено[9]. Станом на квітень 2021 року виконуючим обов'язків директора є Сергій Томнюк, який десять років працював комерційним директором служби паливно-мастильних матеріалів Чернівецького аеропорту[10]. 14 березня 2021 року стало відомо про відновлення регулярного сполучення із Києвом авіакомпанією "Мотор січ"[11]. Рейси здійснюватимуться тричі на тиждень, регулярність може бути збільшена до щоденної за наявності необхідного пасажиропотоку. Ведеться робота над сполученням із Бухарестом (Румунія) та Кишиневом (Молдова)[12][13]. 8 квітня стало відомо про запуск з 1 червня 2021 року рейсів Чернівці - Київ авіакомпанією Windrose. Рейси виконуватимуться тричі на тиждень[14].