Населення Азербайджану

Населення Азербайджану. Чисельність населення країни 2015 року становила 9,780 млн осіб (92-ге місце у світі)[1]. Чисельність азербайджанців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 16,64 ‰ (112-те місце у світі), смертність — 7,07 ‰ (132-ге місце у світі), природний приріст — 0,96 % (121-ше місце у світі) .

Населення Азербайджану
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 9,780 млн осіб
Густота 118,0 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0 
Природний рух
Природний приріст 0,96 %
Народжуваність 16,64 
Фертильність 1,91 дітей на 1 жінку
Смертність 7,07 
Смертність немовлят 25,68 
Вікова структура
  до 14 років 22,72 %
  15–64 років 70,91 %
  старіші за 65 років 6,37 %
Середня тривалість життя 72,2 року
  чоловіків 69,19 року
  жінок 75,54 року
Статева структура
загалом 0,98 чол./жін.
при народженні 1,11 чол./жін.
до 15 років 1,15 чол./жін.
15–64 років 0,96 чол./жін.
після 65 років 0,62 чол./жін.
Етнічні групи
Нація азербайджанці
Найбільший етнос азербайджанці
Нацменшини лезгіни, росіяни, вірмени
Мови
Офіційна азербайджанська
Також у побуті російська, вірменська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Азербайджані, станом на 2015 рік, дорівнює 16,64 ‰ (112-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,91 дитини на одну жінку (135-те місце у світі)[1]. Згідно з даними Програми досліджень демографії та здоров'я, 2006 року народжуваність (CBR) становила 17,2 ‰, коефіцієнт фертильності (TFR) — 2,0; по містах ці показники дорівнювали 15,6 і 1,8, відповідно; по селах — 19,3 і 2,3, відповідно.

Рівень застосування контрацепції 51,1 % (станом на 2006 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 23,4 року (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність у Азербайджані 2015 року становила 7,07 ‰ (132-ге місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,96 % (121-ше місце у світі)[1].

Природний рух населення Азербайджану в 1946—2015 роках[2]

Вікова структура

Віково-статева піраміда населення Азербайджану, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Азербайджану становить 30,9 року (107-ме місце у світі): для чоловіків — 29,3, для жінок — 32,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 72,2 року (143-тє місце у світі), для чоловіків — 69,19 року, для жінок — 75,54 року[1].

Вікова структура населення Азербайджану, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 22,72 % (1 190 101 чоловік, 1 031 631 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 16,69 % (847 738 чоловіків, 784 379 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 45,17 % (2 158 226 чоловіків, 2 259 284 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 9,06 % (409 137 чоловіків, 477 078 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 6,37 % (237 547 чоловіків, 385 658 жінок)[1].
Вікова структура населення 2012 року (більш детально)[3]
Вікова група Чоловіки Жінки Загалом %
0-4 424 224 364 639 788 863 8,49
5-9 331 543 290 248 621 791 6,69
10-14 349 403 309 664 659 067 7,09
15-19 427 434 395 702 823 136 8,85
20-24 471 966 468 961 940 927 10,12
25-29 436 352 449 314 885 666 9,53
30-34 374 627 377 208 751 835 8,09
35-39 308 030 321 923 629 953 6,78
40-44 312 384 337 501 649 885 6,99
45-49 317 396 348 790 666 186 7,17
50-54 309 238 332 171 641 409 6,90
55-59 202 120 223 269 425 389 4,58
60-64 128 100 148 800 276 900 2,98
65-69 57 499 72 190 129 689 1,40
70-74 72 995 99 345 172 340 1,85
75-79 55 132 78 468 133 600 1,44
80-84 27 839 40 680 68 519 0,74
85-89 7 756 14 359 22 115 0,24
90-94 1 759 4 441 6 200 0,07
95-99 294 1 109 1 403 0,02
100+ 48 863 911 0,01
Загалом 4 616 139 4 679 645 9 295 784 100

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 9,7; коефіцієнт розлучуваності — 1,2; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік 12 (дані за 2011 рік)[4][5]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 27,7 року, жінки — 23,7 року, загалом — 25,7 року (дані за 2014 рік)[6].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 118 осіб/км² (100-те місце у світі)[1].

Урбанізація

Ріст сільського населення Азербайджану в порівнянні з загальним, 1958—2006 роки

Азербайджан високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 54,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,56 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Баку (столиця) — 2,374 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Співвідношення міського і сільського населення країни (кількість у тис. осіб)[7]
Рік 1897 1908 1917 1920 1923 1930 1940 1941 1942 1943 1944 1945 1946 1947 1948 1949 1950 1960 1970 1980 1990 2000 2009 2010 2016
Міське 305,1 - 560,2 405,8 486,0 750,9 1212,0 1239,8 1195,5 1138,1 1105,8 1118,5 1159,9 1163,1 1110,1 1149,1 1252,3 1835,2 2564,6 3247,5 3847,3 4116,4 4818,7 -
Сільське 1501,6 - 1793,5 1546,4 1377,0 1818,6 2062,0 2092,0 1961,6 1780,0 1670,9 1587,1 1574,6 1577,4 1589,2 1583,5 1606,6 1980,5 2552,5 2866,8 3284,6 3916,4 4078,6 -
Загалом 1806,7 2014,3 2353,7 1952,2 1863,0 2569,5 3274,0 3331,8 3157,1 2918,1 2776,7 2705,6 2734,5 2740,5 2699,3 2732,6 2858,9 3815,7 5117,1 6114,3 7131,9 8032,8 8896,9 9000,0[8] 9747,0[9][10]

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (109-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2015 рік, в країні налічується 618,22 тис. внутрішньо переміщених осіб під час війни в Нагорному Карабасі, переважно етнічні азербайджанці, курди, росіяни і турки. Половина з них мешкає в Баку.

У країні перебуває 3,58 тис. осіб без громадянства[1].

Азербайджан є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[11].

Етнічний склад

Етнічний склад (2010 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
азербайджанці
 
91.6%
лезгіни
 
2%
росіяни
 
1.3%
вірмени
 
1.3%
талиши
 
1.3%
інші
 
2.4%

Головні етноси країни: азербайджанці — 91,6 %, лезгіни — 2 %, росіяни — 1,3 %, вірмени — 1,3 %, талиши — 1,3 %, інші — 2,4 % населення (оціночні дані за 2009 рік)[1]. Сепаратистський регіон Нагірного Карабаху населений виключно етнічними вірменами.

Динаміка етнічної картини Азербайджану в 1926—2009 роках[12][13]
Етнічна
група
Перепис 1926[14] Перепис 1939[15] Перепис 1959[16] Перепис 1970[17] Перепис 1979[18] Перепис 1989[19] Перепис 1999[19] Перепис 2009[20]
Кількість  % Кількість  % Кількість  % Кількість  % Кількість  % Кількість  % Кількість  % Кількість  %
Азербайджанці 1 437 977 62,1 1 870 471 58,4 2 494 381 67,5 3 776 778 73,8 4 708 832 78,1 5 804 980 82,7 7 205 464 90,6 8 172 800 91,6
Лезгини 37 263 1,6 111 666 3,5 98 211 2,7 137 250 2,7 158 057 2,6 171 395 2,4 178 021 2,2 180 300 2,02
Вірмени[21] 282 004 12,2 388 025 12,1 442 089 12,0 483 520 9,4 475 486 7,9 390 505 5,6 120 745 1,5 120 300 1,35
Росіяни 220 545 9,5 528 318 16,5 501 282 13,6 510 059 10,0 475 255 7,9 392 304 5,6 141 687 1,8 119 300 1,35
Талиші 77 323 3,3 87 510 2,7 85 0,0 21 169 0,3 76 841 1,0 112 000 1,26
Аварці 19 104 0,8 15 740 0,5 17 254 0,5 30 735 0,6 35 991 0,6 44 072 0,6 50 871 0,6 49 800 0,56
Турки 95 0,0 600 0,0 202 0,0 8 491 0,2 7 926 0,1 17 705 0,3 43 454 0,5 38 000 0 43
Татари 9 948 0,4 27 591 0,9 29 370 0,8 31 353 0,6 31 204 0,5 28 019 0,4 30 011 0,4 25 900 0 29
Тати 28 443 1,2 2 289 0,1 5 887 0,2 7 769 0,2 8 848 0,1 10 239 0,1 10 922 0,1 25 200 0,28
Українці 18 241 0,8 23 643 0,7 25 778 0,7 29 160 0,6 26 402 0,4 32 345 0,5 28 984 0,4 21 500 0 24
Цахури 15 552 0,7 6 464 0,2 2 876 0,1 6 208 0,1 8 546 0,1 13 318 0,2 15 877 0,2 12 300 0,14
Удіни 2 445 0,1 3 202 0,1 5 492 0,1 5 841 0,1 6 125 0,1 4 152 0,1 3 800 0,04
Грузини 9 500 0,4 10 196 0,3 9 526 0,3 13 595 0,3 11 412 0,2 14 197 0,2 14 877 0,2 9 900 0,11
Євреї 20 578 0,9 41 245 1,3 40 198 1,1 48 652 1,0 35 487 0,6 30 792 0,4 8 916 0,1 9 100 0,1
Курди[22] 41 193 1,8 6 005 0,2 1 487 0,0 5 488 0,1 5 676 0,1 12 226 0,2 13 075 0,2 6 100 0,07
Інші 94 360 4,1 85 387 2,7 25 889 0,7 22 531 0,4 31 552 0,5 31 787 0,5 9 541 0,1 9 500 0,11
Загалом 2 314 571 3 205 150 3 697 717 5 117 081 6 026 515 7 021 178 7 953 438 8 922 400

Українська діаспора

Мови

Мови Азербайджану (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
азербайджанська
 
92.5%
російська
 
1.4%
вірменська
 
1.4%
інші
 
4.7%

Офіційна мова[23]: азербайджанська — розмовляє 92,5 % населення країни. Інші поширені мови: російська — 1,4 %, вірменська — 1,4 %, інші мови — 4,7 % (оцінка 2009 року). Азербайджан, як член Ради Європи, 21 грудня 2001 року підписав, але не ратифікував Європейську хартію регіональних мов[24].

Релігії

Релігії в Азербайджані (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
 
96.9%
християни
 
3%
інші
 
0.1%
агностики
 
0.1%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 96,9 % (превалює шиїзм), християнство — 3 %, інші — 0,1 %, не визначились — 0,1 % (станом на 2010 рік)[1]. Віднесення до тієї чи іншої релігії в країні досить номінальне, лише незначна частина населення дотримується релігійних практик.

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 99,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,9 % — серед чоловіків, 99,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,5 % ВВП країни, станом на 2013 рік (158-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,4 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 4,7 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 6 % ВВП країни (128-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 25,68 ‰ (70-те місце у світі); хлопчиків — 26,52 ‰, дівчаток — 24,74 [1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 25 випадків на 100 тис. народжень (113-те місце у світі)[1].

Азербайджан входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

2014 року було зареєстровано 8,4 тис. хворих на СНІД (100-те місце у світі), це 0,14 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (106-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 400 осіб (92-ге місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 22,2 % (71-ше місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 4,9 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 94,7 % населення в містах і 77,8 % в сільській місцевості; загалом 87 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 91,6 %, в сільській місцевості — 86,6 %, загалом по країні — 89,3 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2010 рік, дорівнює 12,21 км³ на рік, або 1,384 тонни на одного мешканця на рік: з яких 4 % — на промислові, 18 % — на промислові, 78 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 38 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 30,3 %; частка осіб похилого віку — 7,8 %, або 12,9 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 6 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,4 %, верхній дециль — 27,4 % (станом на 2008 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 7,531 млн унікальних інтернет-користувачів (60-те місце у світі), що становило 77 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 4,899 млн осіб (86-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 38,3 %; промисловість і будівництво — 12,1 %; сфера послуг — 49,6 % (2008)[1]. 144,39 тис. дітей у віці від 5 до 17 років (7 % загальної кількості) 2005 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 5,3 % працездатного населення, 2014 року — 5,4 % (57-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 13,8 %, серед юнаків — 12 %, серед дівчат — 15,6 % (83-тє місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Обмежене вирощування марихуани й опійного маку, переважно на ринок СНД; урядом проводяться програми викорінення нелегального вирощування наркотичних рослин; транзитна країна для наркотрафіку південно-західноазійських опіатів, що прямують до Російської Федерації і Європи[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Азербайджану докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[25][26].

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,11 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,15 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,08 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,62 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Населення Азербайджану
Рік Населення Зміна
1950 2 896 200
1955 3 326 000 +14.8%
1960 3 894 500 +17.1%
1965 4 574 700 +17.5%
1970 5 169 900 +13.0%
1975 5 689 100 +10.0%
1980 6 160 500 +8.3%
1985 6 670 200 +8.3%
1990 7 175 200 +7.6%
1995 7 684 900 +7.1%
2000 8 073 600 +5.1%
2005 8 447 400 +4.6%
2010 8 997 600 +6.5%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[2].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки

  1. Azerbaijan : [англ.] // The World Factbook. Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. ISSN 1553-8133.
  2. World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat.  . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. (англ.) 2012 Demographic Yearbook. UN Department of Economic and Social Affairs.
  4. Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division.  2011. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  5. Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division.  2011. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  6. Mean age at first marriage by sex : [англ.] // United Nations Economic Commission for Europe. — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — вік першого шлюбу за країною, за статтю.
  7. (азерб.) Demoqrafik göstəricilər — Əhalinin sayının dəyişilməsi Архівовано 6 жовтня 2011 у Wayback Machine.
  8. (азерб.) Azərbaycanın 9 milyonuncu vətəndaşı anadan olub. Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
  9. (рос.) Названа численность населения Азербайджана. — Meydan.tv, 14 липня 2016 року.
  10. (рос.) Население Азербайджана достигло 9 млн. 47 тыс.
  11. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  12. (азерб.) (англ.) Statistical Yearbook of Azerbaijan 2006, State Statistical Committee, Baku, table 2.6, p. 69.
  13. (англ.) The Population of Azerbaijan. Архівовано 28 березня 2018 у Wayback Machine. The State Statistical Committee of the Republic of Azerbaijan.
  14. (рос.) Закавказская СФСР. Азербайджанская ССР. // Том 10-16. Таблица VI. Население по полу, народности. Всесоюзная перепись населения 1926 года. М. : Издание ЦСУ Союза ССР, 1928—1929.
  15. (рос.) Разработочная таблица ф. 15А. Национальный состав населения по СССР, республикам, областям, районам. РГАЭ РФ, фонд 1562, опись 336, ед. хр. 966—1001.
  16. (рос.) Таблица 3,4 Распределение населения по национальности и родному языку. РГАЭ РФ, фонд 1562, опись 336, ед. хр. 1566а-1566д.
  17. (рос.) Таблица 7с. Распределение населения по национальности, родному и второму языку. РГАЭ РФ, фонд 1562, опись 336, ед. хр. 3998-4185.
  18. (рос.) Таблица 9с. Распределение населения по национальности и родному языку. РГАЭ РФ, фонд 1562, опись 336, ед. хр. 6174-6238.
  19. (рос.) Таблица 9с. Распределение населения по национальности и родному языку. Рабочий архив Госкомстата России.
  20. (англ.) Censuses of Republic of Azerbaijan 1979, 1989, 1999, 2009.
  21. Майже всі Вірмени живуть у сепаратистському регіоні Нагірного Карабаху від початку 1990-х.
  22. Майже всі Курди живуть у Курдистанському повіті, території між Вірменією та Нагірним Карабахом. У кінці 1930-х радянська влада депортувала більшість курдського населення Азербайджану до Казахстану.
  23. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  24. European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  25. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department.  . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  26. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC.  . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською

  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.