Пам'ятники Івано-Франківська

Стаття Пам'ятники Івано-Франківська призначена для ознайомлення, в тому числі й візуального зі зразками монументальної скульптури обласного центра України міста Івано-Франківська.

Про міські пам'ятники

У сучасному Івано-Франківську встановлено низку пам'ятників — переважно українським національним діячам культури та історії — Іванові Франку, Степанові Бандері, Василю Стефанику тощо. У місті з багатими християнськими традиціями є також релігійні пам'ятники — статуї Пресвятої Діви Марії та Ісуса Христа.

Найстаріший пам'ятник Станіслава (Івано-Франківська), що зберігся до наших днів — Адамові Міцкевичу (1898; сучасний вигляд — від 1930 року).

У радянський період в Івано-Франківську було споруджено відразу декілька пам'ятників, зокрема «обов'язковий» Леніну, й низка «квазітехнічних» — макетів техніки, що мали уславляти успіхи науки й економіки після возз'єднання з рештою України.

У період незалежності (від 1991 року) в місті було прибрано майже всі зразки радянської монументальної пропаганди, окрім стели на честь 40-річчя визволення міста від німецьких військ у ІІ Світову, натомість у Івано-Франківську з'явився величний монумент Каменяра (1995), чиє ім'я носить місто. Таким чином, практично всі івано-франківські пам'ятники належать сьогоднішньому періоду незалежної України.

Низка монументів Івано-Франківська присвячені яскравим подіям національної історії, зокрема монумент на честь проголошення столиці ЗУНР в Станіславові (2004). Цей пам'ятник, а також погруддя видатного українського бджоляра Петра Прокоповича були встановлені завдяки меценатським пожертвам українського емігранта В. С. Войцюка (†2010).

Своєрідним меморіальним місцем, у тому числі зосередженням пам'ятників, власне надгробних, яскравих національних діячів, є колишній міський цвинтар, знаний тепер як Івано-Франківський меморіальний сквер — тут розташовані впорядковані поховання першого галицького композитора і диригента Дениса Січинського, професора лексикографа і українського мовознавця, засновника філії «Просвіти» в Станіславові (1886) Євгена Желехівського тощо.

Влітку 2010 року міська комісія з питань перейменування вулиць та встановлення пам'ятних знаків в Івано-Франківську підготувала кілька пропозицій щодо встановлення в місті 2 нових пам'ятників — Роману Шухевичу та «Руській трійці»[1].

31 грудня 2013 року в Івано-Франківську встановили перший в світі пам'ятник «Руській трійці».

23 травня 2019 року в Івано-Франківську встановили пам'ятник Роману Шухевичу.

21 листопада 2021 року в Івано-Франківську встановили пам'ятник Святому Іоанну Павлу ІІ.

Сучасні пам'ятники
Назва Рік встановлення Розташування Фото Короткі відомості
Ігнацію Камінському 4 грудня 2015 на розі вулиць Мазепи та Бельведерської Скульптура присвячена Ігнацію Камінському (1819—1902) який був бургомістром Станіславова у 1869—1889 рр. Саме йому слід подякувати за відновлення міста після грандіозної катастрофи — так званої Мармулядової пожежі, яка спалахнула 28 вересня 1868 р. Тоді згоріли 260 будинків, ратуша та суттєво пошкоджений вірменський костел. Коштів на відновлення будівель у міста не було. Камінський у 1866 р. зайняв посаду віце-бургомістра, а з 1873 по 1888 р. ще й був депутатом у Крайовому сеймі й австрійському парламенті. Він домігся великої позики для міста на дуже вигідних умовах, завдяки чому Станиславів досить швидко відбудували.
Роману Гурику 14 жовтня 2015 меморіальний сквер 19-річний іванофранківець Роман Гурик загинув 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській в Києві від пострілу снайпера. Він був студентом Прикарпатського національного університету. Пам'ятник створив київський скульптор Борис Данилюк у співпраці з фахівцями майстерні каменю та литварні. Робота тривала близько восьми місяців. Пам'ятник освятив архієпископ і митрополит Івано-Франківський преосвященний владика Володимир (Війтишин).[2]
Андрею Шептицькому 2015 майдан Андрея Шептицького
| Скульптуру виконано у стилістиці традиційного українського іконопису: з витягнутими пропорціями фігур. Автори пам'ятника — молоді скульптори Степан Федорин та Микола Гурмак. Вартість пам'ятника і облаштування території довкола — близько мільйона гривень. Пам'ятник освятив глава УКГЦ Святослав (Шевчук).[3]
Францу Йосифу І 2014 майдан Андрея Шептицького, при вході до готелю «Франц» Пам'ятник імператору в людський зріст встановили в листопаді 2014 р. власники готелю «Франц», що на Майдані Шептицького. За задумом, сам Франц Йосиф запрошуватиме гостей зупинитися в готелі свого імені.

Імператор Франц Йосиф І — легендарна для Галичини історична постать. Свого часу на цих теренах існував своєрідний культ цісаря. Відголоски його досі помітні в ностальгії за часами габсбурзької монархії, яка властива частині галицької інтелігенції. Франц Йосиф І правив 68 років (1848—1916), встановивши абсолютний рекорд серед європейських монархів.

Бандері Степанові2009на Європейській площіМеморіальний комплекс та пам'ятник Степану Бандері був відкритий урочисто 1 січня 2009 року[4]. Його автор — львівський скульптор Микола Посікіра[5].
Борцям за волю України2003по вул. Є. Коновальця, біля аеропотуСкульптор: В. Довбенюк[6]
Пам'ятник зерну життя2000Площа РинокУ 2000 р. в рамках реконструкції міста на площі Ринок було споруджено фонтан, що мав символізувати відродження життя, яке завжди перемагає смерть. Цей символ початково мав форму зерна, з якого проростали пагони рослин. З часом, як розповідають ескурсоводи, безпритульні зрізали їх на метал, а зерно перетворилося на яйце, яке відразу почало обростати легендами. Зокрема, після подій 2004 року деякі іванофранківці розповідали довірливим туристам версію про те, що яйце встановили після «замаху» на Віктора Януковича[7].
Воїнам-афганцям2009у парку Воїнів-інтернаціоналістівПам'ятник воїнам, полеглим в афганській війні 1978–1989 рр.,[8]— майже трьохметрова гранітна скульптура. На постаменті — 30-тонна скеля, на ній жива мішень під прицілом снайперської гвинтівки — бронзова фігура солдата, який тримається за пробите кулею серце. Біля підніжжя — символ пам'яті: запалений факел, пам'ятна таблиця загиблих та викладене каміння з написами афганських міст, де відбувалися найжорстокіші бої за участю українців. Це — Кабул, Кандагар, Саланг, Джелалабад.[9]

Скульптор — лауреат Шевченківської премії — Василь Вільшук. Вартість — 280 тис. грн.

«Дерево щастя»,2009пішохідна частина вулиці НезалежностіКоване триметрове металеве «дерево щастя» — подарунок учасників щорічного «Свята ковалів-2008» до Дня міста. На його гілках — сотні «кованих подарунків»: тут і людина-оркестр, і дитяча гойдалка, і жар-птиці та дивовижні квіти. Встановлена вона на місці, де кілька разів не приживалося живе дерево.[10]
Вознесіння, монумент2001на «Валах»Монумент встановлений 28 червня 2001 року, складається із триметрової статуї Ісуса Христа та двох біло-мармурових пілонів, на яких знаходяться хрест та бронзова накладка, що імітує німб. Скульптори — львів'яни Р. Сивенький та П. Штаєр.[11]
«Камінь кохання», обеліск2010в парку ім. ШевченкаКамінь, що береже вірність, єднає серця та приносить вічну любов. Цей талісман закоханих у дарунок рідному місту привіз із Кани Галілейської колишній івано-франківець, митець Алекс Штрай, чиї роботи здебільшого пов'язані з біблійною тематикою.[12]
Ленкавському Степану2010в УгорникахПам'ятник українському політичному діячеві, публіцисту, одному з ідеологів ОУН Степанові Ленкавському, уродженцеві села Угорники, що входить адміністративно до Івано-Франківської міськради, було урочисто відкрито напередодні Дня незалежності України 22 серпня 2010 року. На церемонії відкриття пам'ятника були присутні заступник голови Івано-Франківської облдержадміністрації Роман Іваницький, активісти політичних партій Свободи, Нашої України, УНП, УНА-УНСО, УРП Собор, воїни ОУН-УПА, жителі села Угорники та Івано-Франківська. Пам'ятник виконаний з бронзи, автор — скульптор лауреат Шевченківської премії Василь Вільшук[13].
Ленкавському Степану, погруддя2001на розі вулиць Ленкавського та Короля ДанилаПам'ятник у вигляді 2-х монолітних брил червоного пісковику, покладені одна на одну, на верхній — барельєф Ленкавського. Автор — скульп­тор Василь Вільшук
Міцкевичу Адаму1930на площі МіцкевичаПам'ятник польському поетові Адаму Міцкевичу було урочисто відкрито в столітній ювілей поета 20 листопада 1898. Пам'ятник був виготовлений з білого каррарського мармуру. Однак у 1930 році через руйнування пам'ятник повністю реконструювали, поставили бронзовову копію оригіналу так він і виглядає зараз. Первинний автор монумента — краківський скульптор Тадеуш Блотницький[14][15].
Монумент Слави1967на вулиці Лепкого
Воз’єднанню українських земель 1988перед будівлею Івано-Франківської ОДА («Білий дім»)

Скульптор Я. Чайка, архітектор М. Ходан.

Пластунам, які не зрадили своїх присяг2012сквер біля площі Адама МіцкевичаСкульптор: В. Довбенюк
Пам'ятник Євгену Коновальцю21 жовтня 2012в сквері на розі вулиць Коновальця — Військової.Пам'ятник зроблено у вигляді бронзового погруддя Коновальця у військовій формі, що підноситься на гранітній колоні загальною висотою більше 3 м. Внизу на постаменті напис «Євген Коновалець (1891—1938)». Скульптор — Ігор Семак.
на честь проголошення столиці ЗУНР в Станіславові2004перед Домом правосуддя (вул. Грюнвальдська, 11)Пам'ятний знак на честь проголошення ЗУНР в Станіславові був урочисто відкритий у 2004 році. Автор — скульптор Василь Вільшук. Пам'ятник встановлено завдяки меценатському сприянню В. С. Войцюка[16].
на честь скасування панщини в 1848 році, пам'ятний хрест відновлений у 2007на розі вулиць Тисменецької та Юності
«Полеглим військовим залізничникам» (?)біля пішохідного моста за залізничним вокзалом
Обеліск Слави1969на Північному бульварі (на площі Визволення)

Обеліск (висотою 26 м) споруджено на честь 25-річчя звільнення міста від німецько-фашистських загарбників. Автор — скульптор П.Сопільник.[17] Обеліск увінчувала п'ятикутна зірка, зі здобуттям незалежності зірку зняли.

Працівникам органів внутрішніх справ Прикарпаття, які загинули при виконанні службових обов'язків1997на розі вулиць Сахарова і КоновальцяПам'ятник Працівникам органів внутрішніх справ Прикарпаття, які загинули при виконанні службових обов'язків, було урочисто відкрито на День міліції (20 грудня) 1997 року. Монумент встановлений з ініціативи ради ветеранів, підтриманої тодішнім начальником УМВС в області генералом міліції Анатолієм Французом.[18] Скульптор М. Посікіра, архітектор М. Федик.[6]
Пресвятої Діви Марії, статуяна майдані Шептицького
Пресвятої Діви Марії, статуявул. Карпатськавстановлено на території ІФНТУНГ
Прокоповичу Петру, погруддя2002на вулиці ШпитальнійПогруддя видатного українського бджоляра, основоположника раціонального бджільництва Петра Прокоповича встановлено в червні 2002 року коштом мецената В. С. Войцюка, Скульптор: В. Довбенюк[19][20].
Українським націоналістам/ Страченим націоналістам, пам'ятний знак2003на вулиці СтраченихПам'ятний знак страченим українським націоналістам було відкрито на Покрову 14 жовтня 2003 року. У такий спосіб вшановано та увічнено пам'ять про українців, розстріляних німецькими окупантами під час постановки оперети Я. Барнича «Шаріка» у Станіславівському театрі імені І. Франка 1943 року[21]. Водночас наприкінці 2000-х встановилась громадська думка в частини містян і громадських діячів, що замість маловиразної скульптури Страченим націоналістам має бути встановлений повноцінний монумент, а вулиця, де він встановлений — Страчених має бути перейменована на вулицю Страчених українських патріотів, адже теперішня скульптура і назва вулиці нерідко асоціюються з синагогою, розташованою поруч, відтак євреями, Скульптор: В. Довбенюк[22].
Софіївська група1950-тіна розі вулиць Героїв УПА та Софіївка (в той час с. Софіївка)Монумент встановили на братському похованню. На низенькому п'єдесталі стояла ціла скульптурна група: один солдат присів, наче перед ривком в атаку, інший кидає гранату. У 1945 році у пресі був надрукований проект реконструкції площі Міцкевича. За задумом обласного архітектора Клочко, посередині скверу мав би постати величний монумент радянським солдатам. Той задум не реалізували, але софіївський пам'ятник дуже нагадує зменшену копію того амбітного проекту. Скульптуру знесли ще у 1960-х, під час реконструкції кладовища.
Стефанику Василеві1995у подвір'ї Прикарпатського університету на вулиці ШевченкаПам'ятник видатному українському прикарпатському письменнику Василю Стефанику було урочисто відкрито 21 січня 1995 року. Автор — скульптор Еммануїл Мисько[23].
Франкові Івану1995на вулиці Незалежності біля будівлі Обласного музично-драматичного театруВеличний пам'ятник (не перший у місті) визначному українському поетові та мислителю, громадському діячеві Іванові Франку, чиє ім'я носить місто, було урочисто відкрито 26 серпня 1995 року. Монументальний комплекс відображає високу постать Івана Франка, що крокує, на гранітному постаменті, — символізує задуманого поета і філософа, що в русі заглибився у свої думки. Автори пам'ятника — скульптори Любомир Яремчук та Микола Посікіра.
Франкові Івану, погруддя1978вул. Івана ФранкаПогруддя письменника, «що немов виростає зі скелі», встановлено 1978 року на однойменній вулиці у сквері (реконструкція пам'ятника с. Опришивців) (1956 р.). Автор — А. Болюк[24].
Чорноволу Вʼячеславові, погруддя2007на розі вулиць Чорновола та Січових СтрільцівПогруддя видатному політичному діячеві України XX століття В'ячеславові Чорноволу було відкрито 24 грудня 2007 року[25]. Автор скульптурного портрета політика — скульптор Василь Вільшук, виконали роботи співробітники управління капітального будівництва виконкому Івано-Франківської міської ради[26].
Шевченкові Тарасу, пам'ятник2011в парку ім. ШевченкаПам'ятник подарував відомий канадський скульптор Лео Мол у 2008 році. Декілька років тривали дискусії щодо вибору місця встановлення монумента та його художньої цінності. 22 травня 2011 року відбулось урочисте відкриття нового пам'ятника у Парку ім. Т. Г. Шевченка, неподалік старого погруддя Кобзареві. Копія скульптури знаходиться у місті Оттава.
Шевченкові Тарасу, погруддя1951в парку ім. ШевченкаСкульптор Й. Николишин
Шкільництву2005у подвір'ї 5 школи на вулиці ФранкаЦей оригінальний монумент, що має вигляд глобуса й стосу книжок, було споруджено з ініціативи директора школи Я. В. Олексина. Пам'ятник символізує необхідність повсякчасного та безперервного навчання задля досягнення вершин досконалості та поставленої мети. Скульптор Володимир Довбенюк, архітектор І. Токарук.
Пам'ятник чорнобильцям Прикарпаття21 серпня 2014у сквері на розі вулиць Незалежності і ШухевичівПам'ятник зроблений із граніту у вигляді матері-берегині висотою близько 5 м. На постаменті напис: «І мертвим, і живим, і ненародженим чорнобильцям Прикарпаття. Вони спасли світ від ядерної катастрофи. Вічна пам'ять». Автор пам'ятника — скульптор Володимир Довбенюк.
Руській Трійці2013у Парку імені Адама МіцкевичаСкульптор Володимир Довбенюк
Пилипу Орлику24 жовтня 2012по вулиці Пилипа ОрликаТворцями пам'ятника є архітектор Володимир Гайдар і скульптор Степан Федорин. Пам'ятний знак виконаний у вигляді вертикального прямокутника із глибоким вирізом в середній частині.
Жителям села Пасічної, які загинули за волю Українипочаток вул. ГорбачевськогоСкульптор: В. Довбенюк
Данилу Галицькому13 жовтня 2015по вулиці Короля ДанилаБронзове погруддя (висота 1,3 м.) Королю Данилу виготовив скульптор Ігор Семак. Встановлене на гранітному постаменті заввишки понад 2 м. Ініціатором і фундатором цього проекту є родина колишнього міського голови Івано-Франківська Віктора Анушкевичуса.
Опанасу Заливасі 23 листопада 2017 пішохідна частина вулиці Незалежності Бронзовий пам'ятник зображає художника з мольбертом, який ніби присів на одній з лавок «стометрівки» та робить замальовку. Скульптор Ігор Семак.
Андрію Мельнику17 грудня 2017на розі вулиць Мельника-СахароваСкульптор Ігор Семак.
Шандору Петефі31 липня 2017в парку ім. Шевченка
Івану Пулюю21 вересня 2015біля центральних воріт ІФНТУНГ на вулиці БереговійНа постаменті викарбувані слова Івана Пулюя: «… нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю». Проект пам'ятника виконав архітектор Володимир Гайдар, скульптор Микола Обезюк.
Дмитру Гахув с. ХриплинНа постаменті викарбувані слова: «Земляче наш! В борні уклав ти свій талант, натхнення, душу. Пройшовши крізь огонь і стужу. Для нас героєм ти постав. Дмитро „Скуба“ Гах. 10.10.1919 — 27.09.1945»
Народному вчителю2 грудня 2018на розі вулиць Франка та ПетрушевичаАвтор Ігор Семак. На пам'ятнику написана цитата з вірша Андрія Малишка: «Вчителько моя, зоре світова…»
Великоднє сонце2008на ВалахЗроблений під час Міжнародного фестивалю Свято ковалів-2007. Висота пам'ятнику приблизно 3 метра, діаметр близько 2 метрів. До диску прикріплені 12 металевих промінів, які створені з янголів, жучків та дзвіночків. Кожен промінь цього величезного сонця кували 300 майстрів з 20 країн різними ковальськими техніками.
Мотоциклу2018Площа РинокНомерний знак 63-08 СЯД. Автори ідеї — Шешурак Вікторія та Шешурак Віра. Автор скульптури — Шешурак Андрій.
Едварду Джону Сміту2018С. Петлюри, 19На території ресторану «Титанік».
Роману Шухевичу23 травня 2019на розі вулиць Шухевичів і ЦьоклераВиготовлений з бронзи висотою 2,8 м. Автори — Ігор Семак та Євген Шатирко.
Роботу-козакутравень 2019в сквері Первоцвіт (м-н Пасічна)Металевий пам'ятник, зроблений в рамках фестивалю «Свято ковалів — 2019», ковалями-початківцями з ВПУ № 21.
Пресвятій Родині15 вересня 2019Калинова СлободаОсвятив архієпископ і митрополит Владика Володимир Війтишин.
Степану Пушику18 вересня 2019вулиця ШевченкаБронзовий пам'ятник (висота 2,3 м) скульптора Володимира Семківа виконано у вигляді щоденника письменника — 9 сталевих листів товщиною 6 мм з ажурним написом «Степан Пушик» та текстом-присвятою на першому листі:

А там, у Франковому місті, де озеро з парком,
Де вулиці тихі, від білих будинків – тепло,
Були мені милі розмови веселі та жарти,
Непросто і просто життя моє часом текло.

Ген-ген мої гори! Вони мені вірять, як сину!
Ген-ген мої весни, яких вже не буде повік!
Я й не сумніваюсь: воскресне моя Україна!
І люди підтвердять, що чесний я був чоловік!

Не треба ні ангела з мене робити, ні бурю, ні кригу.
Я дякую долі, що ані оглух, ні осліп,
Що жив неспокійно й залишусь на світі у книгах,
А книги потрібні Вкраїні! Як воля, як віра, як хліб…

Артуру Бернсу14 листопада 2019Бельведерська, 10-а, з боку провулку ФортечнийЗ ініціативи приватних меценатів.
Роману Левицькому12 серпня 1990Романа ЛевицькогоПам'ятник члену Народного Руху інженеру Роману Васильовичу Левицькому, вбитого 12/08/89 в Івано-Франківську. Початково пам'ятник був з бронзовим барельєфом. Наприкінці дев'яностих років минулого століття монумент двічі плюндрували мисливці за кольоровими металами. Через те 2007 року на тому ж місці встановили пам'ятний знак висотою 3 м з червоного пісковику роботи скульптора Василя Вільшука.

Колишні пам'ятники
Назва Рік встановлення Розташування Фото Короткі відомості
Братам Майданським1979На честь чотирьох братів, які з приходом СРСР активно брали участь у партійній і громадській роботі. Всі, четверо, загинули на війні. З нагоди 40-річчя «возз'єднання» 23 вересня 1979 року їм відкрили пам'ятник.

Монумент являв собою чотири залізобетонних пілони розмірами 6,5х1х0,5 м. На кожному з них були барельєфи братів, а на першому вгорі — напис: «Брати Майданські борці за владу Рад на Прикарпатті, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної Війни»[27].
Був ще п'ятий,— наймолодший брат Михайло. Але оскільки він повернувся з війни живим, то барельєф для нього робити не стали. Наприкінці 1980-х поруч встановили ростову скульптуру їхньої матері у скорботі. Пам'ятник протримався до 1993 року. Спочатку не було одностайної думки щодо його знесення, мовляв,— свої хлопці, яких ввела в оману ідеологічна пропаганда. Справу про знесення вирішила зірка на кашкеті Дмитра Майданського. Зараз на цьому місці продуктовий міні-маркет.
Скульптор — Болюк, архітектор — Соколовська.

Володимиру Леніну1975Скульптори А. Білостоцький, Г. Кальченко, О. Супрун, архітектори Т. Довженко і Л. Попеченко. 9 жовтня 1990 року пам'ятник було демонтовано[28]

У 1995 на цьому ж місці встановлено пам'ятник Івану Франку

Літак Гагаріна1980-тіс. Крихівці (на кільці біля теперішнього «Сільпо»)Це був справжній винищувач МіГ-15УТІ, — на такому ж розбився Юрій Гагарін. Цей пам'ятник офіційно не зносили. На початку 1990-х сильним вітром обірвало частину обшивки каркаса, — пам'ятник залишився на одних опорах. Протягом місяця його ніхто не ремонтував, і в результаті, вночі, — літак зник. За неофіційними даними, його розпиляли та здали на брухт.
Ракета проти церкви1970-тіУ 1972 році у приміщенні вірменського костелу відкрили музей історії релігії і атеїзму. Згодом площу перед музеєм прикрасила ракета, яка, згідно з тогочасним путівником, «символізувала одвічне прагнення людства до знань, до світла, до щастя». Ходили розмови про справжній ракетний модуль, на якому раніше тренувалися космонавти. Насправді ж це був звичайний макет, виготовлений на локомотиворемонтному заводі, на вигляд — досить мирний. У 1990 році костел повернули церкві, а ракету тоді відвезли на територію одного із промислових підприємств.
Танк Т-341978на Сталінградській площі (тепер Європейська)У листопаді 1965 року його поставили на Пасічній, в середині кільця (траси на Калуш і Львів).[29] То був старенький Т-34 на простому прямокутному постаменті. Пізніше врахували, що танкісти наступали з півдня — з боку Опришівців, а в напрямку Калуша відступали німці. Тому пам'ятник перенесли, а постамент підірвали вночі. Кажуть, що від вибуху потріскали вікна у сусідніх будинках.

Повторне відкриття відбулось у 1978 р. Танк Т-34 стояв на постаменті у формі зрізаного паралелепіпеда, обкладеного білим мармуром. На борту машини був номер «100», а на стволі — сім зірочок, що символізувало кількість знищених танків противника. На початку 1990-х танк зняли вночі. Наступного ранку на постаменті написали червоною фарбою: «Вандали — поверніть історію!». Через декілька днів демонтували і постамент.
Архітектор Альощенко, скульптор Давидюк.

Францу I1838на площі Францішка (тепер майдан Шептицького)Був знесений за наказом польського військового коменданта на рубежі 1919/1920 років, бронзу здано на військовий склад. Постамент знесли 1928 року. Всього пам'ятник цісарю простояв у місті 81 рік.
Грюнвальдської битви1910в парку Ельжбети (тепер парк імені Тараса Шевченка)Був встановлений в річницю 500-ліття Грюнвальдської битви. В 1910 році у парку цісарівни Елізабети (нині парк Шевченка) було відкрито пам’ятник, що називався  «Грюнвальдська скала». Монумент мав вигляд високої колони, увінчаної фігурою орла з розпростертими крилами (символ польської держави). Загальна висота Грюнвальдської скали складала 6 м. У грудні 1941 р. пам’ятник був серйозно пошкоджений німцями, а відтак і знесений.

Виноски
  1. В Івано-Франківську хочуть встановити пам'ятник Шухевичу Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine. // інф. за 10 червня 2010 року на www.zaxid.net (Новини ZAXID.NET)
  2. Урочисте відкриття пам'ятника Герою Небесної Сотні, Герою України Роману Гурику. www.pu.if.ua. Процитовано 18 жовтня 2015.
  3. В Івано-Франківську відкрили пам'ятник митрополиту Андрею Шептицькому // Радіо Свобода, 28.08.2015.
  4. Рильчук Юрій В Івано-Франківську відкрили меморіальний комплекс та пам'ятник Степану Бандері // інф. Укрінформ за 3 січня 2009 року
  5. В Івано-Франківську в урочистій обстановці відкрили памятник провідникові ОУН Степану Бандері на www.vidgolos.com
  6. Головатий М.І. «200 вулиць Івано-Франківська» — Ів.-Франківськ: Лілея, 2010. — С. 195
  7. Туристичний Івано-Франківськ: Куди піти і на що подивитися?. БЛІЦ-ІНФО. Процитовано 17 липня 2019.
  8. nashemisto.if.ua
  9. www.vezha.org. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 10 серпня 2010.
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 10 серпня 2010.
  11. Головатий М.І. «200 вулиць Івано-Франківська» — Ів.-Франківськ: Лілея, 2010. — С. 49
  12. із сайту «Deutsche Welle»
  13. В Івано-Франківську відкрили пам'ятник автору Десяти заповідей українського націоналіста // інф. за 23 серпня 2010 року на Korespondent.net
  14. Пам'ятник Адаму Міцкевичу на www.ivfrankivsk.if.ua. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 6 серпня 2010.
  15. [ http://www.report.if.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=4192:2010-04-22-20-33-53&catid=59:2009-09-26-16-39-41&Itemid=67 Пізнай краще свій край: Пам'ятник Міцкевичу] газета репортер за 19 серпня 2010 року http://www.report.if.ua
  16. Пам'ятник в честь проголошення столиці ЗУНР в Станіславові на www.ivfrankivsk.if.ua. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 6 серпня 2010.
  17. www.ivfrankivsk.if.ua. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 15 серпня 2010.
  18. МВС України в Івано-Франківській області. Архів оригіналу за 13 квітня 2009. Процитовано 6 серпня 2010.
  19. В Івано-Франківську відкрито пам'ятник винахіднику бджолиного вулика Петру Прокоповичу[недоступне посилання з липня 2019] // новина від Радіо «Свобода» за 10 червня 2002 року
  20. Помер Володимир Войцюк — відомий прикарпатський меценат, повідомл. за 4 червня 2010 року на www.vezha.org (Телерадіокомпанія «Вежа» — Новини Івано-Франківськ, Прикарпаття). Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 23 січня 2012.
  21. Сьогодні в Івано-Франківську відбулося урочисте відкриття пам'ятника Страченим. // інф. за 14 жовтня 2003 року на Вебсторінка Івано-Франківської обласної державної адміністрації
  22. Оксана Середюк (інформслужба ТРК «Вежа», Ів.-Франківськ) Громадськість Івано-Франківська вимагає знести пам'ятник Страченим на однойменній вулиці Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine. // інф. за 12 червня 2009 року
  23. Хронологія подій (Івано-Франківська)[недоступне посилання з липня 2019] на www.dif.if.ua («Ділова Івано-Франківщина») Архівовано 28 травня 2010 у Wayback Machine.
  24. Сайт обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка
  25. Набока Інна 20 років Українській Гельсінкській Спілці // матеріал Радіо «Свобода» від 7 липня 2008 року
  26. В Івано-Франківську відкрили пам'ятник В'ячеславу Чорноволу на Івано-Франківська обласна державна адміністрація
  27. Зруйновані і знесені: пам’ятники, які раніше стояли в Івано-Франківську. frankivsk-future.com.ua (укр.). Процитовано 28 травня 2021.
  28. За рішенням сесії міської Ради в Івано-Франківську демонтовано пам'ятник Леніну на www.ivfrankivsk.if.ua.
  29. www.ivfrankivsk.if.ua. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 6 серпня 2010.

Джерела і посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.