Jagdgeschwader 52

52-га винищувальна ескадра; Jagdgeschwader 52 (JG 52)
	Емблема Jagdgeschwader 52
На службі	19 серпня 1939 — 8 травня 1945
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Люфтваффе
Тип	винищувальна авіація
Роль	завоювання панування в повітрі
Чисельність	ескадра
Гарнізон/Штаб	Беблінген, Баден
Війни/битви	Друга світова війна; Західний фронт Французька кампанія; Битва за Британію; Східний фронт Операція «Барбаросса» Операція «Мюнхен»; Тирасполь-Мелітопольська операція; ; Операція «Тайфун»; Операція «Блау»; Сталінградська битва; Битва за Кавказ Повітряна битва за Кубань; ; Битва за Крим; Операція «Цитадель»; Битва за Дніпро Нижньодніпровська операція; ; Дніпровсько-Карпатська операція Одеська операція; ; Перша Яссько-Кишинівська операція; Львівсько-Сандомирська операція; Східно-Прусська операція;
Нагороди	4 згадування у Вермахтберіхт
Командування
Визначні; командувачі	майор Гордон Голлоб; оберст-лейтенант Дітріх Грабак; оберст-лейтенант Герман Граф
Авіація
Винищувачі	Bf 109E/F/G
	Медіафайли на Вікісховищі

52-га винищувальна ескадра (нім. Jagdgeschwader 52) — винищувальна ескадра Люфтваффе за часів Другої світової війни. Найуспішніше винищувальне формування в Другій світовій війні, загальна чисельність збитих літаків противника перевищувала 10 000 одиниць.

В ескадрі билися 3 найдосвідченіші аси світової війни, що здобули найбільшу кількість перемог у повітряних боях: Еріх Альфред Гартманн (352 перемоги), Герхард Баркхорн (301 перемога) та Гюнтер Ралль (275 перемог). У лавах ескадри у різний час також билися такі аси Люфтваффе, як Вільгельм Бац (237 перемог), Герман Граф (212 перемог), Гельмут Ліпферт (203 перемоги), Вальтер Крупінскі (197 перемог), Йоганнес «Макі» Штайнгофф (176 перемог), Гайнц Шмідт (173 перемоги), Ганс-Йоахім Марсель (158 перемог), Генріх Штурм (157 перемог), Петер Дюттманн (150 перемог), Рудольф Тренкель (138 перемог), Карл Грац (138 перемог), Франц Шаль (137 перемог), Адольф Дікфельд (136 перемог), Отто Фенекольд (136 перемог), Альфред Гріславскі (133 перемоги), Йоганнес Візе (133 перемоги), Адольф Борхерс (132 перемоги), Гергард Гоффманн (130 перемог), Фрідріх Облезер (127 перемог), Дітріх Грабак (125 перемог), Герберт Ілефельд (123 перемоги), Ганс-Йоахім Біркнер (117 перемог), Ганс Даммерс (117 перемог), Бертольд Корц (113 перемог), Гайнц Заксенберг (104 перемоги), Рудольф Майтіг (101 перемогу) та інші.

Історія

52-га винищувальна ескадра веде свою історію зі створення 1 травня 1939 року I групи на основі I. / Jagdgeschwader 433. 19 серпня 1939 ця група стала базою для розгортання JG 52 у містечку Беблінген (Баден). У жовтні 1939 року розпочалося створення штабної ескадрильї і II групи ескадри.

Райони бойових дій та дислокації 52-ї ескадри

Німеччина (серпень 1939 — травень 1940)
Франція, Велика Британія (травень — листопад 1940)
Німеччина (листопад 1940 — лютий 1941)
Франція, Бельгія (лютий — червень 1941)
Східний фронт (південний напрямок) (червень — жовтень 1941)
Східний фронт (центральний напрямок) (жовтень 1941 — січень 1942)
Німеччина, Словацька Республіка (січень — квітень 1942)
Східний фронт (південний напрямок) (травень 1942 — квітень 1944)
Румунія (квітень — липень 1944)
Польща (липень — жовтень 1944)
Німеччина (Східна Пруссія) (жовтень 1944 — травень 1945)

Основні райони базування 52-ї винищувальної ескадри[1]

Час	Місто	Підпорядкування	Основний літак
19 серпня — 27 жовтня 1939	Беблінген	—	Bf 109E
27 жовтня 1939 — 22 травня 1940	Мангейм-Сандхофен	V-й ПвК
22 травня — 6 червня 1940	Люксембург-Сандвайлер
6 червня — 18 серпня 1940	Ле-Туке-Парі-Плаж
18—31 серпня 1940	Кокель	Jafü 2
31 серпня — 5 листопада 1940	Кале-Марк
5 листопада 1940 — 22 січня 1941	Крефельд
22 січня — 13 лютого 1941	Деберіц
13 лютого — 29 березня 1941	Кале-Марк
29 березня — 13 червня 1941	Малдегем
23 червня — 27 червня 1941	Відень-Асперн	—	Bf 109F
27 червня — 5 липня 1941	Бухарест-Банеаса	—
5 липня — 17 вересня 1941	Бухарест-Піпера	—
17 вересня — 20 жовтня 1941	Тирасполь	IV-й ПвК
20—23 жовтня 1941	Калінін (півд.-зах.)	VIII-й ПвК
23—30 жовтня 1941	Калінін (півд.)
30 жовтня — 4 листопада 1941	Стариця
4 листопада — 14 грудня 1941	Стара Руса
14 грудня 1941 — 20 січня 1942	Дугино	—
20 січня — 11 квітня 1942	Йезау	—
11 квітня — травень 1942	Пльзень	—
? травня — 19 травня 1942	Харків	—
19 травня — 29 червня 1942	Барвінкове	—
29 червня — 2 липня 1942	Вовчанськ	—
2—8 липня 1942	Сніжне	—
8—14 липня 1942	Бахмут	—
14—19 липня 1942	Дебальцеве	—
19—29 липня 1942	Таганрог	—
29 липня — 5 серпня 1942	Ростов-на-Дону	—
5—9 серпня 1942	Біла Глина	—
9—13 серпня 1942	Армавір	—
13—23 серпня 1942	Мінеральні Води	—	109F/G
23 серпня — 19 вересня 1942	Гончарівка	—	109G
19 вересня — 23 листопада 1942	Прохладний	—
23 листопада — 30 грудня 1942	Майкоп	—
30 грудня 1942 — 20 січня 1943	Гігант	—
20 січня — ?	Ростов (півн.)	—
? лютого — 19 лютого 1944	Новокрасне	—
28 лютого — 20 березня 1944	Миколаїв	—
23—26 березня 1944	Кантакузівка	—
29 березня — 7 квітня 1944	Одеса	—
9—11 квітня 1944	Сіліштя	—
17 квітня — 11 травня 1944	Мамая	—
15 квітня — 10 липня 1944	/ Лейпциг/Румунія	—
14—26 червня 1944	Мамая	—
10 червня 1944 — ?	Ясси	—
10—22 липня 1944	Ярославице	—
24 липня 1944	Демблін-Ірена	—
26—31 липня 1944	Радом	—
29 липня — 23 листопада 1944	Краків	—
1—11 вересня 1944	Важин	—
21 жовтня — 2 листопада 1944	Юргенфельде	—
6—27 лютого 1945	Вейденгут	—

Командування

Командири

майор Губертус Мергардт фон Бернегг (нім. Hubertus Merhardt von Bernegg) (19 серпня 1939 — 18 серпня 1940)
майор Ганс Трюбенбах (нім. Hanns Trübenbach) (19 серпня 1940 — 10 жовтня 1941)
майор Вільгельм Лессманн (нім. Wilhelm Lessmann) (15 жовтня 1941 — 2 червня 1942)
оберст-лейтенант Фрідріх Бек (нім. Friedrich Beckh) (3—21 червня 1942)
майор Герберт Ілефельд (нім. Herbert Ihlefeld) (22 червня — 28 жовтня 1942)
майор Гордон Голлоб (28 жовтня — 1 листопада 1942, ТВО)
оберст-лейтенант Дітріх Грабак (нім. Dietrich Hrabak) (1 листопада 1942 — 30 вересня 1944)
оберст-лейтенант Герман Граф (нім. Hermann Graf) (1 жовтня 1944 — 8 травня 1945)

Бойовий склад 52-ї винищувальної ескадри

Штаб (Stab/JG52)[2]
1-ша група (I./JG52)[3]
2-га група (II./JG52)[4]
3-тя група (III./JG52)[5]
13-та словацька ескадрилья (13.(Slow.)/JG52)[6]
15-та хорватська ескадрилья (15.(Kroat.)/JG52)[7]

Див. також

Посилання

Jagdgeschwader 52. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 25 травня 2013.(нім.)
Jagdgeschwader 52. на ww2.dk. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 25 травня 2013.(англ.)
Jagdgeschwader 52. на axishistory.com. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 25 травня 2013.(англ.)
Истребительная эскадра JG52 (Jagdgeschwader 52). на allaces.ru. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 25 травня 2013.(рос.)
History of 15./JG 52
JG 52 (Jagdgeschwader 52) — форум по ескадрі (рос.)

Література

Jagdgeschwader 52: The Experten. — Osprey Publishing, 2004. — Т. 15. — 128 с. — (Aviation Elite Units) — ISBN 9781841767864. (англ.)(пол.)
Bergström, Christer (2007). Barbarossa — The Air Battle: July-December 1941. London: Chervron/Ian Allan. ISBN 978-1-85780-270-2.
Christer Bergström, Graf & Grislawski: A Pair of Aces. Eagle Editions, 2003. ISBN 0-9721060-4-9
Christer Bergström, Black Cross/Red Star: The Air War over the Eastern front. Vol. 1, Pacifica Military History, 2000. Vol. 2, Pacifica Military History & Classic Publications, 2001. Vol. 3, Eagle Editions, 2006. ISBN 0-9761034-4-3
Christer Bergström, Barbarossa: The Air War. Midlands/Ian Allan, 2007. ISBN 978-1-85780-270-2
Niko Fast, Das Jagdgeschwader 52. Bensberger Buchverlag, Bergisch Gladbach, 1988-92.
John Weal (2004), Aviation Elite Units Jagdgeschwader 52 The Experten. Osprey Publishing Limited. ISBN 1-84176-786-7

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Jagdgeschwader 52

[2] з 19 серпня 1939

[3] з 1 травня 1939

[4] з 1 вересня 1939

[5] з 1 березня 1940

[6] з 27 жовтня 1942

[7] з 20 вересня 1941