Silent Hill (відеогра)

В Silent Hill доступно п'ять кінцівок. У різні моменти гри є можливість урятувати доктора Кауфманна чи Сибіл, або ж їх обох. Залежно від своїх дій, Гаррі доведеться битися з одним із двох різних босів.

• «Хороша» (англ. Good) (умова: вбити Сибіл, але виконати квест з Кауфманном[33]) — Гаррі зустрічається з Далією й Алессою. Алесса возз'єднується з Шеріл. Несподівано з'являється Кауфманн, котрий стріляє в Далію та кидає в Алессу пляшку Аглаофотісу, проганяючи з неї Інкуба (англ. Incubus). Коли протагоніст перемагає демона, Алесса дає Гаррі дитину, свою реінкарнацію, і він з дитям покидає Сайлент-Гілл. З пітьми з'являється медсестра Ліза та затягує назад з собою Кауфманна[40][11].

• «Хороша+» (англ. Good+) (умова: врятувати Сибіл і виконати квест з Кауфманном[33]) — та сама кінцівка, проте Гаррі покидає Сайлент-Гілл з дитям і Сибіл[40][41].

• «Погана» (англ. Bad) (умова: вбити Сибіл і не виконати квест з Кауфманном[33]) — Алесса, возз'єднавшись із Шеріл, перетворюється на Інкубатора (англ. Incubator). Він убиває Далію. Гаррі перемагає Інкубатора, і той дякує йому голосом Шеріл; Алесса пропадає. Після цього з'ясовується, що Гаррі протягом усієї гри непритомний стікав кров'ю в розбитій автівці та, ймовірно, переживав передсмертні галюцинації[40].

• «Погана+» (англ. Bad+) (умова: врятувати Сибіл, але не виконати квест з Кауфманном[33]) — та сама кінцівка, проте після слів Інкубатора з'являється Сибіл, котра заспокоює Гаррі та переконує його, що потрібно йти з міста[40].

• «НЛО» (англ. UFO) — жартівлива кінцівка, в котрій Гаррі викрадають прибульці[42]. Ця кінцівка стає доступною лише при повторних проходженнях[11].

• Гарольд «Гаррі» Мейсон (англ. Harold "Harry" Mason) — 32-річний письменник, що втратив дружину та живе з семирічною прийомною донькою Шеріл[19]. На її прохання він з дівчинкою вирушає на відпочинок до курортного містечка Сайлент-Гілл, але по дорозі потрапляє в аварію[20][17]. Мандруючи містом, він поступово дізнається про те, що трапилося раніше, та про сутність своєї доньки. В «Поганій» кінцівці Гаррі помирає, а усі події після аварії виявляються його передсмертним маренням. В інших кінцівках Гаррі виживає[40]. На початку роботи над Silent Hill ім'я головного героя було Гумберт, а Шеріл звали Долорес — на честь головних дійових осіб роману Володимира Набокова «Лоліта». Проте ці імена були змінені американською частиною розробників, бо здалися їм занадто незвичайними. У підсумку хтось з них назвав персонажа власним прізвиськом[20]. Прізвище Мейсон взято у Джеймса Мейсона, виконавця ролі Гумберта у Кубриковській екранізації «Лоліти»[11].

• Шеріл Мейсон (англ. Cheryl Mason) — семирічна прийомна донька Гаррі Мейсона, була знайдена ним з дружиною неподалік від Сайлент-Гілла[38]. Є «доброю» частиною душі Алесси[36]. Коли Алесса почала прокидатися, вона прикликала обидві частини своєї душі, тому Шеріл попрохала батька відвезти її до міста[35][20]. У кінцівках «Хороша» та «Хороша+» помираюча Алесса віддає Гаррі Шеріл, котра знову стала немовлям[40]. Героїня була названа на честь актриси Шеріл Лі[20], що виконала роль Лори Палмер у серіалі «Твін Пікс».

• Сибіл Беннетт (англ. Cybil Bennett) — жінка двадцяти восьми років[43][К 3], поліцейська з Брамса, містечка неподалік Сайлент-Гілла[22]. Приїздить до міста, аби з'ясувати причину раптового зникнення зв'язку з Сайлент-Гіллом[43][К 4]. Вона зустрічає Гаррі в кафе, дає йому пістолет[46] і допомагає в пошуках доньки[36]. Пізніше Сибіл виявляється зараженою паразитом, і, залежно від дій героя (він може врятувати її за допомогою Аглаофотісу чи вбити), вона після подій гри залишається живою чи помирає[40]. Ім'я героїні запозичено у моделі Сибіл Бак та актриси Сибіл Даннінг, її прізвище — алюзія на Лоренсію Бембенек, реальну поліцейську, що стала вбивцею[20].

• Майкл Кауфманн (англ. Michael Kaufmann) — пятидесятилітній чоловік[20], директор шпиталю Алхемілла[23], таємно пов'язаний з сектою та Далією особисто[36]. Протягом гри намагається покинути місто[20]. Помирає в двох варіантах: або його вбиває монстр (якщо Гаррі не вб'є потвору, буде «Погана» кінцівка), або після битви головного героя з Інкубатором чи Інкубом — його затягує з собою в пітьму Ліза[11]. Ім'я Майкл Кауфман це комбінація імен засновників студії Troma Entertainment Майкла Герца та Ллойда Кауфмана[20].

• Ліза Гарланд (англ. Lisa Garland) — дівчина двадцяти трьох років, медсестра у шпиталі Алхемілла[20], звідки не виходить протягом усієї гри. З'являється лише в Іншому світі[25]. Зі щоденника Лізи з'ясовується, що вона доглядала за Алессою під час її ушпиталення в Алхеміллі після проведеного над дівчинкою ритуалу[47]. Після того як розкривається її сутність, назавжди залишається в Іншому світі Сайлент-Гілла[48]. Прізвище Лізи Гарланд запозичено в акртриси Джуді Гарленд, котра зіграла Дороті Гейл в екранізації «Дивовижного чарівника Країни Оз»[20].

• Далія Гіллеспі (англ. Dahlia Gillespie) — 46-річна жінка, лідер місцевої релігійної організації[49]. Вона використала свою доньку в ритуалі виклику бога, завдавши їй небезпечних для життя опіків[20]. ЇЇ мета — відродивши бога зруйнувати існуючі устої, стан речей, власне знищити існуючий світ і самій отримати могутність. Заради цього вона й жертвує власною донькою[50]. В кінці гри Далія помирає або від пострілу Кауфмана (якщо його врятувати), або від рук Алесси, що перетворилася на Інкубатора[40]. Ім'я персонажа це дещо змінене ім'я Дарії Ніколоді, колишньої дружини італійського кінорежисера Даріо Ардженто та матері актриси Азії Ардженто[20].

• Алесса Гіллеспі (англ. Alessa Gillespie) — дівчина чотирнадцяти років, донька Далії Гіллеспі, від народження мала незвичайні здібності. Стала жертвою проведеного матір'ю ритуалу з виклику бога[31][20]. Через сильні опіки та нескінченні страждання сила Алесси виходить з-під контролю; її агонія починає матеріалізуватися та змінювати реальність, через що місто тренсформується в Інший світ[35][51]. Залежно від дій протагоніста, її доля змінюється. Якщо повністю та правильно пройти сюжетне відгалуження, то Кауфман виливає на дівчину Аглаофотіс, проганяючи з неї Інкуба[11]. Після битви з ним Алесса віддає Гаррі дитя, реінкарнацію себе та Шеріл[35], і гине. Якщо ж не виконувати додатковий квест з Кауфманом, Алесса, возз'єднавшись з Шеріл, перетворюється на Інкубатора. Гаррі перемагає Інкубатора, і той дякує йому голосом Шеріл[40]. Початковим ім'ям Алесси було Азія (англ. Asia), на честь Азії Ардженто. Проте занадто незвичне ім'я було вирішено замінити на Алесса[20].

Композитор гри Акіра Ямаока. Він став композитором Silent Hill після того, як попередній музикант покинув команду розробників. У подальшому Акіра Ямаока напише музику й до усіх наступних частин серії аж до Shattered Memories включно.

Зовнішні відеофайли
	Трейлер Silent Hill з E3 1998
	Трейлер Silent Hill з TGS 1998
	Невеликий фільм про розробку гри

Розробку Silent Hill було розпочато у вересні 1996 року. Над створенням гри працювала команда Team Silent, підрозділ Konami Computer Entertainment Tokyo (скорочено KCET)[52][53][1]. Нові власники Konami, компанії-засновника KCET, прагнули випустити відеогру, котра змогла б стати успішною в США. Тому розробники, створюючи атмосферу Silent Hill, намагалися використовувати прийоми голлівудського кіно.

Співробітники, що займалися створенням гри, мали невдалий досвід попередніх проектів. Вони збиралися покинути Konami, бо їм не дозволяли реалізувати власні ідеї і вони не вписувалися в існуючі всередині компанії групи. За словами композитора гри Акіри Ямаоки (англ. Akira Yamaoka), розробники не знали, як почати роботу над Silent Hill. Час минав, але робочий процес практично стояв на місці. Персонал і керівництво Konami перестали сподіватися на можливий успіх Silent Hill, а члени команди Team Silent усе більше почувалися аутсайдерами. Незважаючи на те, що Konami планувала Silent Hill як проект для отримання прибутку, учасники Team Silent творчо підійшли до гри, оскільки, на їх думку, через суто комерційну позицію у Konami вийшов би непримітний проект на зразок низькобюджетних двовимірних ігор початку 1990-х. В решті решт розробники вирішили ігнорувати усі обмеження з боку Konami та зробити Silent Hill грою, котра б могла апелювати до емоцій гравця[54]. Для цього Team Silent вирішили використати «страх перед невідомим» — прийом, що застосовується в психологічних хоррорах.

За часів створення Silent Hill використання туману в тривимірних відеоіграх було вимушеним заходом через низьку продуктивність апаратних платформ. Однак, зробивши його важливою складовою ігрового світу, розробники змогли перетворити недолік на відмітну особливість продукту, що стала невід'ємним елементом усієї серії[10][11]. Сюжет гри зумисне було зроблено розпливчастим, а місцями навіть суперечливим, щоб його справжній зміст ховався десь у пітьмі, спонукаючи гравців до роздумів над неясними деталями[54]. Керівник проекту Кеїтіро Тояма (англ. Keiichiro Toyama) займався сценарієм[7], у той час як програміст Хіроюкі Оваку (англ. Hiroyuki Owaku) написав текст для загадок[55][56]. Компанія Latina International, котра раніше працювала над локалізацією Final Fantasy VII, переклала гру англійською[56][57]. Саме місто Сайлент-Гілл являє собою інтерпретацію невеликої американської общини в уявленні японської команди Team Silent. Тлумачення розробників ґрунтується на західній літературі та кінематографі, а також на описах американських міст в європейській та російській культурі[54]. Ідея для жартівливої кінцівки була взята зі спеціальної скриньки для пропозицій, куди розробники кидали свої відповіді на запитання: «У чому причина химерності Сайлент-Гілла?» Серед виказаних здогадок була в тому числі й «Змова прибульців»[58].

Такайосі Сато (англ. Takayoshi Sato) працював над дизайном персонажів та виправляв деякі неточності в сюжеті гри[58]. До цього Сато займався лише дизайном шрифтів та сортуванням файлів, оскільки на той час був ще молодим співробітником. Також Сато добре зарекомендував себе у тривимірному моделюванні, через що він певний час навіть консультував старших колег. Проте йому не довірили цю роботу, оскільки, на думку Konami, він був недостатньо досвідченим. Обурений цим Сато продемонстрував керівництву свої напрацювання та пригрозив, що стане приховувати знання, якщо його не допустять до тривимірного моделювання на цьому проекті. В результаті Сато дозволили зайнятися розробкою персонажів[59]. У цій роботі Такайосі Сато не покладався на ескізи, а одразу створював комп'ютерні моделі[60]. Дизайнер зіштовхнувся зі значними труднощами при створенні черепів персонажів-американців, оскільки вся команда складалася з азіатів і йому не було з ким проконсультуватися з цього питання[58]. Тим не менш зовнішність кожного персонажа вийшла добре пропрацьованою й індивідуальною. Лише Гаррі Мейсона було зроблено абсолютно нейтральним і без якихось прикметних ознак. За словами Сато, це мало допомагати гравцеві уявляти себе на місці головного героя[58].

Незважаючи на те, що Сато добре справлявся зі своєю роботою, керівництво все одно не до кінця йому довіряло і вирішило приставити до нього супревізора[59]. Аби цього уникнути, Такайосі викликався власноруч створити ігрові відеовставки. Протягом наступних двох з половиною років Сато фактично жив в офісі групи розробників, оскільки йому доводилося працювати над відеороликами на 150 UNIX-комп'ютерах своїх колег, коли в тих закінчувався робочий день[60][59]. Сато оцінив бюджет гри в 3—5 млн доларів[59]. За його словами, розробники хотіли зробити Silent Hill шедевральною грою, а не традиційним комерційним проектом, тому вони старалися створити захопливий сюжет, котрий, на зразок гарного літературного твору, не забувався б з часом[54].

Гра дебютувала навесні 1998 року на Electronic Entertainment Expo в Атланті, штат Джорджія, де трейлер Silent Hill після презентації зірвав овації глядачів[59][62]. Схвальний прийом переконав керівництво задіяти у проекті більше співробітників та посилити PR-кампанію[54]. Восени того ж року Konami представила Silent Hill на European Computer Trade Show в Лондоні[63] та на Tokyo Game Show[64][К 5]. Демо-версія гри також увійшла до японського видання Metal Gear Solid[65]. Однак масштабною рекламної підтримки проект не мав[66].

Образи монстрів із гри символізують дитячі страхи Алесси (біологічні та соціальні). Джерелами появи чудовиськ стали відраза до змій, червів і комах, страх перед собаками, страх перед дорослими людьми, моторошні елементи з прочитаних дівчинкою книжок та її колекції засушених комах, а також неприємні спогади. Схожі на маленьких дітей монстри (Grey Child і Mumbler), що вперше зустрічаються гравцю в школі, уособлюють агресивно налаштованих однолітків Алесси. Ледь помітні створіння, що також нагадують маленьких дітей, це образи самої дівчинки: схлипуючі Larval Stalker нагадують про її шкільні переживання, а атакуючі героя Stalker втілюють агресію, що зароджувалася в Алессі у відповідь на знущання. Страх перед впливом дорослих відображено в монстрі Romper; ці істоти накидаються на гравця, сідають зверху та не дають піднятися, що є натяком на фізичне та сексуальне насильство з боку служителів культу, а також символізує прагнення дорослих до підкорення чужої волі вагою свого авторитету. Ті дорослі, котрі беззаперечно виконують накази «ляльководів», як це робив медперсонал, що служив культу, знайшли своє втілення в монстрах Parasitized Doctor і Puppet Nurse: рухами вони нагадують маріонеток, а на спині у них сидить маленький паразит. Подоба бога залежить від уявлень того, хто його викликає: Інкуб уособлює хибні уявлення Далії, тоді як Інкубатор це проекція душевного стану Алесси, котру використали як інкубатор для ненародженого божества[67][68][11].

Оскільки місто переходить в Інший світ через страждання Алесси, у грі постійно зустрічаються образи, котрі відсилають до болю, що вона відчуває після спалення та ушпиталення. В даному контексті одними з основних символів усієї серії, починаючи з першої гри, є інвалідні візки та лікарняні ліжка. Вперше гравець бачить їх практично на самому початку гри, при першому настанні пітьми та появі монстрів. Надалі їх можна зустріти у багатьох локаціях, з якими пов'язані спогади Алесси, особливо при їх переході в Інший світ. Також на інвалідному візку Гаррі зустрічає заражену Сибіл. І на ньому ж на місце виклику бога (та фінальної битви) Далія привозить свою доньку[48][33][69][11].

Ця гра, як і більшість наступних ігор серії, перекликається з кінострічкою Едріана Лайна «Драбина Якова»[70]; зокрема «Погана» кінцівка гри, аналогічно фільму, тлумачить усе, що відбулося, як передсмертне марення протагоніста[33]. Починаючи з першої частини в серії також використані образи та режисура, запозичені з фільму «Екзорцист 3»[71]. Крім того оглядачі відмічають використання у творі прийомів таких майстрів кінематографу та літератури як Кубрик, Карпентер, Гічкок, Бредбері та Кінг[66]. На відображення Іншого світу Сайлент Хілла суттєво вплинули роботи манґаки Даідзіро Морохосі[72]. Загадки, а також назви та образи деяких монстрів базуються на книжках, наприклад на «Загубленому світі» Артура Конан Дойля чи «Алісі в Країні чудес» Льюїса Керрола[67][73]. Джерелом для наслідування при створенні міської газети стала стаття про американського серійного маніяка Еда Ґейна[74].

Кейітіро Тояма був дещо здивований, коли після виходу гру назвали страшною. Не будучи прихильником фільмів жаху, при розробці він спирався більше на свої захоплення окультизмом, НЛО та творчістю Девіда Лінча[75]. Різноманітні окультні предмети гри мають свої аналоги у світових релігіях. Агресивні діти спочатку задумувались схожими на нопперапонів (різновид йокай з японської міфології)[76]. Вівтар під антикварною крамницею нагадує камідана — синтоїстське домашнє святилище[77]. Аглаофотіс — це реально існуюча рослина, про яку згадується в Кабалі. Печать Метатрона названо на честь янгола, а Флаурос — на честь демона з Лемеґетону[30]. Назви деяких предметів та дверей в Ніде також беруть початок у містицизмі та покликані охарактеризувати магічні здібності Далії. Двері названо іменами духів Офіеля, Хагіта, Палега та Бетора, котрим, згідно середньовічних книг з чорної магії, дано владу над планетами. За словами Оваку, ці натяки на небесні тіла мають означати «занурення у глибини свідомості Алесси»[73].

Антураж школи було натхнено стрічкою «Дитсадковий поліцейський»[78]. Деякі вивіски та написи, що зустрічаються в школі, взято з фільмів «Екзорцист 3» та «12 мавп», що також певною мірою вплинули на стиль та деякі елементи і наступних ігор серії[74][71]. Стилістика жартівливої кінцівки нагадує колекційні картки з серії «Марс атакує», екранізованої у 1996 році Тімом Бертоном[11]. Чотирнадцять із п'ятнадцяти вулиць міста, що фігурують у першій частині серії, названо на честь відомих письменників у жанрах жахів та наукової фантастики. Серед них: Річард Бахман (псевдонім Стівена Кінга), Дін Кунц, Рей Бредбері, Джек Фінні, Майкл Крайтон, Айра Левін, Джон Сендфорд, Колін Вілсон, Роберт Блох, Річард Метісон, Джеймс Еллрой, Карл Саган, Ден Сіммонс і Кіт Крейг (псевдонім Кіт Рід)[79][80][81]. Вулиця Мідвіч, на якій розташована однойменна початкова школа, — посилання на роман Джона Віндема «Зозулята Мідвіча»[79]. У спискові вчителів школи значаться T. Moore, K. Gordon і L. Ranaldo — це імена учасників рок-гурту Sonic Youth[74].

Хронологічно другою грою франшизи стала Silent Hill: Play Novel, що була випущена Konami в березні 2001 року[100][101]. Проект являв собою інтерактивний графічний роман; він вийшов лише для Game Boy Advance і лише в Японії. Сюжет гри переважно переказує події оригінального Silent Hill. Головним героєм також є Гаррі Мейсон, проте після першого проходження гри стає доступним сценарій за Сибіл Беннет, а після його завершення — сценарій «Boy» (укр. Хлопчик), котрий треба було додатково завантажувати. У ньому йшлося про хлопчика Енді, що живе по сусідству з Гаррі та Шеріл Мейсонами і випадково потрапляє до міста Сайлент-Гілл[102].

На даний момент існує п'ять сиквелів гри, але сюжетним продовження оригіналу є лише третя частина серії, події якої відбуваються після «Хорошої» кінцівки. Інші ігри серії не є прямими продовженнями першої частини, а лише побічно пов'язані з нею сюжетом. Ігровим персонажем Silent Hill 3 стає Хізер Мейсон (Шеріл взяла собі інше ім'я, аби порвати з минулим) — прийомна донька Гаррі Мейсона, котрому 17 років тому вдалося втекти з Сайлент-Гілла[35]. Проект вийшов на багатьох платформах; розробкою початкового варіанту для PlayStation 2, продаж котрого розпочався в 2003 році, займалася Team Silent[103][1]. За мотивами гри зняли фільм «Сайлент Хілл 2»[104].

Silent Hill: Origins стала п'ятою грою в серії Silent Hill[105]. Сюжетно вона є приквелом першої частини; її події відбуваються за сім років до подій оригінальної Silent Hill[106], коли далекобійник Тревіс допоміг Алессі врятуватися з палаючого будинку[107]. Розробкою гри займалася Climax Studios, а видавцем, як завжди, виступила Konami. Гра вийшла наприкінці 2007 року для портативних консолей PlayStation Portable, а через півроку почався також продаж версії для PlayStation 2[108][109]. Японська версія гри має назву Silent Hill Zero[108].

Silent Hill: Shattered Memories це так зване «переосмислення» подій першої гри, розроблене Climax Studios і випущене Konami 8 грудня 2009 року для Wii та 19 січня 2010 року для PlayStation 2 і PlayStation Portable[110]. В центрі уваги, як і раніше, чоловік, що шукає зниклу доньку, але сюжет та персонажі різняться[111]. За результатами анкетування гравця складається психологічний профіль, залежно від якого змінюються внутрішньоігрові елементи. У грі немає боїв: в альтернативній «замерзлій» версії міста від монстрів доводиться просто втікати, не завдаючи їм значної шкоди[111].