Білорусько-російські відносини

Біло-червоно-білий прапор був символом БНР, а також пострадянської Білорусі в 1991—1995 роках. А також є символом білоруської опозиції.

Погоня — герб БНР та пострадянської Білорусі у 1991—1995 роках. Символ опозиції.

Після розпаду Радянського Союзу новостворена російська держава намагалася зберегти контроль над пострадянським простором, створивши 8 грудня 1991 р. регіональну організацію – Співдружність Незалежних Держав (СНД). Проте Білорусь, як і інші республіки СНД, почала віддалятися від Росії, яка в той час намагалася стабілізувати свою розірвану економіку та зв'язки із Заходом.

На початку 90-х Росія була стурбована тим, що її участь у державі ближнього зарубіжжя, як-от Білорусь, загрожує відносинам, які вона намагалася побудувати із Заходом. Однак, коли НАТО почало розширюватися на схід, Росія опинилася у складній ситуації. З одного боку, вона зіткнулася з розпадом великого геополітичного блоку, який колись контролював. З іншого боку, відчувалося, що Захід намагається ізолювати його від європейського середовища, збираючи шматки колишньої імперії. Це призвело до зростання значення добрих відносин з Білоруссю.[1]

• 
  Прапор Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (1954–1991)
• 
  Прапор Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки (1951–1991)

У середині 1990-х років і особливо з приходом до влади Олександра Лукашенка в липні 1994 року Білорусь здавалася ідеальним кандидатом для інтеграції з Росією. Російський президент Борис Єльцин після підписання в лютому 1995 року Договору про дружбу, добросусідство і співробітництво з Білоруссю заявив, що «два народи [були] поділили спільний історичний досвід протягом багатьох століть». Це, за його словами, «створило основу для підписання договору та інших документів щодо поглиблення інтеграції наших двох країн. Серед усіх країн СНД Білорусь має найбільші права на такі відносини завдяки своєму географічному положенню, контактам з Росією, нашій дружбі та прогресу реформ».[2]

Інтеграційний процес розпочався 2 квітня 1996 року, а рівно через рік було засновано Союз Білорусі та Росії. Кульмінацією цього процесу стало створення Союзної держави між РФ і Білоруссю 8 грудня 1999 року Договір про рівні права громадян між Білоруссю та Росією був підписаний у грудні 1998 року, який охоплює працевлаштування, доступ до медичної допомоги та освіти.

  Після вступу на посаду Володимира Путіна він висловив глибоке невдоволення станом відносин з Білоруссю і розкритикував договір 1999 року, політика, яку він встановив, полягала в тому, щоб вкласти в цей договір реальний зміст. Його пропозиція полягала в тому, щоб продовжити об'єднання або за моделлю федерації, що означало, що Білорусь приєднається до Російської Федерації, або побудує союз, подібний до Європейського Союзу. Проте Білорусь відмовилася, і статус-кво зберігся.

Незважаючи на це, здавалося, що стратегічна цінність Білорусі продовжує зростати для Росії через міжнародні події. Ці дії включали військову діяльність Сполучених Штатів на пострадянському просторі після терактів 11 вересня 2001 року, зміщення східноєвропейських держав на захід, плани розгортання системи протиракетної оборони НАТО в Польщі чи Чехії та вище. весь підйом кольорових революцій. У результаті, незважаючи на невдачі в політичній та економічній інтеграції, військово-інтеграційні процеси між двома державами тривали.

Оскільки Росія усвідомила, що повна інтеграція з Білоруссю буде дорого коштувати, вона змінила свою зовнішню політику в більш прагматичному напрямку. У цій політиці виділялися дві основні цілі — Перше полягало в тому, щоб зменшити економічний тягар, яке Білорусь поклала на свою економіку, а по-друге, — взяти під контроль інфраструктуру транзиту енергії в Білорусі. Ці дві цілі вплинули на більшість конфліктів і газових воєн між двома країнами.

З 2014 року, після багатьох років поширення російського впливу в країні, Лукашенко наполягав на відродженні білоруської ідентичності після початку російсько-української війни: анексії Криму Росією та військового втручання у Східну Україну. Вперше він виголосив промову білоруською (а не російською, якою вживає більшість людей), у якій сказав: «Ми не росіяни — ми білоруси», а пізніше заохочував до використання білоруської. Торговельні суперечки, прикордонні суперечки та значно розслаблене офіційне ставлення до голосів дисидентів — усе це частина послаблення давніх теплих відносин з Росією.[3]

14 вересня 2017 року відносини Білорусі та Росії повернулися в норму, оскільки обидва провели військові навчання.[4][5][6]

У 1995 році кордон Росії з Білоруссю було зруйновано. Однак у 2014 році кордон відновили з білоруської сторони. У свою чергу Росія в лютому 2017 року створила прикордонну зону з боку Смоленської області.[7]

У 2019 році Лукашенко провів двосторонні переговори в Сочі з президентом Росії Володимиром Путіним і заявив, що їхні дві країни «можуть об'єднатися завтра, без проблем».[8] Ідея, яку підтримував Путін протягом багатьох років, спостерігачі назвали потенційний план схемою Путіна, щоб залишитися при владі після 2024 року.[9] Проте політолог Михайло Виноградов пояснив, що «Лукашенко буде жорстко грати перед публікою, намагаючись виглядати слабким перед Путіним», а Артем Шрайбман з Московського центру Карнегі припустив, що «Москві, швидше за все, не вдасться знайти свою базу серед білорусів».[10]

Білорусь і Росія обидві були державами-членами Радянського Союзу. Росія історично завжди вважала Білорусь російською територією. Росіяни вважають білорусів «білими росіянами». 24 січня 2020 року ознаки нової напруженості між Білоруссю та Росією проявилися, коли президент Білорусі Олександр Лукашенко публічно звинуватив президента Росії Володимира Путіна у спробі зробити Білорусь частиною Росії.[11] Це призвело до того, що Росія скоротила економічні субсидії Білорусі.[12]

У липні 2020 року відносини між Білоруссю та Росією були названі «напруженими» після того, як у Мінську було заарештовано 33 російських військових.[13] Згодом Лукашенко звинуватив Росію в спробі приховати спробу відправити 200 бійців з приватної російської військової фірми, відомої як Група Вагнера, до Білорусі з місією дестабілізації країни напередодні президентських виборів 9 серпня.[14]

5 серпня 2020 року глава російської служби безпеки Дмитро Медведєв попередив Білорусь про звільнення підрядників.[12] Лукашенко також заявив, що Росія бреше про свої спроби використати групу Вагнера для впливу на майбутні вибори.[15]

Після президентських виборів і вибуху нових протестів Лукашенко наприкінці серпня згадав, що Білорусь буде вести переговори з Росією про рефінансування свого державного боргу на суму 1 млрд доларів.[16] 14 вересня Лукашенко відвідав Путіна в Сочі, де останній пообіцяв надати Білорусі 1,5 млрд доларів.[17]

У 2009 році між двома країнами спалахнула серйозна дипломатична суперечка. Президент Білорусі Олександр Лукашенко звинуватив Росію в тому, що вона пропонує кредит у розмірі 500 млн доларів за умови визнання Білоруссю Абхазії та Південної Осетії, але додав, що позиція Білорусі не продається. Лукашенко заявив, що громадяни Білорусі повинні дотримуватися грузинських законів, подорожуючи до двох регіонів, а МЗС заявило, що всі громадяни Білорусі повинні користуватися пунктами в'їзду на грузинській стороні. Лукашенко заявив, що замість Росії Білорусь має «шукати щастя в інших частинах планети». Коментуючи тісне військове співробітництво між двома країнами, Лукашенко порівняв 10-мільйонне населення Білорусі як живий щит Росії проти Заходу, послугу, яка, за його словами, «не була безкоштовною».[18]

У липні 2009 року спалахнула так звана Молочна війна, коли Росія заборонила імпорт усіх молочних продуктів з Білорусі, заявивши, що вони не відповідають новим правилам. Білорусь звинуватила Росію в застосуванні заборони в політичних цілях, тоді як Росія заперечила, що заборона була політичною. Невдовзі Росія скасувала заборону, а Білорусь відновила поставки молочної продукції до Росії.[18]

Однак нова суперечка виникла, коли Росія заявила, що Білорусь заборгувала 231 мільйон доларів за поставки газу, які вона використовувала з початку року. Білорусь погрожувала запровадити прикордонний та митний контроль на кордоні з Росією та відмовилася брати участь у переговорах Організації Договору про колективну безпеку в Москві. В інтерв'ю Президент Лукашенко поставив під сумнів необхідність дипломатичних відносин з Росією, оскільки Росія «блокує» Білорусь.[18]

31 травня 2012 року президент Росії Володимир Путін критикував санкції Європейського Союзу проти Білорусі, а в спільній заяві Путін і Лукашенко сказали:

«Росія та Білорусь координуватимуть зусилля щодо протидії спробам втручання у внутрішні справи Союзної держави та тиску шляхом введення обмежувальних заходів або санкцій».