Дністров'яни
Галича́ни або дністров'я́ни — українська етнографічна група[1][2][3][4], що живе на берегах річки Дністер.
«Русинів, що сидять в горах низького Бескида, називають Лемками, других, що живуть в горах від ріки Ослава, аж по жерела Лімниці, називають Бойками, а тих, що живуть в Чорногорі по стороні галицькій, буковинській і угорській, називають Гуцулами. Крім того, маємо ще жителів рівного поля і тут одних називають Подоляне, інших Ополяне, Ністровяне, Долішняне Сотаки, жителів лісових названо Полісюки, тих що живуть між Дністром і горами названо Підгорянами» [5]
Ця стаття є частиною серії статей про народ |
Українці |
---|
|
|
Українська та її діалекти |
Інші статті
|
Портал «Україна» |
Територія
Територія компактного проживання галичан значною мірою накладається на історичну територію Східної Галичини. Її межа, як і наддністрянських говірок, проходить приблизно по лінії міст: Хирів — Болехів — Долина — Перегінське — Тлумач — Заліщики — Скала-Подільська — Підволочиськ — Збараж — Золочів — Рава-Руська — Яворів — Мостиська — Хирів. На заході галичани (наддністряни) межують із батюками (носіями надсянських говорів), бойками, гуцулами, покутянами й буковинцями на півдні, подоляками на сході й волинянами на півночі.
Українські діалектологи наголошують на тому, що говори галичан дуже вплинули на сусідні діалекти. Так, зокрема Михайло Лесів зазначає, «наддністрянські говірки, які інколи називалися опільськими, становлять головний, центральний масив південно-західного діалекту української мови». Наддністрянський говір ліг в основу південно-західного (так званого «галицького») варіанта української літературної мови, його риси широко відбиті у мові художньої літератури, фольклору.
Походження
На початках формування слов'ян, на території сучасного розселення галичан проживали склавини. Пізніше, за поглядами вчених, територія північного Прикарпаття в часи раннього Середньовіччя заселялася величезним союзом білих хорватів. Це плем'я займало територію від Західного Бугу та верхів'їв Пруту й Серету на сході до річки Ніси й верхів'їв Лаби на заході[6]. З часу заснування перших слов'янських держав, цей край входив у Білу Хорватію, частково був під протекторатом Великої Моравії, Угорщини, Русі. Після розпаду останньої на території Галичини існувала Галицько-Волинська держава.
Примітки
- Географіка — географічний портал: Етнографічні групи та релігійний склад населення
- Сайт Цигана: Етнографічні групи українців
- Коломия — перлина Прикарпаття: Прикарпаття
- Заклинський Р. Географія Руси. — Л.: Товариство «Просвіта», 1887.
- Заклинський Р. Географія Руси. — Л.: Товариство «Просвіта», 1887. — с. 8
- Радянська енциклопедія історії України. Т. І. — К.: Наук, думка, 1969. — стор. 144
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- О. В. Заставецька, Б. І. Заставецький, Д. В. Ткач. Географія населення України: навч. посіб. — Тернопіль, 2007. — 134 с.
- Заклинський Р. Г.. Географія Руси. — Л.: Товариство «Просвіта», 1887
Посилання
- Карпатський єврорегіон. Українська частина // Львівський національний університет імені Івана Франка
- Український народний одяг. Наддністряни // Вишиванка