Лондон-Гітроу

Терен, на якому сьогодні знаходиться аеропорт Хітроу, як летовище почали використовувати під час Першої світової війни, в цей час тут було розташовано військове летовище. У 1930-і роки летовище, яке тоді мало назву Велике Західне летовище, використовувало компанія Fairey Aviation для виготовлення та клінічних випробувань авіаційної техніки[3].. Комерційні авіакомпанії використовували аеропорт Кройдон, який був головним лондонським аеропортом на той час.

У 1943 Хітроу перейшло під оруду Міністерства Авіації і став розвиватися як проміжна база Королівських військово-повітряних сил Великої Британії[3]. Спорудження злітно-посадкових смуг було розпочато в 1944 на землі, що належала до цього приходському священику з Гармонсворса. Новий аеропорт був названий за назвою села Heath Row, яке було зруйновано під час будівництва аеропорту, і перебувало приблизно на місці сьогоднішнього Терміналу 3[4].

По закінченню Другої світової війни, управління Хітроу було передано Міністерству Цивільної Авіації. Перший цивільний рейс відбувся 1 січня 1946 року, в Буенос-Айрес з дозаправкою в Лісабоні. Аеропорт став працювати повністю як цивільний з 31 травня 1946 , і до 1947 року в Хітроу було три злітно-посадкові смуги, і ще три будувалися. Перші злітно-посадкові смуги, побудовані для поршневих літаків, були короткі і їх напрямки враховували всі напрямки вітру.

У 1953 перша плита першої сучасної злітно-посадкової смуги була урочисто покладена у присутності королевою Єлизаветою II. У 1955 вона також відкрила першу постійну будівлю терміналу, Будівлю Європи (тепер відому як Термінал 2). 1 квітня 1955 була відкрита нова 38,8-метрова вежа командно-диспетчерського пункту.

Океанський Термінал (перейменований у Термінал 3 в 1968) було відкрито 13 листопада 1961 для обслуговування далекомагістральних рейсів[5]. В цей час аеропорт обслуговував пряме вертолітне сполучення з центральним Лондоном[6].. У 1968 було відкрито Термінал 1, будівництво комплексу терміналів було завершено, і Хітроу зміг обслуговувати 14 мільйонів пасажирів щороку.

Розташування перших терміналів в центрі аеропорту з тих пір стало головним обмежувачем його подальшого розширення. При будівництві не враховувалася необхідність великої автомобільної стоянки, так як передбачалося, що подорож літаком буде доступно тільки багатим — яких будуть до терміналу привозити власні шофери.

Наприкінці 1960-х на площі 160 акрів на південь від південної злітно-посадкової смуги побудовано вантажний термінал, що було з'єднано з терміналами 1, 2 і 3 вантажним тунелем.

Термінал 3 в 1970 було розширено, збільшився зал прибуття. Було впроваджено багато технічних удосконалень, включаючи перші у Великій Британії траволатори[7]. Дві головні злітно-посадкові смуги були збільшені для того, щоб аеропорт міг приймати нові великі літаки типу Boeing 747.

У 1977 Лондонський метрополітен був продовжений до Хітроу; Лінія Пікаділлі стала доставляти пасажирів з аеропорту в Центральний Лондон всього за годину. 23 червня 1998 було відкрито пряме залізничне сполучення з лондонським вокзалом Паддінгтон по спеціально побудованій залізничній Великій Західній Головній Лінії.

Подальше зростання пасажирських перевезень досяг рівня 30 мільйонів пасажирів на рік до початку 1980-х, тому виникла потреба в новому більшому терміналі. Термінал 4 був побудований на південь від південної злітно-посадкової смуги поряд з існуючим вантажним терміналом, далеко від трьох інших терміналів, він був з'єднаний з терміналами 1, 2 і 3 вже існуючим вантажним тунелем. Термінал 4 був відкритий принцом і принцесою Уельської в квітні 1986,, і він став домашнім терміналом для недавно приватизованої авіакомпанії British Airways.

В 1987 р уряд Великої Британії націоналізував компанію British Airports Authority (сьогодні відома як «BAA Limited»), яка керувала Хітроу[8] і ще шістьма аеропортами Великої Британії[9].

Протягом 1980-х і 1990-х років, після приватизації BAA Limited, в Хітроу були значно розширені термінали, збільшилася кількість роздрібних точок і ресторанів.

• Вересень 2002 року — розпочато будівництво терміналу 5.
• 2005 рік
  • коротка злітно-посадкова смуга 23, призначена для використання при сильних південно-західних вітрах, була виведена з експлуатації.
  • відкрито східне крило терміналу 1.
• 2006 рік — відкрито пірс 6 у складі терміналу 3.
  • 18 травня 2006 року — відбувся перший випробувальний політ A380 у Хітроу[10]
• 21 квітня 2007 року було введено в експлуатацію нову вежу командно-диспетчерського пункту
• 14 березня 2008 року — королева Єлизавета II відкрила термінал 5.
• 2008 — початок будівництва терміналу 2B.
• 2009 — Будівля Королеви була знесена.
• 29 жовтня 2009 року British Airways звільнив термінал 4 та переїхав до терміналу 5.
• Листопад 2009: завершено перший етап будівництва терміналу 2В.
  • 23 листопада 2009 року — старий термінал 2 закрито.

• 2010: завершено будівництво другої черги терміналу 5[11]
• 12 травня 2010 року — скасовано будівництво третьої злітно-посадкової смуги і шостого терміналу новим урядом Великої Британії.
• Літо 2010 — старий термінал 2 було демонтовано.
• Жовтень 2010 — розпочався другий етап будівництва терміналу 2B.
• 1 червня 2011 року — термінал 5С відкрито офіційно.
• 2013 — демонтаж старої вежі командно-диспетчерського пункту, для забезпечення під'їзних шляхів до нового терміналу 2.[12]
• 4 червня 2014 — відкрито новий термінал 2[13]
• Червень 2015: термінал 1 було закрито і з подальшим знесенням, щоб дозволити розпочати другий етап розширення терміналу 2[14]. Останні рейси відбулися 29 червня, а термінал закрито 30 червня[15]

(Закрито)
Термінал 1 відкрито в 1968 році королевою Єлизаветою II у квітні 1969 року.[16][17] До відкриття терміналу 5 Термінал 1 був базою British Airways для внутрішніх та європейських напрямків (BA) та для декількох далекомагістральних маршрутів. Термінал 1 закрито у червні 2015 року. Його місце використовується для розбудови Терміналу 2[18] який відкрився у червні 2014 року.

Термінал 2, центральна відправна зона

Найновіший термінал аеропорту, офіційно відомий як Королівський термінал, було відкрито 4 червня 2014 року[19][20] Спроектований іспанським архітектором Луїсом Відалєм, він був побудований на місці, де було побудовано оригінальний термінал 2 та будинок королеви[21][22] Основний комплекс було завершено в листопаді 2013 року і пройшло ще шість місяців тестувань перед відкриттям для пасажирів. Він включає в себе додатковий пірс (T2B), 1340-містну автостоянку, енергетичний центр та охолоджувальну станцію для створення охолоджуваної води. Є 52 крамниці, 17 барів та ресторанів[23]

Термінал 2 використовується усіма членами Star Alliance, які літають з Хітроу (консолідація авіакомпаній за політикою спільного розміщення Star Alliance «Переміщення під єдиною дахом»). З терміналу працюють Aer Lingus, Eurowings, Flybe та Icelandair. Розвиток терміналу буде продовжуватись при підготовці до закриття Терміналу 3 в 2019 році[24]

Оригінальний термінал 2 відкрився як будівля Європи у 1955 році та був найстарішим терміналом аеропорту. Мав площу 49 654 м² і був розрахований і на 1,2 млн пасажирів щороку. В останні роки пасажирообіг досягав 8 мільйонів. Упродовж терміну служби через термінал пройшло 316 мільйонів пасажирів. Будівлю було знесено у 2010 році разом з будинком Королеви, у якому розташовувалися офіси авіакомпанії[25]

Термінал 3 з висоти пташиного польоту

Термінал 3 відкрився як Океанічний термінал 13 листопада 1961 року для обробки далекомагістральних рейсів вильотів для іноземних перевізників до Сполучених Штатів, Азії та інших країн Далекого Сходу[26] У цей час аеропорт мав прямий вертолітний сервіс до Центрального Лондона з даху будівлі терміналу. Перейменовано термінал 3 в 1968 році, його було розширено в 1970 році з додаванням будівлі прибуття.

Станом на 2013 рік термінал 3 має площу 98 962 м².

Термінал 4 з висоти пташиного польоту

Термінал 4, відкрито у 1986 році, розташований на південь від південної злітно-посадкової смуги поруч із вантажним терміналом і з'єднаний з терміналами 1, 2 і 3 за допомогою вантажного тунелю Хітроу. Термінал має площу 105 481 м² і зараз є хабом для альянсу SkyTeam, за винятком Garuda Indonesia, Middle East Airlines та Delta Air Lines, що використовують термінал 3 та деякі незалежні перевізники. Більшість рейсів, що прямують до Терміналу 4, — це рейси з Азії та Північної Африки, а також декілька рейсів до Європи.

Термінал 5 з висоти пташиного польоту

Термінал 5 лежить між північними та південними злітно-посадковими смугами на західному кінці Хітроу і був відкритий королевою Єлизаветою II 14 березня 2008 року[27]. Відкрито для пасажирів 27 березня 2008 року. British Airways та Iberia ексклюзивно використовують термінал.

Кошторисна вартість будівництва 4,3 млрд фунтів стерлінгів, термінал складається з чотириповерхової головної будівлі (Конкорс A) та двох супутникових терміналів, пов'язаних з головним терміналом підземною транзитною системою. Другий супутник (конкорс C), біля якого розташована стоянка для Airbus A380. Його повністю було введено до ладу з 1 червня 2011 р.

Будівля головного терміналу (конкорс A) має площу 300,000 м², а конкорс B — 60,000 м²[28]. Він має стоянку на 60 літаків і ємністю 30 мільйонів пасажирів на рік, а також понад 100 крамниць та ресторанів[29]

Потяг Хітроу-Експрес на станції Паддінгтон

• Хітроу-Експрес — потяг що прямує без зупинок від аеропорту до лондонської станції Паддінгтон; поїзди відправляють що 15 хвилин у 15-хвилинну мандрівку (21 хвилина до/з терміналу 5). Поїзди відправляються зі станції Хітроу-Термінал 5 або Центральної станції Хітроу (термінали 2 і 3).
• Хітроу-Коннект — потяг що прямує без зупинок від аеропорту до лондонської станції Паддінгтон, поїзди відправляють кожні 30 хвилин у 27-хвилинну подорож та мають п'ять зупинок на залізничних станціях[38]
• Лондонський метрополітен (Лінія Пікаділлі) — чотири станції обслуговують аеропорт Термінал 2, 3, Термінал 4, Термінал 5 та станція Хаттон-Кросс. Звичайний час поїздки від Хітроу-Центральне до Центрального Лондона становить близько 40-50 хвилин. .[39]

Автобуси відходять від великої автостанції Хітроу-Центральне що обслуговує термінали 2 та 3, а також від автобусних зупинок у терміналів 4 та 5.

Капсула ULTra

Термінали 2 та 3 знаходяться на відстані крокової досяжності. Трансфери до терміналів 4 та 5 здійснюються залізничним транспортом Хітроу-Експрес або автобусом. Поїздки потягами Хітроу-Експрес та Хітроу-Коннект між Хітроу-Центральне та терміналами 4 та 5 є безкоштовними[40] Це також стосується лондонського метрополітену при використанні картки Oyster. Під час подорожі до Терміналу 4 треба пересісти на станції Хаттон-Кросс, хоча ця станція не є частиною зони безкоштовного проїзду. Місцеві автобуси по всій території аеропорту надаються безкоштовно за схемою Heathrow FreeFlow;[41] пасажири мають повідомити водієві їх мету поїздки, за для безкоштовного проїзду.

Перевезення транзитних пасажирів, які залишаються в аеропорту, забезпечується безкоштовними спеціальними трансферними автобусами між терміналами.

ULTra Personal Rapid Transport — відкрито у квітні 2011 року для трансферу пасажирів між терміналом 5 та автостоянкою, швидкість до 40 км/год. Лінію обслуговують 21 невеликі кабінки, в яких можуть перебувати до чотирьох дорослих, двох дітей та їх багаж. Кабіни мають батарею та працюють до чотирьох кілометрів. Капсули працюють на вимогу. Постачальник стверджує, що рівень доступності на 95 % і аварій станом на 2017 рік не зареєстровано[42]. Існують плани використання такої ж технології для підключення терміналів 2 і 3 до віддалених автостоянок[43]

Див. джерело запитів Вікіданих та джерела.