Медицина подорожей та хвороб мандрівників

На сьогодні близько 2 млрд людей щорічно здійснюють різні подорожі з метою туризму, гуманітарної місії, глобалізації виробництва або міграції у пошуках роботи. Люди у звичайних умовах свого проживання живуть у рівновазі з автохтонними штамами мікроорганізмів, висотними характеристиками і кліматичними умовами, притаманними даній місцевості, з мікрокліматом свого помешкання. Така рівновага навіть у цих більш-менш сталих умовах досить нестабільна і може бути легко порушена появою нових мікробів, сезонних кліматичних змін, неординарних стресових ситуацій. А в ході поїздок мандрівники стикаються з різними фізичними та екологічними факторами (різка зміна висоти над рівні моря, вологості, температури, мікрофлори, стреси, наслідки фізичної втоми тощо), які можуть істотно порушити гомеостаз людини. Все це може призвести до погіршення здоров'я і неможливості досягти цілей подорожі, до завезення і поширення небезпечних інфекційних хвороб у свою країну. Більше 80 % випадків розвитку порушень здоров'я у мандрівників пов'язані з дією інфекційних факторів (вірусів, бактерій, найпростіших, паразитичних грибків, гельмінтів тощо). Істотну роль у цьому відіграють діарея мандрівників, малярія, тропічні хвороби тощо. Більшість перерахованих вище ризиків можна мінімізувати запобіжними заходами, вжитими перед подорожею, під час або одразу після неї. Хоча в більшості випадків розвитку хвороб мандрівників їх перебіг гладкий, але 1—5 % мандрівників захворює тяжче, що призводить до звертання по медичну допомогу під час або відразу ж після подорожі, 0,01—0,1 % вимагають медичної евакуації, а 1 на 100 000 помирає[1]. Ким би не була та особа, яка здійснює подорож, та з якою би місією вона не подорожувала за межі свого постійного місця проживання, розуміння динаміки пересування і ризиків, що з ним пов'язані у різних країнах, дозволить звести до мінімуму можливий негативний вплив на здоров'я і буде сприяти максимальному задоволенню та успіху в запланованих справах.

Численні ризики виникають внаслідок багатьох факторів подорожі. Основні ризики:

• Повітряний транспорт[2]:

  тиск повітря у салоні,

  відносна вологість,

  зневоднення,

  озон і космічне випромінювання,

  проблеми вестибулярного апарату — «хвороба захитування» (англ. Motion sickness — Airsickness, Seasickness, Travel sickness), відома як повітряна, морська хвороба тощо,

  тривала нерухомість,

  проблеми із кровообігом,

  зміна часових поясів,

  психологічні аспекти,

  специфічні проблеми.

• Довкілля, що оточує:

  висота,

  температура,

  вологість повітря,

  ультрафіолетове сонячне випромінювання,

  вживання продуктів харчування і води,

  відпочинок на воді,

  небезпечні тварини і рослини.

• Нещасні випадки, травматизм і насильство:

  дорожньо-транспортні пригоди,

  травматизм на воді,

  насильницькі дії.

• Інфекційні хвороби, які представляють небезпеку для мандрівників:

  хвороби, які передаються контамінованими продуктами харчування і водою (кишкові інфекції);

  хвороби, які поширюються комахами (арбовірусні хвороби, лейшманіози, сонна хвороба тощо);

  зоонози;

  хвороби, які передаються статевим шляхом;

  хвороби, які передаються через кров (гемоконтактні хвороби);

  повітряно-крапельні хвороби (інфекції дихальних шляхів);

  хвороби, які передаються через ґрунт (сапронози, гельмінтози, мікози тощо).

Включає в собі основні положення:

• вивчення спектру захворюваності для різних регіонів світу;
• встановлення регіонального спектру інфекційної захворюваності, особливостей перебігу, ускладнень, наслідків інфекційних хвороб;
• вивчення фізіологічних аспектів акліматизації;
• вивчення проблеми десинхронозів;
• розробка методів профілактики хвороб мандрівників, в тому числі програм імунізації.

Медицина подорожей вимагає дуже великих знань в області інфекційних хвороб, епідеміології, вакцинології тощо. Незважаючи на те, що на теперішній час CDC[3] та ВООЗ складають основу тих чи інших уявлень в області медицини взагалі, кілька груп фахівців зробили перші кроки у розробці навчальних програм з метою кращого визначення ролі медицини подорожей та її місця у суспільній охороні здоров'я як вузької спеціальності та створили ISTM[4] та ASTMH[5]. Формування таких груп створило сприятливі умови для відкритого діалогу і поліпшення знань для практиці медицини подорожей. Окрім цього, нещодавно було створено мережу дозорного епіднагляду спеціально для оцінки тенденцій захворюваності серед мандрівників — TropNetEurop[6] і GeoSentinel[7]. Вони можуть повідомити заздалегідь про можливі ризики тієї або іншої подорожі та надати додаткову інформацію в разі будь-якого захворювання, що виникло після повернення, для оптимізації діагностичного та лікувального процесу. В таких особливих обставинах лікарі повинні знати, що шукати і де знайти інформацію про екзотичні хвороби, що виходять за рамки їх повсякденної практики.

При обговоренні питання вакцинації потрібно враховувати регіон подорожі, яка планується. CDC віділяє 3 категорії вакцин:

• рутинні,
• рекомендовані,
• обов'язкова.

• Рутинна вакцинація включає вакцини, які надаються для підтримки нормального стану здоров'я, зазвичай вони складають календар вакцинації тієї або іншої країни.
• Рекомендована вакцинація враховує низку факторів, включаючи подорожі особливого напрямку в залежності від сезону, попереднього вакцинального статусу, віку, стану здоров'я тощо. В цілому, ці вакцини рекомендують з метою захисту туристів від хвороб в інших частинах світу і не допущення ввезення інфекційних захворювань через міжнародні кордони (проти вірусного гепатиту А та В, черевного тифу, паратифів, дифтерії, правця, поліомієліту, грипу, пневмококової інфекції, гемофілюсної інфекції, японського та кліщового енцефалітів тощо).
• Обов'язкову вакцинацію, згідно Міжнародних медико-санітарних правил 2005 р. (ММСП)[9], необхідно проводити проти жовтої гарячки в разі поїздок в деякі країни Африки південніше Сахари та тропічної південної Америці. Окрім того, від тих паломників, хто подорожує під час хаджу уряд Саудовської Аравії вимагає проведення вакцинації проти менінгококової інфекції та наявність міжнародного сертифікату про це.

Наразі вивчається можливість внутрішньошкірного (інтрадермального) введення деяких вакцин при необхідності термінових мандрівок. Кількість випадків дефіциту запасів вакцин, особливо проти грипу, сказу та жовтої гарячки, збільшилася за останні роки. Це неприйнятна проблема охорони здоров'я, яка впливає на запобігання спалахів. Щоб запобігти цій проблемі мандрівок проведені дослідження показали, що дробові дози навіть до концентрації менш ніж 5 % від стандартної дози здатні спричинити утворення антитіл, подібні до відповідної рекомендованої стандартної дози вакцини проти жовтої гарячки. Для деяких вакцин внутрішньошкірна вакцинація фракційною дозою могла б додатково збільшити імуногенність і ефективність[10].

Величезний круїзний лайнер потребує особливої уваги з точки зору медицини подорожей.

Окремим підрозділом медицини подорожей є медицина круїзних суден та перебування на морі (англ. Cruise Ship & Maritime Medicine). На круїзних кораблях концентруються люди із різних країн світу, і в таких умовах різні захворювання (кишкові, вірусні — грип, кір, краснуха, хвороба, яку спричинює вірус Norwalk тощо) можуть швидко поширюватися від людини до людини. Окрім цього, якщо судно заходить у порт для висадки пасажирів, вони можуть бути схильними до інфікування різними екзотичними захворюваннями, характерними для даного регіону. Більшість таких інфекційних хвороб можуть передаватися перш ніж виникають перші клінічні симптоми (тобто ще в інкубаційному періоді), що підвищує небезпеку їх поширення. Якщо додати до цього той факт, що традиційно круїзні судна недостатньо укомплектовані та оснащені (відповідно до сучасних вимог), мають мінімальний запас ліків, відсутність лабораторної служби тощо, стає зрозумілим унікальність надання медичної допомоги в таких умовах. На теперішній час від більшості круїзних суден вимагають мати корабельного лікаря з певним досвідом невідкладної медичної допомоги, малі лабораторії та можливість надання допомоги хворим, що знаходяться у критичному стані, але загалом круїзним кораблям часто бракує достатньо медичних ресурсів.

• Діарея мандрівників
• Тропічна медицина
• Носимий аварійний запас (НАЗ)

• WHO. Health topics. Travel and health (англ.)
• Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3

• Public Health Agency of Canada. Travel Health Notices (англ.)