Населення КНР

Населення Китаю
	Ріст чисельності населення країни
Чисельність	1,367 млрд осіб
Густота	146,6 особи/км²
Коефіцієнт міграції	0,44 ‰
Природний рух
Природний приріст	▲0,45 %
Народжуваність	12,49 ‰
Фертильність	1,6 дітей на 1 жінку
Смертність	7,53 ‰
Смертність немовлят	12,44 ‰
Вікова структура
• до 14 років	17,08 %
• 15–64 років	72,91 %
• старіші за 65 років	10,01 %
Середня тривалість життя	75,41 року
• чоловіків	73,38 року
• жінок	77,73 року
Статева структура
загалом	1,06 чол./жін.
при народженні	1,15 чол./жін.
до 15 років	1,17 чол./жін.
15–64 років	1 чол./жін.
після 65 років	0,92 чол./жін.
Етнічні групи
Нація	китайці
Найбільший етнос	хань (китайці)
Нацменшини	чжуани, хуейці, маньчжури, уйгури
Мови
Офіційна	китайська (путунхуа)
Також у побуті	чжуанська, кантонський діалект (юе)

Чисельність населення Китаю 2015 року становила 1,367 млрд осіб (1-ше місце у світі)[1]. Чисельність китайців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 12,49 ‰ (159-те місце у світі), смертність — 7,53 ‰ (112-те місце у світі), природний приріст — 0,5 % (162-ге місце у світі) .

Природний рух

Для природного руху населення Китаю за останні десятиліття характерні зниження коефіцієнтів народжуваності і смертності. Природний приріст населення знизився до 1,2 % на рік. Тепер щороку населення Китаю збільшується на 12-14 млн людей. Демографія Китаю характеризується великою кількістю населення з низькою питомою вагою молоді, що частково є результатом політики однієї дитини. Китай найбільша за кількістю населення країна світу.

Відтворення

Народжуваність у Китаї, станом на 2015 рік, дорівнює 12,49 ‰ (159-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,6 дитини на одну жінку (181-ше місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 84,6 % (станом на 2006 рік)[1].

Смертність у Китаї 2015 року становила 7,53 ‰ (112-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,45 % (162-ге місце у світі)[1].

Тренди народжуваності (помаранчевий) і смертності (зелений) (англ.)

Природний приріст населення Китайської Народної Республіки в 1950—2015 роках[2].

Рік	Чисельність населення	Кількість живих народжень	Кількість смертей	Природний приріст	Народжуваність (‰)	Смертність (‰)	Природний приріст (‰)	Фертильність
1950	546815	20232000	9843000	10389000	37,0	18,0	19,0
1951	557480	21073000	9923000	11150000	37,8	17,8	20,0
1952	568910	21050000	9671000	11379000	37,0	17,0	20,0
1953	581390	21511000	8139000	13372000	37,0	14,0	23,0
1954	595310	22604000	7846000	14758000	37,97	13,18	24,79
1955	608655	19842000	7474000	12368000	32,60	12,28	20,32
1956	621465	19825000	7085000	12740000	31,90	11,40	20,50
1957	637405	21691000	6884000	14807000	34,03	10,80	23,23
1958	653235	19088000	7826000	11262000	29,22	11,98	17,24
1959	666005	16504000	9717000	6787000	24,78	14,59	10,19
1960	667070	13915000	16964000	−3 049 000	20,86	25,43	−4,57
1961	660330	11899000	9403000	2496000	18,02	14,24	3,78
1962	665770	24640000	6671000	17969000	37,01	10,02	26,99
1963	682335	29593000	6851000	22742000	43,37	10,04	33,33
1964	698355	27334000	8031000	19303000	39,14	11,50	27,64
1965	715185	27091000	6794000	20297000	37,88	9,50	28,38
1966	735400	25776000	6494000	19282000	35,05	8,83	26,22
1967	754550	25625000	6361000	19264000	33,96	8,43	25,53
1968	774510	27565000	6359000	21206000	35,59	8,21	27,38
1969	796025	27152000	6392000	20760000	34,11	8,03	26,08
1970	818315	27356000	6219000	21137000	33,43	7,60	25,83
1971	841105	25780000	6157000	19623000	30,65	7,32	23,33
1972	862030	25663000	6560000	19103000	29,77	7,61	22,16
1973	881940	24633000	6209000	18424000	27,93	7,04	20,89
1974	900350	22347000	6609000	15738000	24,82	7,34	17,48
1975	916395	21086000	6708000	14378000	23,01	7,32	15,69
1976	930685	18530000	6747000	11783000	19,91	7,25	12,66
1977	943455	17860000	6482000	11378000	18,93	6,87	12,06
1978	956165	17450000	5976000	11474000	18,25	6,25	12,00
1979	969005	17268000	6018000	11250000	17,82	6,21	11,61
1980	981235	17868000	6221000	11647000	18,21	6,34	11,87
1981	993885	20782000	6321000	14461000	20,91	6,36	14,55
1982	1008065	21260000	6653000	14607000	22,28	6,60	15,68
1983	1020180	18996000	7223000	11773000	20,19	6,90	13,29
1984	1034750	18022000	6890000	11132000	19,90	6,82	13,08
1985	1045320	21994000	7087000	14907000	21,04	6,78	14,26
1986	1066790	23928000	7318000	16610000	22,43	6,86	15,57
1987	1084035	25291000	7285000	18006000	23,33	6,72	16,61
1988	1101630	24643000	7315000	17328000	22,37	6,64	15,73
1989	1118650	24140000	7316000	16824000	21,58	6,54	15,04
1990	1135185	23910000	7570000	16340000	21,06	6,67	14,39
1991	1150780	22650000	7710000	14940000	19,68	6,70	12,98
1992	1164970	21250000	7740000	13510000	18,24	6,64	11,60
1993	1178440	21320000	7820000	13500000	18,09	6,64	11,46
1994	1191835	21100000	7740000	13360000	17,70	6,49	11,21
1995	1204855	20630000	7920000	12710000	17,12	6,57	10,55
1996	1217550	20670000	7990000	12680000	16,98	6,56	10,41
1997	1230075	20380000	8010000	12370000	16,57	6,51	10,06
1998	1241935	19420000	8070000	11350000	15,64	6,50	9,14
1999	1252735	18340000	8090000	10250000	14,64	6,46	8,18
2000	1262645	17710000	8140000	9570000	14,03	6,45	7,58	1,22
2001	1271850	17020000	8180000	8840000	13,38	6,43	6,95
2002	1280400	16470000	8210000	8260000	12,86	6,41	6,45
2003	1288400	15990000	8250000	7740000	12,41	6,40	6,01
2004	1296075	15930000	8320000	7610000	12,29	6,42	5,87
2005	1303720	16170000	8490000	7680000	12,40	6,51	5,89	1,33
2006	1311020	15840000	8920000	6920000	12,09	6,81	5,28
2007	1317885	15940000	9130000	6810000	12,10	6,93	5,17
2008	1324655	16080000	9350000	6730000	12,14	7,06	5,08
2009	1331380	16150000	9430000	6720000	11,95	7,08	4,87
2010	1337825	15920000	9510000	6410000	11,90	7,11	4,79	1,18
2011	1344130	16040000	9600000	6440000	11,93	7,14	4,79
2012	1353821	16350000	9660000	6690000	12,07	7,14	4,93
2013	1360720	16400000	9720000	6680000	12,08	7,16	4,92
2014	1367820	16870000	9770000	7100000	12,37	7,16	5,21
2015[3]	1374620	16550000	9750000	6800000	12,07	7,11	4,96	1,54[4]

Вікова структура

Віково-статева піраміда населення Китаю, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Китаю становить 37,1 року (66-те місце у світі): для чоловіків — 36,2, для жінок — 38,1 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 75,41 року (99-те місце у світі), для чоловіків — 73,38 року, для жінок — 77,73 року[1].

Вікова структура населення Китаю, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

діти віком до 14 років — 17,03 % (126 146 137 чоловіків, 107 410 265 жінок);
молодь віком 15-24 роки — 13,82 % (100 380 703 чоловіка, 88 615 299 жінок);
дорослі віком 25-54 роки — 47,95 % (334 240 795 чоловіків, 321 417 301 жінка);
особи передпохилого віку (55-64 роки) — 11,14 % (77 098 602 чоловіка, 75 286 553 жінки);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 10,01 % (65 573 256 чоловіків, 71 316 477 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 9,3; коефіцієнт розлучуваності — 2,0; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 22 (дані за 2010 рік)[5][6]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 25,86 року, жінки — 23,89 року, загалом — 24,85 року (дані за 2010 рік)[7].

Розселення

Густота населення Китаю по провінціях

Густота населення країни 2015 року становила 146,6 особи/км² (84-те місце у світі)[1]. Розміщене населення нерівномірно. У східному Китаї на 1/5 території проживає ⅔ населення країни. Половина його зосереджена в приморських районах, західні та північно-західні райони країни з несприятливими природними умовами заселені все ще досить слабо. Протягом останніх десятиліть у результаті активізації економічного життя країни посилилися міграційні потоки робочої сили. Вони спрямовані з густозаселених районів Великої Китайської рівнини в провінції Північного, Північно-Східного, Північно-Західного і Південно-Східного Китаю. Зростає також сезонна і маятникова міграція в зонах міст-мільйонерів.

Урбанізація

Китай високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 55,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,05 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Шанхай — 23,741 млн осіб, Пекін (столиця) — 20,384 млн осіб, Чунцін — 13,332 млн осіб, Гуанчжоу — 12,458 млн осіб, Тяньцзінь — 11,21 млн осіб, Шеньчжень — 10,749 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,44 ‰ (133-тє місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 300,9 тис. біженців з В'єтнаму і невизначена кількість з Північної Кореї[1].

Китай є країною-спостерігачем в Міжнародної організації з міграції (IOM)[8].

Расово-етнічний склад

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос:			Відсоток:
китайці хань			91.6%
чжуани			1.3%
інші			7.1%

Головні етноси країни: хань (китайці) — 91,6 %, чжуани — 1,3 %, інші (хуейці, манчьжури, уйгури, мяо, і, монголи, тибетці, яо, корейці, туцзяни, казахи, дуни, буї, хані, бай, лі, дайці й інші) — 7,1 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1]. Уряд Китаю офіційно виділяє 56 малих народностей, що проживають на території Китайської Народної Республіки.

Питома вага етнічних китайців-хань по провінціях

Національний склад КНР за даними переписів населення (народи з чисельністю більше 1 млн осіб)

Етнічна група	Мовна сім'я	1953	%	1964	%	1982	%	1990	%	2000	%	2010	%
Китайці	Китайські мови	547 283 057	93,94	651 296 368	94,22	936 703 824	93,30	1 039 187 548	91,92	1 137 386 112	91,53	1 220 844 520	91,60
Чжуани	Тай-кадайські мови	6 611 455	1,13	8 386 140	1,21	13 441 900	1,32	15 555 820	1,38	16 178 811	1,28	16 926 381	1,27
Хуейцзу	Китайські мови	3 559 350	0,61	4 473 147	0,64	7 207 780	0,71	8 612 001	0,76	9 816 802	0,78	10 586 087	0,79
Маньчжури	Тунгусо-маньчжурські мови	2 418 931	0,42	2 695 675	0,39	4 299 950	0,43	9 846 776	0,87	10 682 263	0,84	10 387 958	0,78
Уйгури	Тюркські мови	3 640 125	0,62	3 996 311	0,58	5 917 030	0,59	7 207 024	0,64	8 399 393	0,66	10 069 346	0,76
Мяо	Мови мяо-яо	2 511 339	0,43	2 782 088	0,40	5 017 260	0,50	7 383 622	0,65	8 940 116	0,71	9 426 007	0,71
І	Тибето-бірманські мови	3 254 269	0,56	3380 960	0,49	5 492 330	0,54	6 578 524	0,58	7 762 286	0,61	8 714 393	0,65
Туцзяни	Тибето-бірманські мови					284 9	0,03	5 725 049	0,51	8 028 133	0,63	8 353 912	0,63
Тибетці	Тибето-бірманські мови	2 775 622	0,48	2 501 174	0,36	3 821 950	0,38	4 593 072	0,41	5 416 021	0,43	6 282 187	0,47
Монголи	Монгольські мови	1 462 956	0,25	1 965 766	0,28	3 402 200	0,34	4 802 407	0,42	5 813 947	0,46	5 981 840	0,45
Буї	Сино-тибетські мови	1 247 883	0,21	1 348 055	0,19	2 103 150	0,21	2 548 294	0,22	2 971 460	0,23	2 870 034	0,22
Корейці	корейська	1 120 405	0,19	1 339 569	0,19	1 783 150	0,18	1 923 361	0,17	1 923 842	0,15	1 830 929	0,14
Дуни	Сино-тибетські мови					1 446 190	0,14	2 508 624	0,22	2 960 293	0,24	2 879 974	0,22
Яо	Мови мяо-яо					1 414 870	0,14	2 137 033	0,19	2 637 421	0,21	2 796 003	0,21
Бай	Сино-тибетські мови					1 147 360	0,11	1 598 052	0,14	1 858 063	0,15	1 933 510	0,15
Хані	Тибето-бірманські мови					1 063 300	0,11	1 254 800	0,11	1 439 673	0,12	1 660 932	0,12
Казахи	Тюркські мови					878 570	0,09	1 110 758	0,10	1 250 458	0,10	1 462 588	0,11
Лі	Сино-тибетські мови					882 030	0,09	1 112 498	0,10	1 247 814	0,10	1 463 064	0,11
Дай	Сино-тибетські мови					864 340	0,09	1 025 402	0,09	1 158 989	0,09	1 261 311	0,09

Національний склад по провінціях, за переписом 2000 року[9]

Провінція	Чисельність	Китайці	Чжуани	Хуейцзу	Маньчжури	Мяо	Уйгури	Туцзяни	І	Монголи	Тибетці	Буї	Дуни	Яо	Корейці	Бай	Хані	Казахи	Лі	Дай	Ше	Лісу
Пекін	13 569 194	95,7 %	0,1 %	1,7 %	1,8 %			0,1 %		0,3 %					0,2 %
Тяньцзінь	9 848 731	97,3 %		1,8 %	0,6 %					0,1 %					0,1 %
Хебей	66 684 419	95,6 %		0,8 %	3,2 %					0,3 %
Шаньсі	32 471 242	99,7 %		0,2 %
Внутрішня Монголія	23 323 347	79,2 %		0,9 %	2,1 %					17,1 %					0,1 %
Ляонін	41 824 412	83,9 %		0,6 %	12,9 %					1,6 %					0,6 %
Цзілінь	26 802 191	90,8 %		0,5 %	3,7 %					0,6 %					4,3 %
Хейлунцзян	36 237 576	95,1 %		0,3 %	2,9 %					0,4 %					1,1 %
Шанхай	16 407 734	99,4 %		0,4 %	0,1 %
Цзянсу	73 043 577	99,6 %		0,2 %
Чжецзян	45 930 651	99,1 %				0,1 %		0,1 %													0,4 %
Аньхой	58 999 948	99,3 %		0,6 %
Фуцзянь	34 097 947	98,3 %		0,3 %		0,1 %		0,1 %													1,1 %
Цзянсі	40 397 598	99,7 %																			0,2 %
Шаньдун	89 971 789	99,3 %		0,6 %
Хенань	91 236 854	98,7 %		1,0 %	0,1 %					0,1 %
Хубей	59 508 870	95,6 %		0,1 %		0,4 %		3,7 %					0,1 %
Хунань	63 274 173	89,9 %		0,2 %		3,0 %		4,2 %					1,3 %	1,1 %		0,2 %
Ґуандун	85 225 007	98,5 %	0,7 %			0,1 %		0,2 %					0,1 %	0,2 %
Ґуансі	43 854 538	61,6 %	32,4 %	0,1 %		1,1 %							0,7 %	3,4 %
Хайнань	7 559 035	82,6 %	0,7 %	0,1 %		0,8 %								0,1 %					15,5 %
Чунцін	30 512 763	93,5 %				1,6 %		4,7 %
Сичуань	82 348 296	95,0 %		0,1 %		0,2 %		0,1 %	2,6 %	0,1 %	1,5 %
Ґуйчжоу	35 247 695	62,2 %	0,1 %	0,5 %	0,1 %	12,2 %		4,1 %	2,4 %	0,1 %		7,9 %	4,6 %	0,1 %		0,5 %			0,2 %		0,1 %
Юньнань	42 360 089	66,6 %	2,7 %	1,5 %		2,5 %			11,1 %	0,1 %	0,3 %	0,1 %		0,4 %		3,6 %	3,4 %			2,7 %		1,4 %
Тибет	2 616 329	6,1 %		0,3 %							92,8 %
Шеньсі	35 365 072	99,5 %		0,4 %
Ґаньсу	25 124 282	91,2 %		4,7 %	0,1 %					0,1 %	1,8 %
Цінхай	4 822 963	54,0 %		15,6 %	0,2 %					1,8 %	22,5 %
Нінся	5 486 393	65,4 %		33,9 %	0,4 %					0,1 %
Сіньцзян	18 459 511	40,6 %		4,5 %	0,1 %		45,2 %	0,1 %		0,8 %								6,7 %
КНР	1 242 612 226	91,5 %	1,3 %	0,8 %	0,9 %	0,7 %	0,7 %	0,6 %	0,6 %	0,5 %	0,4 %	0,2 %	0,2 %	0,2 %	0,2 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %

Українська діаспора

Мови

Мови Китаю (2015 рік)[1]
Мова:			Відсоток:
китайська			%
інші			%

Офіційна мова[10]: стандартна китайська (путунхуа) — загальнодержавна. Інші регіональні офіційні мови: чжуанська (офіційна в Ґуансі-Чжуанському автономному районі), кантонський діалект (юе) (офіційна у Ґуандуні), монгольська (офіційна у Внутрішній Монголії), уйгурська (офіційна в Сіньцзянь-Уйгурському автономному районі), киргизька (офіційна в Сіньцзянь-Уйгурському автономному районі), тибетська (офіційна в Тибеті). Інші поширені мови: здебільшого самостійні мови, що вважаються діалектами китайської — кантонський (юе), шанхайський (у), північномінський (мінбей), тайванський (міннань), хайнанський (цюнвень), гань, хакка (кецзя), хой (ваньнань), цзінь.

Етнолінгвістична мапа Китаю, 1983 рік (англ.)

Релігії

Релігії в Китаї (2009 рік)[1]
Віросповідання:			Відсоток:
атеїсти			52.2%
буддисти			18.2%
християни			5.1%
мусульмани			1.8%
місцеві вірування			21.9%
індуїсти			0.1%
юдаїзм			0.1%
даоїсти			0.7%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: буддизм — 18,2 %, християнство — 5,1 %, іслам — 1,8 %, місцеві вірування — 21,9 %, індуїзм — 0,1 %, юдаїзм — 0,1 %, інші — 0,7 % (переважно даоїзм), не сповідують жодної — 52,2 % (станом на 2010 рік)[1]. Державна політика підтримує атеїсти на всіх рівнях культурного і громадського життя.

Поширення релігій в Китаї (англ.)

Заборона всіх релігійних груп була метою комуністичної влади в Китаї. Християнство намагались контролювати і організувати по-своєму. Це вдалося завдяки утворенню Патріотичного руху Трійці серед протестантів і Католицької патріотичної асоціації серед католиків 1958 року, які також терпіли утиски до 1978 року. Найбільші переслідування були під час культурної революції. Більшість Біблій було знищено, будинки віруючих розграбовано, а їх самих піддавали різним приниженням, багатьох арештували. Падіння комунізму у Східній Європі комуністи Китаю приписують релігії, тому зберігається суворий контроль над християнськими та мусульманськими організаціями, а нереєстрована діяльність переслідується. Ріст Християнської Церкви у Китаї з 1977 року не має аналогів у світовій історії. 1949 року нараховувалось 1,8 млн протестантів і 3,3 млн католиків, а 1992 року — 63 і 12 млн відповідно. У найбільш християнському місті Веньчжоу нараховується понад 300 тис. християн, хоча в 1960-х роках це місто було вибране як модель для антирелігійної кампанії. У 1983—1985 і з 1989 року переслідування були ослаблені, однак влада прагне закриття домашніх церков.

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 96,4 % дорослого населення (віком від 15 років): 98,2 % — серед чоловіків, 94,5 % — серед жінок[1]. Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні. Середня тривалість освіти становить 14 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,49 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,8 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,5 % ВВП країни (126-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 12,44 ‰ (121-ше місце у світі); хлопчиків — 12,58 ‰, дівчаток — 12,27 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 27 випадків на 100 тис. народжень (116-те місце у світі)[1].

Китай входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, японський енцефаліт, геморагічна гарячка з нирковим синдромом (HFRS) (станом на 2016 рік)[1]. 2012 року було зареєстровано 780,0 тис. хворих на СНІД (11-те місце у світі), це 0,1 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (112-те місце у світі)[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 7,3 % (152-ге місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 3,4 % (оцінка на 2010 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 97,5 % населення в містах і 93 % в сільській місцевості; загалом 95,5 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 86,6 %, в сільській місцевості — 63,7 %, загалом по країні — 76,5 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 554,1 км³ на рік, або 409,9 тонни на одного мешканця на рік: з яких 12 % припадає на побутові, 23 % — на промислові, 65 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 36,6 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 23,5 %; частка осіб похилого віку — 13 %, або 7,7 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. З 1 січня 2016 року китайський уряд змінив демографічну політику «одна родина — одна дитина», якої дотримувався. За межею бідності (з 2011 року 2300 юаней на рік на одну особу) 2013 року перебувало 6,1 % населення[1]. Розподіл доходів міських домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 1,7 %, верхній дециль — 30 % (станом на 2009 рік)[1].

Станом на 2016 рік, в країні 1,2 млн осіб не має доступу до електромереж; 99,9 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 99,8 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 687,845 млн унікальних інтернет-користувачів (1-ше місце у світі), що становило 50,3 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2012 року становили 804 млн осіб, загальна кількість населення країни у віці 15-64 років — 1,004 млрд осіб (1-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 33,6 %; промисловість і будівництво — 30,3 %; сфера послуг — 36,1 % (станом на 2012 рік)[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 4,2 % працездатного населення, 2013 року — 4,1 % (39-те місце у світі)[1]. Офіційна статистика враховує лише міських безробітних.

Кримінал

Наркотики

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Значний перевалочний пункт для героїну із Золотого трикутника Південно-Східної Азії; зростаюче внутрішнє споживання синтетичних наркотичних засобів і героїну з Південно-Східної та Південно-Західної Азії; виробництво метамфетамінів і прекурсорів героїну, незважаючи на нові правила регулювання для хімічної промисловості. У Китаї більш ніж де-небудь у світі засуджених і страчених за наркозлочини (оцінка ситуації 2008 року)[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Китаю не докладає зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня[11][12].

Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

при народженні — 1,15 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці до 14 років — 1,17 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 15-24 років — 1,13 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 25-54 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 55-64 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці старше за 64 роки — 0,92 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
загалом — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Населення Китаю
Рік	Населення	Зміна
1950	546 815 000	—
1955	608 655 000	+11.3%
1960	667 070 000	+9.6%
1965	715 185 000	+7.2%
1970	818 315 000	+14.4%
1975	916 395 000	+12.0%
1980	981 235 000	+7.1%
1985	1 045 320 000	+6.5%
1990	1 135 185 000	+8.6%
1995	1 204 855 000	+6.1%
2000	1 262 645 000	+4.8%
2005	1 303 720 000	+3.3%
2010	1 337 825 000	+2.6%
Джерело: Дані Національного бюро статистики Китаю[2].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Національне бюро статистики Китаю;
Китайський демографічний інформаційно-дослідний центр;
Китайський інститут народонаселення і економіки праці;
Фонд добробуту населення Китаю.

Останній (шостий) національний перепис населення Китаю було проведено 1 листопада 2010 року.

Див. також

Примітки

China : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
(кит.) (англ.) National Bureau of Statistics of China: China Statistical yearbook 2011, chapter 3 Population. Stats.gov.cn. Процитовано 14 жовтня 2013 року.
(кит.) (англ.) China's Economy Realized a Moderate but Stable and Sound Growth in 2015.
(кит.) (англ.) Two-child policy brings China 1 million more newborns in 2016.
Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 28 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 28 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 28 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
(англ.) China's 2000 National Population Census Statistic Book.
Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

(рос.) Китай // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
(рос.) Китай // Страны и народы. Зарубежная Азия. Восточная и Центральная Азия / Редкол. : М. И. Сладковский (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1982. — 284 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
(рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
(рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання

World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
Global Health Observatory. China : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Китаю.
Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
At a glance: China. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Китаю.
China. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Китаю.
China. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Китаю від Міжнародної організації праці.
United Nations Development Programme in China : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.
(кит.) Китайський демографічний інформаційно-дослідний центр.
(кит.) Інститут народонаселення і економіки праці.
(кит.) (англ.) China Statistical Information Net — Національне бюро статистики Китаю.
(кит.) Фонд добробуту населення Китаю.
(рос.) Население Китая никогда не достигнет 1,5 млрд; грядет дефицит невест.
(рос.) Национальные меншинства Китая — Все о Китае из первых рук.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[WF-1] China : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.

[stats-2] (кит.) (англ.) National Bureau of Statistics of China: China Statistical yearbook 2011, chapter 3 Population. Stats.gov.cn. Процитовано 14 жовтня 2013 року.

[stats2-3] (кит.) (англ.) China's Economy Realized a Moderate but Stable and Sound Growth in 2015.

[fertility15-16-4] (кит.) (англ.) Two-child policy brings China 1 million more newborns in 2016.

[UNSTAT2011marriage-5] Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 28 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

[UNSTAT2011divorce-6] Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 28 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

[UNSD-7] Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 28 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

[IOM-8] International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.

[2000census-9] (англ.) China's 2000 National Population Census Statistic Book.

[Державна-10] Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.

[trafficking-11] Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.

[UNDOC-12] UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.