Організація Об'єднаних Націй

Організація Об'єднаних Націй
англ. United Nations
кит. 联合国
ісп. Naciones Unidas
араб. الأمم المتحدة‎
фр. Organisation des Nations unies
рос. Организация Объединённых Наций
нім. Vereinte Nationen
Абревіатура ООН
Тип міжурядова організація[1]
міжнародна організація[1]
Засновник 26 держав
Засновано 1945
Правовий статус міжурядова організація
Засади Статут ООН
Галузь international governmental or non-governmental organizationsd[2]
Країна увесь світd
Штаб-квартира Нью-Йорк
Членство 193 держави-члени, 2 спостерігачів
Офіційні мови англійська, російська, французька, арабська, іспанська, китайська
Офіс голови генеральний секретар ООН
Генеральний секретар Антоніу Гутерреш
Партнерство Association for Progressive Communicationsd
Дочірня(і)
організація(ї)		 Рада Безпеки ООН
Всесвітня організація інтелектуальної власності
Науково-дослідницький інститут соціального розвитку Організації об'єднаних націй
Генеральна Асамблея ООН
Міжнародний валютний фонд
Економічна і соціальна рада ООН
Секретаріат ООН
Міжнародний суд
Рада з Опіки ООН
Всесвітня продовольча програма
Поштова адміністрація ООН[3]
ЮНЕСКО
Продовольча та сільськогосподарська організація ООН[2]
Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку[2]
ЮНІСЕФ[2]
Програма ООН по навколишньому середовищу[2]
Всесвітня організація охорони здоров'я[2]
Управління Верховного комісара ООН у справах біженців[2]
Вебсайт UN.org
Нагороди
 Організація Об'єднаних Націй у Вікісховищі
Герб ООН
Мапа членів ООН

Організа́ція Об'є́днаних На́цій (ООН) — глобальна міжнародна організація, заснована 24 жовтня 1945 на конференції в Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй. Декларованою метою діяльності організації є підтримання й зміцнення миру й міжнародної безпеки, розвиток співробітництва між державами світу.

Головні органи ООН: Генеральна Асамблея (ГА), Рада Безпеки (РБ), Секретаріат (генеральний секретар обирається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5 років), Міжнародний суд, Економічна і соціальна рада; Рада з Опіки; штаб-квартира розташована у Нью-Йорку.

Члени-засновники — 51 держава (у т. ч. Українська РСР). Станом на 1998 рік ООН нараховувала 185 держав-членів. Із 14 липня 2011 року має 193 держави-члени[4]. Західна Сахара й інші маленькі держави не приєдналися до ООН через їх невизнання.

Організація фінансується з обов'язкових і добровільних внесків від своїх держав-членів і користується шістьма офіційними мовами: арабська, китайська, англійська, французька, російська й іспанська.

Загальна інформація

Організація Об'єднаних Націй (ООН) є міжурядовою організацією, яка прагне підтримувати міжнародний мир і безпеку, розвивати дружні відносини між державами, досягати міжнародної співпраці й бути центром для узгодження дій держав.[5] Це найбільша, найбільш звична, найбільш міжнародна й найпотужніша міжурядова організація у світі.[6] Штаб-квартира ООН знаходиться на міжнародній території в Нью-Йорку, а інші її головні офіси знаходяться в Женеві, Найробі, Відні й Гаазі.

Місія організації щодо збереження світового миру була ускладнена в перші десятиліття холодною війною між США й Радянським Союзом і їхніми союзниками. Її місії складалися в основному з беззбройних військових спостерігачів і легкоозброєних військ, які виконували переважно функції моніторингу, звітування й зміцнення довіри.[7] Членство в ООН значно зросло після широкомасштабної деколонізації, що почалася в 1960-х роках. З того часу 80 колишніх колоній здобули незалежність, у тому числі 11 довірчих територій, які контролювала Рада з опіки.[8] До 1970-х років бюджет ООН на програми економічного й соціального розвитку значно перевищував її витрати на підтримку миру. Після закінчення "холодної війни" ООН змінила й розширила свої польові операції, виконуючи широкий спектр складних завдань.

ООН має шість основних органів: Генеральну Асамблею; Рада Безпеки; Економічна і соціальна рада (ЕКОСОС); Рада з опіки; Міжнародний суд; і Секретаріат ООН. Система ООН включає безліч спеціалізованих установ, фондів і програм, таких як Група Світового банку, Всесвітня організація охорони здоров'я, Всесвітня продовольча програма, ЮНЕСКО і ЮНІСЕФ. Крім того, неурядові організації можуть отримати консультативний статус[9] в ЕКОСОС та інших відомствах для участи в роботі ООН.

Головним адміністративним директором ООН є Генеральний секретар, зараз це португальський політик і дипломат Антоніу Гутерріш, який розпочав свій п'ятирічний термін 1 січня 2017 року. Організація фінансується за рахунок добровільних внесків держав-членів.

ООН, її офіцери й агенції здобули багато Нобелівських премій миру, хоча інші оцінки її ефективности неоднозначні. Деякі коментатори вважають, що ця організація є важливою силою для миру й людського розвитку, тоді як інші називають її неефективною, упередженою чи корумпованою. Як і будь-яка інша Інтернаціональна організація, ООН має багато критики у свою сторону.

Історія створення

Після невдалих спроб і рішень Ліги Націй (1919—1946), до якої принципово не приєднувалися Сполучені Штати Америки, у 1945 році була створена Організація Об'єднаних Націй для підтримки міжнародного миру й розвитку співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального й гуманітарного характеру. Перші задуми й конкретний план для нової всесвітньої організації було підготовлено під егідою Державного департаменту США в 1939 році. А Франклін Делано Рузвельт тоді вперше ввів поняття «Організація Об'єднаних Націй» як термін для позначення союзних країн. Цей термін був уперше офіційно використаний 1 січня 1942 року, коли 26 держав підписали Декларацію Об'єднаних Націй і зобов'язалися від імені урядів сприяти утворенню системи загальної безпеки й активізації процесу роззброєння[10]. 25 квітня 1945 Конференція ООН зі створення міжнародної організації почала діяти в Сан-Франциско, на якій були представлені 50 урядів і ряд неурядових організацій, що брали участь у розробці Статуту Організації Об'єднаних Націй. Організація Об'єднаних Націй офіційно існує з 24 жовтня 1945 після ратифікації Статуту п'ятьма постійними членами Ради Безпеки — Францією, Республікою Китай, СРСР, Великою Британією і Сполученими Штатами й більшістю — 46 іншими сторонами, що теж підписали цей договір-статут. Перше засідання Генеральної Асамблеї, з 51 країною-учасницею, та Ради Безпеки, відбулося в Центральному залі Вестмінстера в Лондоні в січні 1946 року.

Структура Організації Об'єднаних Націй

Структурно Організація Об'єднаних Націй складається з п'яти основних органів (раніше шести — Рада з Опіки ООН призупинила свою діяльність у 1994 році): Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки ООН, Економічної та Соціальної Ради (ЕКОСОР) ООН, Секретаріату ООН і Міжнародного Суду юстиції ООН.

Чотири з п'яти основних органів ООН знаходяться, в основному, в Організації Об'єднаних Націй, штаб-квартира якої розташована на території міжнародного центру в Нью-Йорку. Міжнародний Суд знаходиться в Гаазі, у той час як інші великі установи перебувають у відділеннях ООН у Женеві, Відні й Найробі. Інші установи ООН, розташовані по всьому світу.

Система ООН [11]
Генеральна Асамблея ООН
— Погоджувальні збори всіх держав-членів —		 Секретаріат ООН
— Адміністративний орган ООН —		 Міжнародний Суд ООН
— Універсальний суд за міжнародним право —
  • Може видати необов'язкові рекомендації державам або пропозиції Раді Безпеки (РБ ООН);
  • Ухвалює рішення про прийом нових членів, після пропозиції РБ ООН;
  • Приймає бюджет;
  • Вибирає непостійних членів Ради Безпеки ООН; усі члени Економічної та Соціальної Ради; Генерального секретаря ООН (за пропозицією РБ ООН); і п'ятнадцять суддів Міжнародного Суду (ICJ). Кожна країна має один голос.
  • Підтримує інші органи ООН в адміністративному порядку (наприклад, при організації конференцій, написанні звітів і досліджень і підготовці бюджету);
  • Його голова — Генеральний секретар ООН — обирається Генеральною Асамблеєю на п'ятирічний мандат і є головним представником ООН.
  • Вирішує спори між державами, які визнають його юрисдикцію;
  • Видає юридичні висновки;
  • Видає рішення відносною більшістю голосів. Його п'ятнадцять суддів обираються Генеральною Асамблеєю ООН на дев'ять років.
Рада Безпеки ООН
— Для питань міжнародної безпеки —		 Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) ООН
— Для глобальних економічних і соціальних питань —		 Рада з Опіки ООН
— Для управління територіями —
  • Відповідальна за підтримання міжнародного миру й безпеки;
  • Може ухвалити обов'язкові постанови;
  • Має п'ятнадцять членів: п'ять постійних членів із правом вето й десять обраних членів.
  • Відповідальна за співробітництво між державами з економічних і соціальних питань;
  • Координує співпрацю між численними спеціалізованими установами ООН;
  • Має 54 члени, які обираються Генеральною Асамблеєю для надання тривалих мандатів.
  • Спочатку розроблена для управління колоніальними володіннями, які були колишніми мандатами Ліги націй;
  • Неактивна з 1994 року, коли Палау, остання територія, здобула незалежність.

Шість офіційних мов Організації Об'єднаних Націй, що використовуються в міжурядових нарадах і документах — це арабська, китайська, англійська, французька, російська й іспанська, у той час як Секретаріат ООН використовує дві робочі мови — англійську й французьку. П'ять з офіційних мов були обрані при заснуванні ООН, арабська була додана пізніше в 1973 році. У редакційних рекомендаціях Організації Об'єднаних Націй говориться, що стандартні документи ведуться англійською мовою Британського використання й Оксфордського правопису (EN-GB-OED), а також китайським стандартним письмом (спрощеним). Заміну традиційного китайського правопису (у 1971 році), було введено, коли представництво ООН у Китаї, було змінено з Китайської Республіки (яка нині відома як Тайвань) на Народну Республіку Китай.

Генеральна Асамблея ООН

Генеральна Асамблея є головним дорадчим органом Асамблеї Організації Об'єднаних Націй. Вона складається з усіх держав-членів ООН, Асамблея збирається на чергові щорічні сесії з участю президентів або керівників держав-членів ООН. За два тижні від початку кожної сесії ООН, усі її члени мають можливість виступити перед Асамблеєю. Традиційно Генеральний секретар ООН робить першу заяву, після чого, вибраний на той період сесії, Голова Асамблеї розпочинає і веде Генеральну Асамблею ООН. Перша сесія була скликана 10 січня 1946 в Центральній залі Вестмінстера в Лондоні й представлена представниками з 51-ї країни.

Коли Генеральна Асамблея проводить голосування з важливих питань, ухвалення рішення відбувається більшістю у дві третини з тих, хто присутні й беруть участь у голосуванні. До важливих питань, які розглядають на цій сесії, належать рекомендації з питань миру й безпеки, вибори членів органів, а також допуск, призупинення і виключення з членів; і бюджетні питання. Кожна країна-член має один голос. Крім затвердження бюджетних питань, рішення не є обов'язковими для членів ООН. Асамблея може робити рекомендації з будь-яких питань у рамках ООН, за винятком питань миру й безпеки, які знаходяться на розгляді Ради Безпеки.

Рада Безпеки ООН

Рада Безпеки відповідає за підтримання миру й безпеки у відносинах між країнами членами ООН. Якщо інші органи Організації Об'єднаних Націй можуть лише зробити «рекомендації» різним урядам держав, то Рада Безпеки ООН має право приймати обов'язкові рішення, щоб урядові делегації країн погодилися їх утілити, відповідно до положень Статуту ООН (стаття 25). Рішення Ради подаються до Організації Об'єднаних Націй, як резолюції Ради Безпеки.

Рада Безпеки складається з 15 держав-членів, котрі у свою чергу розподіляються на 5 постійних членів — Китай, Франція, Росія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії та Сполучені Штати Америки — і 10 непостійних членів, 15 жовтня 2015 року новими непостійними членами Ради Безпеки ООН терміном на 2 роки обрали Україну, Єгипет, Сенегал, Уругвай і Японію, до складу РБ вони ввійшли 1 січня 2016 року, термін їхніх повноважень тривав два роки. Окрім того, членами РБ ООН були Ангола, Венесуела, Іспанія, Малайзія та Нова Зеландія — термін їхніх повноважень сплив наприкінці 2016 року. [12] П'ять постійних членів Ради мають право на «вето» над основними питаннями, але не щодо процедурних резолюцій, чим дозволяє постійному члену Ради блокувати ухвалення рішень, але не дозволяє блокувати обговорення самої резолюції, навіть коли вона не є прийнятною для нього. Десять тимчасових місць у Раді Безпеки ООН визначаються на дворічний термін із держав-членів ООН за які проголосували на Генеральній Асамблеї ООН і відповідно на регіональній основі. Голову Ради Безпеки ООН призначають за абеткою щомісяця.

Економічна й Соціальна Рада (ЕКОСОР) ООН

Економічна й Соціальна Рада (ЕКОСОР) допомагає Генеральній Асамблеї ООН у сприянні міжнародного економічного й соціального співробітництва й розвитку. ЕКОСОР складається з 54 членів ООН, усі з яких обираються Генеральною Асамблеєю ООН на трирічний термін. Президент ЕКОСОР обирається строком на один рік і обирається серед малих і середніх держав, представлених в ЕКОСОР. Рада проводить засідання один раз на рік у липні, сесії тривають чотири тижні. З 1998 року вона почала проводити ще одне засідання — кожного квітня з міністрами фінансів і представниками, які очолюють ключові комітети Світового банку й Міжнародного валютного фонду (МВФ). У функції ЕКОСОР входить збір інформації, консультування членів Організації Об'єднаних Націй, вироблення рекомендацій і координування роботи спеціалізованих комітетів ООН. Крім того, ЕКОСОР добре вправляється в наданні консультаційних політичних спорів-рішень і веде координацію і дублювання деяких функцій органів ООН в області допоміжних секторів і саме в цій ролі ЕКОСОР найбільш активна.

Міжнародний Суд ООН

Міжнародний суд (МС), що розташований у Гаазі, Нідерланди, є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Заснований у 1945 році відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, Суд почав працювати в 1946 році як наступник Постійної палати міжнародного правосуддя. Статут Міжнародного Суду, який схожий на свого попередника, є основним конституційним документом, складовою і регламентною дією суду.

Він заснований у Палаці миру в Гаазі, у Нідерландах, й розташований у спільній будівлі з Гаазькою академією міжнародного права, визнаного центру з вивчення міжнародного права. Деякі з нинішніх суддів суду є її випускниками чи колишніми членами факультетів Академії. Метою Міжнародного Суду є вирішення суперечок між державами. Суд розглядає справи, пов'язані з військовими злочинами, незаконним втручанням держав і етнічних чисток, зокрема, як і раніше, розглядаються й інші юридичні справи.

Пізніше були запроваджені зміни, пов'язані із судом. Це запровадження Міжнародного кримінального суду (МКС), який почав функціонувати в 2002 році в рамках міжнародних обговорень за ініціативою Генеральної Асамблеї. Це вперше, коли постійно чинний міжнародний суд звинувачує в спробах тих, хто скоює найбільш тяжкі злочини відповідно до міжнародного права, включаючи військові злочини й геноцид. МКС є функціонально незалежним від ООН у плані кадрів і фінансування, але деякі засідання МКС і його керівного органу, Асамблеї держав-учасниць Римського статуту, проводяться в ООН. Існує «Угода про взаємини» між МКС і ООН, яка визначає, як ці дві установи проводять свою діяльність і розподіляють функції один між одним на законних підставах.

Секретаріат ООН

Секретаріат Організації Об'єднаних Націй, очолюваний Генеральним секретарем, організований зі співробітників ООН і міжнародних цивільних службовців з усього світу. Секретаріат забезпечує дослідження, збір інформації та коштів, необхідних органам Організації Об'єднаних Націй для проведення своїх засідань і регламентних дій. Він також виконує завдання за вказівками від ООН, Ради Безпеки ООН, Генеральної Асамблеї ООН, Економічної та Соціальної Ради ООН та інших органів ООН. У статуті Організації Об'єднаних Націй передбачається, що співробітники обиратимуться шляхом застосування урахування «високого рівня працездатности, компетентности й сумлінности», й із урахуванням важливости підбору на широкій географічній вибірці.

Статут передбачає, що співробітники не повинні запитувати чи отримувати вказівки від будь-яких владних структур, окрім ООН. Кожній країні-члену ООН пропонується поважати міжнародний характер Секретаріату й не намагатися впливати на своїх співробітників. Генеральний секретар ООН самостійно несе відповідальність за підбір персоналу.

Секретаріат наділений такими обов'язками: сприяння вирішенню міжнародних суперечок, керування операціями з підтримання миру, проведення й організація міжнародних конференцій, збирання інформації про виконання рішень Ради Безпеки, проведення консультацій з урядами держав-членів щодо різних ініціатив ООН. Основними підрозділами Секретаріату з цих питань є Управління Координатора з гуманітарних питань і Департамент операцій із підтримки миру. Генеральний секретар може доводити до відома Ради Безпеки будь-які питання, які, на його (або її) думку, можуть становити загрозу міжнародному миру й безпеці.

Генеральний секретар ООН
Антоніу Гутерреш

Генеральний секретар призначається Генеральною Асамблеєю, після того, як його рекомендовано Радою Безпеки ООН. На їхній вибір може бути накладено вето з боку будь-якого члена Ради Безпеки ООН і Генеральної Асамблеї, теоретично можуть перевизначити «рекомендацію» Ради Безпеки, якщо більшість голосів не досягнуто, хоча цього не ставалося ще ніколи. Тривалість перебування на цьому посту не має конкретних критеріїв, але з роками стало прийнято вважати, що пост буде передаватиметься протягом однієї чи двох каденцій (одна каденція в п'ять років). На цю посаду призначають людину на основі географічної ротації, і Генеральний секретар не повинен виходити від одного з п'яти постійних держав-членів Ради Безпеки ООН.

За визначенням Франкліна Д. Рузвельта ця посада оцінюється як «Світовий Модератор», його позиція визначена в Статуті ООН як «організація головної адміністративної посадової особи», але в Статуті також говориться, що Генеральний секретар може доводити до Ради Безпеки ООН у випадку термінової уваги, будь-які питання, які, на його думку, «можуть загрожувати в підтримці міжнародного миру й безпеки» й надавати свою позицію для більшости дій на світовій арені. Позиція Генерального секретаря ООН зводиться до подвійної ролі — адміністратора організації ООН і дипломата — посередника у вирішенні суперечок між державами-членами ООН і знаходження консенсусу щодо глобальних проблем.

Секретаріат очолюється Генеральним секретарем, який виступає в ролі представника де-факто й лідера ООН. Нинішній Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш, який узяв на себе ці обов'язки після Пан Гі Мун.

Генеральний Секретар ООН[13]
№Ім'яКраїна представленняЗайняв постЗалишив постПримітка
1Трюгве Лі (Trygve Lie) Норвегія2 лютого 194610 листопада 1952Пішов у відставку
2Даг Хаммаршельд (Dag Hammarskjöld) Швеція10 квітня 195318 вересня 1961Загинув при виконанні службових обов'язків
3У Тан (U Thant) Бірма30 листопада 19611 січня 1972Перший Генеральний Секретар від Азії
4Курт Вальдгайм (Kurt Waldheim) Австрія1 січня 19721 січня 1982
5Хав'єр Перес де Куельяр (Javier Pérez de Cuéllar) Перу1 січня 19821 січня 1992Перший Генеральний Секретар від Південної Америки
6Бутрос-Бутрос Ґалі (Boutros Boutros-Ghali) Єгипет1 січня 19921 січня 1997Перший Генеральний Секретар від Африки
7Кофі Аннан (Kofi Annan) Гана1 січня 19971 січня 2007
8Пан Гі Мун (Ban Ki-moon) Південна Корея1 січня 200731 грудня 2016
9Антоніу Гутерреш (António Guterres) Португалія1 січня 2017Ще працює

Спеціалізовані установи й підрозділи ООН

Статут Організації Об'єднаних Націй передбачає, що кожний із головних органів ООН може встановити різні спеціалізовані установи чи підрозділи для виконання своїх обов'язків.

Є багато організацій і агентств ООН, які функціонують і проводять різноманітну роботу з конкретних питань. Деякі з найвідоміших установ — Міжнародна організація праці, Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Продовольча й сільськогосподарська організація ООН, ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй із питань освіти, науки й культури), ЮНІДО (Організація Об'єднаних Націй із промислового розвитку), Світовий банк і Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ). Саме через ці установи, ООН виконує велику частину своєї гуманітарної роботи. Приклади цих дій включають: програми масових щеплень (у рамках ВООЗ), програми задля уникнення голоду й недоїдання (у рамках роботи МПП), захист вразливих груп і переміщених осіб (наприклад, шляхом ВСР).

Членство в ООН
Анімаційне представлення динаміки росту країн членів ООН

Членами ООН можуть бути всі миролюбні держави, які беруть на себе зобов'язання дотримуватися статуту і, на думку ООН, можуть і прагнуть ці зобов'язання виконувати. Нових членів приймає Генеральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки ООН.

Фінансування ООН

ООН фінансується за рахунок нарахованих і добровільних внесків держав-членів. Регулярно складається дворічний бюджет ООН і його спеціалізованих установ, що фінансуватимуться за рахунок внесків його членів. Генеральна Асамблея ООН затверджує регулярний бюджет і визначає фінансовий внесок для кожного її члена. Ці відрахування значною мірою базуються на відносному потенціалу кожної країни й на основі обсягу їхнього валового національного доходу (ВНД), з поправками на зовнішню заборгованість і показник доходу на душу населення.[14]

Асамблея створила такий принцип, щоб ООН не була надмірно залежна від одного її члена, який береться за фінансування її операцій або дій. Таким чином, існує ставка «стелі», встановлений максимальний розмір фінансового внеску для будь-якого члена, який оцінюється у відсотковому відношенні щодо регулярного бюджету організації. У грудні 2000 року Асамблея переглянула шкалу внесків з урахуванням поточних економічних глобальних умов. У рамках цього перегляду, регулярна бюджетна ставка «стелі» була знижена з 25 % до 22 % і США є єдиним членом, який зобов'язується виплачувати максимальну ставку. На додаток до максимальної ставки, виводиться мінімальна сума, яка нараховується кожній із країн-членів (або «нижня ставка») — встановлена на рівні 0,001 % від загального регулярного бюджету ООН (тобто його фінансовий еквівалент). Крім того, для слаборозвинених країн (НРС), також встановлена максимальна ставка, яка становить 0,01 %, хоча існують випадки значних непроплат серед цих країн (деякі з тривалістю в 10 років).[14]

Розрахунок бюджету ООН — це процес, в який залучені всі члени організації. Бюджет висувається Генеральним секретарем ООН після узгодження з органами організації і на підставі їхніх вимог. Згодом запропонований бюджет аналізується Консультативним комітетом з адміністративних і бюджетних питань, що складається з 16 членів, і Комітетом з програмою і координації, що складається з 34 членів. Рекомендації комітетів надходять Адміністративно-бюджетному комітету Генеральної Асамблеї, до якого належать всі держави-члени ООН, вони ще раз ретельно аналізують поданий бюджет. І нарешті, бюджет представляється Генеральній Асамблеї для остаточного розгляду та затвердження. Поточний бюджет цих років оцінюється в $ 4,19 млрд. — за 2 роки (два роки), період з 2008 по 2009 рік, або трохи більше 2 млрд доларів на рік[14] (див. таблицю для великих платників).

Велика частка витрат Організації Об'єднаних Націй надається для її основної місії ООН по підтримуванню миру і безпеки. Так миротворчий бюджет на 2005–2006 фінансовий рік становить близько $ 5 млрд (у порівнянні з надходженням річним у 1,5 млрд дол США в бюджет ООН за той же період), в основному це оплата для 70000 військовослужбовців, які розгорнуті в 17 місіях по всьому світу[15]. Тому операцій ООН на користь миру також ще й фінансуються за рахунок додаткових внесків, в таких випадках використовують додаткову формулу за шкалою фінансування, але в тому числі враховується доплата від п'яти постійних членів Ради Безпеки, які мають індивідуальне право по затвердженню всіх миротворчих операцій. Станом на 1 січня 2008 року, в десятку найбільших постачальників фінансової допомоги та внесків для операцій Організації Об'єднаних Націй по підтримці миру входять: США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Китай, Канада, Іспанія і Республіка Корея.[16]

10 найбільших країн-донорів бюджету ООН, 2009[17]
Країна Частка
(% від бюджету ООН)
 США22.000 %
Японія12.530 %
 Німеччина8.018 %
 Велика Британія6.604 %
 Франція6.123 %
 Італія4.999 %
 Канада3.207 %
 КНР3.189 %
 Іспанія3.177 %
 Мексика2.356 %
Інші27.797 %

Частина спеціальних програм ООН (такі, як ЮНІСЕФ, МПП та ПРООН), не включені до регулярного бюджету організації і фінансуються за рахунок добровільних внесків від урядів інших країн-членів. Більшу його частину складають таки фінансові внески від країн та спонсорська допомога від комерційних структур, але деякі з організацій отримують допомогу ще й у вигляді сільськогосподарських товарів чи предметних пожертв для постраждалого населення.

Оскільки їх фінансування носить добровільний характер, більшість з цих установ страждають на гостру нестачу в період світових економічних спадів. У липні 2009 року Всесвітня продовольча програма повідомила, що вона була змушена суттєво скоротити свої послуги через недостатнє фінансування[18]. Вони отримали лише чверть від загального обсягу того що їм необхідно було на поточний 09/10 фінансовий рік.

Пам'ятні дати ООН

Організація Об'єднаних Націй засновує спеціальні міжнародні дні, тижні, роки і десятиліття, присвячені темі або проблематиці, що визнаються всесвітньо важливими. Зазначеним Організація Об'єднаних Націй стимулює інтерес до своєї діяльності та програм у певних сферах, сприяє активізації міжнародній діяльності. Більшість спеціальних заходів і пам'ятних дат були ініційовані Генеральною Асамблеєю ООН, деякі — спеціалізованими установами ООН. Також відзначаються ювілеї ключових подій в історії ООН.

Україна та ООН
Україна в ООН

ООН
Україна
United Nations Systemd
Генеральна Асамблея ООН
Рада Безпеки ООН
Економічна і соціальна рада ООН
Секретаріат ООН
Міжнародний суд
Рада з Опіки ООН

Україна є однією з країн-засновниць ООН — з 1945 по 1991 рік вона брала участь в роботі ООН як УРСР, а з моменту проголошення незалежності — як Україна. Після проголошення незалежності України участь у діяльності Організації Об'єднаних Націй було визначено одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики держави[19].

Новий етап участі незалежної України в міжнародних організаціях почався з 24 серпня 1991 року. Цього ж року, вперше за 45 років членства в ООН, делегація України брала участь у роботі сесії ГА ООН, керуючись тільки інтересами власної держави.

Сучасними пріоритетними сферами діяльності ООН для України є:

  • розробка ефективних підходів до зміцнення міжнародної та регіональної безпеки;
  • більш повне залучення ООН до процесу роззброєння, зокрема ядерного, зниження військового протистояння у різних регіонах світу, проведення конструктивного діалогу з проблем конверсії, участь у формуванні нових і зміцненні існуючих регіональних структур безпеки, налагодження співробітництва з ними;
  • використання досвіду ООН для розв'язання соціально-економічних проблем, експертної допомоги в інтересах державного будівництва України, сприяння переходу до ринкової економіки;
  • використання унікальних можливостей ООН для ведення діалогу з представниками інших держав.

Перебуваючи у вересні 1995 року у Києві, Генеральний секретар ООН Бутрос Бутрос Галі зазначив: «У тому, що стосується Організації Об'єднаних Націй, роль України є унікальною і важливою. Я впевнений, що в найближчому майбутньому ми зміцнимо наші відносини, особливо у сфері інформації»[20].

Логотип представництва ООН в Україні

Представники України в ООН
  1. Удовиченко Петро Платонович (1958—1961)
  2. Кизя Лука Єгорович (1961—1964)
  3. Шевченко Сергій Тимофійович (1964—1968)
  4. Поляничко Михайло Деонисович (1968—1973)
  5. Мартиненко Володимир Никифорович (1973—1979)
  6. Кравець Володимир Олексійович (1979—1984)
  7. Удовенко Геннадій Йосипович (1985—1991)
  8. Батюк Віктор Гаврилович (1992—1993)
  9. Гудима Борис Миколайович (1993)
  10. Зленко Анатолій Максимович (1994—1997)
  11. Єльченко Володимир Юрійович (1997—2001)
  12. Кучинський Валерій Павлович (2001—2006)
  13. Крижанівський Віктор Володимирович (2006—2007)
  14. Сергєєв Юрій Анатолійович (2007—2015)
  15. Єльченко Володимир Юрійович (2015—2019)
  16. Кислиця Сергій Олегович (2020 -)

Програма партнерства
Представництво Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй в Україні

30 листопада 2017 підписана Рамкова програма партнерства між Урядом України та ООН на 2018-2022 роки. Очікуваний бюджет програми 675 мільйонів доларів США.[21].

8 лютого 2021 року Україна увійшла до складу Комітету з Всесвітньої продовольчої безпеки ООН[22].

Координатори системи ООН в Україні

  1. Стівен Френсіс Браун (1992—1996),
  2. Педро Пабло Вільянуева (1996—2000);
  3. Даглас Гарднер (2000—2004)
  4. Френсіс О'Доннелл (2004—2009)
  5. Олів'є Адам (2009—2014)
  6. Ніл Вокер (2014[23]—2018)
  7. Оснат Лубрані (з 2018[24])

Документи, прийняті ООН

Примітки
  1. https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000260592
  2. 20th Century Press Archives — 1908.
  3. https://unstamps.org/about-unpa/history/
  4. Республика Южный Судан стала 193-м государством — членом ООН // Вебсайт ООН(рос.)
  5. Chapter I. www.un.org (англ.). 17 червня 2015. Процитовано 23 листопада 2020.
  6. Society, National Geographic (23 грудня 2012). international organization. National Geographic Society (англ.). Процитовано 23 листопада 2020.
  7. Our history. United Nations Peacekeeping (англ.). Процитовано 23 листопада 2020.
  8. Decolonization. www.un.org (англ.). 10 лютого 2016. Процитовано 23 листопада 2020.
  9. Процедура получения неправительственными организациями консультативного статуса при ЭКОСОС ООН или ассоциированного статуса с ДОИ секритариата ООН. www.mid.ru (ru-RU). Процитовано 23 листопада 2020.
  10. User, Super. Спеціальний миротворчий центр — Про ООН. www.naiau.kiev.ua (uk-ua). Процитовано 23 січня 2018.
  11. UN Charter: Chapter III. ООН. Процитовано 2017.
  12. Украина стала членом Совбеза ООН. «Корреспондент». 15 жовтня 2015. Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 5 червня 2021.
  13. Former Secretaries-General — United Nations.
  14. Fifth Committee Approves Assessment Scale for Regular, Peacekeeping Budgets, Texts on Common System, Pension Fund, as it Concludes Session (Press Release). United Nations. 22 грудня 2006. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 11 листопада 2009.
  15. United Nations Peacekeeping Operations. United Nations. 31 грудня 2007. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 24 березня 2008.
  16. Financing of UN Peacekeeping Operations
  17. Assessment of Member States’ contributions to the United Nations regular budget (англ.)(PDF)
  18. BBC News, 'Dire shortage' at UN food agency. BBC. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 5 вересня 2009.
  19. Діяльність України в ООН — Міністерство закордонних справ України.
  20. 93. Україна – фундатор ООН. kimo.univ.kiev.ua. Процитовано 22 травня 2018.
  21. Уряд України та ООН в Україні підписали Рамкову програму партнерства на 2018-2022 роки. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. 30.11.2017.
  22. Дмитро Кулеба: Україна зміцнює роль гаранта світової продовольчої безпеки. Міністерство закордонних справ України (ua). Процитовано 8 лютого 2020.
  23. Валерій Чалий привітав в Україні нового Координатора системи ООН Ніла Вокера
  24. Постійний представник ПРООН в Україні. UNDP (укр.). Процитовано 20 серпня 2018.

Джерела та література
  1. В. С. Коваль. Декларація двадцяти шести держав 1942 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 314. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  2. «Think Again: The United Nations», Madeleine K. Albright, Foreign Policy, September/October, 2004.
  3. Hans Köchler, Quo Vadis, United Nations?, in: Law Review, Polytechnic University of the Philippines, College of Law, May 2005 Online version.
  4. An Insider's Guide to the UN, Linda Fasulo, Yale University Press (1 November 2003), hardcover, 272 pages, ISBN 0-300-10155-4.
  5. United Nations: The First Fifty Years, Stanley Mesler, Atlantic Monthly Press (1 March 1997), hardcover, 416 pages, ISBN 0-87113-656-2.
  6. United Nations, Divided World: The UN's Roles in International Relations edited by Adam Roberts and Benedict Kingsbury, Oxford University Press; 2nd edition (1 January 1994), hardcover, 589 pages, ISBN 0-19-827926-4.
  7. A Guide to Delegate Preparation: A Model United Nations Handbook, edited by Scott A. Leslie, The United Nations Association of the United States of America, 2004 edition (October 2004), softcover, 296 pages, ISBN 1-880632-71-3.
  8. «U.S. At War — International.» Time Magazine XLV.19 7 May 1945: 25-28.
  9. The Oxford Handbook on the United Nations, edited by Thomas G. Weiss and Sam Daws, Oxford University Press, July 2007, hardcover, 896 pages, ISBN 978-0-19-927951-7, ISBN 0-19-927951-9.
  10. (англ.) Dore Gold. Tower of Babble: How the United Nations Has Fueled Global Chaos. New York: Three Rivers Press, 2004.
  11. (рос.) Международные организации системы ООН: Справочник / Сост. Титаренко А. А. — М.: Международные отношения, 1990.

Література
  • Б. І. Гуменюк. Організація Об'єднаних Націй // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
  • В. Матвієнко. Організація Об'єднаних Націй // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с.517 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

Офіційні вебсайти ООН в Україні:

Офіційні глобальні вебсайти ООН:

Інші ресурси:

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.