Прохлорперазин
Прохлорперазин (англ. Prochlorperazine, лат. Prochlorperazinum) — синтетичний лікарський засіб, що є піперазиновим похідним фенотіазину.[1][2][3] Прохлорперазин розроблений як антипсихотичний препарат, проте натепер застосовується переважно як протиблювотний препарат та засіб для лікування запаморочення.[4][5] Прохлорперазин застосовується як перорально, так і парентерально та ректально.[6][4] Прохлорперазин розроблений на початку 50-х років ХХ століття, та застосовується у клінічній практиці з 1956 року.[7]
 | |
|---|---|
Прохлорперазин
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| 2-chloro-10-[3-(4-methyl-1-piperazinyl)propyl]-10H-phenothiazine | |
| Класифікація | |
| ATC-код | N05 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C20H24ClN3S |
| Мол. маса | 373,943 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 12,5% |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 8–9 год. |
| Екскреція | Нирки, Жовч |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ВЕРТИНЕКС®, «КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ. ЛТД.»,Індія UA/13352/01/01 22.11.2013-22/11/2018 |
Фармакологічні властивості
Прохлорперазин — синтетичний препарат, що є піперазиновим похідним фенотіазину. Механізм дії препарату полягає у блокуванні дофамінових рецепторів, альфа-адренорецепторів, гістамінових Н1-рецепторів та серотонінових рецепторів. Прохлорперазин також незначно інгібує м-холінорецептори. Ці ефекти призводять до гальмівного впливу на центральну нервову систему, протиблювотного ефекту, зменшення свербежу, зниження виділення пролактину, вазодилятації, зниження артеріального тиску та виділення шлункового соку. Наслідком цього є зниження симптомів психозу, зменшення запаморочення, нудоти і блювання.[2] Прохлорперазин має седативний ефект, проте нижчий, ніж у більшості похідних фенотіазину, і до неї швидко розвивається толерантність.[3][2] При застосуванні прохлорперазину спостерігається більша кількість екстрапірамідних побічних ефектів, ніж при застосуванні більшості інших похідних фенотіазину.[3] Препарат має також місцевоанестезуючий ефект, мембраностабілізуючий ефект, та розслаблюючий вплив на гладенькі м'язи.[2] Прохлорперазин зменшує психіатричну симптоматику, зокрема маячення та галюцинації, одночасно спричинюючи частковий активуючий ефект на нервову систему. Дія препарату на вегетативну нервову систему менш виражена у порівнянні з іншими похідними фенотіазину.[3] Прохлорперазин початково застосовувався як нейролептик для лікування шизофренії, тривожних розладів та мігрені[4], проте натепер частіше використовується як засіб від блювання і запаморочення[2][5], у тому числі при отиті, хворобі Меньєра, лабіринтиті.[2][4]
Фармакокінетика
Прохлорперазин швидко й добре всмоктується як після внутрішньом'язового введення, так і після перорального застосування, біодоступність препарату становить лише 12,5 % у зв'язку із ефектом першого проходження через печінку. Дія препарату розпочинається за 10—20 хвилин після внутрішньом'язового введення та за 30—40 хвилин після перорального застосування, максимальна концентрація препарату в крові досягається до 5 годин після застосування прохлорперазину.[7] Препарат проходить через гематоенцефалічний бар'єр, через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко.[5] Метаболізується прохлорперазин у печінці. Виводиться препарат із організму як із сечею, так і з жовчю. Період напіввиведення препарату становить 8–9 годин.[7]
Покази до застосування
Прохлорперазин застосовують для лікування запаморочення, що виникає з різних причин, нудоти, блювання, короткочасного лікування тривожних станів, шизофренії та інволюційних психозів.[2][3]
Побічна дія
При застосуванні прохлорперазину спостерігаються наступні побічні ефекти[2][3]:
- Алергічні реакції — шкірний висип, кропив'янка, фотодерматоз, набряк Квінке, затруднене дихання, закладеність носа, збільшення пігментації шкіри.
- З боку травної системи — нудота, блювання, жовтяниця, сухість у роті, холестатичний синдром, зміни апетиту.
- З боку нервової системи — збудження, дезорієнтація, галюцинації, судоми, дискінезія, дистонія, паркінсонізм, тремор, акатизія, безсоння, порушення зору, злоякісний нейролептичний синдром.
- З боку серцево-судинної системи — аритмії, подовження інтервалу QT, зниження сегмента ST, зміни зубців U або T на ЕКГ, тахікардія, артеріальна гіпотензія, венозний тромбоз або тромбоемболія (включно з тромбоемболією легеневої артерії).
- З боку ендокринної системи — гінекомастія, галакторея, непереносимість глюкози, гіперглікемія, аменорея, синдром порушення секреції антидіуретичного гормону, гіпонатріємія, збільшення маси тіла, імпотенція, зниження лібідо.
- Зміни в лабораторних аналізах — лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, панцитопенія, анемія.
Протипокази
Прохлорперазин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при важкому пригніченні нервової системи, важких серцево-судинних захворюваннях, вираженій артеріальній гіпотензії, травмах мозку, прогресуючих системних захворюваннях мозку, вагітності та годуванні грудьми.[2][3]
Форми випуску
Прохлорперазин випускається у вигляді ампул по 1 мл 5 % розчину; таблеток по 0,005 і 0,01 г; желатинових капсул по 0,015 мг та ректальних супозиторіїв.[7]