Роди ссавців України

Рід є однією з основних одиниць опису біологічного різноманіття. За винятком великих ссавців (переважно зі складу макрофауни і мисливської фауни), уточнення видового складу фауни і ідентифікація кожного окремого зразка вимагають участі фахівців з відповідних груп. Ідентифікація видів також ускладнена наявністю значної кількості видів-двійників та морфологічно близьких видів, а також нерідкісних випадків міжвидової гібридизації.

В кожному природному місцезнаходженні рід представлений, як правило, одним видом. Це правило особливо характерне для середньорозмірних і великорозмірних ссавців [1]. Для дрібних ссавців (мишовиді гризуни, кажани) це правило не діє, і між видами одного роду виникає більш тонка диференціація за біотопами, що дозволяє уникнути міжвидової конкуренції [2]. Теоретично в одному місцезнаходженні може існувати до 6 видів ссавців («правило 6 видів» В. О. Межжеріна), проте на практиці навіть найбагатші за видовим складом роди ссавців фауни України (Microtus, Myotis, Mustela та ін.) мають доволі значну диференціацію не тільки за географією, але й за біотопами, так і за екоморфологічними ознаками.

Перелік включає близько 80 родів, що об'єднуються у 32 родини 10-ти рядів 5-ти надрядів. Ці роди представлені 150 видами, рахуючи 15 видів, вимерлих у літописні часи або ймовірно вимерлих, та 21 адвентивний вид (інтродукованих, інвазійних і свійських тварин), а також 7 «фантомних видів», статус або присутність яких у фауні України докладно не доведена, а лише припускається.

Монотипні роди характерні для бідних за родинним і видовим складом рядів, високий рівень політипності характерний для родів із таксономічно багатих рядів або надрядів, зокрема, гризунів і хижих.

Кількість родів у складі фауни за працями різної давнини відрізняється. Це пов'язано з двома ключовими факторами:

• вимиранням одних видів і інтродукцією інших груп ссавців,
• підвищення рангів таксонів, раніше визнаних як підроди.

Зміни кількості родів ссавців, визнаних у складі теріофауни України, упродовж 20 ст.

див. також: список ссавців України

Співвідношення обсягів різних за рангом таксономічних груп у складі регіональної фауни є невипадковим. В середньому в межах фауни України, як і загалом східноєвропейської фауни, один ряд представлений 3,88 родинами, кожна родина — 2,65 родами, в одному роді в межах регіону в середньому є 1,73 види. З іншого боку, порівняння показників представленості світової фауни на регіональному рівні дає відповідні значення: у Східній Європі представлено 29,6% відомих рядів, 22,8% родин, 7,2% родів та 3,1% видів ссавців світової фауни.

абсолютна більшість представлених у фауні регіону таксономічних груп характеризується трьома особливостями, що визначають стійкість сучасної класифікації на регіональному рівні:

1. більшість родів представлена у фауні регіону їхніми типовими видами,
2. більшість родів є типовими для наявних в регіоні (і світовій фауні загалом) родин,
3. більшість цих таксонів і їх назв є найдавнішими в історії класифікації і, відповідно, їх назви є найстабільнішими.

Роди представлено в систематичному порядку. Дані Червоної книги України (ЧКУ) наведено відносно видання 2009 року. В основу таксономії покладено сучасні огляди фауни (зокрема Mammal Species of the World, 2005)) та перелік таксонів на сайті Українського теріологічного товариства НАНУ[3]. Під «давніми назвами рядів» маються на увазі назви, використанні в останньому монографічному зведенні щодо теріофауни України — «Визначник ссавців України» (Корнєєв, 1965).

№	Зображення	Назви українською та латиною	Видів в Україні	З них в ЧКУ	Типовий представник в Україні і найголовніші особливості роду	Родина
ряд зайцеподібні — Leporiformes (давня назва — «зайцеподібні (Lagomorpha)»)
1		кріль Oryctolagus Lilljeborg, 1871	1	0	Oryctolagus cuniculus — Кріль європейський Рід представлений дикою і свійськими формами. Дика форма є адвентивною і поширена переважно у пн.-зх. Причорномор'ї. Свійську форму часто утримають у напіввільних умовах. Гризуни з виразною середовищетвірною роллю завдяки риттю нір.	зайцеві (Leporidae)
2		Заєць Lepus Linnaeus, 1758	2	1	Lepus europaeus — заєць сірий Поширений і добре відокремлений рід. Відомі випадки гібридизації з кролями (т. зв. тумаки). Повсюдно поширений тільки один вид — заєць сірий, натомість на Поліссі співіснують заєць сірий і білий (ЧКУ). Відмінності між видами в теренових умовах незначні.	зайцеві (Leporidae)
ряд Мишоподібні — Muriformes (давня назва — «Гризуни (Rodentia)»). Частина 1: група родин Немишовиді (non-Muroidea)
3		Нутрія Myocastor Kerr, 1792	1	-	Myocastor coypus — нутрія болотяна Монотипний чужорідний рід. Завезено в Україну у середині 20 ст. Відомий переважно завдяки напіввільному утриманню. Місцями сформувалися нестійкі природні популяції (Сиваші, Донеччина). Гідрофільний рослиноїдний гризун.	Нутрієві (Myocastoridae)
4		кавія Cavia Pallas, 1766	1	-	Cavia porcellus — кавія свійська Політипний чужорідний рід. Широко в культурі з 17 ст. по всьому світу. Відомий майже виключно як свійська (домашня) тварина. Формування природних популяцій відоме тільки за межами України. Рослиноїдний гризун.	Кавієві (Caviidae)
5		Вивірка Sciurus Linnaeus, 1758	1	-	Sciurus vulgaris — вивірка лісова Політипний рід, представлений в Україні одним поліморфним видом. Основну частину території заселяє типова (руда) вивірка, у Карпатах поширена чорна (темна) форма, для якої припускали видовий статус, в Криму та на Дінці вселені алтайські вивірки-телеутки.	Вивіркові (Sciuridae)
6		Ховрах Spermophilus Cuvier, 1825	4	3	Spermophilus suslicus — ховрах крапчастий Політипний рід, представлений низкою алопатричних форм напіввидового рангу. Кількість визнаних видів постійно змінюється. На поч. 20 ст. визнавали 2 види, в середині ст. — три, тепер — 4 види. У місцях сходження ареалів відомі зони гібридизації. Відрізняються переважно деталями забарвлення і за каріотипом.	Вивіркові (Sciuridae)
7		Бабак Marmota Blumenbach, 1779	1+1ex	0	Marmota bobak — бабак степовий Політипний рід, представлений одним відновленим видом (бабак степовий); програми з пошуку або відновлення бабака альпійського безрезультатні. Розглядається як ключова група у структурі степових угруповань завдяки середовищетвірній діяльності.	Вивіркові (Sciuridae)
8		Політуха Pteromys Cuvier, 1800	0+1ex	0	Pteromys volans — політуха сибірська У роді два види, в межах України був відомий один (до першої третини 20 ст.), проте через скорочення ареалу зник. Відомі вказівки стосуються Центрального Полісся (Київщина, Чернігівщина, Сумщина). Один з найунікальніших родів завдяки здатності до планування. Раніше виокремлювали в родину політухових.	Вивіркові (Sciuridae)
9		Вовчок Glis Brisson, 1762	1	0	Glis glis — вовчок сірий .	Вовчкові (Gliridae)
10		Ліскулька Muscardinus Kaup, 1829	1	0	Muscardinus avellanarius — ліскулька руда .	Вовчкові (Gliridae)
11		Соня Dryomys homas, 1906	1	0	Dryomys nitedula — соня лісова .	Вовчкові (Gliridae)
12		Жолудниця Eliomys Wagner, 1843	1ex?	1ex?	Eliomys quercinus — жолудниця європейська .	Вовчкові (Gliridae)
13		Бобер Castor Linnaeus, 1758	1+?	-	Castor fiber — бобер європейський .	Боброві (Castoridae)
14		Мишівка Sicista Gray, 1827	4	4	Sicista betulina — мишівка лісова Кількість визнаних видів постійно збільшується: у працях до 1940 р. в межах фауни України визнавали 1 вид — мишівку південну; надалі — два (мишівки степова і лісова), яких тепер розглядають як надвиди з двома аловидами у складі кожного. Характерні для чагарникового степу і узлісь, повсюдно рідкісні. Живляться переважно комахами. Впадають у зимову сплячку.	Мишівкові (Sminthidae)
15		Тушкан Allactaga Cuvier, 1837	1	1	Allactaga major — тушкан великий .	Стрибакові (Dipodidae)
16	[[Файл:|100пкс|]]	тушканчик Pygeretmus Gloger, 1841	1ex	-	Pygeretmus pumilio — тушканчик малий .	Стрибакові (Dipodidae)
17		Кандибка Stylodipus Allen, 1925	1	1	Stylodipus telum — кандибка пустельний .	Стрибакові (Dipodidae)
ряд Мишоподібні — Muriformes (давня назва — «Гризуни (Rodentia)»). Частина 2: Надродина Мишуваті (Muroidea)
19		Сліпак Spalax Gueldenstaedt, 1770	4	3	Spalax microphthalmus — сліпак звичайний політипний рід, представлений переважно аловидами. Відмінності між видами вкрай незначні, у т.з. за екоморфологічними ознаками, тому в кожній місцевості поширений, як правило, лише один з видів цього роду. Є типовими землериями-рослиноїдами. Місцями наносять велику шкоду городництву.	Сліпакові (Spalacidae)
31		Щур Arvicola Lacepede, 1799	2	-	Arvicola amphibius — щур водяний .	хом'якові (Cricetidae)
32		Полівка Microtus Schrank, 1798	10	1	Microtus arvalis — полівка європейська	Щурові (Arvicolidae)
ряд Мідицеподібні — Soriciformes (давня назва — «Комахоїдні (Insectivora)»).
37		Білозубка Crocidura Wagler, 1832	2	1	Crocidura suaveolens — білозубка мала один з найбагатших за видовим складом родів (174 види) світової фауни ссавців. В Україні представлений двома відносно рідкісними видами, один з яких (білозубка велика) внесений до ЧКУ. Хижаки, здатні нападати не тільки на членистоногих, але й дрібних хребетних.	Мідицеві (Soricidae)
38		Рясоніжка Neomys Kaup, 1829	2	1	Neomys fodiens — рясоніжка велика Високо спеціалізована і, відповідно, не багата за видовим складом група землерийок, представлена у фацні України (і Європи) лише двома близькими видами (один з них в ЧКУ). Пристосовані до життя біля водойм, живляться переважно вожними тваринами, яких збирають у воді.	Мідицеві (Soricidae)
39		Мідиця Sorex	5	1	Sorex araneus — мідиця звичайна найдрібніші ссавці фауни України, характерні переважно для лісової і лісостепової природних зон і заплав річок; типові хижаки, що полюють на різних безхребетних (комахи, молюски тощо).	Мідицеві (Soricidae)
ряд Лиликоподібні — Vespertilioniformes (давня назва — «Кажани (Chiroptera)»).
60		Підковик Rhinolophus Lacepede, 1799	2+2?	2	Rhinolophus hipposideros — підковик малий типові спелеофіли, поширені переважно в печерних районах півдня і заходу країни (Крим, Поділля, Закарпаття); найуразливіша група ссавців, яка не переносить фактору турбування; осілі, здійснюють лише локальні сезонні міграції; полюють на літаючих комах.	Підковикові (Rhinolophidae)
61	[[Файл:|100пкс|]]	Довгокрил Miniopterus Bonaparte, 1837			Miniopterus schreibersii — довгокрил звичайний	[[]] ()
62	[[Файл:|100пкс|]]	Підковик [[]] ,			[[]] — [[]]	[[]] ()
63	[[Файл:|100пкс|]]	Нічниця [[]] ,			[[]] — [[]]	[[]] ()
64	[[Файл:|100пкс|]]	Вухань [[]] ,			[[]] — [[]]	[[]] ()
65	[[Файл:|100пкс|]]	Широковух [[]] ,			[[]] — [[]]	[[]] ()
66	[[Файл:|100пкс|]]	Вечірниця [[]] ,			[[]] — [[]] 8 видів.	[[]] ()
67	[[Файл:|100пкс|]]	Гіпсуг [[]] ,			[[]] — [[]] Політипний рід (18 видів). Донедавна розглядався у складі Vespertilio або Pipistrellus. Представлений в Україні маргінальними популяціями (Крим) лише одного виду, поширеного в гірських районах Євразії.	[[]] ()
68	[[Файл:|100пкс|]]	Лилик [[]] ,			[[]] — [[]] Небагатий за видовим складом рід (2 види). Раніше у склад роду вкл. нетопирів і пергачів (Pipistrellus, Eptesicus), а часто й вечірниць (Nyctalus), тобто більшість Vespertilioninae (кажанів з широкою епіблемою). Звужене розуміння обсягу роду набуло визнання лише в кінці 20 ст.	[[]] ()
69	[[Файл:|100пкс|]]	Пергач [[]] ,			[[]] — [[]] Політипний рід (23 види). Раніше один з наявних в Україні видів (nilssonii) виокремлювали у підрід або рід Amblyotus. Показано значний ступінь подібності всіх видів, не викл. широка гібридизація між ними. Один з видів, поширених в Україні, описано лише 2009 р. (E. lobatus).	[[]] ()
70		Нетопир Pipistrellus Kaup, 1829	4	4	Pipistrellus nathusii — нетопир лісовий найдрібніший кажан фауни Європи; нетопири характерні переважно для лісових районів і є переважно дендрофілами (колонії переважно в дуплах дерев); перелітні, полюють на літаючих комах. Один з видів — нетопир білосмугий — інвазійний, осілий і характерний для урбоекосистем.	Лиликові (Vespertilionidae)
71	[[Файл:|100пкс|]]	Тадарида [[]] ,			[[]] — [[]] 10 видів. Чітко відокремлений вид, знахідки якого в Україні (Крим) базуються на реєстрації окремих УЗ-сигналів, фантом, знахідки якого не підтверджені жодним морфологічних зразком чи фотодокументом. Найближчі достовірні знахідки стосуються Західного Кавказу і Балкан.	[[]] ()
ряд Хижоподібні — Caniformes (давня назва — «Хижі (Carnivora)»).
72	[[Файл:|100пкс|]]	Єнот [[]] ,			[[]] — [[]] Монотипний (в обсязі сучасної фауни) рід, описаний спочатку як вид роду Canis (що вплинуло на поширення зооніма за основі родової назви "пес"). Розглядається як одна з найпримітивніших груп сучасних Canidae. Інтродукований у І пол. 20 ст., широка інтродукція у 1950-х рр.	[[]] ()
73	[[Файл:|100пкс|]]	Пес [[]] ,			[[]] — [[]] Політипний рід (6 видів), три з яких відомі у фауні України (вкл. свійських Canis familiaris, яких останнім часом розглядають в межах Canis lupus). З кінця 20 ст. йде експансія шакала.	[[]] ()
74	[[Файл:|100пкс|]]	Ведмідь [[]] ,			[[]] — [[]]	[[]] ()
75	[[Файл:|100пкс|]]	Лис [[]] ,			[[]] — [[]] Політипний рід (12 видів), представлений у фауні України двома видами. Нерідко лисів з України відносять до 1 виду, без уваги до можливих знахідок іншого, рідкісного (Vulpes corsac). Часто розглядають у складі Canis або разом з останніми у складі триби Canini.	[[]] ()
76	[[Файл:|100пкс|]]	Мустела [[]] ,			[[]] — [[]]	[[]] ()
77	[[Файл:|100пкс|]]	Візон [[]] ,			[[]] — [[]]	[[]] ()
78	[[Файл:|100пкс|]]	Куна [[]] ,			[[]] — [[]]	[[]] ()
79	[[Файл:|100пкс|]]	Росомаха [[]] ,			[[]] — [[]]	[[]] ()
80	[[Файл:|100пкс|]]	Перегузня [[]] ,			[[]] — [[]]	[[]] ()
81	[[Файл:|100пкс|]]	Борсук [[]] ,			[[]] — [[]] Політипний рід, представлений у світовій фауні низкою аловидів (звичайно розрізняють три), з яких в Україні представлена тільки типова форма. Добре відокремлений рід на рівні палеарктичної фауни.	[[]] ()
82	[[Файл:|100пкс|]]	Видра [[]] ,			[[]] — [[]]	[[]] ()
ряд Оленеподібні — Cerviformes (давня назва — «Парнокопитні (Artiodactyla)»).
83		Козел Capra	1	-	Capra hircus — козел свійський	Бикові (Bovidae)

статті, які створені як умова збереження цієї статті:

• Теріологія — все про напрямок досліджень та наукові товариства
• Список ссавців України — перелік видів ссавців сучасної фауни України
• Теріофауна України — фауністичні комплекси та інші складові теріофауни
• Мисливська фауна — огляд теми мисливських тварин, вкл. мисливських звірів
• Ссавці України — загальний огляд теми, теріологічний портал вікіпедії

1. Вишневський Д. О. Аналіз угруповань унгулят України з позиції сталої Хатчінсона // Вісник Луганського педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Серія Біологічні науки. — 2002. — № 1 (45). — С. 195–197.
2. Загороднюк І. Різноманіття ссавців та видове багатство гільдій // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2008. — Випуск 24. — С. 11–23.
3. Список ссавців України

1. Список ссавців України: види, відомі за останні два століття
2. Ссавці в Червоній книзі України.
3. Загороднюк І. В. Роди звірів східноєвропейської фауни та їх українські назви. Частина 1. Загальні положення. Комахоїдні, кажани та хижі // Вісник Національного науково-природничого музею НАН України. — Київ, 2001. — Випуск 1. — С. 113—131.
4. Зоря О. Ссавці Харківської області та їх видове багатство // Науковий Вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2005. — № 17. — С. 155–164.
5. Сокур І. Т. Історичні зміни та використання фауни ссавців України. — Київ: Вид-во АН Української РСР, 1961. — 84 с.
6. (рос.) Дулицкий А. И. Биоразнообразие Крыма. Млекопитающие: история, состояние, охрана, перспективы. — Симферополь: СОНАТ, 2001. — 208 с.
7. Загороднюк І. В. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України // Збірник праць Зоологічного музею. — Київ, 2008–2009. — № 40. — С. 147–185.
8. Делеган І. В., Делеган І. І., Делеган І. І. Біологія лісових птахів і звірів / За ред. І. В. Делегана. — Львів: Поллі, 2005. — 600 с.
9. Червона книга України. Тваринний світ / за ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — 600 с. — 5000 прим. — ISBN 5-88500-064-6.
10. Синопсис родів ссавців України на сайті Українського теріологічного товариства НАН України.
11. Dubois A. The genus in zoology: a contribution to the theory of evolutionary systematics. – Paris, 1988. – 124 p. – (Mem. Mus. natl. Nat. hist. – Serie A (Zoologie), Tome 140).
12. Ссавці у вікіпедії: рейтинг окремих родів^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}