Роди ссавців України

Роди́ ссавці́в Украї́ни — перелік родів, відомих у складі сучасної теріофауни України. Роди поділяють на види і об'єднують у родини; назва роду присутня як у назві кожного виду, так і у назві родини. Опис і моніторинг біорізноманіття кожного природного регіону або країни починається з визначення і аналізу складу родів.

місце роду в системі опису біорізноманіття

Рід як одиниця опису біорізноманіття

Рід є однією з основних одиниць опису біологічного різноманіття. За винятком великих ссавців (переважно зі складу макрофауни і мисливської фауни), уточнення видового складу фауни і ідентифікація кожного окремого зразка вимагають участі фахівців з відповідних груп. Ідентифікація видів також ускладнена наявністю значної кількості видів-двійників та морфологічно близьких видів, а також нерідкісних випадків міжвидової гібридизації.

В кожному природному місцезнаходженні рід представлений, як правило, одним видом. Це правило особливо характерне для середньорозмірних і великорозмірних ссавців [1]. Для дрібних ссавців (мишовиді гризуни, кажани) це правило не діє, і між видами одного роду виникає більш тонка диференціація за біотопами, що дозволяє уникнути міжвидової конкуренції [2]. Теоретично в одному місцезнаходженні може існувати до 6 видів ссавців («правило 6 видів» В. О. Межжеріна), проте на практиці навіть найбагатші за видовим складом роди ссавців фауни України (Microtus, Myotis, Mustela та ін.) мають доволі значну диференціацію не тільки за географією, але й за біотопами, так і за екоморфологічними ознаками.

Загальний обсяг

Перелік включає близько 80 родів, що об'єднуються у 32 родини 10-ти рядів 5-ти надрядів. Ці роди представлені 150 видами, рахуючи 15 видів, вимерлих у літописні часи або ймовірно вимерлих, та 21 адвентивний вид (інтродукованих, інвазійних і свійських тварин), а також 7 «фантомних видів», статус або присутність яких у фауні України докладно не доведена, а лише припускається.

Монотипні роди характерні для бідних за родинним і видовим складом рядів, високий рівень політипності характерний для родів із таксономічно багатих рядів або надрядів, зокрема, гризунів і хижих.

Кількість родів у складі фауни за працями різної давнини відрізняється. Це пов'язано з двома ключовими факторами:

  • вимиранням одних видів і інтродукцією інших груп ссавців,
  • підвищення рангів таксонів, раніше визнаних як підроди.
Зміни кількості родів ссавців, визнаних у складі теріофауни України, упродовж 20 ст.
ряд або підряд родів
зайцеподібні 2
гризуни немишовиді 15
гризуни мишовиді 17
комахоїдні 7
кажани 11
хижі (вкл. ластоногих) 13
китоподібні 3+1?
конеподібні 1
оленеподібні 11

Видове багатство родів

див. також: список ссавців України

Співвідношення обсягів різних за рангом таксономічних груп у складі регіональної фауни є невипадковим. В середньому в межах фауни України, як і загалом східноєвропейської фауни, один ряд представлений 3,88 родинами, кожна родина — 2,65 родами, в одному роді в межах регіону в середньому є 1,73 види. З іншого боку, порівняння показників представленості світової фауни на регіональному рівні дає відповідні значення: у Східній Європі представлено 29,6% відомих рядів, 22,8% родин, 7,2% родів та 3,1% видів ссавців світової фауни.

абсолютна більшість представлених у фауні регіону таксономічних груп характеризується трьома особливостями, що визначають стійкість сучасної класифікації на регіональному рівні:

  1. більшість родів представлена у фауні регіону їхніми типовими видами,
  2. більшість родів є типовими для наявних в регіоні (і світовій фауні загалом) родин,
  3. більшість цих таксонів і їх назв є найдавнішими в історії класифікації і, відповідно, їх назви є найстабільнішими.

Таблиця родів і типових видів

Роди представлено в систематичному порядку. Дані Червоної книги України (ЧКУ) наведено відносно видання 2009 року. В основу таксономії покладено сучасні огляди фауни (зокрема Mammal Species of the World, 2005)) та перелік таксонів на сайті Українського теріологічного товариства НАНУ[3]. Під «давніми назвами рядів» маються на увазі назви, використанні в останньому монографічному зведенні щодо теріофауни України — «Визначник ссавців України» (Корнєєв, 1965).

Зображення Назви українською
та латиною
Видів в Україні З них в ЧКУ Типовий представник в Україні
і найголовніші особливості роду
Родина
ряд зайцеподібні Leporiformes (давня назва — «зайцеподібні (Lagomorpha)»)
1 кріль
Oryctolagus Lilljeborg, 1871
1 0 Oryctolagus cuniculus Кріль європейський

Рід представлений дикою і свійськими формами. Дика форма є адвентивною і поширена переважно у пн.-зх. Причорномор'ї. Свійську форму часто утримають у напіввільних умовах. Гризуни з виразною середовищетвірною роллю завдяки риттю нір.

зайцеві (Leporidae)
2 Заєць
Lepus Linnaeus, 1758
2 1 Lepus europaeus заєць сірий

Поширений і добре відокремлений рід. Відомі випадки гібридизації з кролями (т. зв. тумаки). Повсюдно поширений тільки один вид заєць сірий, натомість на Поліссі співіснують заєць сірий і білий (ЧКУ). Відмінності між видами в теренових умовах незначні.

зайцеві (Leporidae)
ряд Мишоподібні Muriformes (давня назва — «Гризуни (Rodentia)»). Частина 1: група родин Немишовиді (non-Muroidea)
3 Нутрія
Myocastor Kerr, 1792
1 - Myocastor coypus нутрія болотяна

Монотипний чужорідний рід. Завезено в Україну у середині 20 ст. Відомий переважно завдяки напіввільному утриманню. Місцями сформувалися нестійкі природні популяції (Сиваші, Донеччина). Гідрофільний рослиноїдний гризун.

Нутрієві (Myocastoridae)
4 кавія
Cavia Pallas, 1766
1 - Cavia porcellus кавія свійська

Політипний чужорідний рід. Широко в культурі з 17 ст. по всьому світу. Відомий майже виключно як свійська (домашня) тварина. Формування природних популяцій відоме тільки за межами України. Рослиноїдний гризун.

Кавієві (Caviidae)
5 Вивірка
Sciurus Linnaeus, 1758
1 - Sciurus vulgaris вивірка лісова

Політипний рід, представлений в Україні одним поліморфним видом. Основну частину території заселяє типова (руда) вивірка, у Карпатах поширена чорна (темна) форма, для якої припускали видовий статус, в Криму та на Дінці вселені алтайські вивірки-телеутки.

Вивіркові (Sciuridae)
6 Ховрах
Spermophilus Cuvier, 1825
4 3 Spermophilus suslicus ховрах крапчастий

Політипний рід, представлений низкою алопатричних форм напіввидового рангу. Кількість визнаних видів постійно змінюється. На поч. 20 ст. визнавали 2 види, в середині ст. — три, тепер — 4 види. У місцях сходження ареалів відомі зони гібридизації. Відрізняються переважно деталями забарвлення і за каріотипом.

Вивіркові (Sciuridae)
7 Бабак
Marmota Blumenbach, 1779
1+1ex 0 Marmota bobak бабак степовий

Політипний рід, представлений одним відновленим видом (бабак степовий); програми з пошуку або відновлення бабака альпійського безрезультатні. Розглядається як ключова група у структурі степових угруповань завдяки середовищетвірній діяльності.

Вивіркові (Sciuridae)
8 Політуха
Pteromys Cuvier, 1800
0+1ex 0 Pteromys volans політуха сибірська

У роді два види, в межах України був відомий один (до першої третини 20 ст.), проте через скорочення ареалу зник. Відомі вказівки стосуються Центрального Полісся (Київщина, Чернігівщина, Сумщина). Один з найунікальніших родів завдяки здатності до планування. Раніше виокремлювали в родину політухових.

Вивіркові (Sciuridae)
9 Вовчок
Glis Brisson, 1762
1 0 Glis glis вовчок сірий

.

Вовчкові (Gliridae)
10 Ліскулька
Muscardinus Kaup, 1829
1 0 Muscardinus avellanarius ліскулька руда

.

Вовчкові (Gliridae)
11 Соня
Dryomys homas, 1906
1 0 Dryomys nitedula соня лісова

.

Вовчкові (Gliridae)
12 Жолудниця
Eliomys Wagner, 1843
1ex? 1ex? Eliomys quercinus жолудниця європейська

.

Вовчкові (Gliridae)
13 Бобер
Castor Linnaeus, 1758
1+? - Castor fiber бобер європейський

.

Боброві (Castoridae)
14 Мишівка
Sicista Gray, 1827
4 4 Sicista betulina мишівка лісова

Кількість визнаних видів постійно збільшується: у працях до 1940 р. в межах фауни України визнавали 1 вид — мишівку південну; надалі — два (мишівки степова і лісова), яких тепер розглядають як надвиди з двома аловидами у складі кожного. Характерні для чагарникового степу і узлісь, повсюдно рідкісні. Живляться переважно комахами. Впадають у зимову сплячку.

Мишівкові (Sminthidae)
15 Тушкан
Allactaga Cuvier, 1837
1 1 Allactaga major тушкан великий

.

Стрибакові (Dipodidae)
16 [[Файл:|100пкс|]] тушканчик
Pygeretmus Gloger, 1841
1ex - Pygeretmus pumilio тушканчик малий

.

Стрибакові (Dipodidae)
17 Кандибка
Stylodipus Allen, 1925
1 1 Stylodipus telum кандибка пустельний

.

Стрибакові (Dipodidae)
ряд Мишоподібні Muriformes (давня назва — «Гризуни (Rodentia)»). Частина 2: Надродина Мишуваті (Muroidea)
19 Сліпак
Spalax Gueldenstaedt, 1770
4 3 Spalax microphthalmus сліпак звичайний

політипний рід, представлений переважно аловидами. Відмінності між видами вкрай незначні, у т.з. за екоморфологічними ознаками, тому в кожній місцевості поширений, як правило, лише один з видів цього роду. Є типовими землериями-рослиноїдами. Місцями наносять велику шкоду городництву.

Сліпакові (Spalacidae)
31 Щур
Arvicola Lacepede, 1799
2 - Arvicola amphibius щур водяний

.

хом'якові (Cricetidae)
32 Полівка
Microtus Schrank, 1798
10 1 Microtus arvalis полівка європейська Щурові (Arvicolidae)
ряд Мідицеподібні Soriciformes (давня назва «Комахоїдні (Insectivora)»).
37 Білозубка
Crocidura Wagler, 1832
2 1 Crocidura suaveolens білозубка мала

один з найбагатших за видовим складом родів (174 види) світової фауни ссавців. В Україні представлений двома відносно рідкісними видами, один з яких (білозубка велика) внесений до ЧКУ. Хижаки, здатні нападати не тільки на членистоногих, але й дрібних хребетних.

Мідицеві (Soricidae)
38 Рясоніжка
Neomys Kaup, 1829
2 1 Neomys fodiens рясоніжка велика

Високо спеціалізована і, відповідно, не багата за видовим складом група землерийок, представлена у фацні України (і Європи) лише двома близькими видами (один з них в ЧКУ). Пристосовані до життя біля водойм, живляться переважно вожними тваринами, яких збирають у воді.

Мідицеві (Soricidae)
39 Мідиця
Sorex
5 1 Sorex araneus мідиця звичайна

найдрібніші ссавці фауни України, характерні переважно для лісової і лісостепової природних зон і заплав річок; типові хижаки, що полюють на різних безхребетних (комахи, молюски тощо).

Мідицеві (Soricidae)
ряд Лиликоподібні Vespertilioniformes (давня назва — «Кажани (Chiroptera)»).
60 Підковик
Rhinolophus Lacepede, 1799
2+2? 2 Rhinolophus hipposideros підковик малий

типові спелеофіли, поширені переважно в печерних районах півдня і заходу країни (Крим, Поділля, Закарпаття); найуразливіша група ссавців, яка не переносить фактору турбування; осілі, здійснюють лише локальні сезонні міграції; полюють на літаючих комах.

Підковикові (Rhinolophidae)
61 [[Файл:|100пкс|]] Довгокрил
Miniopterus Bonaparte, 1837
Miniopterus schreibersii довгокрил звичайний
[[]] ()
62 [[Файл:|100пкс|]] Підковик
[[]] ,
[[]] — [[]]
[[]] ()
63 [[Файл:|100пкс|]] Нічниця
[[]] ,
[[]] — [[]]
[[]] ()
64 [[Файл:|100пкс|]] Вухань
[[]] ,
[[]] — [[]]
[[]] ()
65 [[Файл:|100пкс|]] Широковух
[[]] ,
[[]] — [[]]
[[]] ()
66 [[Файл:|100пкс|]] Вечірниця
[[]] ,
[[]] — [[]]
8 видів.
[[]] ()
67 [[Файл:|100пкс|]] Гіпсуг
[[]] ,
[[]] — [[]]
Політипний рід (18 видів). Донедавна розглядався у складі Vespertilio або Pipistrellus. Представлений в Україні маргінальними популяціями (Крим) лише одного виду, поширеного в гірських районах Євразії.
[[]] ()
68 [[Файл:|100пкс|]] Лилик
[[]] ,
[[]] — [[]]
Небагатий за видовим складом рід (2 види). Раніше у склад роду вкл. нетопирів і пергачів (Pipistrellus, Eptesicus), а часто й вечірниць (Nyctalus), тобто більшість Vespertilioninae (кажанів з широкою епіблемою). Звужене розуміння обсягу роду набуло визнання лише в кінці 20 ст.
[[]] ()
69 [[Файл:|100пкс|]] Пергач
[[]] ,
[[]] — [[]]
Політипний рід (23 види). Раніше один з наявних в Україні видів (nilssonii) виокремлювали у підрід або рід Amblyotus. Показано значний ступінь подібності всіх видів, не викл. широка гібридизація між ними. Один з видів, поширених в Україні, описано лише 2009 р. (E. lobatus).
[[]] ()
70 Нетопир
Pipistrellus Kaup, 1829
4 4 Pipistrellus nathusii нетопир лісовий

найдрібніший кажан фауни Європи; нетопири характерні переважно для лісових районів і є переважно дендрофілами (колонії переважно в дуплах дерев); перелітні, полюють на літаючих комах. Один з видів нетопир білосмугий — інвазійний, осілий і характерний для урбоекосистем.

Лиликові (Vespertilionidae)
71 [[Файл:|100пкс|]] Тадарида
[[]] ,
[[]] — [[]]
10 видів. Чітко відокремлений вид, знахідки якого в Україні (Крим) базуються на реєстрації окремих УЗ-сигналів, фантом, знахідки якого не підтверджені жодним морфологічних зразком чи фотодокументом. Найближчі достовірні знахідки стосуються Західного Кавказу і Балкан.
[[]] ()
ряд Хижоподібні Caniformes (давня назва «Хижі (Carnivora)»).
72 [[Файл:|100пкс|]] Єнот
[[]] ,
[[]] — [[]]
Монотипний (в обсязі сучасної фауни) рід, описаний спочатку як вид роду Canis (що вплинуло на поширення зооніма за основі родової назви "пес"). Розглядається як одна з найпримітивніших груп сучасних Canidae. Інтродукований у І пол. 20 ст., широка інтродукція у 1950-х рр.
[[]] ()
73 [[Файл:|100пкс|]] Пес
[[]] ,
[[]] — [[]]
Політипний рід (6 видів), три з яких відомі у фауні України (вкл. свійських Canis familiaris, яких останнім часом розглядають в межах Canis lupus). З кінця 20 ст. йде експансія шакала.
[[]] ()
74 [[Файл:|100пкс|]] Ведмідь
[[]] ,
[[]] — [[]]
[[]] ()
75 [[Файл:|100пкс|]] Лис
[[]] ,
[[]] — [[]]
Політипний рід (12 видів), представлений у фауні України двома видами. Нерідко лисів з України відносять до 1 виду, без уваги до можливих знахідок іншого, рідкісного (Vulpes corsac). Часто розглядають у складі Canis або разом з останніми у складі триби Canini.
[[]] ()
76 [[Файл:|100пкс|]] Мустела
[[]] ,
[[]] — [[]]
[[]] ()
77 [[Файл:|100пкс|]] Візон
[[]] ,
[[]] — [[]]
[[]] ()
78 [[Файл:|100пкс|]] Куна
[[]] ,
[[]] — [[]]
[[]] ()
79 [[Файл:|100пкс|]] Росомаха
[[]] ,
[[]] — [[]]
[[]] ()
80 [[Файл:|100пкс|]] Перегузня
[[]] ,
[[]] — [[]]
[[]] ()
81 [[Файл:|100пкс|]] Борсук
[[]] ,
[[]] — [[]]
Політипний рід, представлений у світовій фауні низкою аловидів (звичайно розрізняють три), з яких в Україні представлена тільки типова форма. Добре відокремлений рід на рівні палеарктичної фауни.
[[]] ()
82 [[Файл:|100пкс|]] Видра
[[]] ,
[[]] — [[]]
[[]] ()
ряд Оленеподібні Cerviformes (давня назва «Парнокопитні (Artiodactyla)»).
83 Козел
Capra
1 - Capra hircus — козел свійський Бикові (Bovidae)

Див. також

статті, які створені як умова збереження цієї статті:

Виноски

  1. Вишневський Д. О. Аналіз угруповань унгулят України з позиції сталої Хатчінсона // Вісник Луганського педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Серія Біологічні науки. — 2002. — № 1 (45). — С. 195–197.
  2. Загороднюк І. Різноманіття ссавців та видове багатство гільдій // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2008. — Випуск 24. — С. 11–23.
  3. Список ссавців України

Джерела

  1. Список ссавців України: види, відомі за останні два століття
  2. Ссавці в Червоній книзі України.
  3. Загороднюк І. В. Роди звірів східноєвропейської фауни та їх українські назви. Частина 1. Загальні положення. Комахоїдні, кажани та хижі // Вісник Національного науково-природничого музею НАН України. — Київ, 2001. — Випуск 1. — С. 113—131.
  4. Зоря О. Ссавці Харківської області та їх видове багатство // Науковий Вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2005. — № 17. — С. 155–164.
  5. Сокур І. Т. Історичні зміни та використання фауни ссавців України. — Київ: Вид-во АН Української РСР, 1961. — 84 с.
  6. (рос.) Дулицкий А. И. Биоразнообразие Крыма. Млекопитающие: история, состояние, охрана, перспективы. — Симферополь: СОНАТ, 2001. — 208 с.
  7. Загороднюк І. В. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України // Збірник праць Зоологічного музею. — Київ, 2008–2009. — № 40. — С. 147–185.
  8. Делеган І. В., Делеган І. І., Делеган І. І. Біологія лісових птахів і звірів / За ред. І. В. Делегана. — Львів: Поллі, 2005. — 600 с.
  9. Червона книга України. Тваринний світ / за ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — 600 с. — 5000 прим. — ISBN 5-88500-064-6.
  10. Синопсис родів ссавців України на сайті Українського теріологічного товариства НАН України.
  11. Dubois A. The genus in zoology: a contribution to the theory of evolutionary systematics. – Paris, 1988. – 124 p. – (Mem. Mus. natl. Nat. hist. – Serie A (Zoologie), Tome 140).
  12. Ссавці у вікіпедії: рейтинг окремих родів[недоступне посилання з жовтня 2019]
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.