Тимощук Анатолій Олександрович
Анато́лій Олекса́ндрович Тимощу́к (нар. 30 березня 1979, Луцьк) — український футболіст. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України. Асистент головного тренера російського клубу «Зеніт». Почесний громадянин Луцька.
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
 Анатолій Тимощук | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Анатолій Олександрович Тимощук | |||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 30 березня 1979 (42 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||
| Луцьк | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 181 см | |||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 70 кг | |||||||||||||||||||||||||||||
| Прізвисько | Тимоха, Тімо[1], Т-44 | |||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна | |||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | опорний півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб | завершив кар'єру | |||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна** | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність*** | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Сезони | Команда | Місце | ||||||||||||||||||||||||||||
| 2017– |  «Зеніт» |
асистент | ||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||
|
*** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||
.svg.png.webp){kind=small}
У складі донецького «Шахтаря» триразовий чемпіон України, триразовий володар кубка України та володар Суперкубка України. У складі санкт-петербурзького «Зеніта» чемпіон Росії, володар Суперкубка Росії, володар Кубка та Суперкубка УЄФА. У складі мюнхенської «Баварії» дворазовий чемпіон Німеччини, дворазовий володар кубка Німеччини та дворазовий володар Суперкубка Німеччини, переможець Ліги чемпіонів УЄФА, що робить його найтитулованішим українським футболістом.
Рекордсмен національної збірної України за кількістю проведених в її складі офіційних матчів (144).
Клубна кар'єра
«Волинь»
Вихованець дитячо-юнацької школи «Волині» (перший тренер — Володимир Байсарович) і Київського спортивного ліцею-інтернату.
У «Волині» починав грати на позиції нападника. Перший сезон у його кар'єрі 1995/1996. Зіграв 10 матчів у чемпіонаті, забивши 1 м'яч і одну кубкову гру. В наступному сезоні Анатолій був вже основним гравцем клубу. Зіграв 40 матчів. Зміг забити 6 м'ячів. Але у складі луцького клубу провів лише частину наступного сезону, перейшовши до донецького «Шахтаря».
«Шахтар» (Донецьк)
Дебютував за клуб 1 квітня 1999 року в матчі проти «Югосталі». Відзначився двома голами.
В середині поля заграв вже в «Шахтарі», куди перейшов у 1997 році. У дебютному сезоні зіграв лише 9 матчів. Але забив 3 м'ячі. Поступово почав залучатися до основного складу. А з сезону 1998/1999 грав в Єврокубках.
У донецькому клубі став капітаном команди і справжнім улюбленцем футбольних фанів. Коли визначали символічну збірну «Шахтаря» за всі 70 років (1936—2006) існування команди, то саме Анатолія Тимощука вибрали почесним капітаном. В 2006 році ним зацікавились закордонні клуби, такі як: Ювентус, Феєнорд, Селтік і Рома. Але він перейшов в Зеніт.
«Зеніт»
Взимку на початку 2007 року санкт-петербурзький «Зеніт» (у якого з'явився надійний спонсор — «Газпром») придбав українського півзахисника за суму близьку до 20 млн. доларів. Цей трансфер став рекордним для колишніх країн СРСР.
У чемпіонаті Росії 2007 «Зеніт» зайняв перше місце, а українця визнали найкращим гравцем російської Прем'єр-Ліги за підсумками сезону. Швидко став капітаном клубу і в сезоні 2007/2008 став переможцем Кубка УЄФА, а згодом і Суперкубка УЄФА. Влітку 2009 року перейшов до мюнхенської «Баварії».
«Баварія» (Мюнхен)
Дебютував у складі мюнхенського клубу в товариському матчі проти Редд Буллу. Матч закінчився 0:0. Далі він отримував місце на полі. Але на початку другого сезону до 8-го туру чемпіонату Германї сидів на лаві запасних. Через пошкодження гравців основного складу повернув собі місце на полі.
Згодом оформив дубль у матчі проти Айнтрахту. Вийшовши на заміну в першому матчі чвертьфіналу Ліги чемпіонів, в якому «Баварія» в гостях обіграла «Марсель» (2:0), хавбек національної збірної України Анатолій Тимощук зіграв свій 100-й матч у складі мюнхенського гранда[2]. В сезоні 2011/2012 став фіналістом Ліги Чемпіонів. «Баварія» програла у фіналі лондонському «Челсі». Але у наступному сезоні став переможцем турніру. Через прихід більш сильних гравців втратив місце в основному складі.
Повернення в «Зеніт»
Після перемоги в Лізі чемпіонів з «Баварією» в 2013 році, Тимощук повернувся в «Зеніт», незважаючи на отримані пропозиції від різних клубів по всьому континенту.
«Кайрат»
На початку липня 2015 уклав контракт із алматинським «Кайратом» (Казахстан) — учасником Ліги Європи.[3]
Анатолій Тимощук у складі «Кайрата» завоював Кубок Казахстану. У протистоянні зі столичною «Астаною» його клуб здобув перемогу 2:1 (Анатолій у свої 36 років провів на полі всі 90 хвилин).
Збірна
Дебютував у національній збірній: 26 квітня 2000 року в матчі Болгарія—Україна (0:1).
З моменту свого дебюту 2000 року, Тимощук став одним з ключових гравців національної збірної України. Він отримав визнання за свою гру під час чемпіонату світу з футболу в 2006 році, в якому Україна досягла чвертьфіналу, отримавши звання «гравець матчу» після гри з Тунісом.
Був капітаном команди після того, як Андрій Шевченко завершив кар'єру в 2012 році. 11 жовтня 2010 в товариському матчі зі збірною Бразилії, Тимощук став другим гравцем, що досяг позначки в 100 матчів за національну команду.
20 грудня 2011, Тимощука було визнано найкращим футболістом в історії України.
Матч проти збірної Латвії 31 березня 2015 року став 139-м у кар'єрі Тимощука. 13 серпня 2016 року Тимощук оголосив про завершення кар'єри у національній збірній України.
Тренерська діяльність
16 березня 2017 року став асистентом головного тренера «Зеніту» (Санкт-Петербург, Росія) Мірчі Луческу, підписавши контракт на 2 роки[4].
Державні нагороди
- Орден «За мужність» III ст. (19 серпня 2006) — за досягнення високих спортивних результатів на чемпіонаті світу з футболу 2006 року (Федеративна Республіка Німеччина), виявлені мужність, самовідданість і волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України[5]
- Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (21 листопада 2015) — за досягнення високих спортивних результатів, вагомий внесок у розвиток вітчизняного футболу, піднесення міжнародного авторитету Української держави[6]
- Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (3 червня 2008) — за досягнення визначних спортивних результатів, утвердження міжнародного авторитету українського футболу[7]
Особисте життя
Був одружений з Надією Навроцькою (з 2009 до 2016), з якою має двох доньок-близнят Ноа і Міа (нар. 2010)[8]. Також є хрещеним батьком старшої доньки Андрія Вороніна — Марії.[9] Тимощук у Санкт-Петербурзі одружився вдруге з Анастасією Климовою, росіянкою, PR-художницею, у шлюбі з якою народилося дві доньки.
У Луцьку заснував дитячий футбольний турнір, який проводять щороку (у 2007 р. за «Кубок Анатолія Тимощука» змагалися не лише волинські та київські юнаки, а й польські футболісти[10]).
Інше
19 лютого 2017 року, боронячи Авдіївку від російських окупантів, від кулі снайпера загинув зведений брат дружини Тимощука лучанин Максим Гринчишин.[11]
9 травня 2017 року екс-капітан збірної України Анатолій Тимощук, разом із петербурзькою командою «Зеніт» клав квіти з георгіївською стрічкою до меморіалу «Родина-мать» у Санкт-Петербурзі.[12][13]
Статистика виступів
Клубна
Станом на 20 лютого 2016 року
| Клуб | Сезон | Чемпіонат | Кубок | Єврокубки | Суперкубок | Всього | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
| Волинь |
1995/96 | 10 | 1 | 1 | 0 | – | – | – | – | 11 | 1 |
| 1996/97 | 38 | 6 | 2 | 0 | – | – | – | – | 40 | 6 | |
| 1997/98 | 14 | 1 | 2 | 0 | – | – | – | – | 16 | 1 | |
| Всього | 62 | 8 | 5 | 0 | – | – | – | – | 67 | 8 | |
| Шахтар |
1997/98 | 9 | 3 | – | – | – | – | – | – | 9 | 3 |
| 1998/99 | 18 | 2 | 3 | 0 | 2 | 0 | – | – | 23 | 2 | |
| 1999/00 | 23 | 0 | 3 | 0 | 2 | 0 | – | – | 28 | 0 | |
| 2000/01 | 25 | 4 | 5 | 1 | 11 | 0 | – | – | 41 | 5 | |
| 2001/02 | 26 | 3 | 7 | 1 | 6 | 1 | – | – | 39 | 5 | |
| 2002/03 | 30 | 4 | 6 | 1 | 4 | 0 | – | – | 40 | 5 | |
| 2003/04 | 29 | 6 | 6 | 1 | 6 | 0 | – | – | 41 | 7 | |
| 2004/05 | 25 | 4 | 5 | 0 | 10 | 0 | 1 | 0 | 41 | 4 | |
| 2005/06 | 27 | 5 | 2 | 1 | 8 | 0 | 1 | 0 | 38 | 6 | |
| 2006/07 | 15 | 1 | 2 | 1 | 8 | 0 | 1 | 0 | 26 | 2 | |
| Всього | 227 | 32 | 39 | 6 | 57 | 1 | 3 | 0 | 326 | 39 | |
| Зеніт |
2007 | 29 | 4 | 5 | 5 | 8 | 1 | – | – | 42 | 10 |
| 2008 | 27 | 6 | – | – | 16 | 0 | 1 | 0 | 44 | 6 | |
| 2009 | 11 | 0 | – | – | 3 | 2 | – | – | 14 | 2 | |
| Всього | 67 | 10 | 5 | 5 | 27 | 3 | 1 | 0 | 100 | 18 | |
 Баварія |
2009/10 | 21 | 0 | 4 | 0 | 7 | 1 | – | – | 32 | 1 |
| 2010/11 | 26 | 3 | 4 | 0 | 6 | 1 | 1 | 0 | 37 | 4 | |
| 2011/12 | 23 | 0 | 4 | 0 | 12 | 0 | – | – | 39 | 0 | |
| 2012/13 | 16 | 1 | 3 | 0 | 4 | 0 | 1 | 0 | 24 | 1 | |
| Всього | 86 | 4 | 15 | 0 | 29 | 2 | 2 | 0 | 132 | 6 | |
| Зеніт |
2013/14 | 22 | 0 | 1 | 0 | 5 | 0 | 1 | 0 | 29 | 0 |
| 2014/15 | 11 | 0 | 1 | 0 | 9 | 0 | 0 | 0 | 21 | 0 | |
| Всього | 33 | 0 | 2 | 0 | 14 | 0 | 1 | 0 | 50 | 0 | |
 Кайрат |
2015 | 10 | 0 | 1 | 0 | 6 | 0 | 0 | 0 | 16 | 0 |
| 2016 | 2 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 1 | 0 | 3 | 0 | |
| Всього | 12 | 0 | 1 | 0 | 6 | 0 | 1 | 0 | 20 | 0 | |
| Всього за кар'єру | 487 | 54 | 67 | 11 | 133 | 6 | 8 | 0 | 695 | 71 | |
.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
Титули
«Шахтар»
- Чемпіонат України з футболу
- Кубок України з футболу:
- Суперкубок України з футболу:
- Найкращий український футболіст року (за версією видання «Український футбол»): 2002, 2006, 2007
«Зеніт»
- Чемпіонат Росії з футболу:
- Суперкубок Росії
.png.webp)
Кубок УЄФА:
Володар (1): 2007/08
Суперкубок УЄФА:
- Володар (1): 2008
«Баварія»
.png.webp){kind=small}
«Кайрат»
- Переможець Кубку Казахстану з футболу (1): 2015
- Переможець Суперкубку Казахстану з футболу (1): 2016
Збірна України
- Чвертьфіналіст чемпіонату світу 2006
- Учасник чемпіонату Європи 2012
- Учасник чемпіонату Європи 2016
Цікаві факти
- В юності кумиром Тимощука був Лотар Маттеус. Капітанська пов'язка з кольорами німецького прапора, яку певний час носив капітан «Шахтаря», колись належала саме цьому футболістові.
- Одна з улюблених пісень — «911» («Океан Ельзи»).
- Учасник матчу «Друзі Зідана» — «Друзі Роналду» (у команді француза). Товариші з команди називали його «Timo».
- На сайті «гірників» під час опитування, присвяченого 70-річчю «Шахтаря», уболівальники обрали Анатолія Тимощука капітаном символічної збірної всіх часів.
- Любить «бонсай».
- Єдиний український футболіст, який став прототипом для літературного персонажа (Тимофій Онищук з книги донецького письменника Ярослава Вєрова «Господин Чичиков»).
- У 17-річному віці (сезон 1995—1996) паралельно з виступами за «Волинь» Луцьк, також брав участь у аматорському чемпіонаті України з футболу у складі команди ЕНКО (Луцьк) і відзначився трьома голами в трьох поєдинках.
Примітки
- Львівська газета
- Carpe diem. Анатолий Тимощук провёл свой 100-й матч за «Баварию» (рос.)
- Офіційно. Анатолій Тимощук — гравець «Кайрата»
- Анатолий Тимощук вошел в тренерский штаб «Зенита». fc-zenit.ru (ru-RU). Процитовано 18 березня 2017.
- Указ Президента України № 697/2006 від 19 серпня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 21 листопада 2015 року № 650/2015 «Про нагородження відзнакою «Іменна вогнепальна зброя»» // Порошенко озброїв футболістів збірної України вогнепальною зброєю перед Євро-2016 (документ), сайт ІнА «Українські Новини», 2016-03-23
- Указ Президента України № 512/2008 від 3 червня 2008 року «Про присвоєння А. Тимощуку почесного звання „Заслужений працівник фізичної культури і спорту України“»
- Тимощук затягує всі судові процеси: колишня дружина екс футболіста розповіла про розлучення
- Кого брати в хрещені батьки[недоступне посилання з липня 2019]
- На Волині стартував «Кубок Анатолія Тимощука»[недоступне посилання з липня 2019]
- «Максим Гринчишин допомагав Толіку влаштуватися у європейський клуб», — агент Тимощука. www.volyn24.com. 22 лютого 2017.
- Екс-капітан збірної України з футболу "засвітився" на параді в Росії з георгіївською стрічкою - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Процитовано 11 травня 2017.
- Екс-капітан збірної України з футболу Тимощук з георгіївською стрічкою взяв участь у параді в Санкт-Петербурзі. ФОТОрепортаж+ВІДЕО, Цензор. НЕТ, 11.05.2011
Посилання
- Офіційний сайт Анатолія Тимощука (англ.) (укр.) (рос.) (нім.)
- Тимощук Анатолій Олександрович у соціальній мережі «Facebook»
- Тимощук Анатолій Олександрович у соціальній мережі «Твіттер»
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Статистика на fussballdaten.de (нім.)
- Рекорди старожила національної збірної України. ВІДЕО
- Виступи за збірну на сайті «Футбольная Украина» (рос.)
- Статистика на сайті «National Football Teams» (англ.)
- Профіль гравця на сайті worldfootball.net (англ.)
- Тимощук А. в єврокубках за українські команди на сайті kopanyi-myach.info (рос.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
Джерела
- Часопис «Футбол» — 2006. — спецвипуск № 06 (53), 18 травня
- «Великие клубы» № 3 (26), березень 2007 р.